сентября, 2014

Кут зору

Працівники “Житомиробленерго”  про Лікарняну касу

Детальніше

Вітаємо!

Шановні колеги!

Прийміть щирі вітання з нагоди 11-річчя від дня створення благодійної організації «Лікарняна каса Полтавщини», які з повагою адресуємо від членів правління, виконавчої дирекції та всіх членів благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області»!
Ми щиро пишаємось співпрацею з вами, адже робимо єдину справу – таку потрібну нашій країні та її мужньому народу. Вам є чим гордитись, озираючись на пройдене – за вас промовляють ваші справи. Той авторитет, шана та повага, які маєте сьогодні – то найвищі оцінки вашої діяльності, які визначили люди. Багато років поспіль медична галузь Полтавської області відчуває вашу підтримку. Надзвичайно вдячні вам тисячі мешканців Полтавщини, котрим ви подали руку допомоги в скрутний для них час.
Тож зичимо вам, щоб кожен день повнився добром і радістю, нових досягнень та перемог. Невпинного руху вперед, успішного здійснення всіх планів та задумів в ім’я рідної вам Полтавщини та всієї України. Хай наші дружні привітання додадуть життєвої наснаги у скарбничку ваших добрих справ!

Зі щирою повагою – члени правління, виконавча дирекція та всі члени благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області»

Детальніше

Вітаємо з днем фармацевтичного працівника!

Дорогі фармацевтичні працівники Житомирщини!

З великою повагою до вашої професії та щирою шаною до кожного з вас вітаємо з професійним святом!

Нехай буде цей день для вас наповнений гідним визнанням професійного внеску в загальнодержавну справу. Висловлюємо щиру подяку та шану за вашу вкрай необхідну клопітку працю, яка визначається ще й найвищими моральними критеріями: порядністю, чесністю, принциповістю. Прийміть щонайщиріші побажання міцного здоров’я, гарної долі, трудових досягнень, атмосфери високої духовності та поваги в колективах. Бажаємо вам та вашим родинам міцного здоров’я, благополуччя, успіхів. Нехай збуваються ваші кращі задуми, буде щасливою доля! Миру й спокою всім на нашій українській землі!

8

З повагою, голова Правління БО «Лікарняна каса Житомирської області», д. мед. н., професор, академік Академії наук вищої освіти України, заслужений лікар України В.Д. Парій.

Детальніше

Щиро дякую за порятоване життя й здоров’я нашого тата!

Пишу вам, щоб від імені всієї нашої родини подякувати за порятоване життя й здоров’я нашого тата – Липнюка Василя Олександровича. Багато років він і сам дарував щастя бути живими й здоровими своїм землякам – понад сорок років пропрацював фельдшером-акушером в Андрушівському районі. Й у своїй роботі завжди керувався правилом: треба щодня зробити хоча б одну добру справу.

Проте підступна хвороба не вибирає – хороша ти людина, чи погана, добро ти робиш людям, чи зло. Так і нашому татові довелось перенести складну операцію та тривале лікування – вижити й одужати йому допомогли прекрасної душі й високого професіоналізму лікарі, середній та молодший медичний персонал відділення торакальної хірургії ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського. За це їм – доземний уклін від усієї нашої родини. Особлива ж подяка лікарю відділення Артюху Володимиру Васильовичу – саме завдяки його старанням та вмінням наш тато з нами. Й ми тепер знаємо, що таке щастя – це коли з тобою близькі, коли вони не хворіють і не відходять із життя завчасно, коли ти можеш їм допомагати й знаєш, що по-справжньому їм дорогий і потрібен.

Окрема подяка – благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області», яка забезпечила нашого тата всім необхідним для проведення операції та подальшого лікування. В нашій області (а я й сама – медпрацівник одного з лікувальних закладів Козятина) такої організації немає, тож я переконалась, наскільки вона важлива й необхідна для людей. Бог дав нам таке щастя – зусиллями добрих душею й вмілих професійно людей і надалі бачити тата живим і здоровим. Тож ми дивовижно щасливі цим і від усього серця за це їм дякуємо.

Зі щирою повагою за врятоване життя мого тата – його донька

Наталія Василівна Осипчук

Детальніше

Врахувати «за» і «проти»

Коли з високих трибун та у великих залах активно обговорюється (а часто ще й із суперечками) необхідність (а чи палке заперечення) проведення реформування системи (чи її окремих напрямків) охорони здоров’я, щоразу хочеться запитати як у прихильників реформування, так і в їх опонентів: «Чи всі оці суперечки й дискусії не є «стрясанням повітря» й закінчаться, зрештою … нічим (бо ж грошей для якихось глобальних змін немає)? Чи можете ви запропонувати дійсно дієві шляхи виходу галузі з нинішньої ситуації? Чи варто так огульно заперечувати те, що існує наразі («весь мир разрушим до основанья, а затем…»), а чи все ж досить внести певні корективи – врахувавши сьогоднішні реалії й потреби медицини?» Проте – це власна думка автора. Що ж думають із цього приводу спеціалісти?
– Я згадую, як ми в інституті вивчали різні системи організації охорони здоров’я – Беверджі, Тейлора, Семашка, – говорить головний позаштатний акушер-гінеколог департаменту охорони здоров’я Житомирської облдержадміністрації, завідуюча гінекологічним відділенням ЦМЛ №1 Житомира Валентина Євгенівна Донець. – «Найріднішою» для нас була саме система Семашка (на початку своєї кар’єри я ще навіть за нею працювала) – на мою думку, одна з найкращих систем організації охорони здоров’я з надання медичної допомоги населенню всієї країни й Житомирщини (оскільки я опікуюсь здоров’ям населення саме області), зокрема. Адже це – профілактична медицина, спрямована на кожного жителя. Тобто при даній системі медицина опікується не лише покращенням здоров’я хворої людини, вилікуванням того чи іншого захворювання, а й проводить масштабну санітарно-гігієнічну, роз’яснювальну роботу, здійснюючи профілактичні огляди, заходи зі вчасного оздоровлення населення та попередження того чи іншого захворювання тощо. Тож в ідеалі, звісно, це прекрасна система. Але, на превеликий жаль, і найбільш дороговартісна. Адже, щоб опікуватись здоров’ям кожної людини, необхідно мати певні кошти – без них ні збережеш їй здоров’я, ні вилікуєш. І як не прикро констатувати, але, на жаль, ця система в нашій країні наразі потерпіла крах – оскільки достатнього фінансування немає.
Крім того, проблему цієї системи я вбачаю ще й у тому, що фінансування лікувальних закладів за нею розраховане на ліжко, виходячи з чисельності жителів і показника їх госпіталізації. Як практикуючий лікар, я переконалась, що це не завжди виправдовує себе – якби наша держава не рахувала кошти, ми мали б можливість кожне захворювання пролікувати в стаціонарі, забезпечити фінансово й харчування, й медикаменти, й захищені статті (заробітну плату, енергоносії), кожен пацієнт із якимись хронічними захворюваннями двічі в рік мав би можливість профілактично пролікуватись. Все це в ідеалі було б, звісно, дуже добре, проте – високозатратно. А зайвих коштів немає – додатково виділені для потреб медицини субвенції спрямовуються на наближення до населення сучасних високовартісних технологій. Тож ми змушені ретельно рахувати кошти, передбачені для щоденних, як мовиться, потреб, і витрачати їх надзвичайно заощадливо (відтак утримувати в районах області, наприклад, такі величезні лікарні нелогічно – фінансувати їх наразі просто неможливо).
Система Семашка прекрасно працювала тоді, коли не було безробіття, такої міграції населення, як зараз, і практично всі його верстви організовано проходили медогляди за місцем роботи. В результаті проведеної диспансеризації ми могли виявити певне захворювання на його ранніх стадіях і відразу скерувати хворого до лікувальних закладів певного рівня надання медичної допомоги для його дообстеження, призначення лікування й спостереження затим (після отриманого лікування) лікарів за ним навіть у найвіддаленішому куточку нашої області. До того ж – знову ж таки за системою Семашка – ще й господарство (організація, підприємство), де працював цей хворий, виділяло йому путівку для профілактичного оздоровлення. Тобто таким чином ми могли зберегти здоров’я людини – це дуже важливо.
Нині ж реалії часу «працюють» не на користь даній системі – відповідно вона не дає очікуваної (й отримуваної колись) ефективності. Скажу як лікар-гінеколог, що, наприклад, у нас є зараз райони, де в гінекологічному відділенні працює лише один-єдиний лікар, котрий не може оперувати – навіть просто через те, що він один (у зв’язку з цим, до речі, знижується і його кваліфікація). А ліжка такого гінекологічного відділення проте повинні фінансуватись – що є невиправданою розкішшю. А якби кошти, як мовиться, «йшли за пацієнтом», а не «на ліжко», то цей пацієнт був би скерований (до того ж – вчасно) до лікувального закладу вищого рівня надання медичної допомоги чи в інший (такий же, але, наприклад, сусіднього району) лікувальний заклад, де є можливість прооперувати його, де просто є багато лікарів із досвідом. Тобто пацієнт отримав би кваліфіковану медичну допомогу.
Тож із невиправданості старої (розрахованої на ліжко) системи фінансування галузі випливає необхідність фінансування на послугу (це стосується й акушерства та гінекології). Але це не передбачено системою Семашка, це можливе лише зі втіленням зовсім іншої системи організації охорони здоров’я – страхової медицини.
Тобто – підсумовуючи – хочу сказати, що я й «за», і «проти» системи Семашка. Вона – через свою високозатратність – «спрацьовує», лише коли медицина має дуже багато коштів. На сьогодні ж я особисто бачу вихід лише в страховій медицині. Прикладом – як можливий перехідний етап чи одна з початкових стадій страхової медицини – є благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області». Це саме той випадок, коли «кошти йдуть за пацієнтом». Так, наприклад, якщо в наше відділення міської лікарні поступає пацієнтка з будь-якого району області (причини й обставини бувають різні: приїхала жінка в гості й раптом виникла необхідність надати їй ургентну допомогу – «екстрена» доставляє її до найближчого медичного закладу), маючи членський квиток благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», вона отримує медикаменти саме у нас – тобто в закладі, де їй надають медичну послугу. Й це стосується всіх членів «Лікарняної каси», в який би медичний заклад області вони не потрапили – сьогодні проблеми з медикаментами для таких хворих немає. Й уже на практиці ми переконались, що все-таки кошти повинні «йти за пацієнтом» – фінансування має бути на послугу, а не на ліжко. Тобто нині діючу систему треба змінювати – як того вимагає час. Але – в сукупності з кращими напрацюваннями роботи за системою Семашка.
Вікторія Паламарчук.

