Архів розділу ‘Подяки’

Доброго дня бажаю всім, хто читає зараз мого листа – слова подяки на адресу людей, котрі в скрутну хвилину завжди приходять мені на допомогу

Мова йде про благодійну організацію «Лікарняна каса Житомирської області», в якій перебуваю ще від дня її створення.

Чи ж часто доводиться звертатись за медичною допомогою? Й – власне – за допомогою Лікарняної каси, зокрема? Донедавна – не можу сказати, що надто часто й серйозно, вкрай рідко. Але протягом кількох минулих років – починаючи десь із 2016 року – змушена була вже кілька разів до лікарів звертатись. Бо ж маю діагноз – миготлива аритмія. Так-от й обстеження, й лікування мені забезпечувала Лікарняна каса. Коли робила МРТ й КТ – звісно, була задоволена, що платила не всю суму. Приймала багато медикаментів – їх також надавала Лікарняна каса.

Які зараз йдуть препарати за рахунок ЛК? Знаю, що недешеві – досить дороговартісні. Дехто говорить, мовляв, Лікарняна каса забезпечує медикаментами найдешевшими. Аж ніяк, повинна сказати вам! В цьому наочно переконалась, коли в 2016 році лікувалась у кардіологічному відділенні ЦМЛ №1 міста Житомира – мені всі препарати надала Лікарняна каса. А з таким же діагнозом зі мною в одній палаті була жінка, яка не перебувала в Лікарняній касі. Я бачила, які ліки їй купували щодня. За ті 9 днів лікування вона заплатила за медикаменти 6000 гривень. Це на ті часи – три роки тому – була дуже велика сума. А в скільки-то те лікування «обійдеться» зараз? Та ще коли врахувати, що препарати з того часу суттєво подорожчали.

Тому я вважаю, що ЛК – дуже потрібна організація, яка допомагає людям. Я, наприклад, задоволена. Коли потрапляєш на стаціонарне лікування – як ось нещодавно я в лікарню №2 міста Житомира, то це, звісно, значна допомога – відчувається суттєво. До того ж і ставлення лікаря-експерта філії Лікарняної каси в цій лікарні Світлани Степанівни Єрмаченкової надзвичайно приємне – вона часто відвідує пацієнтів, котрі перебувають в ЛК – запитує, чи задоволені лікуванням, чи не виникає з якихось проблем із обстеженнями, забезпеченням медикаментами.

І ще один нюанс: іншим разом доводиться чути, що сума щомісячного добровільного пожертвування в 60 грн. – це багато. Все воно відносно, скажу я вам. Так, зрозуміло – зараз дуже нелегкий час: дорогі продукти харчування, вартість комунальних послуг тощо. Але – здоров’я дорожче. Вартість медикаментів в аптеці ви бачили? Ціни підвищуються мало не щодня! Я постійно приймаю препарати і бачу динаміку зростання цін. Тому я не вважаю, що це така велика сума. Й коли людина потрапляє в стаціонар – в тому переконується.

З повагою – Галина Сафронова, член БО «Лікарняна каса Житомирської області», м.Житомир.

Детальніше

Доброго дня бажаю працівникам благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», а також усім, хто читає на сайті ЛК мій лист

Я, Тетяна Степанівна Головень із Чуднівського району, пишу сьогодні, щоб висловити свою думку стосовно роботи Лікарняної каси. Й – подякувати за надану допомогу всьому колективу ЛК та лікарю-експерту філії ЛК в Чуднівському районі Анатолію Ростиславовичу Скриванику.

Так сталось, що довелось нещодавно мені лікуватись у нашій районній лікарні – мала запалення легенів. Що ж, недарма існує думка, що життя не зобов’язане бути зручним – ми всі прийшли сюди, щоб відчути й радість, і страждання. Проте ніколи не втомлюсь повторювати, що найголовніше – це віра в себе, в свої сили. А ще – віра в добро, в те, що в тяжку годину знайдуться люди, котрі прийдуть на допомогу. Як це було зі мною. Адже, поки хвороба, як мовиться, «не взяла під боки», я не надто й замислювалась, де візьму гроші, якщо – не дай, Боже! – нещастя в хату зайде. А воно не запитує, чи на нього чекають – вривається нагло й безсердечно!

Й отут-то я відчула – що то таке: коли тобі приходять на допомогу, не рахуючи ні час, ні гроші, витрачені на тебе. А витратила Лікарняна каса на моє лікування дуже багато коштів – самі лише антибіотики, якими мене забезпечила ЛК, коштували «кругленьку суму» (потім, признатись, подивилась їх ціну в аптеці). Тобто я переконалась, що це вигідно – перебувати в Лікарняній касі. Я в Лікарняній касі лише два роки – все чомусь зволікала зі вступом. Але якогось дня вирішила, що все ж таки краще бути здоровою, але забезпечити собі на випадок хвороби лікування за рахунок ЛК. Не такі то великі гроші – сума щомісячного добровільного пожертвування – 60 гривень. Бо ж, захворівши, витрачаєш на медикаменти набагато більше. Тому, оскільки і я сама, й син та донька – всі ми перебуваємо в Лікарняній касі, вирішила я й маму «вступити». Адже це щастя – коли з тобою близькі, коли вони не хворіють, коли ти можеш їм допомогти й знаєш, що по-справжньому їм дорогий і потрібний.

Й на завершення, сповідуючи принцип «навіть за найменше щиро дякуй долі та людям», я хочу дійсно надзвичайно щиро подякувати Лікарняній касі. Бо ж навряд, чи й змогла б я купити ті медикаменти, які вона мені надала. Отож всім працівникам ЛК бажаю: будьте й самі здоровими!

З повагою – Тетяна Степанівна Головень, Чуднівський район.

Детальніше

Доброго дня бажаю всім, хто читає зараз мій лист! Пишу сьогодні, щоб подякувати працівникам БО «Лікарняна каса Житомирської області»,

котрі у важку хвилину хвилину не просто прийшли на допомогу, а фактично повністю замінили моїй дитині мене, матір.

