Лікарняна каса Житомирської області | Archive | Подяки

Архів розділу ‘Подяки’

З НАШОЇ ПОШТИ

(«Пульс» №5 від 09.02.2017 р.)

Доброго дня, шановна редакціє!

Давно збиралась із намірами, щоб написати – хочу подякувати людям, до котрих дуже часто звертаюсь за допомогою й іще жодного разу такого не було, щоб мені відмовили.

Мешкаю я в Ружинському районі, тож як тільки яка недуга – їду до Ружинської центральної районної лікарні. От і нещодавно трапилось: десь протягом «пройняло» голову – так почала боліти, що витримати було несила. Поїхала до «районки» на прийом до невропатолога Григорія Андрійовича Поліщука. І скажу вам, що такого чудового лікаря ще пошукати – й до пацієнтів ставиться дуже гарно, і як лікуватись – усе розкаже, пояснить спокійно. Це для хворої людини дуже важливо – от таке приємне спілкування з лікарем. Відомо ж бо, що й слово лікує. Тож щиро дякую Григорію Андрійовичу за те, що він такий хороший – і як лікар, і як людина.

А ще вдячна благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – всі медикаменти для лікування мені надавали за її рахунок. Мене відвідувала під час перебування в лікарні лікар-експерт ЛК у Ружинській ЦРЛ Первушина Галина Андріївна – цікавилась, чи призначили препарати по ЛК, чи допомагають вони. Я була задоволена, тому що не довелось нікуди ходити – медсестра принесла всі ліки. Інші ж пацієнти в аптеці купували за свої гроші всі необхідні препарати. Мене дуже дивувало, що сусіди по палаті не перебували в ЛК. Що ж – вони побачили, що я, як член ЛК, маю переваги перед ними, тож сподіваюсь, що, переконані моїм прикладом, вони таки вступили до організації. От ми, наприклад, із чоловіком у ЛК років зо п’ять – і задоволені нею. У чоловіка очі хворі, то звертається за медичною допомогою досить часто, а я зі своїми недугами не раз лікувалась у Житомирі, в Києві – й кожного разу ми користуємось допомогою ЛК. І якщо хтось говорить, що, мовляв, ці кошти, що платимо кожного місяця добровільними пожертвуваннями, можна «наскладати й так назбирати», то я скажу, що це – нереально. Тому що завжди знайдеться якась причина й привід, щоб їх потратити. А так ото ж, коли була захворіла – грошей немає, а я лікуюсь за допомогою ЛК. Може, хто жаліє щомісячних добровільних пожертвувань 49 гривень, то нехай порахує, в скільки обійдеться пролікуватись за власні кошти, наприклад, при пневмонії, переломах, операціях – за рік сплатить 588 гривень, а пролікуватись за рахунок ЛК може на 14 700 гривень. От вам й економія! Для нас із чоловіком це великий «плюс» – те, що ми в ЛК і користуємось її допомогою. Оце, що я хотіла сказати.

З повагою – Приходько Валентина Петрівна,

с.Топори Ружинського району.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(«Пульс» №3 від 26.01.2017 р.)

Здрастуйте, шановні читачі!

Я – Валентина Іванівна Дворецька з Житомира – лікувалась нещодавно в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського.

Була виконана лапароскопічна пластика діафрагмальної грижі. Спочатку я вагалась – іти на операцію, чи ні. Проте зараз радію, що зважилась на неї – почуваюсь дуже добре.

Тож хотіла б щиро подякувати завідуючому хірургічним відділенням Віктору Петровичу Перепелиці та лікарю-хірургу Андрію Вікторовичу Сироткіну – вони чудово оволоділи цією (новою для Житомирщини) методикою й проводять операції просто на «відмінно»! А ще додає пацієнтам сили на одужання чудова психологічна атмосфера, яка панує в цьому відділенні. Я й сама медпрацівник, знаю специфіку роботи багатьох відділень, тому розумію, наскільки це важливо для пацієнтів, коли лікарі – от такі привітні, людяні. Тому хочеться сказати їм дуже багато гарних слів подяки.

Крім того, щира вдячність благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – за допомогу та підтримку. Ви знаєте, я колись довго розмірковувала, чи варто вступати до організації. Але з віком зрозуміла: не просто варто – необхідно! От я лікувалась минулоріч від пневмонії й бачила, як пацієнтам доводилось іти в аптеку й купувати антибіотики, інші препарати – й платити великі гроші. Принаймні, для мене то були б великі суми! А мені всі необхідні медикаменти приносили просто в палату. Скажу більше: я навіть відмовилась від номера стаціонарного телефону (щоб зайве не платити ще й за користування ним, бо ж усе одно більше користуюсь мобільним) і натомість спрямувала ці гроші на те, щоб платити щомісячні внески до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Тобто хочу сказати, що вступила до ЛК – і не прогадала! Я небагато часу перебуваю в організації – лише три роки, але за допомогою зверталась до неї часто – й обстежувалась, і лікувалась. У мене проблеми зі щитовидною залозою – здавала аналізи на рівень гормонів. Й ендоскопічні обстеження не раз робила – тому що зі шлунково-кишковим трактом маю проблеми. І з пневмонією лікувалась, і з пієлонефритом. Думаю, що ЛК витратила більше коштів на мої обстеження, лікування, ніж я загалом за три роки сплатила внесків. Бо на операції, обстеження грошей треба й треба. Тому раджу іншим людям, котрі вагаються стосовно ЛК, щоб усе-таки вони подумали над цим питанням.

Зі щирою повагою – Валентина Іванівна Дворецька.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(«Пульс» №1 від 12.01.2017 р.)

Доброго дня всім!