Детальніше

Дякую за турботу та співчуття!

Зараз на медицину та її працівників дуже «модно» нарікати – а я пишу вам, щоб розповісти, які добрі, щирі, співчутливі й турботливі люди в ній працюють. Я, Загурський Казимір Іванович, перебував нещодавно на лікуванні в ЦМЛ №2 Житомира, де мене оперував завідуючий хірургічного відділення №1 Помирляну Віктор Антонович. Якось прочитав у вашій газеті подяку для нього від такого ж пацієнта, як і я, котрий писав, що цього чудового лікаря обожнюють усі хворі його відділення. І це – щира правда! Й медсестрички там теж такі молодчинки – і під час операції, й після неї до мене були надзвичайно уважними, й перев’язувальні медсестри дуже славні, співчутливі до чужого болю. Душевні люди працюють у цьому відділенні. Зайвий раз прийдуть у палату – а для післяопераційного хворого, повірте, це ніколи не буває зайвим – і перевірять мій стан, і запитають, як почуваюсь. Зараз ось місяць минув після операції – з понеділка піду до лікаря на огляд, то вже, сподіваюсь, і вашу газету з подякою для нього йому занесу. Нехай людині буде приємно, хай знає, що його цінують і поважають.

Та хотів би подякувати ще й благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». В моїй палаті лежав чоловік – він не вступив до неї, то я бачив, у яку суму йому обійшлись усі медикаменти для операції, а потім післяопераційного лікування, реабілітації. Бо ж усе – починаючи від бинта й закінчуючи наркозом – купував за власні кошти. Я в «Лікарняній касі» років зо два – щомісяця справно сплачую добровільні пожертвування. І так скажу: це добре, що у нас в області вона є. От одні говорять, мовляв, я цю суму щомісячних внесків відкладатиму – це люди, які не розуміють дійсної ситуації. Гроші, може, й відкладатимеш, але ж все одно їх потратиш, бо життя таке, що не знаєш, які нагальні потреби виникнуть. А «Лікарняна каса» – це як «зберкнижка» колись була. Ти знаєш, що треба кожного місяця заплатити 35 гривень (не надто, погодьтесь, відчутно для свого бюджету), а потім же як знахідка ця «Лікарняна каса» – ти знаєш, що ліками вона тебе забезпечить. Тим паче, я маю інвалідність і часто – щопівроку – звертаюсь до лікарів. Тож якщо порахувати – це дуже вигідно. Тобто говорити про якесь відкладання грошей – це можуть так сказати тільки ті люди, котрі не вміють рахувати.
Тому я всім своїм рятівникам щиро дякую й бажаю й самим бути здоровими – це найголовніше зараз.
Зі щирою повагою до них – Загурський Казимір Іванович.

Детальніше

Подяка.

Скільки навколо нас радісних переживань! І яка ж щедра людина, котра ними ділиться! Я хочу від усієї душі поділитись своєю радістю та щастям від появи на світ мого синочка. А ще – подякувати медпрацівникам гінекологічного відділення Ружинської ЦРЛ та благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» за підтримку при народженні моєї крихітки.
Мені робили кесарський розтин, а до того якийсь час я перебувала в лікарні на збереженні вагітності. Медперсонал відділення з розумінням та добротою ставився до мене, щиро та сердечно допомагав під час пологів – у результаті на світ з’явився мій синочок Назарчик. Зараз йому вже кілька місяців – хай росте здоровенький всім нам на радість. А моя особлива подяка – завідуючому гінекологічного відділення Ружинської ЦРЛ Первушину Івану Михайловичу, лікарю Шпак Аліні Миколаївні, медсестрам та всьому медперсоналу відділення, котрі дуже добре ставились до мене та мого малюка.
Всі медикаменти безкоштовно надала «Лікарняна каса», хоча в ній я перебуваю ще не так багато часу – кілька місяців. Мені порадили вступити до неї, коли ставала на облік по вагітності – і я про це не шкодую. Тепер уже переконана, що вона потрібна нам – а коли бувають форс-мажорні моменти, то ще й як! Адже завжди прийде на допомогу ліками, виробами медичного призначення. Так, хтось скаже, що ті 35 гривень щомісячного добровільного пожертвування можна відкладати, але я точно знаю, що навряд, чи це вийде – завжди знаходяться якісь потреби, на які відкладені гроші витрачаєш. А так заплатиш внесок та й знаєш, що в крайній потребі це згодиться. Та й якщо з мого досвіду взяти: я в «Лікарняній касі» лише кілька місяців, а витратила організація на мене набагато більше, ніж я заплатила загальну суму внесків. Якби купувала все необхідне за власні кошти, то довелось би шукати немаленькі гроші.
Тому дякую всім, хто потурбувався про мене, і бажаю лише найкращого – здоров’я їм та їх родинам, миру та спокою.
Оксана Анатоліївна Шпачук із Ружинського району.

Детальніше

Щира вдячність за турботу про моїх дітей!

Пишу вам, щоб похвалитись своєю радістю: я – дуже щаслива людина, адже в моєму житті любов до мого коханого чоловіка переросла в любов до найдорожчого, що може бути для кожної жінки – діток. Ось уже кілька місяців, як наша сім’я поповнилась іще одним представником продовження нашого роду – синочком Богданчиком. А назвав його так, до речі, старший синок – Ярославчик. Так от допомогою в народженні діток я завдячую перш за все завідуючому гінекологічного відділення Ружинської ЦРЛ Первушину Івану Миколайовичу – я його безмірно поважаю. Його золоті руки цілком заслужено принесли йому славу – адже й на сторінках вашої газети вже не раз читала такі подяки його лікарському таланту, й від його пацієнток чула лише найкращі відгуки. Й Івану Миколайовичу, й, звісно, всьому підлеглому йому колективу від нашої родини велика подяка, адже все своє життя вони стараються робити тільки добро – бо таке їх кредо.
Крім того, хочу від усіх нас висловити щиру вдячність людям, котрі надзвичайно відповідають принципу: дуже добре бути важливим, але найважливіше – бути хорошим. Це – завідуюча відділенням патології новонароджених обласної дитячої клінічної лікарні Мілевич Валентина Володимирівна та лікуючий лікар Комарова Наталія Костянтинівна (котрі під час перебування малого Богданчика в цьому закладі опікувались ним, повірте, немов рідною дитиною), завідуючий травматологічного відділення Панчишин Віктор Федорович та старша медсестра цього відділення Козак Людмила Василівна (котрі зараз під час кожної консультації надзвичайно підтримують нас і зміцнюють віру в високопрофесійність наших медпрацівників та їх прагнення робити добро). Колись прочитала слова одного з класиків світової літератури: «Якщо Бог дав тобі талант до певної справи, зумій це використати так, щоб тебе поважали люди!» Так от кожне слово – це про них, талановитих і достойних найкращих слів похвали людей.
Й, звісно, хочу щиро подякувати нашій благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області», яка забезпечила мене під час пологів і медикаментами, й виробами медичного призначення, й усім необхідним, аби пологи пройшли без якихось зайвих витрат із мого боку. Я в благодійній організації вже давно – та й дітей обох записала до неї, адже сума щомісячного добровільного пожертвування невелика, а за медичною допомогою доводиться нам звертатись досить часто. От усі щомісячні витрати на внески й окуплюються, як мовиться з лишком. Я хочу сказати, що мені часто щастить, особливо на хороших людей. І те, що свого часу мені добрі люди підказали, що варто вступити до «Лікарняної каси» – велике благо. Тепер я й сама це всім раджу!
Тож усім, кого згадала – щира вдячність за турботу про моїх дітей. Будьте й самі здорові!
З повагою – мешканка Ружинського району
Пилипчук Ольга Володимирівна.

Детальніше

Валентин Парій: Галузі потрібні керівники нової формації

pariyПроблема менеджменту в охороні здоров’я на сьогодні є надзвичайно актуальною для України. Передусім — у контексті проголошеної реформи галузі, яка повинна бути гармонізована із системою європейської охорони здоров’я. Бо реалізувати таку реформу без залучення сучасного менеджменту неможливо.

Без менеджера — як без рук

Нинішні керівники закладів охорони здоров’я (на 90%, якщо говорити про державні заклади) не готові до того, щоб взяти на себе таку місію, адже медичні університети не готують менеджерів у повному розумінні цього слова, дипломна освіта передбачає лише вивчення соціальної медицини та організації охорони здоров’я з елементами економіки. Частково заповнює цей пробіл післядипломна освіта, де управлінців навчають менеджменту, але вона пише починає втілюватися в якості експерименту — очно-заочної форми підготовки організаторів охорони здоров’я (18-місячні курси).