А було все так. В той момент, про який зараз розповідаю, я була далеко від дому. Але хвороба така підступна – вона не вибирає час: у моєї дитини лопнув апендикс. Що мені робити – бігти за сотні й тисячі кілометрів? А моїй дитині до кого звернутись? Хто допоможе, розрадить і порадить? Зателефонувала я до центрального офісу Лікарняної каси, з’ясувала всі моменти, які мене цікавили щодо операції й подальшого лікування. Працівники ж центрального офісу скерували дії лікаря-експерта Лікарняної каси в Брусилівському районі й ЛК замінила тоді моїй дитині все і всіх – і маму, й тата. От уже й справді: не раз так буває, що все складається погано, в хороше вже не віриш, і раптом відбувається щось чарівне, і життя щасливо змінюється! Так от у цьому випадку оте чарівне – готовність прийти на допомогу, відданість обраній справі, надзвичайна людяність та співчутливість – якості, які проявили працівники БО «Лікарняна каса Житомирської області» до моєї дитини. За це я, як мати, їм щиро й від усієї душі вдячна!

Загалом у ЛК перебуваю вже понад 15 років. Попервах якийсь час була в організації сама, а згодом і дітей «вступила». Плачу за них щомісячні добровільні пожертвування – нехай буде впевненість, що в разі чого – не дай, Боже, яке захворювання чи травма – ми будемо забезпечені необхідною медичною допомогою за рахунок Лікарняної каси. Й за ці роки не раз користувалась допомогою ЛК. Було – дробили мені камінці в нирках. А то двосторонню пневмонію мала – в реанімації перебувала, затим іще тривалий час лікувалась. Травму хребта свого часу отримала – періодично лікуюсь. Й усе – за рахунок Лікарняної каси. Лікар-експерт філії ЛК в Брусилівському районі Олександра Іванівна Осадчук щоразу з увагою вивчає історію хвороби й пильнує, аби лікування призначалось за протоколами – відтак необхідні медикаменти отримую від ЛК.

Скажу так, що кожен може вважати удачею, якщо йому за життя лише один раз випаде серйозне випробування. Якщо ж оці випробування раз-по-раз зустрічаються – краще, як мовиться, «перестрахуватись» й убезпечити себе від таких «вибриків» долі. Тому всім раджу не зволікати – вступити до Лікарняної каси. Береженого, як мовиться, й Бог береже! А Лікарняна каса – прийде на допомогу.

З повагою – Бабич Оксана Миколаївна з Брусилівського району.

Квітень 2019 р.

Детальніше

«Мене оберігає ангел-охоронець»

Так можу сказати без перебільшення. Адже знаю, що на випадок якогось неочікуваного захворювання – а на хворобу ніколи не чекаєш – на допомогу прийде благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області».

Так було вже не раз – от, наприклад, лише, зокрема, протягом минулого місяця двічі лікувалась стаціонарно у нашій районній лікарні в Андрушівці. Й Лікарняна каса надала все необхідне для того, щоб я швидше вилікувалась і повернулась додому здоровою: антибіотики, витратні матеріали медичного призначення.

До речі, антибіотики були дороговартісні – знаю, скільки вони коштують в аптеці, потім подивилась їхню ціну. Це до того, що, бувало, доводилось чути, мовляв, Лікарняна каса надає «копійчані» ліки. Авторів подібних просторікувань хочу запитати: «А ви давно в аптеці були? Ви ціну на медикаменти бачили? Якісь найпростіші краплі від нежитю купити – щонайменше близько 30 гривень із гаманця викладете!» Отож-бо – «копійчані»! Бачачи навколо себе стільки болю й горя, людина повинна розуміти: життя – це миттєвість, його не можна тратити на злобу й агресію! Тим паче, щодо тих, хто тобі допомагає. Подумайте своєю головою – багато ліків ви можете купити на ту суму щомісячного добровільного пожертвування 60 гривень? Відкладати ж їх кожного місяця – та не тіште себе ілюзіями, що назбираєте велику суму на випадок чогось! А за рахунок ЛК пролікуватись протягом року можна на суму до 21 600 грн. (сума 30 річних добровільних пожертвувань до Лікарняної каси). Ви такі гроші назбираєте? Дуже сумніваюсь!

Тому, перебуваючи разом із двома дітьми в Лікарняній касі з 2002 року – ще, коли вступала, діти малими були й частенько (як і всі, зазвичай, малята) хворіли – виходити з неї навіть і не думаю. Бо ж не один раз і не двічі за весь цей час вона добряче, як мовиться, виручала – на допомогу приходила. Мама моя також перебуває в Лікарняній касі й періодично стаціонарно лікується від гіпертонії.

Отож дякую організації – власне, тому й пишу сьогодні – та, зокрема, лікарю-експерту філії Лікаряної каси в Андрушівському районі Віктору Васильовичу Захарченку за допомогу. Будьте всі працівники ЛК й самі здоровими – цього вам щиро бажаю!

З повагою – Івченко Леся Михайлівна, Андрушівський район.

Березень, 2019 р.

Детальніше

Добрий день, шановні читачі! Зібралась із намірами, щоб написати гарні слова подяки

на адресу тих, до кого вже не раз у годину нещастя зверталась за допомогою. Мова йде про благодійну організацію «Лікарняна каса Житомирської області».

Моя сім’я перебуває в Лікарняній касі вже дуже давно – ще з 2005 року, відколи в чоловіка стався інфаркт. От тоді ми побачили, що варто завжди заздалегідь подумати про те, за які гроші доведеться лікуватись у випадку захворювання. Бо ж медикаменти коштують дорого, а доходи в переважної більшості людей самі знаєте, які – аби хоч прожити-прохарчуватись.

Тож свого часу ми вступили до Лікарняної каси – і я з чоловіком, і моя мама, й донька з двома дітками. Й не шкодуємо! Он онучка моя десятирічна Анна Мудрук лікувалась нещодавно в дитячому відділенні Бердичівської ЦМЛ – гастродуоденіт у неї був. Усі необхідні препарати – від антибіотиків і до систем для їх введення – забезпечила Лікарняна каса. Лікар-експерт філії Лікарняної каси в місті Бердичеві Лілія Адамівна Матієць постійно відвідувала мою любу внучку – цікавилась її самопочуттям, процесом лікування, призначеннями.

Так відбувається щоразу, коли хтось із нас хворіє й звертається за допомогою до БО «Лікарняна каса Житомирської області».

