Архів розділу ‘Подяки’

З НАШОЇ ПОШТИ

Здрастуйте, шановні читачі!

Певний час збирались із намірами й ось вирішили написати, аби розповісти про людей, котрі в скрутну хвилину прийшли на допомогу.

Якось прочитали в художній літературі вислів когось із мудрих особистостей про те, що щаслива та людина, котрій за життя випало лише одне випробування долі. Що ж, складно не погодитись із цим твердженням – тим паче після того, що пережила наша сім’я.

Стався у нас нещасний випадок із чоловіком – під час завантаження з лісовоза обірвалась велика колода й нанесла чоловікові важку травму лівої сторони тіла. Відразу викликали «екстрену» – бригада медпрацівників приїхала дуже швидко (за що ми їм щиро вдячні), надала бідолашному першу допомогу й відвезла до районної лікарні в Романів (вантажили ліс у Биківському лісництві Романівського району). Декілька днів чоловік лікувався там, але несподівано почалась кровотеча і його доставили до ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського. Складно було надзвичайно, тому що перший тиждень у нас був нібито спокійний, але другого й третього тижня чоловік був у важкому стані – вирішувалось питання: жити чи не жити. Та завдяки лікарям ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського все-таки на четвертий тиждень у нас стан потихеньку-потихеньку й стабілізувався.

Тому ми хочемо надзвичайно подякувати в першу чергу Артюху Володимиру Васильовичу, котрий першу операцію зробив чоловікові ще в Романові й затим другу та третю – вже в Житомирі. Нехай усі сили, які віддає він своїй справі, повертаються сторицею вдячністю й шаною пацієнтів, щирою повагою колег!

Велику підтримку нам надав директор підприємства, де працює чоловік, Остудімов Анатолій Олександрович. Допоміг нам фінансово, задіяв усі свої, як мовиться, знайомства й «зв’язки», аби у нас не виникало й найменшої перепони до отримання дійсно якісної медичної допомоги, й – контролював усю цю ситуацію. Тобто підтримка була така, що не знаю, як ми й обійшлись би без неї. Дай, Боже, Вам великого здоров’я!

Й, звісно, велику підтримку нам надала благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області». Лікуватись-бо дуже важко в теперішній час – ми ж знаємо, які дороговартісні зараз медикаменти й не всі люди спроможні за свої кошти їх придбати. Лікарняна ж каса забезпечила нас медикаментами, перев’язувальним матеріалом, іншими виробами медичного призначення на суму близько 14 тисяч гривень. Лікар-експерт ЛК Інга Анатоліївна Сидоренкова приходила до нас неодноразово – повідомляла нам ситуацію з забезпеченням ліками, цікавилась, у якому стані підопічний Лікарняної каси.

І ще на чому хотілось би зауважити. Доводилось чути нарікання, що, мовляв, Лікарняна каса забезпечує лише найдешевшими препаратами. От це вже говорити гріх! Нас забезпечували медикаментами дороговартісними – ми розпитували про це й лікаря-експерта, й старшу медсестру відділення. То вже як 14 тисяч гривень використано на лікування, то зрозуміло, що ліки були недешевими!

Тож дуже щиро ми дякуємо, що таку допомогу отримали й чоловік мій, як мовиться, став на ноги. Думаємо, що буде у нас усе гаразд! А всім нашим рятівникам щиро дякуємо й бажаємо – перш за все – бути й самим здоровими!

З повагою до рятівників – Олександ Миколайович та Олена Олександрівна Захарчуки,

мешканці Баранівки Житомирської області.

 

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

Доброго дня, шановні читачі!

Вирішила написати – збиралась із намірами певний час – аби висловити подяку людям, котрі допомогли й підтримали мене в скрутну хвилину.

Життя, як мовиться, не зобов’язане бути зручним. І ми всі прийшли сюди, щоб відчути й радість, і страждання. Та я ніколи не втомлюсь повторювати, що найголовніше – це віра в себе, в свої сили, в добрих, щирих, світлих людей.

Це я до того, що довелось мені нещодавно лікуватись у хірургічному відділенні №1 ЦМЛ №2 Житомира, куди потрапила з защемленою пупковою грижею. Операцію, як відразу з’ясувалось, необхідно було робити негайно, не відкладаючи – це для мене стало тоді несподіванкою! Ну, боліло, боліло… Але я не надто звертала увагу, бо ж як воно, зазвичай – усе чекаєш, що минеться. А не минало…

Дуже добре поставились до мене в приймальному відділенні. Відразу запитали, чи перебуваю в Лікарняній касі – й після того проблем із медикаментами не мала ніяких! Я ж прийшла в лікарню, можна сказати, без копійки грошей, але мене не питали ні про які ліки, не пропонували купити їх – надавали все, що потрібно, по Лікарняній касі. Знала, що й для операції всім необхідним мене забезпечить Лікарняна каса – і я йшла на неї зі спокійною душею. Я довіряю Лікарняній касі – давно перебуваю в ній, плачу щомісячні добровільні внески за себе, двох дітей і внуків, за зятя. Коли в лютому розмір внеска  збільшився, запитала їх: «Що будемо робити?» Вони сказали: «Мамо, хай краще ті гроші нам не знадобляться – Бог із ними, якщо вони допоможуть лікуватись комусь – але на випадок захворювання ми знатимемо, що медикаментами й іншим необхідним будемо забезпечені!» Так от і згодилась вона мені.

Операцію мені робив Безпалько Василь Андрійович – дуже приємний лікар (а воно, знаєте, й добре слово лікує теж!), такий веселий, завжди з посмішкою – ну, просто золота людина! Я йому щиро вдячна за вмілі руки, за професіоналізм – нехай вертаються щирим визнанням та шаною витрачені зусилля!

Також мені дуже сподобався, завідуючий відділенням анестезіології з палатами інтенсивної терапії Тимців Іван Іванович – добре дав наркоз і вийшла я з наркозу легко (це ж важливо й залежить від лікаря – я чотири операції перенесла, то добре знаю). Тож і для нього – велика подяка, хай Бог здоров’я повертає Вам, лікарю!

Ще сподобалась лікар-експерт філії Лікарняної каси в ЦМЛ №2 Житомира Єрмаченкова Світлана Степанівна – така приємна людина й лікар чудовий. Вона мені багато пояснила про роботу ЛК і я тепер знаю, куди звертатись, якщо виникають якісь запитання  – стосовно лікування, обстеження – або на «гарячу лінію», або в філію ЛК безпосередньо в медичному закладі, де отримую медичну допомогу (чи то обстеження, чи лікування).