Пишу вам, бо хочу подякувати благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». Я в ній перебуваю вже років зо п’ять (а, може, й більше) і весь цей час користуюсь її допомогою. Й непогано користуюсь – які медикаменти потрібні, коли, занедужавши, звертаюсь до лікаря, завжди мені їх виписують, нічого не купую. От багато хто жаліється, мовляв, ЛК дає лише найдешевші препарати, а як тільки лікар призначає щось дорожче, то треба йти в аптеку й купувати за свої гроші. Ну, не знаю – мені, наприклад, антибіотики он які дороговартісні надали, коли нещодавно лікувалась у районній лікарні в Коростишеві! Я на свою пенсію їх не змогла б купити.

Ще доводилось чути, що ці гроші, які щомісяця платиш внеском, можна наскладати «на чорний день» і – коли треба буде – взяти. А, оце таке – нереально! Ну, якщо людина лікується раз у три роки в стаціонарі, то, може, й збере певну суму. Мені ж, наприклад, це не вдасться, бо ж хворію часто (от цього разу довелось тривалий час провести в лікарні, бо ж і бронхіальна астма у мене, й аритмія серця, ще й рівень цукру підвищений). То вже коли потрапляю в лікарню – все надають за рахунок ЛК.

Тож чи порадила б вступати до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області»? Так, і подругам своїм у селі кажу, й родичам, і всім: «Вступіть в ЛК, бо це – вигідно!»

З повагою – Роговська Тетяна Антонівна

з села Осиковий Копець Коростишівського району.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(газета “ПУЛЬС” – №3 від 26.01.2017 року)

Здрастуйте, шановні читачі!

Я – Валентина Іванівна Дворецька з Житомира – лікувалась нещодавно в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського.

Була виконана лапароскопічна пластика діафрагмальної грижі. Спочатку я вагалась – іти на операцію, чи ні. Проте зараз радію, що зважилась на неї – почуваюсь дуже добре.

Тож хотіла б щиро подякувати завідуючому хірургічним відділенням Віктору Петровичу Перепелиці та лікарю-хірургу Андрію Вікторовичу Сироткіну – вони чудово оволоділи цією (новою для Житомирщини) методикою й проводять операції просто на «відмінно»! А ще додає пацієнтам сили на одужання чудова психологічна атмосфера, яка панує в цьому відділенні. Я й сама медпрацівник, знаю специфіку роботи багатьох відділень, тому розумію, наскільки це важливо для пацієнтів, коли лікарі – от такі привітні, людяні. Тому хочеться сказати їм дуже багато гарних слів подяки.

Крім того, щира вдячність благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – за допомогу та підтримку. Ви знаєте, я колись довго розмірковувала, чи варто вступати до організації. Але з віком зрозуміла: не просто варто – необхідно! От я лікувалась минулоріч від пневмонії й бачила, як пацієнтам доводилось іти в аптеку й купувати антибіотики, інші препарати – й платити великі гроші. Принаймні, для мене то були б великі суми! А мені всі необхідні медикаменти приносили просто в палату. Скажу більше: я навіть відмовилась від номера стаціонарного телефону (щоб зайве не платити ще й за користування ним, бо ж усе одно більше користуюсь мобільним) і натомість спрямувала ці гроші на те, щоб платити щомісячні добровільні пожертвування до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Тобто хочу сказати, що вступила до ЛК – і не прогадала! Я небагато часу перебуваю в організації – лише три роки, але за допомогою зверталась до неї часто – й обстежувалась, і лікувалась. У мене проблеми зі щитовидною залозою – здавала аналізи на рівень гормонів. Й ендоскопічні обстеження не раз робила – тому що зі шлунково-кишковим трактом маю проблеми. І з пневмонією лікувалась, і з пієлонефритом. Думаю, що ЛК витратила більше коштів на мої обстеження, лікування, ніж я загалом за три роки сплатила пожертвувань. Бо на операції, обстеження грошей треба й треба. Тому раджу іншим людям, котрі вагаються стосовно ЛК, щоб усе-таки вони подумали над цим питанням.

Зі щирою повагою – Валентина Іванівна Дворецька.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(газета “ПУЛЬС” – №48 від 01.12.2016 року)

Здрастуйте! Пише вам мешканець села Іванківці Житомирського району Хробуст Валентин Миколайович.

Лікувався я недавно в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського в урологічному відділенні – його завідуючий Сидорчук Анатолій Флорович і був моїм лікуючим лікарем. Зробили мені операцію – видалили з нирки камінця (видаляли його за допомогою спеціальної апаратури, яка дробить і витягує камінці). Вважаю, що пройшла вона вдало. Проводив операцію Ближчик Павло Євстахович, анестезіологом була Анастасія Борисівна Ільченко. Отож їм усім я хочу подякувати – за професіоналізм, вміння та (головне!) бажання допомагати людям.

Також гарні слова вдячності – на адресу команди медсестер та молодших медсестер відділення. Такі вони чуйні, доброзичливі до пацієнтів. От мене, наприклад, підтримували, підбадьорювали, оптимістично налаштовували на гарний вихід із операції – щоб не боявся – й загалом на її хороші результати. Я їм щиро по-людськи кажу: «Велике вам, дівчатка, спасибі!»