Тож я хочу висловити велику вдячність працівникам ЛК – хоч і небагато написала, проте кожне слово – від щирого серця. «Поспішайте робити добро!» – це про них, про людей, до котрих звертаємось за телефоном «гарячої лінії» з медичних питань, коли виникають проблеми з обстеженнями, лікуванням. Коли, розгубившись, не знаєш, як діяти й до кого з лікарів бігти, коли підступна хвороба «наскочить» зненацька. Ви робите дуже потрібну справу! Будьте й самі здоровими – цього від усієї душі бажаю!

З повагою – Наталія Миколаївна Куба, м.Бердичів.

Лютий, 2019 р.

Детальніше

Доброго дня бажаю вам, шановні працівники БО «Лікарняна каса Житомирської області»!

Пишу, щоб подякувати за допомогу в лікуванні, яку отримав від організації нещодавно.

Я людина вже з чималим життєвим досвідом і не одним десятком літ за плечима. Й за свої 65 років давно зрозумів і чітко усвідомив, що в житті важливі не лише матеріальні статки (хоча стверджувати, мовляв, не в грошах щастя не буду – бо ж покривлю душею), а й уміння кожного дня радіти своєму буттю в цьому світі. Проте справедливо відзначив колись класик: «Душа, на відміну від тіла, не старіє. І це головна трагедія людського існування». Тобто – як не раділа б душа життю-буттю, проте організм іноді «дає збої».

Оце нещодавно трапилось: більше тижня відчував біль у шлунку. Подумав: «А, народними методами зможу подолати недугу». Добу лікувався сам. Але – лише час втратив! Ще й багато часу… Зрештою, приїхав до центральної міської лікарні №2 міста Житомира. Обстежили – знайшли камінці в підшлунковій залозі. Операція тривала близько 4 годин. Оперував мене Василь Андрійович Безпалько, за що я щиро вдячний йому. Порятував він мене – я своїм самолікуванням собі біди тільки наробив! Дай, Боже, моєму рятівникові здоров’я й довгих літ.

А ще хочу подякувати вам, благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – чому ж і пишу. Я маю пенсію всього лише півтори тисячі гривень. На такі гроші й не проживеш, і – тим паче – не полікуєшся. Тому допомога Лікарняної каси для мене дуже відчутна – при операції, в післяопераційний період лікування я це зрозумів. Адже, хоча в Лікарняній касі перебуваю кілька років, досі за допомогою не звертався, а це от довелось – і відразу так серйозно. Лікар-експерт філії Лікарняної каси в ЦМЛ №2 Житомира Світлана Степанівна Єрмаченкова не раз приходила – цікавилась моїм самопочуттям, чи не потребує корекції лікування. Дуже хороша вона – справжній фахівець своєї справи! Та й людина – чудова!

Знаєте, я завжди стараюсь навіть за найменший прояв доброти, щирості й турботи дякувати долі й людям. Тож щира подяка всім, хто мене лікує, хто повертає здоров’я хворим. Щира подяка вам, адже це велика розкіш – знати, що в складну хвилину тобі прийдуть на допомогу. А хто досі сумнівається в Лікарняній касі й думає, що буде складати гроші (оту суму в 60 гривень щомісячного добровільного пожертвування) – ну-ну, наскладаєте! Завжди знайдеться причина й привід витратити втричі більше на щось другорядне. Підіть-но в аптеку – подивіться ціни на ліки! Багато купите за 60 гривень? Отож-бо! А перебуваючи в Лікарняній касі, знаєте, що раптом хвороба – отримаєте необхідні ліки. Зараз он нежить вилікувати – витратите набагато більше. А вже коли щось не дай, Боже, серйозне…

Оце що я хотів сказати всім. Тож дякую своїм рятівникам і будьте всі здорові!

З повагою – Віктор Адольфович Лаговський, м.Житомир.

Лютий, 2019 р.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

Газета «Пульс» – №23 від 07.06.2018 року

Добрий день, шановна редакціє газети «Пульс»!

Я, Пінькевич Ірина Миколаївна з Бердичева, пишу вам, аби сказати гарні слова на адресу медпрацівників, професіоналізму й доброму ставленню котрих завдячує життям рідна мені людина.

Нещодавно сталась у нашій сім’ї біда – раптово й тяжко захворів мій чоловік. Хвороба була дуже важка – лікарі тоді сказали, що з такою стикаються нечасто. Тож потрапив він до реанімаційного відділення Бердичівської ЦМЛ. Два тижні був підключений до апарата штучного дихання – у нього відмовили легені, дихати не міг. І наскільки приємно було бачити, як усі – лікарі, медсестри відділення – піклувались про нього. Немов одна дружна сім’я підтримували його щодня й щохвилини. Догляд такий був – найвищого рівня. Я за це дякую від усієї душі – слів не вистачить, щоб висловити щиру вдячність колективу відділення, яким керує вмілий організатор своєї справи, лікар від Бога Тарахтелюк Ірина Павлівна – за надзвичайну людяність, велике співчуття й, звісно, високого рівня професійну майстерність.

А ще хочу подякувати благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» та лікарю-експерту її філії в Бердичеві Матієць Лілії Адамівні. Повірте, без допомоги ЛК ми не змогли б фінансово осилити настільки дороговартісне лікування. Адже я – медпрацівник із мінімальною зарплатою, чоловік працює майстром в училищі. Тобто ми не маємо змоги зібрати великі кошти. А Лікарняна відгукнулась – прийшла на допомогу й надала всі необхідні медикаменти (серед них – і за досить високою ціною, до того ж – як вітчизняного, так і закордонного виробництва), вироби медичного призначення. Ми взагалі всією сім’єю перебуваємо в ЛК, задоволені її підтримкою – от і цього разу вона не залишила нас у біді.

Також дякую всім добрим людям, котрі прийшля нам на допомогу – родичам, друзям, однокласникам, знайомим. Боже, та чужі люди «скидались» – кожен своєю копієчкою. Й ми завдяки людям і Божій допомозі «витягнули» мого чоловіка – зараз уже його перевели в неврологічне відділення для реабілітації. Тож надзвичайна вдячність і низький уклін усім, бо самі ми не справились би. Таке у нас було в житті й такі нам трапились на шляху люди. Дай, Боже, усім вам здоров’я!

Зі щирою повагою до рятівників

та за дорученням усієї нашої родини –

Пінькевич Ірина Миколаївна,

м. Бердичів.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

З НАШОЇ ПОШТИ

Газета «Пульс» – №9 від 01.03.2018 року

Добрий день!