Признаюсь, траплялись раніше такі досить конфліктні ситуації, коли я бувала не зовсім задоволеною Лікарняною касою. А все чому? Через незнання. От, було, лікуючі лікарі говорили, що, мовляв, «це Вам по Лікарняній касі не дадуть…» Я зателефонувала до центрального офісу ЛК за номером «гарячої лінії» й мені зрозуміло сказали: «У Вас немає проблем із Лікарняною касою – у Вас є проблеми з лікуючим лікарем». Раз і назавжди це запам’ятала! Як і те, що на членській картці вказані телефони, за якими телефоную, як тільки виникають подібні питання стосовно забезпечення медикаментами. Також – стосовно обстежень (коли, наприклад, у поліклініках вимагають заплатити за якісь обстеження, а вони йдуть по Лікарняній касі). Й усі ці проблеми вирішуються.

І я вже знаю, що є протоколи лікування, які передбачають, що кожне захворювання лікується певними медикаментами, які не лише дієві, а й безпечні. Саме ці препарати забезпечує Лікарняна каса – лікуючий лікар зобов’язаний виписати за рахунок Лікарняної каси саме їх, а не відправляти в аптеку купувати хтозна які! Якось на денному стаціонарі невролог призначила препарат, від якого з першого ж уколу у мене пішов набряк обличчя – й очей не було видно! Кілька місяців відходила від тих уколів, які змушена була сама ж і купувати (невролог сказала, що Лікарняна каса їх не забезпечує – я ще тоді цим була дуже незадоволена!). А з’ясувалось, що той препарат відсутній у протоколах лікування! Це мені потім пояснила лікар-експерт ЛК.

А ще я з’ясувала, що, якщо, припустимо, я захворіла й мені треба лікуватись удома, Лікарняною касою передбачено амбулаторне лікування – в поліклініці лікарі повинні виписати по Лікарняній касі відповідні медикаменти. Проте скільком із нас доводиться чути від них відмову! Тобто не хочуть у поліклініках лікарі заморочуватись, а ми не наполягаємо або просто не знаємо. Скажу так, що іншим разом у черзі в поліклініці такий скандал витримуєш: я доводжу, що Лікарняна каса – це добре, а люди мені, що, мовляв, по ЛК лікування їхньої хвороби не передбачено, медикаменти, які вони хочуть, ЛК не дає. А потрібно подзвонити в Лікарняну касу й уточнити – насправді через незнання вони помиляються в половині своїх стверджень. У цьому я вже не раз їх переконувала.

Також мені дивно з отих «крикунів», котрі «з піною на губах» звинувачують Лікарняну касу, що вона, мовляв, забезпечує найдешевшими препаратами. Коли мені вже зробили операцію, дочка підійшла до Василя Андрійовича й запитала: «Якби оцих ліків не давали по Лікарняній касі – скажіть, що можна було б купити, коли ми самі, припустимо, купували б? Може, щось більш дієве?» Він відповів: «Ці ж медикаменти! Чогось іншого не запропонував би!»

А коли я свого часу в 2009 році їхала на операцію до Києва, лікар із ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського сказала: «Я Вам ось даю направлення – йдіть із ним спочатку в Лікарняну касу, де Вам оформлять клопотання». За ним і медикаменти, й перев’язувальний матеріал мені надали в столичній клініці за рахунок Лікарняної каси.

Свого часу робила по гінекології операцію – іншим жінкам давали відразу от такенний список, що треба купити – до трьох тисяч гривень. Я ж не заплатила жодної копійки – не купувала ні скальпеля, ні ниток, ні перев’язувального матеріалу, ні тим паче медикаментів.

То я завжди відстоюю Лікарняну касу перед тими, хто зі мною сперечається, що це зайві витрати: «Я ті гроші складаю в баночку». Ти собі скільки там складай, але ж буває, що під час одного лише обстеження «вибираєш» суму більшу, ніж протягом року платиш внесками. Просто є люди, які бояться, щоб, не дай, Боже, за їхні гроші хтось інший не лікувався. Та якщо твої внески допоможуть людям, то на здоров’я! Але раптом прийде біда до мене – мені ж внески інших членів ЛК допоможуть. Це як знахідка: я поклала в сумку картку Лікарняної каси й іду спокійно на аналізи, УЗД, рентгени, інші обстеження – он дослідження на гормони пройти скільки коштує! А мамографію робила – хоч довелось певний час чекати своєї черги, але я її зробила безкоштовно. Пред’явила картку Лікарняної каси й – навіть однієї гривні не заплатила.

Тож і кажу, що навіть коли б мене виганяли з Лікарняної каси – я з неї не піду! Бо завжди спокійна, що отримаю необхідне для лікування. Я прощатись із Лікарняною касою не буду, які б там реформи в нашій країні не проводились. Бо реформи є чи немає, а Лікарняна каса була й буде!

З повагою – Єпішко Людмила Михайлівна,

м.Житомир.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

Будьте здорові, шановні читачі!

Я, Клименко Марія Василівна з села Мала Зубівщина Коростенського району, хочу подякувати людям, котрі не просто надали мені медичну допомогу, а – врятували мені життя, дійсно – повернули, як мовиться, з того світу.

Розповім, як було. Потрапила нещодавно до рук лікарів із діагнозом «Флегмона дна порожнини рота». Це так зуб вирвала – було в п’ятницю, а в суботу почала розпухати шия й за вихідні до понеділка я мало не вмерла. Подзвонила в «швидку» о пів на дванадцяту ночі – за 20 хвилин вона була у мене й привезла до відділення інтенсивної терапії ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського. Лікар сказав: «Негайно оперувати!» Вчотирьох оперували! Тож відразу хочу сказати гарні слова на адресу всіх, хто мене рятував. В.П.Кравчук, В.А.Могорит, О.І.Мазур, анестезіолог А.Б.Ільченко, лікуючий лікар О.С.Бабійчук, операційна медсестра Н.Мойсеєва, палатні медсестри Оксана Жарчинська та Інна Радкевич, усі медсестрички відділення та молодші медсестри – прізвищ не знаю, а так по імені Іра, Іванка, Лєна, Таня, Надя – щиро вам від усієї душі дякую! Щоб не ви, то я була б померла. Надя мене взагалі порятувала – коли після операції привезли в палату, наркоз іще виходив і в роті були трубки, я в тій нетямі намагалась витягнути їх. Якби витягла – була б захлинулась. Вона ж схопила мене за руки й тримала, поруч сиділа, аж поки я прийшла до тями. Весь медперсонал дві доби не відходив від мене ні на хвилину – ну, з того світу повернулась я, це факт. Дуже гарне ставлення до людей тут. І бігають, як мовиться, біля мене, і лікують! Чотири рази на день лікарі обхід роблять – оглядають, щось призначають.