Як позитив слід відзначити, що програма навчання слухачів-курсантів розроблена спільно з фахівцями ЄС, тож курсанти отримують сучасні знання з менеджменту в охороні здоров’я. Однак поки що в Україні ще дуже малий відсоток сучасних управлінців-менеджерів охорони здоров’я: і через те, що їх недостатньо готують, і тому, що значна частина керівників у сфері управління галуззю — люди пенсійного віку, і навряд чи їм взагалі вдасться оволодіти сучасними управлінськими технологіями. Адже головний лікар ЛПЗ семашківської системи і менеджер — це зовсім різні речі. Першого навчали виконувати конкретні завдання, які ставила перед ним держава, другий повинен формувати цілі та досягати їх шляхом раціонального використання ресурсів, а не просто їх автоматичного розподілу.

Яскравий приклад для порівняння — фінансовий менеджмент. Коли говоримо про управління фінансовими ресурсами вітчизняної системи охорони здоров’я в тому вигляді, в якому воно є нині, то розуміємо, що керівнику ЛПЗ не потрібні особливі економічні знання та навички управління цими ресурсами — за нього все роблять держава, органи місцевого самоврядування, казначейство. Головний лікар у цьому процесі виконує роль звичайного статиста та підписує рахунки. Але вже в найближчому майбутньому такий підхід доведеться змінювати.

Нині вже представлено проект нового закону про особливості діяльності закладів охорони здоров’я, який передбачає, що вони можуть стати суб’єктами самостійного господарювання, і тоді керівник нестиме всю відповідальність за діяльність закладу. В системі, де започатковуються ринкові механізми, роль фінансового менеджменту виходить на перший план — для проведення економічного аналізу щодо ефективності використання ресурсів закладу. На жаль, за нашими дослідженнями, приблизно 30-40% фінансових ресурсів галузі використовується нераціонально. Наприклад, за останні 10 років консолідований бюджет охорони здоров’я держави збільшився майже в 10 разів, а темпи зростання зарплати лікарів набагато нижчі.

Не відчули такого «покращення»- і пересічні громадяни, які звертаються до медичних закладів, Бо відсутність суб’єкта самостійного господарювання не мотивує керівника закладу охорони здоров’я ефективно управляти ресурсами. Він і без того отримує кошти на так звані захищені статті. Економічні механізми управління галуззю наразі не спрацьовують. Якщо буде змінюватись система фінансування (наприклад, за обсяг послуги, за надану допомогу, за кількість прикріпленого населення), справа зрушить з місця.

Інша нагальна потреба — повна інвентаризація галузі. І це завдання також під сипу лише сучасному менеджеру, обізнаному з міжнародним досвідом, спроможному адаптувати його до вітчизняних реалій і створити ефективний управлінський режим.

Важливий компонент менеджменту — управління кадровими ресурсами. Існує поняття «функції лікарських посад», і якщо вони виконуються на 30-40%. то навіщо лікарю платити повний посадовий оклад? І навпаки, якщо він «тягне на собі» дві функції, чому отримує стільки ж, скільки і його колега, який цього не робить? На сучасному етапі, коли ми говоримо про відповідність оплати роботи лікаря обсягам і якості виконуваної ним роботи, керівники ЛПЗ повинні бути обізнаними в цих питаннях. Чи не так?

Сучасний менеджер в галузі охорони здоров’я також повинен володіти методами фармакоекономічного аналізу, щоб «навчити» кожного лікаря і цілі структурні підрозділи закладу працювати, опираючись на доказову медицину. На жаль в Україні ситуація з фармако-економікою, м’яко кажучи, непроста. Приміром, за статистикою продажів у першому кварталі 2014 року в Україні найбільше було продано «Актовегіну» — препарату, який не включено в державний формуляр і ефективність якого не доведено! Але його «успішно» використовують наші кардіологи, терапевти, неврологи, офтальмологи, кардіохірурги (таке ось «широке» і бездоказове водночас застосування).

Аналіз засвідчив, ідо лише в трьох областях України (Житомирській, Закарпатській та Полтавській) структура продажів лікарських препаратів, з точки зору доказової медицини, більш-менш задовільна, а, отже, в цих регіонах пацієнти приймають дієві ліки. І це гарний посил. Водночас, у більшості регіонів країни це питання не вирішено належним чином. Здавалося б, за останні 5 років чимало зроблено для того, аби кошти (і держави, і пацієнтів) витрачалися «з розумом». Для систематизації призначення препаратів та їх раціонального використання видано 6 випусків держформуляра , напрацьовано систему запровадження клінічних протоколів, настанов, які базуються на принципах доказової медицини. Однак реалізувати цю політику на належному рівні без менеджменту неможливо — для цього потрібні сучасні знання і підходи.

Все — заради пацієнта?

Обговорення необхідності змін у вітчизняній системі охорони здоров’я зазвичай зводиться до проблем її реструктуризації, скорочення закладів тощо. Але при цьому мало говорять про інтереси пацієнтів! А саме у них, передусім, потрібно запитати, чи влаштовує їх така реформа. І робити все для того, щоб пересічні громадяни відчули позитивні зміни в медичному обслуговуванні.

Тому, з огляду на перспективу модернізації галузі, у формуванні її ринкового «обличчя» надзвичайно важливу роль відіграватиме маркетинг. Адже потрібно буде боротися за пацієнта, дбати про імідж лікувального закладу, займатися промоцією послуг, зрештою, переорієнтувати систему на пацієнта (сьогодні вона «дивиться» зовсім в інший бік). Зрозуміло, що фахівцям, які відповідатимуть за цей напрям, потрібна спеціальна підготовка. Адже вони мають бути обізнані з системою визначення індексу лояльності пацієнтів (МРБ). їх прихильності до того чи іншого закладу та готовності порадити його своїм знайомим.

Щоправда, існує  такий контингент пацієнтів, котрі ніколи не будуть задоволені тим, як їх лікують, незалежно від того, роблять це якісно чи ні. За семашківської системи їх називали «вічнохворіючими» пацієнтами — вони ходили від фахівця до фахівця і всім були незадоволені. Зараз цю категорію називають detractor, і до них також потрібен кваліфікований підхід. Сучасний менеджмент повинен володіти необхідними знаннями та навичками, щоб запровадити систему, яка орієнтована на пацієнта і задовольняє його потреби.

Дуже важливий компонент — менеджмент якості медичної допомоги, яка є найпоказовішим індикатором ефективності функціонування будь-якої системи охорони здоров’я. Останнім часом в Україні зроблено прогресивні кроки в цьому напрямку — запроваджено галузеві стандарти, обов’язкові для всіх лікувальних закладів (еони повинні забезпечити впровадження таких стандартів та їх моніторинг, сформувати індикатори якості тощо). Все це має відобразитися на якості лікувально-діагностичного процесу. Тож усі організатори охорони здоров’я повинні отримувати необхідні для цього знання і навички як на дипломному, так і післядипломному етапі підготовки.

Кого і чому навчати

Зрозуміло, що нинішня система підготовки менеджерів охорони здоров’я в Україні не спроможна охопити всі названі складові процесу формування успішного менеджера. 2 місяці, відведені на спеціалізацію керівників закладів ОЗ, — це крапля порівняна з «морем» сучасних викликів і тенденцій змін в охороні здоров’я. Хоча на відповідних кафедрах сьогодні є і програми, і література, і викладачі, які пройшли стажування за кордоном та можуть готувати сучасних менеджерів, але для цього потрібно набагато більше часу.

Уже згадана система очно-заочної підготовки менеджерів упродовж 18 місяців — це крок уперед порівняно з традиційною системою спеціалізації керівників. На нашій кафедрі відбувся перший випуск за новою програмою, але ж це — лише 10 осіб, і ще десятеро курсантів навчаються. Потрібно збільшувати набір. У чому переваги такої системи навчання? По-перше, я вважаю, що, а огляду на специфіку галузі, менеджерів охорони здоров’я краще готувати з управлінців, які мають базову вищу медичну освіту (так, як це роблять у США, Великій Британії, хоча є й інші приклади, приміром, у Німеччині на базі економічної і юридичної освіти). Втім, людині, яка знає специфіку лікувального процесу, легше управляти ним.

По-друге, очно-заочна форма перепідготовки ідеально вписується у сучасні можливості дистанційної форми навчання. Безперечно, потрібні певні фінансові витрати для організації кафедр, придбання технічних засобів, на жаль, не всі регіони країни мають доступ до Інтернету, однак перші кроки нової програми підтвердили, що така форма перепідготовки управлінців у цілому себе виправдовує. Сподіваюся. МОЗ розвиватиме та поширюватиме цей досвід. Водночас ми не можемо відмовитися від 2-місячних курсів спеціалізації, оскільки нам потрібно якомога швидше навчити основам менеджменту велику кількість керівників ЛПЗ. І тими силами, які мають сьогодні медичні університети України, не вдасться перевести усіх, хто потребує менеджерських знань, на 18-місячну програму перепідготовки.

Тож паралельно існуватимуть два проекти, два напрямки первинної спеціалізації. Хоча для того, щоб провести медичні реформи в країні, ми повинні поступово переходити на сучасну повноцінну систему підготовки менеджерів у галузі охорони здоров’я, яка вже сьогодні потребує керівників нової формації.

Валентин Парій,

завідувач кафедри менеджменту охорони здоров’я Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, медичний директор універсальної клініки «Оберіг», доктор медичних наук, Заслужений лікар України

 

http://www.vz.kiev.ua/

Детальніше

Формулярна система медичної допомоги – заслужена першість Житомирщини

Вийшло у світ восьме видання регіонального формуляра лікарських засобів Житомирської області, яке містить інформацію щодо раціонального призначення та використання лікарських засобів із урахуванням ефективності, безпеки та економічної доцільності їх застосування при медикаментозному лікуванні хвороб та станів. Інтерв’ю з цього приводу з директором департаменту охорони здоров’я Житомирської облдержадміністрації О.М.Торбасом було опубліковано в газеті МОЗ України і галузевої профспілки «Ваше здоров’я» та обласній медичній газеті «Пульс».