Я, Мазур Ірина Степанівна з Бердичева, пишу, щоб подякувати людям, котрі в скрутну хвилину прийшли на допомогу.

Наше життя сповнене сюрпризами та несподіванками – на жаль, не завжди приємними. Нещодавно моєму сину довелось перенести оперативне втручання й потому тривалий час лікуватись – мав відкритий перелом двох кісток нижньої третини правої гомілки. Так от хочу сказати, що всі необхідні медикаменти, вироби медичного призначення він отримав за рахунок благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Я з сином уже не перший рік у ЛК, бо ж доводиться, на жаль, досить часто звертатись за медичною допомогою – перед цим випадком мали бронхіт, часто – загострення остеохондрозу. Лікувались і на денному стаціонарі, й амбулаторно – щоразу всі необхідні ліки, передбачені протоколами лікування, в повному обсязі надавались ЛК без зволікань, оперативно. Я й сама лікар – працюю неврологом у Бердичівській ЦМЛ – як мовиться, маю уявлення, скільки можуть коштувати ці медикаменти. Часто буває таке, що пацієнти говорять, мовляв, Лікарняна каса надає медикаменти найдешевші. Я – як практичний лікар – скажу, що надаються ліки ті, яких потребує кожен конкретний хворий і які передбачені протоколами лікування. Незалежно від вартості препаратів.

Тож я дуже вдячна за таку фінансову підтримку. А за моральну, професійну підтримку, за дуже людяний підхід не лише до мого сина, а й до кожного пацієнта хочу особливо щиро й від душі подякувати лікарю-експерту філії Лікарняної каси в Бердичівській ЦМЛ Лілії Адамівні Матієць. Я знаю її вже багато років. Вона – професіонал своєї справи, різносторонньо розвинена. До неї можна звертатись у будь-яких ситуаціях. Така вона – мобільна, дуже організована, як мовиться – людина на своєму місці. Скажу так, що саме про неї слова: «Бути лікарем – це професія, але бути талановитим лікарем – це стан розуму, душі й серця, непідвладний поясненню».

Тож на запитання – а чи радила б я, саме як лікар, вступати до Лікарняної каси, твердо відповім: безумовно! Не лише порадила б – раджу! Проводжу роз’яснювальну роботу про це навіть із сусідами – з конкретними прикладами захворювань та лікування.

Зі щирою подякою за допомогу –

Мазур Ірина Степанівна, м.Бердичів.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

Здрастуйте, шановні читачі!

Певний час збирались із намірами й ось вирішили написати, аби розповісти про людей, котрі в скрутну хвилину прийшли на допомогу.

Якось прочитали в художній літературі вислів когось із мудрих особистостей про те, що щаслива та людина, котрій за життя випало лише одне випробування долі. Що ж, складно не погодитись із цим твердженням – тим паче після того, що пережила наша сім’я.

Стався у нас нещасний випадок із чоловіком – під час завантаження з лісовоза обірвалась велика колода й нанесла чоловікові важку травму лівої сторони тіла. Відразу викликали «екстрену» – бригада медпрацівників приїхала дуже швидко (за що ми їм щиро вдячні), надала бідолашному першу допомогу й відвезла до районної лікарні в Романів (вантажили ліс у Биківському лісництві Романівського району). Декілька днів чоловік лікувався там, але несподівано почалась кровотеча і його доставили до ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського. Складно було надзвичайно, тому що перший тиждень у нас був нібито спокійний, але другого й третього тижня чоловік був у важкому стані – вирішувалось питання: жити чи не жити. Та завдяки лікарям ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського все-таки на четвертий тиждень у нас стан потихеньку-потихеньку й стабілізувався.

Тому ми хочемо надзвичайно подякувати в першу чергу Артюху Володимиру Васильовичу, котрий першу операцію зробив чоловікові ще в Романові й затим другу та третю – вже в Житомирі. Нехай усі сили, які віддає він своїй справі, повертаються сторицею вдячністю й шаною пацієнтів, щирою повагою колег!

Велику підтримку нам надав директор підприємства, де працює чоловік, Остудімов Анатолій Олександрович. Допоміг нам фінансово, задіяв усі свої, як мовиться, знайомства й «зв’язки», аби у нас не виникало й найменшої перепони до отримання дійсно якісної медичної допомоги, й – контролював усю цю ситуацію. Тобто підтримка була така, що не знаю, як ми й обійшлись би без неї. Дай, Боже, Вам великого здоров’я!

Й, звісно, велику підтримку нам надала благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області». Лікуватись-бо дуже важко в теперішній час – ми ж знаємо, які дороговартісні зараз медикаменти й не всі люди спроможні за свої кошти їх придбати. Лікарняна ж каса забезпечила нас медикаментами, перев’язувальним матеріалом, іншими виробами медичного призначення на суму близько 14 тисяч гривень. Лікар-експерт ЛК Інга Анатоліївна Сидоренкова приходила до нас неодноразово – повідомляла нам ситуацію з забезпеченням ліками, цікавилась, у якому стані підопічний Лікарняної каси.

І ще на чому хотілось би зауважити. Доводилось чути нарікання, що, мовляв, Лікарняна каса забезпечує лише найдешевшими препаратами. От це вже говорити гріх! Нас забезпечували медикаментами дороговартісними – ми розпитували про це й лікаря-експерта, й старшу медсестру відділення. То вже як 14 тисяч гривень використано на лікування, то зрозуміло, що ліки були недешевими!

Тож дуже щиро ми дякуємо, що таку допомогу отримали й чоловік мій, як мовиться, став на ноги. Думаємо, що буде у нас усе гаразд! А всім нашим рятівникам щиро дякуємо й бажаємо – перш за все – бути й самим здоровими!

З повагою до рятівників – Олександр Миколайович та Олена Олександрівна Захарчуки,

мешканці Баранівки Житомирської області.

 

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

Доброго дня, шановні читачі!

Вирішила написати – збиралась із намірами певний час – аби висловити подяку людям, котрі допомогли й підтримали мене в скрутну хвилину.

Життя, як мовиться, не зобов’язане бути зручним. І ми всі прийшли сюди, щоб відчути й радість, і страждання. Та я ніколи не втомлюсь повторювати, що найголовніше – це віра в себе, в свої сили, в добрих, щирих, світлих людей.