А ще – щоб не благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області», то не знаю, як було лікуватись! Я з собою не мала й копійки грошей – де їх узяти, за що медикаменти купувати? Ліки дорогі дуже, а пенсія маленька. Допомогла мені Лікарняна каса – дуже допомогла! За 11 років, протягом яких перебуваю в ній, у мене загалом десь близько 2 тисяч 900 гривень щомісячними добровільними пожертвуваннями заплачено, а на лікування оце тут 5 тисяч пішло. Грошей таких у мене немає й не наскладала б я їх. Щоб не Лікарняна каса, то… Велика допомога від неї є, дуже велика. Тому дякую всім працівникам ЛК, лікарю-експерту в ОКЛ Інзі Анатоліївні Сидоренковій, зокрема, за допомогу – їм та їх сім’ям міцного здоров’я, добра та благополуччя.

Й усім, хто мене рятував – низький уклін і велика подяка за сумлінну працю, турботу. Нехай Господь дарує вам спокій та добробут, тепло і щастя в домівках!

З повагою – Марія Василівна Клименко.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

Доброго дня, шановна редакціє!

Колись прочитала, що медицина – це покликання. Адже нести відповідальність за людське здоров’я, брати на себе ризик рятувати життя, віддавати себе цілком роботі дано не кожному. Саме на адресу таких лікарів ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського, де лікуюсь уже не перший рік, хочу сказати гарні слова щирої вдячності та визнання.

Отож своєму лікуючому лікарю Латош Світлані Олександрівні я не лише говорю: «Дякую!» – вклоняюсь доземно їй. І впевнена, що висловлюю думку й наміри дуже багатьох людей, котрим вона надавала медичну допомогу. Можливо, хтось мої слова сприйме, як пафосні й голосні, але те, що вона дарує життя, покращує його якість – ще надто мало сказано, повірте.

Також дякую від усієї душі Людмилі Сергіївна Крикливець – завідуючій ревматологічним відділенням. Крім того, що вона висококваліфікований фахівець своєї справи, ще й – просто хороша людина. Її доброта, співчуття до наших – пацієнтів відділення – страждань дуже цінується, повірте – надто ж у нинішній досить жорстокий і, я сказала б, якийсь такий жорсткий світ.

А ще хочу сказати гарні слова про благодійну організацію «Лікарняна каса Житомирської області», в якій перебуваю з 2004 року. Коли свого часу мені запропонували вступити до неї – певний час вагалась. За всі ж роки перебування зрозуміла – бо не раз хвороба в цьому переконувала – що зробила-таки правильний крок: Лікарняна каса мені дуже допомагає. Знаєте, я людина досить, скажемо так, скептична – не очікую від життя якихось «подарунків долі». Тому ті обстеження, лікування, які забезпечує ЛК – а доводиться серйозно обстежуватись, зокрема, в обласному медичному консультативно-діагностичному центрі, лікуватись в ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського, буває, й не раз протягом року – це дуже суттєва допомога. Тому які не доводилось би іноді чути нарікання на Лікарняну касу, щиро заперечую їх своїм досвідом, як мовиться, стосунків із нею. Відтак і співпрацю з ЛК не збираюсь припиняти. Більше того – маму теж оформила, сплачую за неї щомісячні добровільні пожертвування.

Тож бажаю своїм лікарям та працівникам Лікарняної каси завжди отримувати від своєї праці радість і впевненість у завтрашньому дні. Сили вам і терпіння, натхнення й задоволення від улюбленої справи! Доземний уклін кожному з вас за світлі й щирі почуття, якими сповнені ваші душі, за сумлінну працю на благо людей. Нехай ваші серця сповнюються натхненням та окриленням для нових успіхів у сфері, якій ви присвятили свої знання й таланти!

З повагою – Хмілевська Тетяна Аркадіївна.

 

З НАШОЇ ПОШТИ

Доброго дня, шановні читачі!

Пишу сьогодні, аби, хоч і з деяким запізненням, проте щиро й від душі подякувати своїм рятівникам – медпрацівникам Ружинської ЦРЛ.

Найбільше щастя людини – це гарне здоров’я. З часом розуміння цієї істини приходить до кожного. Як і те, наскільки важка й відповідальна робота працівників медичної сфери. Говорять, що бути лікарем – професія, але бути талановитим лікарем – стан розуму, душі й серця. Так от ці слова – про завідуючого травматологічним відділенням Прибилюка Сергія Васильовича, котрий не просто сумлінно виконує свою роботу, а віддається обраній справі сповна. До речі, хочу сказати, що колектив відділення, яким керує Сергій Васильович, відзначається особливою чуйністю до пацієнтів та надзвичайною турботою про них. Тому щиро дякую всім медпрацівникам травматологічного відділення й бажаю побільше терпіння та поменше хворих. Хай усі негаразди обходять ваші домівки стороною і над кожним буде мирне небо. Нехай ваша професійність та відданість справі щодня винагороджується щирою вдячністю та гідною зарплатнею!

А ще дуже дякую всім працівникам благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Необхідні для лікування медикаменти, перев’язувальні, інші витратні матеріали мені були надані ЛК – про це потурбувалась лікар-експерт Лікарняної каси в Ружинській ЦРЛ Галина Андріївна Первушина. Я сам в організації перебуваю більше десяти років і рідних переконав свого часу вступити. Скажу так, що Лікарняна каса сьогодні – це дуже велика підтримка і матеріальна, й моральна. Спасибі вам, ви робите добру справу для людей!

Й на завершення розповім – не притчу, а, кажуть, реальний факт. Якось у священика запитали, чи не гнівлять медпрацівники Бога, вмішуючись у живий організм поза його волею. І Патріарх сказав: «Господь кожній людині дарував життя. Й допомогти їй зробити це життя кращим – теж воля Господня». Думаю, краще й не сказати – у медичних працівників, котрі, не жаліючи зусиль і часу, приймають на себе важкий тягар людського болю й страждань, дарують радість життя, дійсно є благословіння від Бога!

З повагою – Покропивний Павло Дмитрович,

селище Ружин Житомирської області.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ.

(«Пульс» №10 від 09.03.2017 р.)

Доброго дня, шановні читачі!