О.М.ТОРБАС
– Житомирщина має багаторічний досвід впровадження формулярної системи – вона набагато раніше від інших регіонів країни започаткувала введення лікарського формуляра, адже ще в 2000 році саме в нашій області був виданий перший в Україні формуляр і саме наш формуляр брали за основу при розробці державного формуляру. Тож у цьому плані ми йдемо попереду всієї загальної системи охорони здоров’я, – констатує директор департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації Олександр Михайлович Торбас. – Восьме видання регіонального формуляра лікарських засобів Житомирської області вийшло у вигляді міжнародних непатентованих назв лікарських засобів з урахуванням чинних галузевих стандартів і протоколів медичної допомоги та наявних ресурсів.
Регіональний формуляр містить вісімнадцять загальних розділів та додатки. Загальна інформація включає рекомендації щодо користування формуляром. Розділи формуляра структуровані за групами лікарських засобів, які застосовуються в медикаментозному лікуванні хвороб та станів відповідного напрямку медицини, в яких переважає консервативна терапія.

У зв’язку з діяльністю в області благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», яка є суттєвим джерелом позабюджетного фінансування галузі охорони здоров’я Житомирщини, до формуляра включені засоби, що можуть закуповуватися за рахунок коштів цієї організації. Перегляд та оновлення формуляра здійснювалось на основі шостого випуску «Державного формуляра лікарських засобів» (який, до речі, експертами ВООЗ визнаний одним із найкращих на теренах СНД) та відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо створення національного формуляра, наказу МОЗ України від 22.07.2009 №529 «Про створення формулярної системи забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров’я» та наказу ДОЗ Житомирської облдержадміністрації від 18 червня 2013 року №506 «Про восьме видання лікарського формуляра».

– Олександре Михайловичу, створення такого вагомого документа потребує зусиль багатьох високопрофесійних фахівців медичної галузі області – хто над ним працював?

– Восьме видання регіонального формуляра лікарських засобів Житомирської області розроблене формулярним комітетом департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації, під керівництвом заступника директора департаменту охорони здоров’я ОДА, начальника управління організації медичної допомоги населенню та медицини катастроф Валентини Олегівни Грищук. В комітет входять головні та позаштатні спеціалісти департаменту охорони здоров’я. Новий формуляр – це результат їх напрацювань, саме вони вносили пропозиції з його наповнення відповідними медикаментами, які мають доказову базу, та виключення неефективних, другорядних лікарських засобів (постійний моніторинг використання лікарських засобів засвідчив, що частка витрат на закупівлю другорядних препаратів наразі становить до 23%).

– Формулярна система, наскільки відомо, насамперед має базуватись на критеріях доказовості…

– Так, адже вона є механізмом забезпечення доцільності призначення та застосування лікарських засобів у медичній практиці. Тому метою розробки регіонального формуляра (до речі – ще з його першого номера) було впровадження основного принципу раціональної фармакотерапії – безпечного, ефективного, уніфікованого та раціонального застосування ліків. Відтак це дозволить покращити якість медичної допомоги (підвищить її клінічну ефективність) та оптимізувати використання лікарських засобів у закладах охорони здоров?я (тобто сприятиме економії ресурсів). Я вважаю, що, створюючи новий восьмий формуляр, ми досягнули його основного завдання: визначення найбільш ефективних лікарських засобів із урахуванням структури патології та економії матеріальних ресурсів за рахунок включення до формуляра оптимальних (щодо ефективності та безпеки) й найменше витратних лікарських засобів.

– Чи має він якісь особливості, відмінні від попередніх видань?

– Перш за все наголошу, що це перелік лікарських засобів із найбільшою доказовою базою щодо їх ефективності, безпеки та економічно вигідного використання в нашому регіоні. Й саме останнє видання лікарського формуляра, на мою думку, найраціональніше, адже містить майже 900 життєво необхідних препаратів із доведеною клінічною ефективністю і носить обмежуючий характер – тобто дозволяє використовувати тільки ті ліки, котрі входять до списку.

– А яким чином складали цей список?

– Згідно з порядком розгляду фармакотерапевтичних груп і окремих лікарських засобів щодо включення до регіонального формуляра було проведено аналізи: статистичних даних про поширеність захворювань в області; медичних стандартів, уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги; попередньої діяльності закладів охорони здоров’я та результатів лікування у цих закладах; їх інформації про безпеку лікарських засобів; результатів моніторингу ефективності та безпеки лікарських засобів у стаціонарах.
Результати аналізів були співставлені – відтак ми змогли обґрунтувати включення до формуляра кожного з лікарських засобів. Також проаналізували пропозиції та зауваження лікарів і пацієнтів щодо включення (або виключення) тих чи інших запропонованих лікарських засобів уже після оприлюднення проекту регіонального формуляра.
– До речі, цікаво – які препарати (досі поширені у застосуванні) були вилучені з нового формуляра?

– З нового видання лікарського формуляру вилучили зокрема такі лікарські засоби як актовегін, Л-лізин, кортексин, есенціальні фосфоліпіди, мукосат, церебролізин та ряд інших, що не мають належної доказової бази. Змушений констатувати, що попервах це викликало неоднозначну реакцію як серед медпрацівників та пацієнтів, так і – зрозуміло – серед виробників. Звісно, кожен має право на свою думку, але – при прийнятті рішення ми повинні користуватись не нашими бажаннями, а доказовими публікаціями, які мають вагу в усьому світі. Цей фактор у роботі над новим формуляром був найвагомішим. Дуже важливо, щоб медична спільнота переходила на нові погляди, більше того – передавала їх і пацієнтам. В щотижневику «Аптека» наводяться дані, що за підсумками першого кварталу цього року в топ-листі трендів за обсягами аптечних продаж у більшості областей країни перші місця займають актовегін, кодтерпін, есенціале, фармацитрон, тоді як в нашій області – серетид, кардіомагніл – препарати що доказово впливають на перебіг захворювання, покращення стану пацієнтів. Отже можна зазначити, що в нашій області чітко прослідковується вплив формулярної системи на формування структури аптечних продаж лікарських засобів. Пацієнти починають витрачати власні кошти на ліки, які впливають на перебіг захворювання.

– Тобто можна передбачити, що зі впровадженням нового регіонального формуляра якість та безпека надання медичної допомоги покращаться.

– Без сумнівів – адже будуть призначатись лікарські засоби саме з доведеною їх ефективністю.
Я хочу наголосити на тому, що відповідною статтею Закону України «Основи Законодавства про охорону здоров’я» лікарський формуляр трактується як складова системи галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я, додержання яких є обов’язковим для всіх закладів охорони здоров’я. Відтак обов’язковим є застосування включених до формуляра препаратів, які, крім згаданого вже фактора доведеної ефективності та безпечності, є ще й найбільш економічно прийнятними. Використання лікарського формуляра приводить до скорочення терміну лікування, зокрема – терміну перебування пацієнтів у цілодобовому стаціонарі, зменшення кількості випадків побічних дій лікарських засобів, лікарських помилок. Тобто дотримання формулярної системи та протоколів лікування є безумовним – і я на цьому наголошую – для кожного практикуючого лікаря. Пацієнт повинен отримати саме таке лікування – яке сьогодні з великою вірогідністю говорить про добрий результат. Минають уже часи сформованих роками стереотипів – необхідно й лікарям змінювати підходи до лікування, й пацієнтам «прищеплювати» ці зміни. Треба наближатись нарешті до загальновизнаних пріоритетів – тим паче зараз, коли ми робимо поступи до європейських цінностей, європейського життя, європейської культури. Відповідно ми повинні й говорити про європейські стандарти в наданні медичної допомоги. Ось ці європейські стандарти вже безумовно знайшли свої європейські відтоки і в нашому новому регіональному формулярі. На цьому я хочу наголосити.
Управління якістю медичної допомоги (моніторинг за дотриманням лікарського формуляру, протоколів лікування) здійснює контрольно-експертна комісія департаменту охорони здоров’я спільно з благодійною організацією «Лікарняна каса Житомирської області», завдяки якій ми маємо унікальну можливість проводити підготовку до впровадження медичного страхування – як однієї зі складових у реформуванні системи охорони здоров’я, а також формує нові підходи в наданні медичної допомоги, за що я щиро вдячний.
Й на завершення додам, що електронна версія восьмого видання регіонального формуляра лікарських засобів розміщена на сайті департаменту охорони здоров’я Житомирської облдержадміністрації в розділі «Якість медичного обслуговування». Висловлюю щиру надію, що восьме видання регіонального формуляра стане необхідним інструментом у роботі широкого кола лікарів Житомирщини, адже воно передбачене для застосування лікарями всіх спеціальностей.
Тож хочу побажати всім бути здоровими. Але про власне здоров’я треба піклуватись.

Детальніше

Впровадження формулярної системи – про актуальність не сперечаються

       Наказом Міністерства охорони здоров’я України №429 від 26.06.2014 року з метою актуалізації й ефективного впровадження та розвитку формулярної системи забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров’я України затверджено зміни до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 22 липня 2009 року №529 «Про створення формулярної системи забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров’я». Згідно з наказом, критеріями відбору лікарських засобів до Державного формуляра є: наявність державної реєстрації лікарського засобу та досвіду його застосування не менше двох років в Україні (за умови відсутності терапевтично еквівалентних лікарських засобів досвід застосування лікарського засобу в Україні не є обов’язковим); наявність високих показників якості, ефективності, безпеки та економічно доцільного використання лікарських засобів, підтверджених наявністю документа, що підтверджує відповідність умов виробництва вимогам належної виробничої практики (для вітчизняних виробників – чинної ліцензії на виробництво лікарських засобів); даними доказової медицини, у тому числі результатами фармакоекономічних досліджень; практикою медичного застосування, у тому числі за результатами оцінки безпеки медичного застосування лікарського засобу.