Це я до того, що довелось мені нещодавно лікуватись у хірургічному відділенні №1 ЦМЛ №2 Житомира, куди потрапила з защемленою пупковою грижею. Операцію, як відразу з’ясувалось, необхідно було робити негайно, не відкладаючи – це для мене стало тоді несподіванкою! Ну, боліло, боліло… Але я не надто звертала увагу, бо ж як воно, зазвичай – усе чекаєш, що минеться. А не минало…

Дуже добре поставились до мене в приймальному відділенні. Відразу запитали, чи перебуваю в Лікарняній касі – й після того проблем із медикаментами не мала ніяких! Я ж прийшла в лікарню, можна сказати, без копійки грошей, але мене не питали ні про які ліки, не пропонували купити їх – надавали все, що потрібно, по Лікарняній касі. Знала, що й для операції всім необхідним мене забезпечить Лікарняна каса – і я йшла на неї зі спокійною душею. Я довіряю Лікарняній касі – давно перебуваю в ній, плачу щомісячні добровільні внески за себе, двох дітей і внуків, за зятя. Коли в лютому розмір внеска  збільшився, запитала їх: «Що будемо робити?» Вони сказали: «Мамо, хай краще ті гроші нам не знадобляться – Бог із ними, якщо вони допоможуть лікуватись комусь – але на випадок захворювання ми знатимемо, що медикаментами й іншим необхідним будемо забезпечені!» Так от і згодилась вона мені.

Операцію мені робив Безпалько Василь Андрійович – дуже приємний лікар (а воно, знаєте, й добре слово лікує теж!), такий веселий, завжди з посмішкою – ну, просто золота людина! Я йому щиро вдячна за вмілі руки, за професіоналізм – нехай вертаються щирим визнанням та шаною витрачені зусилля!

Також мені дуже сподобався, завідуючий відділенням анестезіології з палатами інтенсивної терапії Тимців Іван Іванович – добре дав наркоз і вийшла я з наркозу легко (це ж важливо й залежить від лікаря – я чотири операції перенесла, то добре знаю). Тож і для нього – велика подяка, хай Бог здоров’я повертає Вам, лікарю!

Ще сподобалась лікар-експерт філії Лікарняної каси в ЦМЛ №2 Житомира Єрмаченкова Світлана Степанівна – така приємна людина й лікар чудовий. Вона мені багато пояснила про роботу ЛК і я тепер знаю, куди звертатись, якщо виникають якісь запитання  – стосовно лікування, обстеження – або на «гарячу лінію», або в філію ЛК безпосередньо в медичному закладі, де отримую медичну допомогу (чи то обстеження, чи лікування).

Признаюсь, траплялись раніше такі досить конфліктні ситуації, коли я бувала не зовсім задоволеною Лікарняною касою. А все чому? Через незнання. От, було, лікуючі лікарі говорили, що, мовляв, «це Вам по Лікарняній касі не дадуть…» Я зателефонувала до центрального офісу ЛК за номером «гарячої лінії» й мені зрозуміло сказали: «У Вас немає проблем із Лікарняною касою – у Вас є проблеми з лікуючим лікарем». Раз і назавжди це запам’ятала! Як і те, що на членській картці вказані телефони, за якими телефоную, як тільки виникають подібні питання стосовно забезпечення медикаментами. Також – стосовно обстежень (коли, наприклад, у поліклініках вимагають заплатити за якісь обстеження, а вони йдуть по Лікарняній касі). Й усі ці проблеми вирішуються.

І я вже знаю, що є протоколи лікування, які передбачають, що кожне захворювання лікується певними медикаментами, які не лише дієві, а й безпечні. Саме ці препарати забезпечує Лікарняна каса – лікуючий лікар зобов’язаний виписати за рахунок Лікарняної каси саме їх, а не відправляти в аптеку купувати хтозна які! Якось на денному стаціонарі невролог призначила препарат, від якого з першого ж уколу у мене пішов набряк обличчя – й очей не було видно! Кілька місяців відходила від тих уколів, які змушена була сама ж і купувати (невролог сказала, що Лікарняна каса їх не забезпечує – я ще тоді цим була дуже незадоволена!). А з’ясувалось, що той препарат відсутній у протоколах лікування! Це мені потім пояснила лікар-експерт ЛК.

А ще я з’ясувала, що, якщо, припустимо, я захворіла й мені треба лікуватись удома, Лікарняною касою передбачено амбулаторне лікування – в поліклініці лікарі повинні виписати по Лікарняній касі відповідні медикаменти. Проте скільком із нас доводиться чути від них відмову! Тобто не хочуть у поліклініках лікарі заморочуватись, а ми не наполягаємо або просто не знаємо. Скажу так, що іншим разом у черзі в поліклініці такий скандал витримуєш: я доводжу, що Лікарняна каса – це добре, а люди мені, що, мовляв, по ЛК лікування їхньої хвороби не передбачено, медикаменти, які вони хочуть, ЛК не дає. А потрібно подзвонити в Лікарняну касу й уточнити – насправді через незнання вони помиляються в половині своїх стверджень. У цьому я вже не раз їх переконувала.

Також мені дивно з отих «крикунів», котрі «з піною на губах» звинувачують Лікарняну касу, що вона, мовляв, забезпечує найдешевшими препаратами. Коли мені вже зробили операцію, дочка підійшла до Василя Андрійовича й запитала: «Якби оцих ліків не давали по Лікарняній касі – скажіть, що можна було б купити, коли ми самі, припустимо, купували б? Може, щось більш дієве?» Він відповів: «Ці ж медикаменти! Чогось іншого не запропонував би!»

А коли я свого часу в 2009 році їхала на операцію до Києва, лікар із ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського сказала: «Я Вам ось даю направлення – йдіть із ним спочатку в Лікарняну касу, де Вам оформлять клопотання». За ним і медикаменти, й перев’язувальний матеріал мені надали в столичній клініці за рахунок Лікарняної каси.

Свого часу робила по гінекології операцію – іншим жінкам давали відразу от такенний список, що треба купити – до трьох тисяч гривень. Я ж не заплатила жодної копійки – не купувала ні скальпеля, ні ниток, ні перев’язувального матеріалу, ні тим паче медикаментів.