Певний час збирався з думками й намірами – нарешті вирішив написати, адже хочу розповісти про людей, котрим завдячую своїм урятуванням та одужанням.  

Довелось мені місяців кілька тому звернутись до лікарів Попільнянської ЦРЛ. Я з медичними працівниками так от по життю, як мовиться, тісні професійні стосунки мав давно – все життя прослужив у структурі Міністерства внутрішніх справ, то рятували вони моїх колег не раз, коли ті отримували при виконанні службових обов’язків тілесні ушкодження. А тут стався у мене нещасний випадок – упав із висоти на бетонну підлогу й отримав відкриті переломи ноги, ребер. Доставили в Попільнянську районну лікарню в досить-таки важкому стані. Я по медичному обслуговуванню «приписаний» до «Феофанії» – друзі пропонували їхати туди, проте, знаючи людей, котрі мене будуть лікувати в Попільні, й шануючи їхню роботу, відмовився – лишився в Попільнянській лікарні. Адже тут надзвичайно висококваліфіковані й чуйні медичні працівники, людяні, відповідальні.

Тож хочу в першу чергу подякувати головному лікарю Березіній Лідії Федорівні – скільки лежав у лікарні, не було такого дня, щоб вона не зайшла й не поцікавилась, як почуваюсь. Також дякую лікарям, які мене оперували – й до сьогодні ми з ними залишаємось у гарних стосунках – це Сущенко Олександр Степанович, Южека Віталій Анатолійович (переїхав, на жаль, зараз із Попільні). Вони молоді фахівці, але – настільки у них золоті руки й розумні голови! Щирі слова вдячності та визнання – на адресу лікаря-анестезіолога Шульги Миколи Тимофійовича, котрий, маючи вже дуже поважний вік, продовжує працювати, допомагаючи людям.

А який хороший тут працює середній та молодший медперсонал! Медичні сестри Ткачук Тетяна Василівна, Шпіхернюк Алла Миколаївна, Петюх Олена Василівна, Поліщук Оксана Володимирівна, Нечипоренко Олена Юріївна, Полив’яненко Ольга Миколаївна, Яскажук Надія Микитівна та багато інших – взагалі колектив дуже підібраний гарно, в першу чергу думає про хворих. Тому я їм щиро вдячний – буду розповідати всім про їх умілі руки, самовідданість. Зараз дуже багато негативного говорять про медпрацівників – що стосується попільнянських, то скажу, що навіть натяк «кривим словом» про них буде гріхом. Тому що тут працюють не за страх і не за користь, а – за совість.

А ще хочу відзначити роботу благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». З відсутністю в нашій країні страхової медицини «Лікарняна каса» на даний момент є реальним виходом зі складної ситуації в разі якоїсь хвороби. Я от потрапив тоді в лікарню – й не думав про те, що треба десь іти шукати аптеку, гаючи час, купувати якісь медикаменти, перев’язувальні матеріали тощо. Перебуваючи в ЛК, практично все необхідне отримав за її рахунок. От якось довелось почути нарікання, мовляв, ЛК забезпечує найдешевшими ліками. Я особисто такого сказати не можу – якби купував їх за власний рахунок, то було б дуже «накладно». Загалом же в «Лікарняній касі» перебуваю більше п’яти років, дружина моя теж у ній – ось підказує, щоб написав, що ми дуже задоволені допомогою ЛК. Що й роблю зі словами щирої подяки!

З повагою – Микола Дмитрович Покоюк,

смт.Попільня.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(«Пульс» №7 від 16.02.2017 р.)

Здрастуйте, шановна редакціє та дорогі читачі!

Я, Загурський Павло Ізидорович із Пулинського району, пишу, щоб розповісти, як завдяки добрим людям вдруге, як мовиться, з’явився на світ.

Довелось мені нещодавно лікуватись у торакальному відділенні обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського, куди потрапив у вкрай тяжкому стані. Хворів на мокрий плеврит (от не знаю, як по-медичному звучить точний діагноз складного захворювання легенів). І це, очевидно, спричинило розрив стравохода. Страшні болі витерпіти було майже неможливо! Доставили мене в лікарню в тяжкому стані, який потребував негайного оперування – що лікарі й зробили.

Операція була непроста – мої рятувальники приклали надзвичайно багато зусиль, аби я залишився живим. Ще потому п’ять днів перебував у реанімації в дуже тяжкому стані. Тільки й міг – дивитись на стелю й думати про життя, про свою сім’ю, про дітей.

Тож хочу щиро подякувати в першу чергу завідуючому відділення торакальної хірургії Муравйову Тадеушу Вітольдовичу – він сам прийшов, коли мене привезли до лікарні, оглянув, поговорив зі мною й вирішив: «В операційну!» Таким чином мене врятували. Крім того, велика вдячність Артюху Володимиру Васильовичу – справжньому професіоналу своєї справи, людині дуже енергійній – він по кілька разів на день цікавився моїм станом. Також вдячний Тарасу Івановичу Марцуну, котрий брав участь в операції. Я пізніше запитував Артюха Володимира Васильовича – він мені сказав: «Ми всі над Вами були». І їхня професійність дозволила мені вже через 10 днів їсти, як усі нормальні люди – не через зонд. Мої рятувальники сказали: «Це – феномен!» А я говорю, що це свідчить про їхній надзвичайно високий професіоналізм.

Гарні слова подяки – медсестрам та молодшим медсестрам. Вони всі дуже трудолюбиві, душевні, співчутливі – коли просиш їх про щось, то відразу просто-таки біжать. Тому що знають, що людині болить, і хочуть допомогти. Та й навіть і без просьби приходять: «Як Ви?» Колектив відділення – прекрасний!

А ще хочу наголосити на неоціненності допомоги, яку надала мені моя рідна благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області». Я, признатись, раніше отак іноді думав: «Чи потрібно бути в ній, чи ні?» Й коли трапилось непередбачуване, зрозумів, наскільки був неправий у своїх сумнівах – бо ж біда прийшла неочікувано й оперативне втручання було дуже серйозне: всі лікарі на чолі з завідуючим кілька годин працювали наді мною. Реанімація потому, лікування у відділенні – весь час потрібні були немалі кошти. А їх моя родина не мала, бо ж ніхто до цього не готувався. Й прийшла нам на допомогу «Лікарняна каса» – понад 12 тисяч гривень витрачено нею на моє лікування. Скажу так, що вона просто не дозволила моїй родині розпродати все, аби мене врятувати. Бо такої суми ми не мали – я на пенсії, дружина працює вахтером, тобто дозволити собі такі витрати ми не могли. Тож основне навантаження «взяла на себе» ЛК. Тому скільки буду з ким спілкуватись – всім про це розповідатиму! У мене син раніше не перебував у «Лікарняній касі», хоч як просив його вступити. А зараз я дав йому команду зробити це негайно! Й усім так скажу!