А ще моя подяка – благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». Перебуваю в ній уже давно – від самого її заснування. Вступив, ще коли працював керівником господарства «Україна» в селі Кодня. Ми колись, пам’ятаю, зібрали колектив – приїхав головний лікар районної лікарні, розповів про ЛК та переваги її членів при обстеженнях, лікуванні. Люди послухали, обговорили й дуже багато їх тоді вступили в ЛК. І задоволені й донині. Вважаю, що дуже правильно, що є у нас така організація – вона багато допомагає нашим людям. Я й сам хворію, то знаю, що, якщо людина перебуває в ЛК, то у випадку захворювання не треба бігти в аптеку й шукати медикаменти – вони надаються за рахунок ЛК. Й дружина моя Хробуст Надія Іванівна перебуває в ЛК – зараз хворіє, то їй ЛК також дуже багато допомагає.

От дехто говорить, мовляв, платиш внесок, а можна ж цю суму щомісяця відкладати. А я скажу так, що не кожен зможе те зробити, бо зараз у нас велика різниця між шарами населення. Зрозуміло, бізнесмену, підприємцю Лікарняна каса не потрібна – у них грошей вистачить при потребі купити й ліки, й самих лікарів. А «бюджетникам» та пенсіонерам – просто-таки необхідна, тому що вона дійсно допомагає. Нехай кожен порахує, скільки сплатив загалом внесків, і на яку суму пролікувався – багато з них проліковуються протягом, зокрема, лише одного року й на кілька тисяч гривень.

Тому я раджу вам, шановні громадяни, всім, хто читає зараз мою подяку: потрібно вступати до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», тому що вона дійсно допомагає під час хвороби, під час операції, під час лікування.

З повагою – Хробуст Валентин Миколайович,

село Іванківці Житомирського району.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(газета “ПУЛЬС” – №48 від 01.12.2016 року)

Доброго дня!

Зараз мало хто пише листи (все більше надаємо перевагу телефонному спілкуванню) – не виняток і я, Рудик Леонід Леонідович із Бердичева. Проте взятись за папір і ручку мене спонукало нестримне бажання висловити подяку людям, котрі мають чуйне серце й велику душу.

Так сталось, що нещодавно я захворів запаленням легенів. Як людина військова, не надто зважав на симптоми нездужання й «довів» себе до того, що в результаті забрала мене бригада «екстреної» допомоги з дому й привезла до Бердичівської ЦМЛ. І потрапив я прямо в реанімаційне відділення – був у важкому стані. Ось тут-то й зрозумів, що є ще добрі люди на цьому світі! Як учасник АТО, я вступив до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» на пільгових умовах. Тож пройшов повний курс лікування – через певний час із реанімації мене перевели до терапевтичного відділення, де я ще досить довго лікувався – з прийманням найсучасніших антибіотиків. Тому, коли чую, що, мовляв, ЛК надає лише вату-бинти та найдешевші препарати, тепер сперечаюсь і, не кривлячи душею, заперечую такі голослівні твердження. Та не гнівіть Бога! Якби мені довелось купувати всі ті медикаменти власним коштом, дорого «обійшлось» би лікування!

Тож хочу щиро подякувати благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – тим, хто її заснував, хто працює в ній. Особиста вдячність лікарю-експерту ЛК у Бердичівській ЦМЛ Матієць Лілії Адамівні, котра від імені організації опікувалась мною під час лікування.

Велике спасибі за порятунок – завідуючим відділеннями: реанімаційного – Тарахтелюк Ірині Павлівні, терапевтичного – Тихій Людмилі Іванівні та лікуючому лікареві Салабай Людмилі Олександрівні. Й, звісно, щиро вдячний кожному медпрацівнику цих відділень. Медсестрички Віка, дві Мар’яни, Жанна (на жаль, не запитав їх прізвища), котрі ставили мені крапельниці, робили уколи, приділяють максимальну увагу хворим. Та біля нас, пацієнтів відділення, цілий полк медсестер «витанцьовує» й кожна з них ставиться до хворих із великою чуйністю, душевністю й співчуттям. Тому бажаю їм сили та терпіння, щоб їхні вмілі ручки не боліли й щоб праця і лікарів, і медсестер мала достойну зарплату.

Зі щирою повагою до своїх рятівників –

Л.Л.Рудик, місто Бердичів.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(газета “ПУЛЬС” – №45 від 10.11.2016 року)

Здрастуйте, шановні! Пише вам мешканка Іршанська, мама двох дітей Желізко Ольга Анатоліївна.

А звертаюсь ось із якого приводу: хочу висловити слова подяки на адресу благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Коли запитують, наскільки для мене важливе перебування в ній, завжди відповідаю: «Важливе, як саме життя, адже вона допомагає його зберегти». А на питання, чи, мовляв, не змушували вступати до ЛК, стверджую: «Це був мій добровільний обдуманий крок, усвідомлене бажання!» Бо ж, хоча й перебуваю в ній іще небагато часу – трохи більше року – проте враження від такої нашої співпраці лише приємні: скільки вже зверталась до лікаря – жодного разу не відмовили в допомозі ЛК.

А звертаюсь часто – діти ще надто невеликі віком (донечці 13 років, синочку – 5), тож не раз бувало, що от зранку вони здорові, а до вечора дивись – то якась застуда до них учепиться, то нежить, то кашляє дитина, то вушко заболіло. Йдемо до лікаря Іршанського центру ПМСД Оксани Едуардівни Набоки – жаліємось, на що захворіли – завжди вона нам виписує рецепт на бланку ЛК й ми отримуємо в аптеці всі необхідні препарати безкоштовно. Тому я не жалкую про те, що сама перебуваю в ЛК і дітей туди записала. Ми їй вдячні.