То я завжди відстоюю Лікарняну касу перед тими, хто зі мною сперечається, що це зайві витрати: «Я ті гроші складаю в баночку». Ти собі скільки там складай, але ж буває, що під час одного лише обстеження «вибираєш» суму більшу, ніж протягом року платиш внесками. Просто є люди, які бояться, щоб, не дай, Боже, за їхні гроші хтось інший не лікувався. Та якщо твої внески допоможуть людям, то на здоров’я! Але раптом прийде біда до мене – мені ж внески інших членів ЛК допоможуть. Це як знахідка: я поклала в сумку картку Лікарняної каси й іду спокійно на аналізи, УЗД, рентгени, інші обстеження – он дослідження на гормони пройти скільки коштує! А мамографію робила – хоч довелось певний час чекати своєї черги, але я її зробила безкоштовно. Пред’явила картку Лікарняної каси й – навіть однієї гривні не заплатила.

Тож і кажу, що навіть коли б мене виганяли з Лікарняної каси – я з неї не піду! Бо завжди спокійна, що отримаю необхідне для лікування. Я прощатись із Лікарняною касою не буду, які б там реформи в нашій країні не проводились. Бо реформи є чи немає, а Лікарняна каса була й буде!

З повагою – Єпішко Людмила Михайлівна,

м.Житомир.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

Будьте здорові, шановні читачі!

Я, Клименко Марія Василівна з села Мала Зубівщина Коростенського району, хочу подякувати людям, котрі не просто надали мені медичну допомогу, а – врятували мені життя, дійсно – повернули, як мовиться, з того світу.

Розповім, як було. Потрапила нещодавно до рук лікарів із діагнозом «Флегмона дна порожнини рота». Це так зуб вирвала – було в п’ятницю, а в суботу почала розпухати шия й за вихідні до понеділка я мало не вмерла. Подзвонила в «швидку» о пів на дванадцяту ночі – за 20 хвилин вона була у мене й привезла до відділення інтенсивної терапії ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського. Лікар сказав: «Негайно оперувати!» Вчотирьох оперували! Тож відразу хочу сказати гарні слова на адресу всіх, хто мене рятував. В.П.Кравчук, В.А.Могорит, О.І.Мазур, анестезіолог А.Б.Ільченко, лікуючий лікар О.С.Бабійчук, операційна медсестра Н.Мойсеєва, палатні медсестри Оксана Жарчинська та Інна Радкевич, усі медсестрички відділення та молодші медсестри – прізвищ не знаю, а так по імені Іра, Іванка, Лєна, Таня, Надя – щиро вам від усієї душі дякую! Щоб не ви, то я була б померла. Надя мене взагалі порятувала – коли після операції привезли в палату, наркоз іще виходив і в роті були трубки, я в тій нетямі намагалась витягнути їх. Якби витягла – була б захлинулась. Вона ж схопила мене за руки й тримала, поруч сиділа, аж поки я прийшла до тями. Весь медперсонал дві доби не відходив від мене ні на хвилину – ну, з того світу повернулась я, це факт. Дуже гарне ставлення до людей тут. І бігають, як мовиться, біля мене, і лікують! Чотири рази на день лікарі обхід роблять – оглядають, щось призначають.

А ще – щоб не благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області», то не знаю, як було лікуватись! Я з собою не мала й копійки грошей – де їх узяти, за що медикаменти купувати? Ліки дорогі дуже, а пенсія маленька. Допомогла мені Лікарняна каса – дуже допомогла! За 11 років, протягом яких перебуваю в ній, у мене загалом десь близько 2 тисяч 900 гривень щомісячними добровільними пожертвуваннями заплачено, а на лікування оце тут 5 тисяч пішло. Грошей таких у мене немає й не наскладала б я їх. Щоб не Лікарняна каса, то… Велика допомога від неї є, дуже велика. Тому дякую всім працівникам ЛК, лікарю-експерту в ОКЛ Інзі Анатоліївні Сидоренковій, зокрема, за допомогу – їм та їх сім’ям міцного здоров’я, добра та благополуччя.

Й усім, хто мене рятував – низький уклін і велика подяка за сумлінну працю, турботу. Нехай Господь дарує вам спокій та добробут, тепло і щастя в домівках!

З повагою – Марія Василівна Клименко.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

Доброго дня, шановна редакціє!

Колись прочитала, що медицина – це покликання. Адже нести відповідальність за людське здоров’я, брати на себе ризик рятувати життя, віддавати себе цілком роботі дано не кожному. Саме на адресу таких лікарів ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського, де лікуюсь уже не перший рік, хочу сказати гарні слова щирої вдячності та визнання.

Отож своєму лікуючому лікарю Латош Світлані Олександрівні я не лише говорю: «Дякую!» – вклоняюсь доземно їй. І впевнена, що висловлюю думку й наміри дуже багатьох людей, котрим вона надавала медичну допомогу. Можливо, хтось мої слова сприйме, як пафосні й голосні, але те, що вона дарує життя, покращує його якість – ще надто мало сказано, повірте.

Також дякую від усієї душі Людмилі Сергіївна Крикливець – завідуючій ревматологічним відділенням. Крім того, що вона висококваліфікований фахівець своєї справи, ще й – просто хороша людина. Її доброта, співчуття до наших – пацієнтів відділення – страждань дуже цінується, повірте – надто ж у нинішній досить жорстокий і, я сказала б, якийсь такий жорсткий світ.

А ще хочу сказати гарні слова про благодійну організацію «Лікарняна каса Житомирської області», в якій перебуваю з 2004 року. Коли свого часу мені запропонували вступити до неї – певний час вагалась. За всі ж роки перебування зрозуміла – бо не раз хвороба в цьому переконувала – що зробила-таки правильний крок: Лікарняна каса мені дуже допомагає. Знаєте, я людина досить, скажемо так, скептична – не очікую від життя якихось «подарунків долі». Тому ті обстеження, лікування, які забезпечує ЛК – а доводиться серйозно обстежуватись, зокрема, в обласному медичному консультативно-діагностичному центрі, лікуватись в ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського, буває, й не раз протягом року – це дуже суттєва допомога. Тому які не доводилось би іноді чути нарікання на Лікарняну касу, щиро заперечую їх своїм досвідом, як мовиться, стосунків із нею. Відтак і співпрацю з ЛК не збираюсь припиняти. Більше того – маму теж оформила, сплачую за неї щомісячні добровільні пожертвування.