А в кінці липня під час робочої зустрічі в м.Києві за участю, зокрема, представників Міністерства охорони здоров’я України та Державного експертного центру МОЗ України заступник директора департаменту охорони здоров’я Житомирської облдержадміністрації, голова обласного регіонального формулярного комітету Валентина Олегівна Грищук поділилась досвідом запровадження формулярної системи в Житомирській області – адже саме Житомирщина була піонером цього процесу.

- Про актуальність формулярної системи на державному рівні годі й сперечатись, адже одним із найважливіших питань галузі охорони здоров’я саме і є запровадження найкращої медичної практики лікувально-діагностичного процесу, яка повинна базуватись на принципах доказової медицини, – наголосила учасникам зібрання Валентина Олегівна. – Цьому сприяє впровадження елементів стандартизації (які базуються на формулярній системі та клінічних протоколах) і моніторування якості медичної допомоги на рівні МОЗ України – протягом останніх років в Україні ці процеси здійснюються особливо активно. В статті 14-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» вказано, що лікарський формуляр є галузевим стандартом у сфері охорони здоров’я. Стосовно ж нашої області – хочу наголосити на тому, що формулярну систему лікувальні заклади Житомирщини спільно з благодійною організацією «Лікарняна каса Житомирської області» активно використовують ще з 2000 року, коли саме на Житомирщині було вперше в Україні видано лікарський формуляр – це відбулось за сприяння та кошти Агенції з міжнародного розвитку США (USAID) у рамках проекту «Раціональний фармацевтичний менеджмент» (з 2009 року відбувається впровадження локальних клінічних протоколів надання медичної за терапевтичним та педіатричним профілями, з 2010 – за хірургічним профілем). І на досягнутому ми не зупинялись – постійно працювали над вдосконаленням формуляра. Так, у 2003 році вийшло в світ друге, в 2005 році – третє, в 2007 році – четверте, в 2009 – п’яте, в 2011 – шосте, в 2013 – сьоме, в 2014 році – восьме видання лікарського формуляра. До речі, останнє восьме видання регіонального формуляра містить майже 900 торгових назв лікарських засобів.

За цей час (формуляр переглядається один раз у два роки) вже чітко відпрацьований механізм роботи при розробленні кожного нового видання формуляра – це здійснює формулярна комісія, яка призначається наказом ДОЗ ОДА, пропозиції ж мають можливість надати всі практичні лікарі області. Після затвердження формуляр безкоштовно видається кожному практикуючому лікарю, а також в електронному вигляді розміщується на сайті ДОЗ Житомирської ОДА.

– Структура кожного видання регіонального формуляра відповідає структурі Державного формуляра й складається з розділів ( як то – «Лікарські засоби, які можуть використовуватись в кардіології, пульмонології …» та інші) та алфавітних переліків лікарських засобів, включених у формуляр, за торговою та міжнародною непатентованою назвою з вказанням сторінок, де вони знаходяться. У розділах вказуються фармакотерапевтичні групи, міжнародні непатентовані назви, торгові назви, форма випуску та виробники, – деталізувала Валентина Олегівна. – Адже формуляр використовують усі лікарі, які здійснюють лікарські призначення населенню області, та адміністратори закладів охорони здоров’я.


Як наголосила доповідачка, апробація та впровадження формуляра на Житомирщині традиційно здійснюється спільно з благодійною організацією «Лікарняна каса Житомирської області», яка функціонує з 2000 року й наразі нараховує понад 200 тисяч жителів області (16,5% усього її населення).

– Частка членів «Лікарняної каси», які лікуються в стаціонарних умовах, зокрема, обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського, досягає 50% від усієї кількості пацієнтів, в усіх закладах охорони здоров’я області – 35-40%. В 2013 році заклади охорони здоров’я області отримали від «Лікарняної каси» благодійну допомогу на загальну суму 35 мільйонів гривень, що дало можливість забезпечити надання медичної допомоги при 421 тисячі звернень членів організації. Медикаментами члени організації забезпечуються згідно з регіональним формуляром та локальними протоколами лікування, що готує медичних працівників та населення до впровадження медичного страхування, – відзначила Валентина Олегівна. – Тому хочу особливо наголосити на тому, що благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області» стала прообразом державного медичного страхування, адже за її рахунок заклади охорони здоров’я Житомирщини отримують ліки, реактиви та вироби медичного призначення, що дає можливість проводити медикаментозне забезпечення членів «Лікарняної каси» без обмеження розміру витрат та кількості звернень за медичною допомогою.

За роки впровадження на Житомирщині формулярної системи відпрацьований чіткий моніторинг дотримання лікарського формуляра. Як повідомила В.О.Грищук, традиційно він проводиться силами завідуючих відділень та заступниками з лікувальної роботи в поточному та ретроспективному режимі. Крім того – за допомогою програми з автоматизованої обробки листів призначень членів благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», яка дає можливість проводити ретроспективний аналіз роботи по впровадженню лікарського формуляра окремими лікарями, відділеннями, лікувальними закладами. Також моніторинг дотримання лікарського формуляра проводиться за допомогою застосування фармакоекономічного аналізу (ABC, VEN, частотний аналіз).. За результатами моніторингу проводяться відповідні співбесіди з заввідділеннями або заступниками з лікувальної роботи, засідання клініко-експертної комісії департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації. Крім того, результати моніторингу дотримання лікарського формуляра та локальних протоколів надання медичної допомоги враховуються при проведенні атестації лікарів.

– Багаторічний досвід впровадження лікарського формуляра в Житомирській області довів його актуальність, адже результатом цього є використання найбільш ефективних та безпечних ліків, зменшення кількості випадків поліпрагмазії, підготовка медичних працівників та населення до впровадження страхової медицини, скорочення терміну перебування пацієнтів у цілодобовому стаціонарі за рахунок ефективної фармакотерапії, – відзначила Валентина Олегівна. – Загалом же дослідження результатів ефективності впровадження лікарського формуляра за допомогою АВС-аналізу, проведеного за сприяння благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», встановили, що в структурі витрат на лікарські препарати переважають антибактеріальні засоби та антикоагулянти, що значно відрізняється від існуючої структури видатків населення на закупівлю лікарських засобів по Україні, де лідерами є препарати з недоведеною ефективністю та другорядні препарати. Так, зокрема, привертає увагу, що лідером серед витрат є натрію хлорид, на який постійно витрачається близько 10-11% коштів. За свідченням щотижневика «Аптека» (№22 від 02.06.2014 року) за обсягами аптечних продажів протягом першого кварталу цього року Житомирщина – єдина з областей, де на першому місці за обсягами аптечних продажів є життєво необхідний препарат серетид. Загалом же за підсумками цього періоду в топ-листі брендів за обсягами аптечних продажів у грошовому виразі в більшості областей перше місце займає актовегін. Також у лідери вийшли кардіомагніл, ессенціале, но-шпа, фармацитрон. Ми ж, здійснивши в області відповідний моніторинг за допомогою VEN-аналізу (VEN-аналіз є елементом клініко-економічного аналізу, який дозволяє оцінити відповідність фармакотерапії хворих із певною патологією чинним стандартам та клінічним протоколам, що надзвичайно важливо в плані раціонального та ефективного використання коштів – бюджетних, пацієнта, «Лікарняної каси»), за результатами 2010-2013 років встановили зменшення частки витрат на другорядні препарати на 3,4%.

Проте, як зазначила В.О.Грищук, досвід запровадження лікарського формуляра та протоколів лікування засвідчив існування при цьому певних проблем, як то – маркетингова політика окремих фармацевтичних фірм, вплив реклами лікарських засобів, недотримання аптечною мережею відповідного наказу МОЗ України щодо рецептурного відпускання ліків, недостатнє бюджетне фінансування, недостатня кваліфікація або небажання окремих лікарів дотримуватися протоколів лікування.

– Отож серед висновків із досвіду впровадження формулярної системи перш за все хотілося б наголосити на можливості більш раціонально та ефективно використовувати фінансові ресурси держави, населення, страхових компаній, спираючись при призначенні лікарських препаратів на принципи доказовості, – зазначила Валентина Олегівна. – Крім того, встановлено, що в результаті впровадження лікарського формуляра та локальних протоколів лікування при наявності системи моніторингу за умови їх дотримання покращується якість надання медичної допомоги за рахунок раціонального призначення лікарських засобів та зменшуються витрати коштів на другорядні препарати. Також використання лікарського формуляра та локальних протоколів лікування дає змогу уніфікувати медикаментозне забезпечення при наданні медичної допомоги населенню. Їх впровадження є кроками до запровадження страхової медицини в Україні. Тому від імені керівництва та загалом усіх представників медичної галузі Житомирської області, яка може поділитись багатим досвідом впровадження формулярної системи, хочу внести певні пропозиції. Так, здійснення закупівель лікарських засобів за бюджетні кошти на державному рівні повинне проводитись із використанням Державного формуляра, на регіональному – на основі регіонального формуляра лікарських засобів, у закладах охорони здоров’я – на основі локального формуляра. При створенні Державного формуляра перевага повинна надаватись лікарським засобам із доказовою базою (адже у відповідній постанові Кабінету Міністрів наявні такі лікарські засоби, як арбідол, екстракт виноградних кісточок, екстракт хряща акули, кортексин, мілдронат, церебролізин та деякі інші – в результаті цього втрачається зміст величезного обсягу проведеної при створенні Державного формуляра роботи). Крім того, паралельно зі впровадженням державного формуляра потрібна розробка нових та корекція існуючих стандартів, протоколів лікування за нозологічними формами, в які необхідно вносити тільки наявні в Державному формулярі препарати. Також при проведенні (плануванні) закупівлі лікарських засобів необхідно проводити фармакоекономічний аналіз (перевага – АВС-VEN аналіз), за результатами якого пріоритет надавати життєво необхідним лікарським засобам, які включені в Державний/регіональний/локальний формуляр. Враховуючи ж значний обсяг моніторингу, в закладах охорони здоров’я необхідно впровадити автоматизовану систему управління якістю медичної допомоги.