З повагою – П.І.Загурський.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(«Пульс» №5 від 09.02.2017 р.)

Доброго дня, шановна редакціє!

Давно збиралась із намірами, щоб написати – хочу подякувати людям, до котрих дуже часто звертаюсь за допомогою й іще жодного разу такого не було, щоб мені відмовили.

Мешкаю я в Ружинському районі, тож як тільки яка недуга – їду до Ружинської центральної районної лікарні. От і нещодавно трапилось: десь протягом «пройняло» голову – так почала боліти, що витримати було несила. Поїхала до «районки» на прийом до невропатолога Григорія Андрійовича Поліщука. І скажу вам, що такого чудового лікаря ще пошукати – й до пацієнтів ставиться дуже гарно, і як лікуватись – усе розкаже, пояснить спокійно. Це для хворої людини дуже важливо – от таке приємне спілкування з лікарем. Відомо ж бо, що й слово лікує. Тож щиро дякую Григорію Андрійовичу за те, що він такий хороший – і як лікар, і як людина.

А ще вдячна благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – всі медикаменти для лікування мені надавали за її рахунок. Мене відвідувала під час перебування в лікарні лікар-експерт ЛК у Ружинській ЦРЛ Первушина Галина Андріївна – цікавилась, чи призначили препарати по ЛК, чи допомагають вони. Я була задоволена, тому що не довелось нікуди ходити – медсестра принесла всі ліки. Інші ж пацієнти в аптеці купували за свої гроші всі необхідні препарати. Мене дуже дивувало, що сусіди по палаті не перебували в ЛК. Що ж – вони побачили, що я, як член ЛК, маю переваги перед ними, тож сподіваюсь, що, переконані моїм прикладом, вони таки вступили до організації. От ми, наприклад, із чоловіком у ЛК років зо п’ять – і задоволені нею. У чоловіка очі хворі, то звертається за медичною допомогою досить часто, а я зі своїми недугами не раз лікувалась у Житомирі, в Києві – й кожного разу ми користуємось допомогою ЛК. І якщо хтось говорить, що, мовляв, ці кошти, що платимо кожного місяця добровільними пожертвуваннями, можна «наскладати й так назбирати», то я скажу, що це – нереально. Тому що завжди знайдеться якась причина й привід, щоб їх потратити. А так ото ж, коли була захворіла – грошей немає, а я лікуюсь за допомогою ЛК. Може, хто жаліє щомісячних добровільних пожертвувань 49 гривень, то нехай порахує, в скільки обійдеться пролікуватись за власні кошти, наприклад, при пневмонії, переломах, операціях – за рік сплатить 588 гривень, а пролікуватись за рахунок ЛК може на 14 700 гривень. От вам й економія! Для нас із чоловіком це великий «плюс» – те, що ми в ЛК і користуємось її допомогою. Оце, що я хотіла сказати.

З повагою – Приходько Валентина Петрівна,

с.Топори Ружинського району.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(«Пульс» №3 від 26.01.2017 р.)

Здрастуйте, шановні читачі!

Я – Валентина Іванівна Дворецька з Житомира – лікувалась нещодавно в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського.

Була виконана лапароскопічна пластика діафрагмальної грижі. Спочатку я вагалась – іти на операцію, чи ні. Проте зараз радію, що зважилась на неї – почуваюсь дуже добре.

Тож хотіла б щиро подякувати завідуючому хірургічним відділенням Віктору Петровичу Перепелиці та лікарю-хірургу Андрію Вікторовичу Сироткіну – вони чудово оволоділи цією (новою для Житомирщини) методикою й проводять операції просто на «відмінно»! А ще додає пацієнтам сили на одужання чудова психологічна атмосфера, яка панує в цьому відділенні. Я й сама медпрацівник, знаю специфіку роботи багатьох відділень, тому розумію, наскільки це важливо для пацієнтів, коли лікарі – от такі привітні, людяні. Тому хочеться сказати їм дуже багато гарних слів подяки.

Крім того, щира вдячність благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – за допомогу та підтримку. Ви знаєте, я колись довго розмірковувала, чи варто вступати до організації. Але з віком зрозуміла: не просто варто – необхідно! От я лікувалась минулоріч від пневмонії й бачила, як пацієнтам доводилось іти в аптеку й купувати антибіотики, інші препарати – й платити великі гроші. Принаймні, для мене то були б великі суми! А мені всі необхідні медикаменти приносили просто в палату. Скажу більше: я навіть відмовилась від номера стаціонарного телефону (щоб зайве не платити ще й за користування ним, бо ж усе одно більше користуюсь мобільним) і натомість спрямувала ці гроші на те, щоб платити щомісячні внески до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Тобто хочу сказати, що вступила до ЛК – і не прогадала! Я небагато часу перебуваю в організації – лише три роки, але за допомогою зверталась до неї часто – й обстежувалась, і лікувалась. У мене проблеми зі щитовидною залозою – здавала аналізи на рівень гормонів. Й ендоскопічні обстеження не раз робила – тому що зі шлунково-кишковим трактом маю проблеми. І з пневмонією лікувалась, і з пієлонефритом. Думаю, що ЛК витратила більше коштів на мої обстеження, лікування, ніж я загалом за три роки сплатила внесків. Бо на операції, обстеження грошей треба й треба. Тому раджу іншим людям, котрі вагаються стосовно ЛК, щоб усе-таки вони подумали над цим питанням.

Зі щирою повагою – Валентина Іванівна Дворецька.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(«Пульс» №1 від 12.01.2017 р.)

Доброго дня всім!

Пишу вам, бо хочу подякувати благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». Я в ній перебуваю вже років зо п’ять (а, може, й більше) і весь цей час користуюсь її допомогою. Й непогано користуюсь – які медикаменти потрібні, коли, занедужавши, звертаюсь до лікаря, завжди мені їх виписують, нічого не купую. От багато хто жаліється, мовляв, ЛК дає лише найдешевші препарати, а як тільки лікар призначає щось дорожче, то треба йти в аптеку й купувати за свої гроші. Ну, не знаю – мені, наприклад, антибіотики он які дороговартісні надали, коли нещодавно лікувалась у районній лікарні в Коростишеві! Я на свою пенсію їх не змогла б купити.