Тож бажаю своїм лікарям та працівникам Лікарняної каси завжди отримувати від своєї праці радість і впевненість у завтрашньому дні. Сили вам і терпіння, натхнення й задоволення від улюбленої справи! Доземний уклін кожному з вас за світлі й щирі почуття, якими сповнені ваші душі, за сумлінну працю на благо людей. Нехай ваші серця сповнюються натхненням та окриленням для нових успіхів у сфері, якій ви присвятили свої знання й таланти!

З повагою – Хмілевська Тетяна Аркадіївна.

 

З НАШОЇ ПОШТИ

Доброго дня, шановні читачі!

Пишу сьогодні, аби, хоч і з деяким запізненням, проте щиро й від душі подякувати своїм рятівникам – медпрацівникам Ружинської ЦРЛ.

Найбільше щастя людини – це гарне здоров’я. З часом розуміння цієї істини приходить до кожного. Як і те, наскільки важка й відповідальна робота працівників медичної сфери. Говорять, що бути лікарем – професія, але бути талановитим лікарем – стан розуму, душі й серця. Так от ці слова – про завідуючого травматологічним відділенням Прибилюка Сергія Васильовича, котрий не просто сумлінно виконує свою роботу, а віддається обраній справі сповна. До речі, хочу сказати, що колектив відділення, яким керує Сергій Васильович, відзначається особливою чуйністю до пацієнтів та надзвичайною турботою про них. Тому щиро дякую всім медпрацівникам травматологічного відділення й бажаю побільше терпіння та поменше хворих. Хай усі негаразди обходять ваші домівки стороною і над кожним буде мирне небо. Нехай ваша професійність та відданість справі щодня винагороджується щирою вдячністю та гідною зарплатнею!

А ще дуже дякую всім працівникам благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Необхідні для лікування медикаменти, перев’язувальні, інші витратні матеріали мені були надані ЛК – про це потурбувалась лікар-експерт Лікарняної каси в Ружинській ЦРЛ Галина Андріївна Первушина. Я сам в організації перебуваю більше десяти років і рідних переконав свого часу вступити. Скажу так, що Лікарняна каса сьогодні – це дуже велика підтримка і матеріальна, й моральна. Спасибі вам, ви робите добру справу для людей!

Й на завершення розповім – не притчу, а, кажуть, реальний факт. Якось у священика запитали, чи не гнівлять медпрацівники Бога, вмішуючись у живий організм поза його волею. І Патріарх сказав: «Господь кожній людині дарував життя. Й допомогти їй зробити це життя кращим – теж воля Господня». Думаю, краще й не сказати – у медичних працівників, котрі, не жаліючи зусиль і часу, приймають на себе важкий тягар людського болю й страждань, дарують радість життя, дійсно є благословіння від Бога!

З повагою – Покропивний Павло Дмитрович,

селище Ружин Житомирської області.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ.

(«Пульс» №10 від 09.03.2017 р.)

Доброго дня, шановні читачі!

Певний час збирався з думками й намірами – нарешті вирішив написати, адже хочу розповісти про людей, котрим завдячую своїм урятуванням та одужанням.  

Довелось мені місяців кілька тому звернутись до лікарів Попільнянської ЦРЛ. Я з медичними працівниками так от по життю, як мовиться, тісні професійні стосунки мав давно – все життя прослужив у структурі Міністерства внутрішніх справ, то рятували вони моїх колег не раз, коли ті отримували при виконанні службових обов’язків тілесні ушкодження. А тут стався у мене нещасний випадок – упав із висоти на бетонну підлогу й отримав відкриті переломи ноги, ребер. Доставили в Попільнянську районну лікарню в досить-таки важкому стані. Я по медичному обслуговуванню «приписаний» до «Феофанії» – друзі пропонували їхати туди, проте, знаючи людей, котрі мене будуть лікувати в Попільні, й шануючи їхню роботу, відмовився – лишився в Попільнянській лікарні. Адже тут надзвичайно висококваліфіковані й чуйні медичні працівники, людяні, відповідальні.

Тож хочу в першу чергу подякувати головному лікарю Березіній Лідії Федорівні – скільки лежав у лікарні, не було такого дня, щоб вона не зайшла й не поцікавилась, як почуваюсь. Також дякую лікарям, які мене оперували – й до сьогодні ми з ними залишаємось у гарних стосунках – це Сущенко Олександр Степанович, Южека Віталій Анатолійович (переїхав, на жаль, зараз із Попільні). Вони молоді фахівці, але – настільки у них золоті руки й розумні голови! Щирі слова вдячності та визнання – на адресу лікаря-анестезіолога Шульги Миколи Тимофійовича, котрий, маючи вже дуже поважний вік, продовжує працювати, допомагаючи людям.

А який хороший тут працює середній та молодший медперсонал! Медичні сестри Ткачук Тетяна Василівна, Шпіхернюк Алла Миколаївна, Петюх Олена Василівна, Поліщук Оксана Володимирівна, Нечипоренко Олена Юріївна, Полив’яненко Ольга Миколаївна, Яскажук Надія Микитівна та багато інших – взагалі колектив дуже підібраний гарно, в першу чергу думає про хворих. Тому я їм щиро вдячний – буду розповідати всім про їх умілі руки, самовідданість. Зараз дуже багато негативного говорять про медпрацівників – що стосується попільнянських, то скажу, що навіть натяк «кривим словом» про них буде гріхом. Тому що тут працюють не за страх і не за користь, а – за совість.

А ще хочу відзначити роботу благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». З відсутністю в нашій країні страхової медицини «Лікарняна каса» на даний момент є реальним виходом зі складної ситуації в разі якоїсь хвороби. Я от потрапив тоді в лікарню – й не думав про те, що треба десь іти шукати аптеку, гаючи час, купувати якісь медикаменти, перев’язувальні матеріали тощо. Перебуваючи в ЛК, практично все необхідне отримав за її рахунок. От якось довелось почути нарікання, мовляв, ЛК забезпечує найдешевшими ліками. Я особисто такого сказати не можу – якби купував їх за власний рахунок, то було б дуже «накладно». Загалом же в «Лікарняній касі» перебуваю більше п’яти років, дружина моя теж у ній – ось підказує, щоб написав, що ми дуже задоволені допомогою ЛК. Що й роблю зі словами щирої подяки!

З повагою – Микола Дмитрович Покоюк,

смт.Попільня.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(«Пульс» №7 від 16.02.2017 р.)