Детальніше

Проект Закону “Про Лікарняні каси”

29.08.2014

У Верховній раді зареєстровано проект Закону про Лікарняні каси ( № реєстрації : 4560а). Проект вніс депутат VII скликання Яценко А.В.

Проектом Закону визначені організації, правові та економічні засади позабюджетного фінансово-правового регулювання сфери охорони здоров’я, реалізації конституційного права на охорону здоров’я, створення та діяльності Лікарняних кас, їх об’єднань, права та обов’язки членів Лікарняних кас та їх об’єднань.

Закон спрямований на створення умов для активізації інвестиційної діяльності в сфері охорони здоров’я шляхом концентрації ресурсів в напрямку надання медичної допомоги відповідного регіону та гарантує державну підтримку і створює умови для діяльності Лікарняних кас відповідно до законодавства України.

              Верховна Рада України

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України в порядку законодавчої ініціативи подається на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про Лікарняні каси».

         Доповідати законопроект на пленарному засіданні Верховної Ради України буду особисто.

Додаток:

1. Проект Закону України на 27 арк.

2. Пояснювальна записка на 3 арк.

3.  Проект постанови на 1 арк.

4. Документи законопроекту в електронному вигляді.

Народний депутат України                                              А.В.Яценко

Проект вноситься народним депутатом України

А.В. Яценком

ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про Лікарняні каси»

Цей Закон визначає організаційні, правові та економічні засади фінансово-правового регулювання діяльності Лікарняних кас забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток діяльності Лікарняних кас, гарантує державну підтримку та створює умови для діяльності Лікарняних кас відповідно до чинного законодавства України.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення понять

      У цьому Законі поняття вживаються в такому значенні:

лікарняна каса – членська, незалежна, неурядова, некомерційна, неприбуткова, неполітична організація, заснована фізичними та юридичними особами (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права), їх об’єднаннями з метою задоволення потреб її членів у наданні фінансово-правових послуг у сфері медичної діяльності  та наданні цільової безповоротної медичної допомоги її членам та закладам охорони здоров’я;

цільова допомога – комплекс заходів у сфері охорони здоров’я, який пов’язаний із наданням медичної допомоги, яка може бути використана лише на медикаментозне, діагностичне та консультаційне забезпечення членів Лікарняної каси;

Стаття 2. Законодавство про Лікарняні каси

Законодавство про Лікарняні каси складається з Конституції України, цього закону та виданих відповідно до них нормативно – правових актів.

Стаття 3. Принципи утворення і діяльності Лікарняних кас

1. Лікарняні каси утворюються і діють на принципах:

1) добровільності;

2) самоврядності;

3) вільного вибору території діяльності;

4) рівності членів Лікарняної каси;

5) відсутності майнового інтересу їх членів;

6) прозорості, відкритості та публічності.

 2. Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у Лікарняній касі, у тому числі в її утворенні, вступі у Лікарняну касу або припиненні членства в ній.

3. Самоврядність передбачає право членів Лікарняної каси самостійно здійснювати управління діяльністю Лікарняної каси відповідно до її мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність Лікарняної каси, крім випадків, визначених законом.

4. Вільний вибір території діяльності передбачає право Лікарняної каси самостійно визначати територію своєї діяльності, крім випадків, визначених законом.

5. Рівність перед законом передбачає, що Лікарняні каси є рівними у своїх правах та обов’язках відповідно до закону.

6. Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени Лікарняної каси не мають права на частку майна Лікарняної каси та не відповідають за його зобов’язаннями. Доходи або майно (активи) Лікарняної каси не підлягають розподілу між його членами і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена Лікарняної каси, її посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

7. Прозорість, відкритість передбачає право всіх членів Лікарняної каси мати вільний доступ до інформації про її діяльність, у тому числі про прийняті Лікарняною касою рішення та здійснені заходи, а також обов’язок Лікарняної каси забезпечувати такий доступ. Публічність означає, що Лікарняні каси інформують громадськість про свої мету (цілі) та діяльність.

Стаття 4. Гарантії права на свободу членства в Лікарняній касі

1. Ніхто не може бути примушений до вступу у будь-яку Лікарняну касу.

2. Кожна особа має право добровільно у будь-який час у порядку, встановленому статутом, припинити членство у Лікарняній касі.

3. Вимога про зазначення відомостей щодо членства особи у Лікарняній касі, якщо така вимога не пов’язана з реалізацією особою своїх прав як члена  Лікарняної каси, не допускається.

Стаття 5. Юридичний статус Лікарняної каси

1. Лікарняна каса є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує відповідно до законодавства у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки із своїм найменуванням (назвою), власну символіку.

2. Лікарняна каса набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації в порядку визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

3. Лікарняна каса несе відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах вартості майна, що належить їй на праві власності.

Розділ I

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ТА ПОРЯДОК ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРНЯНИХ КАС

Стаття 6. Засновники Лікарняної каси

1. Засновниками Лікарняної каси можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності.

2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи, організації України, що фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) Лікарняної каси.

3. Кількість засновників Лікарняної каси не може бути меншою, ніж дві особи.

4. Засновником Лікарняної каси не може бути особа, яку визнано судом недієздатною.

5. Повноваження засновника Лікарняної каси закінчуються після прийняття рішення про реєстрацію або прийняття повідомлення про утворення Лікарняної каси в установленому цим Законом порядку.

6. Рішення про створення Лікарняної каси оформляється протоколом установчих  (загальних) зборів, який підписують голова та секретар зборів.

7. Невід’ємною частиною протоколу є реєстр осіб, які брали участь в установчих (загальних) зборах. У реєстрі обов’язково зазначаються  прізвище, ім’я та по-батькові особи, дата народження та адреса реєстрації. Дані про особу засвідчуються її особистим підписом.

8. Установчі (загальні) збори затверджують статут Лікарняної каси, обирають її органи управління, уповноважують осіб для проведення державної реєстрації, вирішують інші питання, пов’язані із створенням Лікарняної каси.

Стаття 7. Найменування Лікарняної каси

1. Лікарняна каса має власну назву, яка визначається засновниками (засновником).

2. Назва Лікарняної каси повинна складатися з двох частин – загальної та індивідуальної. Загальна назва (Лікарняна каса) може бути однаковою у різних організаціях. Індивідуальна назва Лікарняної каси є обов’язковою і повинна бути суттєво відмінною від індивідуальних назв, зареєстрованих в установленому порядку Лікарняних кас з такою ж загальною назвою.

3. Лікарняна каса поряд з повною назвою може мати скорочену назву, яка фіксується в статуті (положенні).

4. Найменування Лікарняної каси викладається державною мовою. Лікарняна каса може також викласти свою власну назву, поряд з державною мовою, іноземною мовою або мовою національної меншини.

5. Лікарняна каса, зареєстрована у встановленому порядку, має виключне право на використання своєї назви. Використання назви Лікарняної каси фізичними та юридичними особами, які не належать до неї, для цілей, не пов’язаних з діяльністю цієї Лікарняної каси, забороняється.

6. Підприємства, установи та організації не мають права використовувати у своїх найменуваннях термін «лікарняна каса» і не підлягають державній реєстрації під найменуваннями, які включають цей термін, якщо вони створені в іншому порядку, ніж це передбачено цим Законом.

Стаття 8. Статут Лікарняної каси

1. Лікарняна каса діє на підставі статуту, який повинен відповідати вимогам цього Закону. Статут Лікарняної каси, а також зміни до нього затверджуються засновником (зборами засновників) Лікарняної каси.

2. У Статуті  Лікарняної каси обов’язково зазначаються:

назва (найменування) Лікарняної каси та її юридична адреса;

мета створення і завдання Лікарняної каси;

особливості та умови надання цільової допомоги;

порядок утворення та діяльності органів управління Лікарняної каси, їх склад і компетенцію, порядок діяльності та прийняття ними рішень, порядок утворення філій та відділень, їх повноваження;

права та обов’язки членівЛікарняної каси;

умови і порядок вступу інших членів до Лікарняної каси, порядок припинення членства в  Лікарняній касі;

порядок сплати вступних членських та інших внесків;

джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна Лікарняної каси, в тому числі порядок і умови надання медичної допомоги членам Лікарняної каси, визначеної цим Законом;

порядок звітності та здійснення контролю за діяльністю органів управління Лікарняної каси;

порядок внесення змін і доповнень до установчих документів Лікарняної каси;

порядок припинення діяльності Лікарняної каси та вирішення питань, пов’язаних з використанням  її майна і коштів, у зв’язку з її ліквідацією (реорганізацією);

порядок покриття можливих збитків Лікарняної каси;

джерела активів, порядок контролю і звітності Лікарняної каси.

Статут Лікарняної каси може містити й інші положення щодо організаційних, господарських та інших питань її діяльності, які не повинні суперечити цьому Закону та діючому законодавству України.

Стаття 9.Державна реєстрація Лікарняної каси

1. Лікарняна каса підлягає реєстрації в порядку, визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

2. Реєстрація Лікарняної каси здійснюється безоплатно центральним органом виконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації  юридичних  осіб  та  фізичних  осіб – підприємців (далі – уповноважений орган з питань реєстрації), за місцезнаходженням Лікарняної каси.