IMG_7546Доводилось чути, як дехто з членів ЛК – напевно, розбалувані – нарікає, мовляв, ЛК забезпечує своїх пацієнтів лише найдешевшими препаратами (а вони хоч бачили їх вартість в аптеках? От цікаво це знати!). Я скажу так, що лікар призначає той медикамент, який потрібен, незважаючи на те, чи дороговартісний він, а чи дешевий. На прикладі моїх дітей розповім, що ті ж відхаркуючі засоби, від кашлю, антибіотики, які сьогодні лікар призначив, можуть коштувати гривень 90-100 чи й більше. Я ж не завжди їх можу купити – а ЛК мені їх виписує.

Тож чи порадила б вступати до БО «Лікарняна каса Житомирської області»? Так, звичайно ж – усім радила й раджу. Й буду радити. Сестричку свою он агітую – думаю, що в скорому часі прийде до лікаря, щоб заповнити заяву, бо морально вже готова до цього. А є подруги, котрі за моєю порадою вже вступили в ЛК. На жаль, дехто зі знайомих, котрим порадила вступити до ЛК, але вони цього не зробили, згадують про неї вже тоді, коли «припече» – дуже шкодують про незроблений крок. Я й сама свого часу, потрапивши до лікарні (ще не перебуваючи в ЛК), переконалась, що лікування за власні кошти «обходиться» дуже дорого – в той час, як ЛК надавала моїм «колегам» по палаті реальну допомогу. Їм приносили необхідні медикаменти просто в палату, а мені потрібно було вставати після операції й іти кудись шукати аптеку. От тоді я й вирішила вступити в ЛК.

І ще скажу так, що дехто говорить, мовляв, гроші, які щомісяця сплачую внесками до ЛК, буду відкладати, а якщо раптом знадобляться для лікування – використаю. Звичайним пересічним громадянам треба зрозуміти й усвідомити, що ці їх наміри все-таки, як не прикро – нереальні. Тому що достатки наші бажають бути більшими. Я думаю, що краще заплатити отой мінімум (40 гривень «дорослий» внесок та 15 за дітей – то сума, погодьтесь, надто вже невелика!) – й за необхідності скористатись допомогою ЛК в будь-який момент, аніж потім каратись, мучитись і каятись, коли трапляється така ситуація, що для лікування потрібна велика сума, а її просто-напросто немає. Не варто заощаджувати на такому мінімумі – щоб потім не бігати й не кричати: «Допоможіть!» Бо ж реально ЛК – допомагає!

Желізко Ольга Анатоліївна, селище Іршанськ.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

(газета “ПУЛЬС” – №44 від 03.11.2016 року)

Доброго дня! Пише вам Дурицька Ганна Миколаївна з Житомира, щоб подякувати людям, котрим завдячую не тільки своїм здоров’ям, а й – можна сказати без перебільшення – самим життям.

Я лікуюсь у нефрологічному відділенні обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського, тож перші слова вдячності адресую завідуючій Аллі Петрівні Біляс. Вона дуже добре ставиться до всіх хворих – людяно, зі співчуттям, розумінням, щирою підтримкою. Завжди можна до неї підійти й порадитись про те, як краще лікуватись, уникнути ускладнень – ніколи не скаже, мовляв, зайдете пізніше. І як би не поспішала чи то на нараду, чи на консиліум – усе детально пояснить. А до палати заходить з такою ясною посмішкою, щоразу цікавлячись: «Як почуваєтесь?» З добротою й душевністю ставиться Алла Петрівна до нас, пацієнтів відділення: «Ви лише не хвилюйтесь – все добре буде!» Як-то кажуть – навіть від гарних слів робиться людина здоровою. Тому щиро дякую їй за професіоналізм, людяність і вміння допомогти й підтримати. За те, що вона мене вчасно порекомендувала на гемодіаліз і я сьогодні живу й радію своєму життю – бачу цей світ, небо, своїх дітей і найдорожче, що маю – онуків Дмитрика, Іллю й Катрусю.

Також хочу сказати гарні слова своєму лікуючому лікареві – Очеретяному Геннадію Олексійовичу – золота він і душевна людина. Коли б не звернулась до нього, завжди отримую й мудру пораду («Може, – каже, – вам треба в лікарню лягти. Чи краще обстеження зробити!»), й призначення необхідного лікування. Вдячна лікарю Ковалю Володимиру Миколайовичу, котрий врятував моє життя, коли під час загострення хвороби «екстрена» відвезла мене в ЦМЛ №1 Житомира, і затим посприяв переведенню в нефрологічне відділення обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського. І ще дякую завідуючому відділення гемодіалізу Прилипку Миколі Івановичу – одинадцятий рік живу на штучній нирці, тож ціную його працю, професіоналізм та вміння допомогти нам, пацієнтам.

Крім того, гарне слово хочу сказати медсестрам та молодшим медсестрам відділення – за їхню повагу до людей, готовність прийти на допомогу. Й підведуть із ліжка, й візьмуть візочок та завезуть, якщо погано, й попід руки заведуть, куди треба. А чистенько як кругом у відділенні, прибрано – як мовиться, на найвищому рівні. Все це – завдяки вмілому керівництву старшої медсестри, котра кожного ранку – й у вихідні прибігає-провідує – палати пройде, подивиться, запитає: «Як Ваше здоров’я, як життя?» Від такого людяного ставлення та гарного догляду просто душею оживаєш.

А ще моя вдячність – благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». Лікуюсь я часто, тож знаю, наскільки вигідно бути в ній – за час перебування в ЛК ще з 2004 року стільки отримала допомоги! Щоразу які мені потрібні препарати – вона їх надає. Знаєте, я вам скажу, що буває все в житті – трапляється, що, може, якихось медикаментів на той момент, коли поступаю, у відділенні й немає. Але лікар-експерт обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського Сидоренкова Інга Анатоліївна завжди знаходить вихід і необхідними таблетками та препаратами для крапельниць мене забезпечують.