Здрастуйте, шановна редакціє та дорогі читачі!

Я, Загурський Павло Ізидорович із Пулинського району, пишу, щоб розповісти, як завдяки добрим людям вдруге, як мовиться, з’явився на світ.

Довелось мені нещодавно лікуватись у торакальному відділенні обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського, куди потрапив у вкрай тяжкому стані. Хворів на мокрий плеврит (от не знаю, як по-медичному звучить точний діагноз складного захворювання легенів). І це, очевидно, спричинило розрив стравохода. Страшні болі витерпіти було майже неможливо! Доставили мене в лікарню в тяжкому стані, який потребував негайного оперування – що лікарі й зробили.

Операція була непроста – мої рятувальники приклали надзвичайно багато зусиль, аби я залишився живим. Ще потому п’ять днів перебував у реанімації в дуже тяжкому стані. Тільки й міг – дивитись на стелю й думати про життя, про свою сім’ю, про дітей.

Тож хочу щиро подякувати в першу чергу завідуючому відділення торакальної хірургії Муравйову Тадеушу Вітольдовичу – він сам прийшов, коли мене привезли до лікарні, оглянув, поговорив зі мною й вирішив: «В операційну!» Таким чином мене врятували. Крім того, велика вдячність Артюху Володимиру Васильовичу – справжньому професіоналу своєї справи, людині дуже енергійній – він по кілька разів на день цікавився моїм станом. Також вдячний Тарасу Івановичу Марцуну, котрий брав участь в операції. Я пізніше запитував Артюха Володимира Васильовича – він мені сказав: «Ми всі над Вами були». І їхня професійність дозволила мені вже через 10 днів їсти, як усі нормальні люди – не через зонд. Мої рятувальники сказали: «Це – феномен!» А я говорю, що це свідчить про їхній надзвичайно високий професіоналізм.

Гарні слова подяки – медсестрам та молодшим медсестрам. Вони всі дуже трудолюбиві, душевні, співчутливі – коли просиш їх про щось, то відразу просто-таки біжать. Тому що знають, що людині болить, і хочуть допомогти. Та й навіть і без просьби приходять: «Як Ви?» Колектив відділення – прекрасний!

А ще хочу наголосити на неоціненності допомоги, яку надала мені моя рідна благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області». Я, признатись, раніше отак іноді думав: «Чи потрібно бути в ній, чи ні?» Й коли трапилось непередбачуване, зрозумів, наскільки був неправий у своїх сумнівах – бо ж біда прийшла неочікувано й оперативне втручання було дуже серйозне: всі лікарі на чолі з завідуючим кілька годин працювали наді мною. Реанімація потому, лікування у відділенні – весь час потрібні були немалі кошти. А їх моя родина не мала, бо ж ніхто до цього не готувався. Й прийшла нам на допомогу «Лікарняна каса» – понад 12 тисяч гривень витрачено нею на моє лікування. Скажу так, що вона просто не дозволила моїй родині розпродати все, аби мене врятувати. Бо такої суми ми не мали – я на пенсії, дружина працює вахтером, тобто дозволити собі такі витрати ми не могли. Тож основне навантаження «взяла на себе» ЛК. Тому скільки буду з ким спілкуватись – всім про це розповідатиму! У мене син раніше не перебував у «Лікарняній касі», хоч як просив його вступити. А зараз я дав йому команду зробити це негайно! Й усім так скажу!

З повагою – П.І.Загурський.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(«Пульс» №5 від 09.02.2017 р.)

Доброго дня, шановна редакціє!

Давно збиралась із намірами, щоб написати – хочу подякувати людям, до котрих дуже часто звертаюсь за допомогою й іще жодного разу такого не було, щоб мені відмовили.

Мешкаю я в Ружинському районі, тож як тільки яка недуга – їду до Ружинської центральної районної лікарні. От і нещодавно трапилось: десь протягом «пройняло» голову – так почала боліти, що витримати було несила. Поїхала до «районки» на прийом до невропатолога Григорія Андрійовича Поліщука. І скажу вам, що такого чудового лікаря ще пошукати – й до пацієнтів ставиться дуже гарно, і як лікуватись – усе розкаже, пояснить спокійно. Це для хворої людини дуже важливо – от таке приємне спілкування з лікарем. Відомо ж бо, що й слово лікує. Тож щиро дякую Григорію Андрійовичу за те, що він такий хороший – і як лікар, і як людина.

А ще вдячна благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – всі медикаменти для лікування мені надавали за її рахунок. Мене відвідувала під час перебування в лікарні лікар-експерт ЛК у Ружинській ЦРЛ Первушина Галина Андріївна – цікавилась, чи призначили препарати по ЛК, чи допомагають вони. Я була задоволена, тому що не довелось нікуди ходити – медсестра принесла всі ліки. Інші ж пацієнти в аптеці купували за свої гроші всі необхідні препарати. Мене дуже дивувало, що сусіди по палаті не перебували в ЛК. Що ж – вони побачили, що я, як член ЛК, маю переваги перед ними, тож сподіваюсь, що, переконані моїм прикладом, вони таки вступили до організації. От ми, наприклад, із чоловіком у ЛК років зо п’ять – і задоволені нею. У чоловіка очі хворі, то звертається за медичною допомогою досить часто, а я зі своїми недугами не раз лікувалась у Житомирі, в Києві – й кожного разу ми користуємось допомогою ЛК. І якщо хтось говорить, що, мовляв, ці кошти, що платимо кожного місяця добровільними пожертвуваннями, можна «наскладати й так назбирати», то я скажу, що це – нереально. Тому що завжди знайдеться якась причина й привід, щоб їх потратити. А так ото ж, коли була захворіла – грошей немає, а я лікуюсь за допомогою ЛК. Може, хто жаліє щомісячних добровільних пожертвувань 49 гривень, то нехай порахує, в скільки обійдеться пролікуватись за власні кошти, наприклад, при пневмонії, переломах, операціях – за рік сплатить 588 гривень, а пролікуватись за рахунок ЛК може на 14 700 гривень. От вам й економія! Для нас із чоловіком це великий «плюс» – те, що ми в ЛК і користуємось її допомогою. Оце, що я хотіла сказати.

З повагою – Приходько Валентина Петрівна,

с.Топори Ружинського району.

Детальніше

#medi