3. Для реєстрації Лікарняної каси керівник або особа (особи), яка має право представляти Лікарняну касу для здійснення реєстраційних дій, протягом 60 днів з дня утворення Лікарняної каси подають (надсилають поштовим відправленням) до уповноваженого органу з питань реєстрації за місцезнаходженням Лікарняної каси заяву за формою, затвердженою Міністерством юстиції України, до якої додаються:

1) примірник протоколу установчих зборів, до якого додається реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах (список засновників Лікарняної каси);

2) статут (у двох примірниках);

3) заповнена реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи;

4) заява про включення до Реєстру Лікарняних кас інформації щодо здійснення Лікарняною касою своєї діяльності.

4. Заяву та документи, зазначені в пунктах 3 і 4 частини третьої цієї статті, підписує керівник або особа (особи), яка має право представляти Лікарняну касу для здійснення реєстраційних дій. Справжність підпису зазначеної особи на заяві про реєстрацію Лікарняної каси засвідчується нотаріально.

5. Для реєстрації Лікарняної каси, крім документів, передбачених частиною третьою цієї статті, подаються документи, які містять відомості щодо структури власності засновників – юридичних осіб та фізичних осіб – власників істотної участі цих юридичних осіб.

6. У разі якщо засновником (засновниками) Лікарняної каси є іноземна юридична особа, крім документів, передбачених частиною третьою цієї статті, додатково подається легалізований у встановленому порядку документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження – витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, що відповідає вимогам Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

7. Документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються (надсилаються) до уповноваженого органу з питань реєстрації, мають бути викладені державною мовою.

8. У разі неподання (ненадсилання) документів для реєстрації Лікарняної каси протягом 60 днів з дня утворення така Лікарняна каса не вважається утвореною.

9. На підставі поданих документів уповноважений орган з питань реєстрації протягом семи робочих днів з дня їх отримання приймає рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації Лікарняної каси, про направлення документів на доопрацювання чи про залишення документів без розгляду по суті.

10. Відмова у реєстрації Лікарняної каси  допускається за наявності однієї або сукупності таких підстав:

1) наявність у статуті та рішеннях, відображених у протоколі про утворення Лікарняної каси, положень, що не відповідають Конституції України;

2) порушення вимог статей 7, 10 цього Закону.

11. За відсутності підстав для відмови у реєстрації Лікарняної каси, передбачених частиною десятою цієї статті, для направлення документів на доопрацювання, передбачених частиною чотирнадцятою цієї статті, або для залишення документів без розгляду по суті, передбачених частиною сімнадцятою цієї статті, уповноважений орган з питань реєстрації у межах строку, визначеного частиною дев’ятою цієї статті:

1) приймає рішення у формі наказу про реєстрацію Лікарняної каси;

2) вносить до Реєстру Лікарняних кас відомості про зареєстровану Лікарняну касу та забезпечує внесення відомостей про зареєстровану Лікарняну касу як юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (далі – Єдиний державний реєстр);

3) видає (надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення) керівнику або особі (особам), яка має право представляти Лікарняну касу для здійснення реєстраційних дій, виписку з Єдиного державного реєстру, свідоцтво про реєстрацію Лікарняної каси як Лікарняної каси установленого Кабінетом Міністрів України зразка (далі – свідоцтво про реєстрацію) та один примірник статуту з відміткою про реєстрацію.

12. За наявності підстав для відмови у реєстрації Лікарняної каси, передбачених частиною десятою цієї статті, уповноважений орган з питань реєстрації у межах строку, передбаченого частиною дев’ятою цієї статті, приймає рішення у формі наказу про відмову у реєстрації. Невід’ємним додатком до рішення є висновок за результатами правової експертизи, який має бути вмотивованим та містити вичерпні підстави відмови.

13. Копія рішення, передбаченого частиною дванадцятою цієї статті, видається (надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення) керівнику або особі (особам), яка має право представляти Лікарняну касу для здійснення реєстраційних дій, не пізніше наступного дня після його прийняття. У разі прийняття рішення про відмову у реєстрації Лікарняної каси з підстав, передбачених пунктом 2 частини десятої цієї статті, копія рішення надсилається разом з одним примірником статуту та документами, що подавалися для проведення реєстрації такої  Лікарняної каси (крім документів, до яких висловлені зауваження).

14. Уповноважений орган з питань реєстрації у межах строку, передбаченого частиною дев’ятою цієї статті, приймає рішення у формі наказу про направлення документів на доопрацювання за наявності однієї або сукупності таких підстав:

1) невідповідність таких документів вимогам статей 6, 8, 11 цього Закону;

2) виявлення у статуті Лікарняної каси положень, які суперечать цьому Закону та іншим законам України;

3) порушення порядку створення Лікарняної каси як юридичної особи, встановленого законом:

а) наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як керівник, посадові особи інших керівних органів Лікарняної каси;

б) невідповідність відомостей, вказаних у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації Лікарняної каси як юридичної особи, відомостям, зазначеним у документах, що подані для проведення реєстрації Лікарняної каси.

15. Висновок за результатами правової експертизи, який є невід’ємним додатком до рішення, має містити вичерпні та вмотивовані (з посиланням на відповідні положення законів України) зауваження до поданих документів.

16.  У разі прийняття рішення про направлення Лікарняній касі поданих документів на доопрацювання копія рішення видається (надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення) керівнику або особі (особам), яка має право представляти Лікарняну касу для здійснення реєстраційних дій, не пізніше наступного дня після його прийняття, разом з одним примірником статуту та документами, що подавалися для проведення реєстрації такої Лікарняної каси (крім документів, до яких висловлені зауваження у висновку).

17. Уповноважений орган з питань реєстрації приймає рішення про залишення документів без розгляду по суті за наявності однієї або сукупності таких підстав:

1) документи подані не в повному обсязі;

2) неповнота відомостей у поданих Лікарняною касою документах, яку не можна усунути без прийняття рішення про залишення документів без розгляду по суті;

3) документи подані особою, яка не має на це повноважень;

4) документи подано з порушенням строку подання документів для реєстрації Лікарняної каси;

5) Лікарняна каса в установлений частиною дев’ятнадцятою цієї статті строк не подала до уповноваженого органу з питань реєстрації виправлених документів.

18. Уповноважений орган з питань реєстрації у межах строку, передбаченого частиною дев’ятою цієї статті, видає (надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення) керівнику або особі (особам), яка має право представляти Лікарняну касу для здійснення реєстраційних дій, копію рішення у формі наказу про залишення документів без розгляду по суті, один примірник статуту та документи, що подавалися для проведення реєстрації Лікарняної каси.

19. Лікарняна каса протягом шести місяців з дня отримання копії рішення про відмову у реєстрації Лікарняної каси з підстав, передбачених пунктом 2 частини десятої цієї статті, про направлення документів на доопрацювання, залишення документів без розгляду по  суті може усунути недоліки та подати документи уповноваженому органу з питань реєстрації в порядку, визначеному цією статтею. У разі виявлення у статуті Лікарняної каси положень, які суперечать цьому Закону та іншим законам України (крім випадків, зазначених у пункті 1 частини десятої цієї статті), рішення про внесення змін до статуту Лікарняної каси приймається в порядку, визначеному статтею 15 цього Закону.

20. Уповноважений орган з питань реєстрації зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня надходження документів після усунення недоліків прийняти рішення про реєстрацію Лікарняної каси та вчинити інші дії, передбачені частиною одинадцятою цієї статті.

21. Лікарняна каса, яка протягом шести місяців з дня отримання копії рішення про відмову у реєстрації Лікарняної каси з підстав, передбачених пунктом 2 частини десятої цієї статті, про направлення документів на доопрацювання, залишення документів без розгляду по суті не подало документи після усунення недоліків уповноваженому органу з питань реєстрації в порядку, визначеному цією статтею, не вважається утвореною.

22. Рішення, дії чи бездіяльність уповноваженого органу з питань реєстрації, прийняті (вчинені) на підставі цієї статті, можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Стаття 10.Припинення діяльності Лікарняної каси

  1.Державна реєстрація припинення Лікарняної каси здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та припиняє свою діяльність шляхом її реорганізації (злиття, приєднання, поділу) або ліквідації.

При реорганізації Лікарняної каси її права та обов’язки переходять до правонаступників.

Лікарняна каса вважається такою, що припинила свою діяльність, після внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

2. Реорганізація Лікарняної каси провадиться за рішенням її вищого органу управління.

4. У разі прийняття рішення про ліквідацію Лікарняної каси за рішенням її вищого органу управління він повинен невідкладно письмово повідомити про це  державний орган, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що Лікарняна каса перебуває в процесі припинення її діяльності. Крім того, в повідомленні мають міститися пропозиції стосовно комісії або особи щодо припинення діяльності Лікарняної каси (ліквідаційна комісія, ліквідатор, тощо), порядку та строків припинення.

Виконання функцій ліквідаційної комісії може бути покладено на спостережну раду Лікарняної каси.

З моменту призначення відповідної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами Лікарняної каси. Комісія від імені Лікарняної каси , яка припиняє діяльність, виступає у суді.

Комісія розміщує у відповідних засобах масової інформації, в яких публікуються дані про державну реєстрацію Лікарняної каси, що припиняє діяльність, повідомлення про припинення діяльності такої Лікарняної каси та про порядок і строк заявлення вимог її кредиторами. Цей строк не може бути меншим двох місяців з моменту публікації повідомлення про припинення діяльності лікарняної каси.

Комісія вживає всіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово сповіщає їх про припинення діяльності Лікарняної каси.

Кредитори Лікарняної каси, що припиняє свою діяльність, можуть вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов’язань та відшкодування збитків.