Ще доводилось чути, що ці гроші, які щомісяця платиш внеском, можна наскладати «на чорний день» і – коли треба буде – взяти. А, оце таке – нереально! Ну, якщо людина лікується раз у три роки в стаціонарі, то, може, й збере певну суму. Мені ж, наприклад, це не вдасться, бо ж хворію часто (от цього разу довелось тривалий час провести в лікарні, бо ж і бронхіальна астма у мене, й аритмія серця, ще й рівень цукру підвищений). То вже коли потрапляю в лікарню – все надають за рахунок ЛК.

Тож чи порадила б вступати до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області»? Так, і подругам своїм у селі кажу, й родичам, і всім: «Вступіть в ЛК, бо це – вигідно!»

З повагою – Роговська Тетяна Антонівна

з села Осиковий Копець Коростишівського району.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(газета “ПУЛЬС” – №3 від 26.01.2017 року)

Здрастуйте, шановні читачі!

Я – Валентина Іванівна Дворецька з Житомира – лікувалась нещодавно в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського.

Була виконана лапароскопічна пластика діафрагмальної грижі. Спочатку я вагалась – іти на операцію, чи ні. Проте зараз радію, що зважилась на неї – почуваюсь дуже добре.

Тож хотіла б щиро подякувати завідуючому хірургічним відділенням Віктору Петровичу Перепелиці та лікарю-хірургу Андрію Вікторовичу Сироткіну – вони чудово оволоділи цією (новою для Житомирщини) методикою й проводять операції просто на «відмінно»! А ще додає пацієнтам сили на одужання чудова психологічна атмосфера, яка панує в цьому відділенні. Я й сама медпрацівник, знаю специфіку роботи багатьох відділень, тому розумію, наскільки це важливо для пацієнтів, коли лікарі – от такі привітні, людяні. Тому хочеться сказати їм дуже багато гарних слів подяки.

Крім того, щира вдячність благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – за допомогу та підтримку. Ви знаєте, я колись довго розмірковувала, чи варто вступати до організації. Але з віком зрозуміла: не просто варто – необхідно! От я лікувалась минулоріч від пневмонії й бачила, як пацієнтам доводилось іти в аптеку й купувати антибіотики, інші препарати – й платити великі гроші. Принаймні, для мене то були б великі суми! А мені всі необхідні медикаменти приносили просто в палату. Скажу більше: я навіть відмовилась від номера стаціонарного телефону (щоб зайве не платити ще й за користування ним, бо ж усе одно більше користуюсь мобільним) і натомість спрямувала ці гроші на те, щоб платити щомісячні добровільні пожертвування до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Тобто хочу сказати, що вступила до ЛК – і не прогадала! Я небагато часу перебуваю в організації – лише три роки, але за допомогою зверталась до неї часто – й обстежувалась, і лікувалась. У мене проблеми зі щитовидною залозою – здавала аналізи на рівень гормонів. Й ендоскопічні обстеження не раз робила – тому що зі шлунково-кишковим трактом маю проблеми. І з пневмонією лікувалась, і з пієлонефритом. Думаю, що ЛК витратила більше коштів на мої обстеження, лікування, ніж я загалом за три роки сплатила пожертвувань. Бо на операції, обстеження грошей треба й треба. Тому раджу іншим людям, котрі вагаються стосовно ЛК, щоб усе-таки вони подумали над цим питанням.

Зі щирою повагою – Валентина Іванівна Дворецька.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(газета “ПУЛЬС” – №48 від 01.12.2016 року)

Здрастуйте! Пише вам мешканець села Іванківці Житомирського району Хробуст Валентин Миколайович.

Лікувався я недавно в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського в урологічному відділенні – його завідуючий Сидорчук Анатолій Флорович і був моїм лікуючим лікарем. Зробили мені операцію – видалили з нирки камінця (видаляли його за допомогою спеціальної апаратури, яка дробить і витягує камінці). Вважаю, що пройшла вона вдало. Проводив операцію Ближчик Павло Євстахович, анестезіологом була Анастасія Борисівна Ільченко. Отож їм усім я хочу подякувати – за професіоналізм, вміння та (головне!) бажання допомагати людям.

Також гарні слова вдячності – на адресу команди медсестер та молодших медсестер відділення. Такі вони чуйні, доброзичливі до пацієнтів. От мене, наприклад, підтримували, підбадьорювали, оптимістично налаштовували на гарний вихід із операції – щоб не боявся – й загалом на її хороші результати. Я їм щиро по-людськи кажу: «Велике вам, дівчатка, спасибі!»

А ще моя подяка – благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». Перебуваю в ній уже давно – від самого її заснування. Вступив, ще коли працював керівником господарства «Україна» в селі Кодня. Ми колись, пам’ятаю, зібрали колектив – приїхав головний лікар районної лікарні, розповів про ЛК та переваги її членів при обстеженнях, лікуванні. Люди послухали, обговорили й дуже багато їх тоді вступили в ЛК. І задоволені й донині. Вважаю, що дуже правильно, що є у нас така організація – вона багато допомагає нашим людям. Я й сам хворію, то знаю, що, якщо людина перебуває в ЛК, то у випадку захворювання не треба бігти в аптеку й шукати медикаменти – вони надаються за рахунок ЛК. Й дружина моя Хробуст Надія Іванівна перебуває в ЛК – зараз хворіє, то їй ЛК також дуже багато допомагає.

От дехто говорить, мовляв, платиш внесок, а можна ж цю суму щомісяця відкладати. А я скажу так, що не кожен зможе те зробити, бо зараз у нас велика різниця між шарами населення. Зрозуміло, бізнесмену, підприємцю Лікарняна каса не потрібна – у них грошей вистачить при потребі купити й ліки, й самих лікарів. А «бюджетникам» та пенсіонерам – просто-таки необхідна, тому що вона дійсно допомагає. Нехай кожен порахує, скільки сплатив загалом внесків, і на яку суму пролікувався – багато з них проліковуються протягом, зокрема, лише одного року й на кілька тисяч гривень.

Тому я раджу вам, шановні громадяни, всім, хто читає зараз мою подяку: потрібно вступати до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», тому що вона дійсно допомагає під час хвороби, під час операції, під час лікування.

З повагою – Хробуст Валентин Миколайович,

село Іванківці Житомирського району.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(газета “ПУЛЬС” – №48 від 01.12.2016 року)

Доброго дня!