Тому я кажу велике щире спасибі всім моїм рятувальникам і зичу їм здоров’я, мирного неба, гарного життя. Скажу так, що ми прийшли в цей світ, щоб відчути й радість, і страждання, тому треба навіть за найменший прояв добра дякувати долі й людям. Адже людське слово, совість і доброта рятують нам життя. Будьте й самі здоровими, мої рятувальники!

Детальніше

“Пульс” №33 – подяка Л.Г.Стеценко

З НАШОЇ ПОШТИ

Здрастуйте, шановні! Пишу вам, щоб розповісти про людей, котрим зобов’язана не лише здоров’ям – власним життям.

Кажуть, що лікар – це посередник між людиною й Богом. І дуже часто ми чуємо – а то й самі не раз говоримо: «Вся надія на Вас, лікарю!» Адже поняття «медпрацівник» в уяві багатьох пов’язане з надією й захистом. І саме такими захисниками від смерті для мене стали лікарі та весь середній і молодший медперсонал пульмонологічного відділення обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського. Лікую тут зараз двостороннє запалення легенів (оце десь «надбала» його влітку). Отож дуже велика вдячність лікуючому лікарю Світлані Іванівні Тимошенко – за те, що мене, як мовиться, на ноги поставила. Вона дуже хороший спеціаліст – дай, Боже, щоб у нас побільше було таких лікарів, як Світлана Іванівна – професійно грамотних, досвідчених, людяних. Також хочу сказати велике спасибі лікарю-пульмонологу Дмитру Вікторовичу Глущенку та завідуючому пульмонологічним відділенням Сергію Івановичу Хвелосю, котрі допомагали мені не раз – щиро вдячна їм, бо ж періодично лікуюсь тут уже багато років.

Гарне слово – й на адресу середнього та молодшого медперсоналу відділення, котрими надзвичайно вміло керує старша медсестра Надія Іванівна Наумчук – вони всі дуже хороші, уважні й щиро співчуваючі пацієнтам. Особливо ж – маніпуляційна медсестра Марія Панчишина. Так може вмовити-заговорити, що поставить ту крапельницю – навіть і не відчуєш. А яка тут чистота – молодші медсестрички миють-прибирають день і ніч. Та й загалом увесь медперсонал відділення – дуже ввічливі, дуже уважні люди, котрі кожної хвилини готові допомогти.

А ще висловлюю щиру вдячність благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – звісно, мені дуже подобається її діяльність, тому що я за такі гроші, які плачу щомісяця добровільним внеском, не змогла б купити ліки. От наприклад: коли перебувала в реанімації, на мене за два дні «пішло» ліків на суму в 3 тисячі 200 гривень. Я такі медикаменти власним коштом не купила б. І зараз лікуюсь – препарати мені надає ЛК. Тому я всім раджу – і невістку, й сина теж буду «вступати» до «Лікарняної каси».

Й на завершення хочу сказати, що Господь кожній людині дарував життя. Думаю, що в людей, котрі допомагають зробити його кращим, є благословіння від Бога. Тому своїм лікарям, працівникам «Лікарняної каси» бажаю успіхів і здобутків у всіх справах. Будьте й самі здоровими, бо, якщо бути чесними, від вас залежить не лише здоров’я – саме життя людей нашого краю!

З повагою –

Людмила Григорівна Стеценко,

місто Житомир.

Детальніше

“Пульс” №33 – подяка В.О.Бичківський

З НАШОЇ ПОШТИ

Доброго дня! Пише вам Василь Олександрович Бичківський із Бердичева.

Довелось мені нещодавно «відпочити» в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського – мав захворювання стравоходу, тож після прийому лікарем у консультативно-діагностичній поліклініці закладу поклали мене в стаціонар – у відділення торакальної хірургії – на операцію. Пройшла вона добре, за що хочу сказати велике спасибі лікуючому лікареві Володимиру Васильовичу Артюху – справжній професіонал своєї справи, він зробив, що належить. А тепер я вже навіть можу їсти – щоправда, поки лише супчики ріденькі, кефір. Але думаю, що скоро й тверду їжу зможу ковтати.

Тому хочу подякувати від усієї душі всім лікарям відділення, а також медсестрам та молодшому персоналу, адже перев’язування, виходжування після операції було, як мовиться, на їхніх руках – людина ж бо «лежача» не може доглянути себе.

А ще моя щира вдячність – благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». Я не платив ні за ліки, ні за крапельниці, шприци, системи, бинти тощо – всіма необхідними препаратами та витратними матеріалами для проведення операції й одужання потому мене забезпечила «Лікарняна каса». Перебуваю в ЛК порівняно недавно – з 2013 року (нібито й небагато часу – якихось три роки) й інший може сказати, мовляв, за цей час на медикаменти «наскладав» би грошей. Чи «наскладав» би, чи ні – то ще питання. А так от цих сорок гривень щомісячного внеску платиш (погодьтесь – небагато від пенсії) і знаєш, що за необхідності можеш спокійно лікуватись, не обтяжуючи рідних походами по аптеках та пошуками медикаментів. Тому скажу так, що для пенсіонерів «Лікарняна каса» – це дуже добре.

А на завершення додам, що найбільше щастя людини – це гарне здоров’я. З часом розуміння цієї істини приходить до кожного. Як і те, наскільки важка й відповідальна робота працівників медицини. Тому хочу всім їм – лікарям, середньому та молодшому медперсоналу відділення, де я лікувався, БО «Лікарняна каса Житомирської області» – побажати: нехай ваші родини будуть для вас надійним тилом та опорою, а в роботі супроводжує тільки успіх. Міцного вам і самим здоров’я та благополуччя!