Зараз мало хто пише листи (все більше надаємо перевагу телефонному спілкуванню) – не виняток і я, Рудик Леонід Леонідович із Бердичева. Проте взятись за папір і ручку мене спонукало нестримне бажання висловити подяку людям, котрі мають чуйне серце й велику душу.

Так сталось, що нещодавно я захворів запаленням легенів. Як людина військова, не надто зважав на симптоми нездужання й «довів» себе до того, що в результаті забрала мене бригада «екстреної» допомоги з дому й привезла до Бердичівської ЦМЛ. І потрапив я прямо в реанімаційне відділення – був у важкому стані. Ось тут-то й зрозумів, що є ще добрі люди на цьому світі! Як учасник АТО, я вступив до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» на пільгових умовах. Тож пройшов повний курс лікування – через певний час із реанімації мене перевели до терапевтичного відділення, де я ще досить довго лікувався – з прийманням найсучасніших антибіотиків. Тому, коли чую, що, мовляв, ЛК надає лише вату-бинти та найдешевші препарати, тепер сперечаюсь і, не кривлячи душею, заперечую такі голослівні твердження. Та не гнівіть Бога! Якби мені довелось купувати всі ті медикаменти власним коштом, дорого «обійшлось» би лікування!

Тож хочу щиро подякувати благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – тим, хто її заснував, хто працює в ній. Особиста вдячність лікарю-експерту ЛК у Бердичівській ЦМЛ Матієць Лілії Адамівні, котра від імені організації опікувалась мною під час лікування.

Велике спасибі за порятунок – завідуючим відділеннями: реанімаційного – Тарахтелюк Ірині Павлівні, терапевтичного – Тихій Людмилі Іванівні та лікуючому лікареві Салабай Людмилі Олександрівні. Й, звісно, щиро вдячний кожному медпрацівнику цих відділень. Медсестрички Віка, дві Мар’яни, Жанна (на жаль, не запитав їх прізвища), котрі ставили мені крапельниці, робили уколи, приділяють максимальну увагу хворим. Та біля нас, пацієнтів відділення, цілий полк медсестер «витанцьовує» й кожна з них ставиться до хворих із великою чуйністю, душевністю й співчуттям. Тому бажаю їм сили та терпіння, щоб їхні вмілі ручки не боліли й щоб праця і лікарів, і медсестер мала достойну зарплату.

Зі щирою повагою до своїх рятівників –

Л.Л.Рудик, місто Бердичів.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(газета “ПУЛЬС” – №45 від 10.11.2016 року)

Здрастуйте, шановні! Пише вам мешканка Іршанська, мама двох дітей Желізко Ольга Анатоліївна.

А звертаюсь ось із якого приводу: хочу висловити слова подяки на адресу благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Коли запитують, наскільки для мене важливе перебування в ній, завжди відповідаю: «Важливе, як саме життя, адже вона допомагає його зберегти». А на питання, чи, мовляв, не змушували вступати до ЛК, стверджую: «Це був мій добровільний обдуманий крок, усвідомлене бажання!» Бо ж, хоча й перебуваю в ній іще небагато часу – трохи більше року – проте враження від такої нашої співпраці лише приємні: скільки вже зверталась до лікаря – жодного разу не відмовили в допомозі ЛК.

А звертаюсь часто – діти ще надто невеликі віком (донечці 13 років, синочку – 5), тож не раз бувало, що от зранку вони здорові, а до вечора дивись – то якась застуда до них учепиться, то нежить, то кашляє дитина, то вушко заболіло. Йдемо до лікаря Іршанського центру ПМСД Оксани Едуардівни Набоки – жаліємось, на що захворіли – завжди вона нам виписує рецепт на бланку ЛК й ми отримуємо в аптеці всі необхідні препарати безкоштовно. Тому я не жалкую про те, що сама перебуваю в ЛК і дітей туди записала. Ми їй вдячні.

IMG_7546Доводилось чути, як дехто з членів ЛК – напевно, розбалувані – нарікає, мовляв, ЛК забезпечує своїх пацієнтів лише найдешевшими препаратами (а вони хоч бачили їх вартість в аптеках? От цікаво це знати!). Я скажу так, що лікар призначає той медикамент, який потрібен, незважаючи на те, чи дороговартісний він, а чи дешевий. На прикладі моїх дітей розповім, що ті ж відхаркуючі засоби, від кашлю, антибіотики, які сьогодні лікар призначив, можуть коштувати гривень 90-100 чи й більше. Я ж не завжди їх можу купити – а ЛК мені їх виписує.

Тож чи порадила б вступати до БО «Лікарняна каса Житомирської області»? Так, звичайно ж – усім радила й раджу. Й буду радити. Сестричку свою он агітую – думаю, що в скорому часі прийде до лікаря, щоб заповнити заяву, бо морально вже готова до цього. А є подруги, котрі за моєю порадою вже вступили в ЛК. На жаль, дехто зі знайомих, котрим порадила вступити до ЛК, але вони цього не зробили, згадують про неї вже тоді, коли «припече» – дуже шкодують про незроблений крок. Я й сама свого часу, потрапивши до лікарні (ще не перебуваючи в ЛК), переконалась, що лікування за власні кошти «обходиться» дуже дорого – в той час, як ЛК надавала моїм «колегам» по палаті реальну допомогу. Їм приносили необхідні медикаменти просто в палату, а мені потрібно було вставати після операції й іти кудись шукати аптеку. От тоді я й вирішила вступити в ЛК.

І ще скажу так, що дехто говорить, мовляв, гроші, які щомісяця сплачую внесками до ЛК, буду відкладати, а якщо раптом знадобляться для лікування – використаю. Звичайним пересічним громадянам треба зрозуміти й усвідомити, що ці їх наміри все-таки, як не прикро – нереальні. Тому що достатки наші бажають бути більшими. Я думаю, що краще заплатити отой мінімум (40 гривень «дорослий» внесок та 15 за дітей – то сума, погодьтесь, надто вже невелика!) – й за необхідності скористатись допомогою ЛК в будь-який момент, аніж потім каратись, мучитись і каятись, коли трапляється така ситуація, що для лікування потрібна велика сума, а її просто-напросто немає. Не варто заощаджувати на такому мінімумі – щоб потім не бігати й не кричати: «Допоможіть!» Бо ж реально ЛК – допомагає!

Желізко Ольга Анатоліївна, селище Іршанськ.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(газета “ПУЛЬС” – №44 від 03.11.2016 року)

Доброго дня! Пише вам Дурицька Ганна Миколаївна з Житомира, щоб подякувати людям, котрим завдячую не тільки своїм здоров’ям, а й – можна сказати без перебільшення – самим життям.

Я лікуюсь у нефрологічному відділенні обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського, тож перші слова вдячності адресую завідуючій Аллі Петрівні Біляс. Вона дуже добре ставиться до всіх хворих – людяно, зі співчуттям, розумінням, щирою підтримкою. Завжди можна до неї підійти й порадитись про те, як краще лікуватись, уникнути ускладнень – ніколи не скаже, мовляв, зайдете пізніше. І як би не поспішала чи то на нараду, чи на консиліум – усе детально пояснить. А до палати заходить з такою ясною посмішкою, щоразу цікавлячись: «Як почуваєтесь?» З добротою й душевністю ставиться Алла Петрівна до нас, пацієнтів відділення: «Ви лише не хвилюйтесь – все добре буде!» Як-то кажуть – навіть від гарних слів робиться людина здоровою. Тому щиро дякую їй за професіоналізм, людяність і вміння допомогти й підтримати. За те, що вона мене вчасно порекомендувала на гемодіаліз і я сьогодні живу й радію своєму життю – бачу цей світ, небо, своїх дітей і найдорожче, що маю – онуків Дмитрика, Іллю й Катрусю.

Також хочу сказати гарні слова своєму лікуючому лікареві – Очеретяному Геннадію Олексійовичу – золота він і душевна людина. Коли б не звернулась до нього, завжди отримую й мудру пораду («Може, – каже, – вам треба в лікарню лягти. Чи краще обстеження зробити!»), й призначення необхідного лікування. Вдячна лікарю Ковалю Володимиру Миколайовичу, котрий врятував моє життя, коли під час загострення хвороби «екстрена» відвезла мене в ЦМЛ №1 Житомира, і затим посприяв переведенню в нефрологічне відділення обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського. І ще дякую завідуючому відділення гемодіалізу Прилипку Миколі Івановичу – одинадцятий рік живу на штучній нирці, тож ціную його працю, професіоналізм та вміння допомогти нам, пацієнтам.

Крім того, гарне слово хочу сказати медсестрам та молодшим медсестрам відділення – за їхню повагу до людей, готовність прийти на допомогу. Й підведуть із ліжка, й візьмуть візочок та завезуть, якщо погано, й попід руки заведуть, куди треба. А чистенько як кругом у відділенні, прибрано – як мовиться, на найвищому рівні. Все це – завдяки вмілому керівництву старшої медсестри, котра кожного ранку – й у вихідні прибігає-провідує – палати пройде, подивиться, запитає: «Як Ваше здоров’я, як життя?» Від такого людяного ставлення та гарного догляду просто душею оживаєш.

А ще моя вдячність – благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». Лікуюсь я часто, тож знаю, наскільки вигідно бути в ній – за час перебування в ЛК ще з 2004 року стільки отримала допомоги! Щоразу які мені потрібні препарати – вона їх надає. Знаєте, я вам скажу, що буває все в житті – трапляється, що, може, якихось медикаментів на той момент, коли поступаю, у відділенні й немає. Але лікар-експерт обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського Сидоренкова Інга Анатоліївна завжди знаходить вихід і необхідними таблетками та препаратами для крапельниць мене забезпечують.

Тому я кажу велике щире спасибі всім моїм рятувальникам і зичу їм здоров’я, мирного неба, гарного життя. Скажу так, що ми прийшли в цей світ, щоб відчути й радість, і страждання, тому треба навіть за найменший прояв добра дякувати долі й людям. Адже людське слово, совість і доброта рятують нам життя. Будьте й самі здоровими, мої рятувальники!

Детальніше

“Пульс” №33 – подяка Л.Г.Стеценко

З НАШОЇ ПОШТИ

Здрастуйте, шановні! Пишу вам, щоб розповісти про людей, котрим зобов’язана не лише здоров’ям – власним життям.

Кажуть, що лікар – це посередник між людиною й Богом. І дуже часто ми чуємо – а то й самі не раз говоримо: «Вся надія на Вас, лікарю!» Адже поняття «медпрацівник» в уяві багатьох пов’язане з надією й захистом. І саме такими захисниками від смерті для мене стали лікарі та весь середній і молодший медперсонал пульмонологічного відділення обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського. Лікую тут зараз двостороннє запалення легенів (оце десь «надбала» його влітку). Отож дуже велика вдячність лікуючому лікарю Світлані Іванівні Тимошенко – за те, що мене, як мовиться, на ноги поставила. Вона дуже хороший спеціаліст – дай, Боже, щоб у нас побільше було таких лікарів, як Світлана Іванівна – професійно грамотних, досвідчених, людяних. Також хочу сказати велике спасибі лікарю-пульмонологу Дмитру Вікторовичу Глущенку та завідуючому пульмонологічним відділенням Сергію Івановичу Хвелосю, котрі допомагали мені не раз – щиро вдячна їм, бо ж періодично лікуюсь тут уже багато років.

Гарне слово – й на адресу середнього та молодшого медперсоналу відділення, котрими надзвичайно вміло керує старша медсестра Надія Іванівна Наумчук – вони всі дуже хороші, уважні й щиро співчуваючі пацієнтам. Особливо ж – маніпуляційна медсестра Марія Панчишина. Так може вмовити-заговорити, що поставить ту крапельницю – навіть і не відчуєш. А яка тут чистота – молодші медсестрички миють-прибирають день і ніч. Та й загалом увесь медперсонал відділення – дуже ввічливі, дуже уважні люди, котрі кожної хвилини готові допомогти.

А ще висловлюю щиру вдячність благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – звісно, мені дуже подобається її діяльність, тому що я за такі гроші, які плачу щомісяця добровільним внеском, не змогла б купити ліки. От наприклад: коли перебувала в реанімації, на мене за два дні «пішло» ліків на суму в 3 тисячі 200 гривень. Я такі медикаменти власним коштом не купила б. І зараз лікуюсь – препарати мені надає ЛК. Тому я всім раджу – і невістку, й сина теж буду «вступати» до «Лікарняної каси».

Й на завершення хочу сказати, що Господь кожній людині дарував життя. Думаю, що в людей, котрі допомагають зробити його кращим, є благословіння від Бога. Тому своїм лікарям, працівникам «Лікарняної каси» бажаю успіхів і здобутків у всіх справах. Будьте й самі здоровими, бо, якщо бути чесними, від вас залежить не лише здоров’я – саме життя людей нашого краю!

З повагою –

Людмила Григорівна Стеценко,

місто Житомир.

Детальніше

#medi