Зі щирою повагою до моїх рятівників –

Василь Олександрович Бичківський, м.Бердичів.

Детальніше

“Пульс” №22 – 02.06.2016 р. – подяка Г.І.Закалюжна

З НАШОЇ ПОШТИ

Доброго дня, шановна редакціє!

Пишу вам, щоб на сторінках газети «Пульс» висловити щиру подяку медичним працівникам Ружинської центральної районної лікарні – за їх чуйність, надзвичайну людяність та дійсно високий професійний рівень.

На жаль, доводиться з прикрістю констатувати, що недуга не обирає час і місце – іноді долає й посеред ясного дня та гарної розмови. Як це трапилось зі мною нещодавно. Так от хочу сказати, що медична бригада «екстреної» допомоги прибула за викликом із Ружина до Огіївки, де на той час я саме перебувала, за якихось двадцять хвилин. І це – розбитими сільськими шляхами! З якою співчутливістю та турботою поставилась до мене фельдшер Качур Валентина Іванівна – крім того, що самовіддано рятувала мене, прикладаючи всіх зусиль, щоб допомогти хворій людині, ще й усю дорогу до районної лікарні тримала за руку. Повірте, це дорого вартує – надто за нинішніх жорстких і часто жорстоких часів – от така людська увага.

Коли ж мене привезли до лікарні, я – навіть перебуваючи в важкому стані – відначила, наскільки швидко, з великою професійною майстерністю діяв завідуючий реанімаційним відділенням Буденчук Олександр Анатолійович. Тож Вам, шановний лікарю, щира подяка за те, що стоїте на сторожі життя та здоров’я людей, що підтримуєте своєю щоденною, невтомною працею цю найвищу цінність, що готові прийти на допомогу в найскрутнішу годину.

Також найсердечніша подяка за моє врятоване життя медсестрам та молодшому медичному персоналу відділення – носіям милосердя, добра та любові, адже, крім надання хворим медичної допомоги, вони ще й психологічно їх підтримують. Хоча працювати їм доводиться – через недостатнє фінансування медицини – в непростих умовах. Отож Лиса Тетяна Володимирівна, Первушина Ольга Григорівна, Ковальська Катерина, Григорчук Наталія Іванівна, Буденчук Лариса Іванівна, Зінчук Оксана Миколаївна, Кучерук Світлана Іванівна, Куничук Галина Анатоліївна – вам доземний уклін за відданість своїй справі. Ваша невтомна праця дуже потрібна людям.

Велику вдячність хочу висловити працівникам благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» та – особливо – тим, хто створив її. Повірте, допомогу «Лікарняної каси» переоцінити важко – це я вам кажу, як людина, котра, вже тривалий час серйозно лікуючи свою хворобу серця, щоразу при зверненні до лікарів отримує від цієї благодійної організації медикаменти. Так, під час лікування в Ружинській ЦРЛ про це оперативно потурбувалась лікар-експерт закладу Первушина Галина Андріївна – за що їй щире людське спасибі.

Тож усім – кого бачу, з ким спілкуюсь – раджу вступити до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Бо ж, наприклад, людині з хворим серцем двічі на рік необхідно стаціонарно проліковуватись – а це щоразу коштує три-чотири тисячі гривень. Завдяки ж «Лікарняній касі» оцими фінансовими питаннями родина не обтяжується.

Отже, любі друзі – медпрацівники Ружинської ЦРЛ, працівники «Лікарняної каси», прийміть найщирішу вдячність за вашу благородну працю – саме для неї завжди були, є і будуть актуальними такі поняття, як доброта, гуманність благородність і професіоналізм. Ви даруєте людям найдорожче – здоров’я, віру та надію. Шлю низький уклін вам і бажаю, щоб сторицею поверталось до вас добро, дароване людям. Завдяки вашій турботі та професійній майстерності у хворих з’являється віра та надія на одужання – і це найголовніше. Побільше вам щастя й терпіння – особливо на роботі. Спасибі вам, наші дорогі, за те, що не відмовляєте нам у своїй допомозі й підтримці. Нехай у ваших домівках завжди панують щастя і мир. Міцного здоров’я, благополуччя і добра вам та родинам!

З повагою до своїх рятувальників та щирим визнанням

їх високого професіоналізму – Галина Іванівна Закалюжна,

 селище міського типу Новогуйвинське

Житомирського району.

 

 

Детальніше

“Пульс” №21 – 26.05.2016 р. – подяка С.С.Лизогуб

З НАШОЇ ПОШТИ

Доброго дня, шановна редакціє!

На сторінках вашої газети хочу розповісти про людей, котрим завдячую не лише здоров’ям, а й самим життям.

Прикрий випадок трапився зі мною на початку квітня – стало мені дуже зле. З’ясувалось, що через харчове отруєння сталась інтоксикація організму. Тож звернувся по медичну допомогу до Ружинської центральної районної лікарні – отримав її на дійсно високому рівні.

Госпіталізували мене на стаціонарне лікування. Й оскільки я перебуваю в благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області», дякуючи їй, мені надавали всі необхідні медикаменти безкоштовно, за її рахунок здійснювали потрібні обстеження. Таким чином – завдяки спільним зусиллям лікарів та «Лікарняної каси» – мене, як мовиться, поставили на ноги вже за кілька днів.

Тож хочу щиро подякувати Помирляну Антону Івановичу, котрий надзвичайно чуйно й турботливо, немов рідного сина, лікував мене, та лікарю-експерту «Лікарняної каси» в Ружинській ЦРЛ Первушиній Галині Андріївні, яка ретельно слідкувала за лікувальним процесом та забезпечувала його всіма необхідними препаратами. Також сердечна вдячність, звісно, всьому середньому та молодшому медичному персоналу інфекційного відділення – за їх старанність, доброту й турботу. Хочу всім побажати – лікарям, медсестрам, працівникам «Лікарняної каси» – добра, здоров’я, сили й наснаги на щоденну працю, всього тільки найкращого!

Мені добре відомо, наскільки нелегко зараз медицині, адже, будучи сільським головою Крилівки та Ярославки, знаю проблеми галузі – особливо ж сільської. На території нашої сільської ради два ФАПи – фінансування їх бажає бути кращим, а працювати фельдшерам доводиться дуже багато – бо ж населення переважно глибоко похилого віку. Тож, дорогі наші медпрацівники – Ружинської центральної районної лікарні, благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», всіх лікувальних закладів Житомирщини – щиро вам дякую від свого імені та імені всіх, кому ви самовіддано допомагаєте, за вашу невтомну працю. Бажаю не розчаровуватись в обраній справі, гарних заробітків, міцного здоров’я, терпіння та віри в краще. Нехай щастить вам у житті й Господь хай завжди буде з вами!

Зі щирою повагою до наших медпрацівників –

Лизогуб Сергій Степанович, Ружин.

Детальніше

“Пульс” №21- 26.05.2016 р. – подяка Н.О.Тарасюк

З НАШОЇ ПОШТИ

Доброго дня, шановна редакціє газети «Пульс»!

Пише вам Тарасюк Наталія Олегівна з села Вертокиївка Житомирського району.

Нещодавно лікувалась я в гінекологічному відділенні Житомирської ЦРЛ – на жаль, доводиться досить часто звертатись сюди за допомогою, бо, хоч і молода, проте недуги на вік не зважають. І хочу сказати, що, приходячи сюди з якимись певними проблемами, завжди отримую потрібну мені допомогу найвищого рівня. Більше того – не бувало такого, щоб довелось чекати, поки прийде лікар мене оглянути, розпитати, з чим прийшла до них (як, не раз доводилось чути від своїх «сестер по нещастю», буває в інших лікувальних закладах). Тому щиро від усієї душі дякую завідуючому відділенням та своєму лікуючому лікарю Самборському Володимиру Миколайовичу – за надзвичайне розуміння своїх пацієнток, щире співчуття їм та велику готовність прийти на допомогу – часто незважаючи й на власне самопочуття. Такого лікаря, повірте, ще пошукати треба – і навряд, чи знайдеш. Я Вам, Володимире Миколайовичу, від усього серця бажаю добра, здоров’я та всіх земних благ!

Крім того – велика вдячність старшій медсестрі цього відділення та всьому середньому й молодшому медичному персоналу. Адже кожна з них надзвичайно старанна й працьовита – тому й комфортно тут пацієнткам, спокійно й тихо. До нас ставляться чуйно й дуже по-людяному – а це в нинішні часи, погодьтесь, дорогого коштує. Тож хотіла б усім їм побажати й самим бути здоровими. Наснаги вам та терпіння!

Також хочу подякувати й іншим спеціалістам цього профілю, котрі працюють у районній лікарні: Тетяні Олексіївні Тимошенко, Володимиру Миколайовичу Мельнику, Олександру Миколайовичу Данищук та Леоніду Григоровичу Капельнику. Якось довелось мені й до них звернутись – щиро вдячна їм за допомогу й бажаю, аби витрачені сили Бог повертав сторицею.

А ще хочу сказати гарне слово на адресу благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». В ній я перебуваю вже досить давно – років, напевно, шість. І скільки лікувалась – і в гінекологічному відділенні, й із іншого приводу – всіма медикаментами мене забезпечувала «Лікарняна каса». То не порівняти – суму щомісячного внеску й витрачені нею на моє лікування кошти! Якщо порахувати, скільки загалом я заплатила щомісячних добровільних пожертвувань і скільки «Лікарняна каса» витратила на мене впродовж усіх цих років – різниця дуже велика. Багато хто говорить, мовляв, чого буду платити внески щомісяця – натомість ці гроші складу й назбираю для подібних потреб. А я скажу так, що за стільки років так і не змогла з жодної зарплати навіть один раз відкласти цю невелику суму – розмір щомісячного платежу. Тим, у кого зарплати невеликі, це не вдасться, повірте.  А так я знаю, що, прийшовши до лікарні за допомогою, отримаю все, що треба для лікування, безкоштовно. Й не варто згадувати про Конституцію – мовляв, вона гарантує безоплатне лікування! Поки «Лікарняна каса» не потурбується, будете платити за все й купувати в аптеці медикаменти власним коштом! На сьогоднішній день, я вважаю, це велике благо для нашої області, що в ній є така благодійна організація. Хто це знає й розуміє, той оцінить такі переваги.

Тому всім, хто допомагає нам – лікарям, працівникам «Лікарняної каси» – щастя й здоров’я. Хай Бог дає вам сили!

 

ДОПОМОГА БО «ЛІКАРНЯНА КАСА ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ» ПРИ СТАЦІОНАРНОМУ ЛІКУВАННІ – РЕПОРТАЖ ІЗ ЖИТОМИРСЬКОЇ ЦРЛ.

 

«ЧЕРЕЗ БРАК КОШТІВ Я КУПУВАТИ МЕДИКАМЕНТИ ЗАРАЗ НЕ МОЖУ – ЇХ МЕНІ НАДАЄ ЛК!» – ПАЦІЄНТИ КОРОСТИШІВСЬКОЇ ЦРЛ (ЧЛЕНИ ЛК) ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІКАМИ

Детальніше

“Пульс” №14 – 07.04.2016 р. – подяка В.С.Шабаліна

З НАШОЇ ПОШТИ

Доброго дня, шановна редакціє!

Пишу вам, щоб на сторінках газети подякувати людям, котрі у важку хвилину прийшли на допомогу й не просто покращили моє здоров’я, а дійсно врятували життя.

Нещодавно довелось мені оперуватись – у хірургічному відділенні ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського з мого жовчного міхура витягли шматок «бурштину» – як іноді говорю, розповідаючи про свою «пригоду» – величиною з волоський горіх (навіть не думала, що такий «виростила»!). Я й сама маю 48 років медичного стажу, але таким дисциплінованим, чуйним і сердечним колективом, яким керує Перепелиця Віктор Петрович, просто щиро була захоплена. Попри біль та недугу мені там – як не дивно це прозвучить – дуже сподобалось. Сама атмосфера у відділенні така доброзичлива й приємна для хворих. Вони всі «порізані», стогнуть, а зайдуть до палати медсестрички – привітаються, запитають, як ніч переночували, й здається, що біль минув. Перев’язувальні медсестри так ніжно обробляють рани, що хочеться встати й руки їм поцілувати. Я, наприклад, дуже боялась, коли мені мали робити внутрішньовенну ін’єкцію – хоч нібито й вийшла вже з того віку, щоб уколів боятись. А медсестричка – така миленька, хороша – підійшла, поклала руку на плече: «То кажете, що боїтесь?» Дивлюсь, а вона вже зробила все, що треба – я й не відчула уколу. Славні дівчата – таке враження, що вони кастинг проходили, щоб потрапити в хірургію. Гарно у медсестер та молодших медсестер їхня робота виходить під керівництвом старшої медсестри Данько Валентини Володимирівни – всі вони професійно грамотні, культурні, ввічливі.

Й скажу про благодійну організацію «Лікарняна каса Житомирської області» – дуже вона допомогла медикаментами, перев’язувальними, іншими витратними матеріалами (їх мені благодійна організація виділила більше, ніж на тисячу гривень!). У мене (може, цього й не варто розповідати) жовч розійшлась, бо камінь застряг – три дні мені ставили крапельниці, а воно, оте крапання, зараз дороговартісне. Потім операція – та я для неї фактично нічого й не купувала (на відміну від багатьох інших моїх «колег по нещастю», котрі не були в «Лікарняній касі»). Так що «Лікарняна каса» – особливо операційним хворим – дуже-дуже допомагає. Хто не був у ній, то дуже жалкував.

А ще хочу подякувати завідуючій поліклінікою обласного консультативно-діагностичного центру Христині Леонтіївні Прачук (яка вона старанна в роботі – й із пацієнтами, й із персоналом завжди надзвичайно уважна, чуйна) та всім своїм колишнім колегам, адже я прийшла на огляд до центру – вони ж швидко все організували, щоб відразу потрапила до Віктора Петровича Перепелиці в обласну лікарню – навіть «швидку» викликали, бо мені вже було, признатись, непереливки! Віктор Петрович мене все потім запитував: «Скажіть мені, ким Ви працювали в консультативно-діагностичному центрі, що весь заклад про Вас клопочеться?» А я ж була простою медсестрою.

Тому хочу всім, про кого згадала в листі, щиро подякувати за людяність і доброту сердець та побажати й самим бути здоровими, не розгубити тепло своєї душі. Нехай усі ті фізичні та моральні сили, які ви віддаєте людям, повернуться до вас сторицею, хай Бог оберігає ваші родини. Я бажаю вам добра!

З повагою – Шабаліна Віра Степанівна,

м.Житомир.

Детальніше

“Пульс” №8 – 25.02.2016 р. – подяка Н.П.Данильченко

З НАШОЇ ПОШТИ
Доброго дня, шановна редакціє газети «Пульс»!
Давно вже хотіла написати до вас, щоб висловити велику подяку кожному медпрацівнику ревматологічного центру ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського та його завідуючій Крикливець Людмилі Сергіївні – лікарю від Бога, а також – благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області».
Я хворію фактично вже майже два десятиліття – з 1997 року. За цей час стільки разів зверталась до лікарів за медичною допомогою, що й не злічити – ревматоїдний артрит мучить чи не щодня. Отак засинаєш нібито в гарному стані, а прокидаєшся, то й на ноги стати не можеш – підступна хвороба «перебирає» кожна кісточку, «викручує» всі суглоби. Тож минулого року, зокрема, чотири рази перебувала на довготривалому стаціонарному лікуванні в ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського, пролікувавшись на загальну суму близько 26 тисяч гривень. Проте власні гроші витрачати не довелось (та й де я, звичайна пенсіонерка, можу взяти такі кошти?) – всі необхідні медикаменти кожного разу надавала мені благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області». Зрозуміло, що це дуже велика допомога. Адже одна справа щомісяця платити порівняно невелику суму в 40 гривень добровільного внеску й інша – в кризовій ситуації, коли хвороба «скрутила» так, що й жити, здається, несила, щоразу викладати в аптеці за медикаменти не одну сотню, а то й тисячу.
Тому висловлюю щирі слова вдячності благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» та лікарю-експерту в ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського Сидоренковій Інзі Анатоліївні. Такі ж надзвичайно великі слова вдячності завідуючій ревматологічним центром Крикливець Людмилі Сергіївні, сестрі-господині та всім медичним працівникам центру – я кожного разу переконуюсь у їх доброму, людяному, щирому ставленні до нас, пацієнтів, та великому прагненні допомогти кожному з нас.
Зі щирою повагою – Данильченко Ніна Петрівна,
місто Житомир.

Детальніше

#medi