При реорганізації Лікарняної каси після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія складає передавальний акт (злиття, приєднання) або розподільчий баланс (поділ), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань Лікарняної каси, що припиняє діяльність, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються органом, що прийняв рішення про припинення діяльності Лікарняної каси.

5. При ліквідації платоспроможної Лікарняної каси вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги працівників Лікарняної каси та членів ліквідаційної комісії, пов’язані з трудовими відносинами, та вимоги щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);

3) у третю чергу задовольняються всі інші вимоги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора  або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу звернутися в суд із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду такі вимоги кредитора включаються до ліквідаційного балансу та задовольняються в порядку черговості.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред’явлення, задовольняються з майна Лікарняної каси, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких рішенням суду кредиторові відмовлено, вимоги, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними.

  6. Якщо вартість майна Лікарняної каси є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, вона ліквідується в порядку, передбаченому законом про банкрутство. Припинення діяльності Лікарняної каси в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства визначається законом.

7. При ліквідації Лікарняної каси залишок коштів після розрахунків із членами Лікарняної каси та іншими кредиторами зараховується до Державного бюджету України.

8. Після завершення процедури ліквідації Лікарняної каси складається ліквідаційний баланс, який передається відповідному органу для затвердження та є підставою для виключення такої Лікарняної каси з Єдиного державного реєстру.

Розділ ІІІ

ЧЛЕНИ ЛІКАРНЯНОЇ КАСИ, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ′ЯЗКИ

Стаття 11.Членство у Лікарняній касі

1.ЧленамиЛікарняної каси можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства , які постійно проживають на території України, мають повну цивільну дієздатність, які підтримують мету та завдання Лікарняної каси.

Порядок вступу та виходу у Лікарняну касу, набуття статусу члена Лікарняної каси, права та обов’язки членів Лікарняної каси визначається Положенням про членство у Лікарняній касі, яке затверджується на Загальних Зборах Лікарняної каси у строки, передбачені цим Законом.

Особи до 18 років, батьки яких є членами Лікарняної каси у відповідності до Положення про членство у Лікарняній касі, користуються правами нарівні з членами Лікарняної каси.

Членство у Лікарняній касі може бути у формі колективного та індивідуального.

При колективній формі членство в Лікарняній касі набувають працівники підприємств, установ, організацій відповідно до колективної угоди форма якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

При індивідуальній формі членство в Лікарняній касі набувають особи, що подали заяву форма якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особи, які звернулись із заявою про вступ до Лікарняної каси, набувають прав членів Лікарняної каси через три календарних місяці після сплати вступного внеску та трьох щомісячних внесків.

Після спливу трьохмісячного строку, визначеного цим Законом, особа отримує членський квиток Лікарняної каси.

2. Не можуть бути прийняті до Лікарняної каси особи, які за рішенням суду визнані недієздатними або обмежено дієздатними, особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

3. Прийняття до Лікарняної каси та виключення з її складу проводяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради Лікарняної каси (комітету Лікарняної каси), крім випадків припинення членства у зв’язку із смертю особи або виключенням члена  за рішенням Правління у разі порушення ним статуту лікарняної каси.

Заява про вступ і вихід розглядається Правлінням Лікарняної каси у тижневий строк.

Член Лікарняної каси може бути виключений з неї за рішенням Правління у разі невиконання чи порушення ним статутних вимог. В такому випадку Правління зобов’язане письмово повідомити про це члена Лікарняної каси.

4. Членство у лікарняній касі настає з дня сплати особою вступного та трьох членських внесків у порядку, передбаченому статутом Лікарняної каси, Положенням Лікарняної каси та цим Законом. В першу чергу сплачується вступний внесок.

 5. Днем припинення членства у лікарняній касі вважається день прийняття загальними зборами членів лікарняної каси або спостережною радою Лікарняної каси відповідного рішення.

7. У разі припинення членства фізичної особи у Лікарняній касі членські внески їй не повертається.

Стаття 12. Права членів Лікарняної каси

1.                     Члени Лікарняної каси мають право:

брати участь в управлінні справами Лікарняної каси, обирати та бути обраним  до її органів управління та контролюючих органів;

вносити пропозиції на розгляд органів управління Лікарняної каси;

одержувати від Лікарняної каси матеріальну та іншу підтримку щодо захисту реалізації своїх прав та інтересів відповідно до Статуту Лікарняної каси, Положення про лікування членів Лікарняної каси, отримувати цільову медичну допомогу у порядку і строки, визначені Статутом Лікарняної каси, Положенням про лікування членів Лікарняної каси, цим Законом України та діючим законодавством України та користуватись іншими послугами, які надаються членам Лікарняної каси відповідно до її статуту;

мати гарантований доступ до медичної допомоги в медичних закладах(обстеження чи лікування в стаціонарі, денному стаціонарі) та в інших лікувально-профілактичних закладах;

одержувати інформацію про діяльність Лікарняної каси, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовим станом Лікарняної каси, протоколами засідань органів управління Лікарняної каси та іншими документами щодо діяльності Лікарняної каси;

вийти з членів Лікарняної каси в порядку, передбаченому цим Законом, Статутом  та Положенням про членство у  Лікарняній касі.

2. Члени Лікарняної каси мають також інші права, передбачені законодавством України, статутом  та положеннями Лікарняної каси.

Порядок реалізації зазначених прав визначається цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, статутом Лікарняної каси та положеннями, затвердженими Загальними Зборами у строки, передбачені цим Законом.

Стаття 13. Обов’язки членів Лікарняної каси

1. Члени Лікарняної каси зобов’язані:

додержуватись статуту та виконувати інші рішення органів управління Лікарняної каси;

брати участь у формуванні майна Лікарняної каси, зокрема сплачувати у грошовій формі вступні, членські та інші внески у розмірах, строки та в порядку, що визначені статутом та положеннями Лікарняної каси;

не допускати вчинення дій, які наносять шкоду діяльності Лікарняної каси;

не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність Лікарняної каси.

2. Члени Лікарняної каси виконують також інші обов’язки, передбачені законодавством України, статутом та іншими актами Лікарняної каси.

Розділ ІV

УПРАВЛІННЯ ЛІКАРНЯНОЮ КАСОЮ

Стаття 14.Органи управління Лікарняної каси

1. Органами управління Лікарняної каси є загальні збори (з’їзд, конференція) Лікарняної каси, спостережна рада, ревізійна комісія, благодійний комітет та виконавча рада. Рішенням загальних зборів Лікарняної каси можуть бути створені й інші органи управління.

2. Органи управління  Лікарняної каси створюються та діють у порядку, визначеному цим Законом , іншими нормативно-правовими актами та статутом Лікарняної каси.

Стаття 15. Загальні збори Лікарняної каси

1. Вищим органом управління Лікарняної каси є загальні Збори (з’їзд, конференція), які здійснюють свої повноваження відповідно до Статуту Лікарняної каси.

2. Загальні збори (з’їзд, конференція) Лікарняної каси можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності Лікарняної каси.

До виключної компетенції загальних зборів (з’їзду, конференції) Лікарняної каси належить:

затвердження Статуту Лікарняної каси, внесення до нього змін та доповнень;

обрання, призначення та відкликання членів спостережної ради, виконавчої ради та ревізійної комісії Лікарняної каси;

визначення основних напрямів діяльності Лікарняної каси, встановлення видів цільової медичної допомоги, які надаються Лікарняною касою, прийняття рішення про реорганізацію та ліквідацію Лікарняної каси;

прийняття рішення про вступ Лікарняної каси до асоціації Лікарняних кас та/або об’єднаної Лікарняної каси і вихід з таких асоціацій та/або об’єднаної Лікарняної каси;

затвердження річних результатів діяльності Лікарняної каси, звітів спостережної ради, виконавчої ради, благодійного комітету Лікарняної каси і висновків ревізійної комісії. Річний звіт про результати діяльності лікарняної каси затверджується загальними зборами (з’їздом, конференцією) лише за наявності висновку ревізійної комісії;

прийняття рішення про збільшення капіталу (майнового фонду) Лікарняної каси шляхом збільшення розміру членського внеску або внесення додаткових внесків та пожертвувань;

прийняття рішення про порядок надання медичної допомоги та покриття збитків Лікарняної каси;

затвердження положень про спостережну раду, виконавчу раду, ревізійну комісію та благодійний комітет Лікарняної каси;

затвердження Положення про членство у Лікарняній касі, з зазначенням прав та обов’язків членів, Положення про порядок надання послуг та правила надання цільової медичної допомоги, визначеної цим Законом,  Положення про партнерство з Лікарняної касою, та інших правил, які визначають діяльність Лікарняних кас;

прийняття рішення про припинення діяльності Лікарняної каси.

Загальними зборами (з’їздом, конференцією) можуть бути визначені інші питання, передбачені статутом Лікарняної каси.

3. Повідомлення про скликання чергових загальних зборів (з’їзду, конференції)  Лікарняної каси повинно бути зроблене не пізніше ніж за 30 календарних днів до скликання зборів із зазначенням часу і місця їх проведення та порядку денного шляхом надсилання письмового запрошення листом кожному члену Лікарняної каси за місцем його проживання або вручення такого письмового запрошення  особисто члену Лікарняної каси під підпис. Днем здійснення повідомлення вважається день надіслання запрошення поштою або день вручення запрошення особисто члену Лікарняної каси. До запрошення додаються інформативний письмовий річний звіт про діяльність Лікарняної каси.

Повідомлення про скликання чергових загальних зборів (з’їзду, конференції) повинно бути опубліковано не пізніше ніж за 30 календарних днів до скликання зборів у відповідних засобах масової інформації, в яких публікуються дані про державну реєстрацію Лікарняної каси.

Загальні збори (з’їзд, конференція) вважаються правомочними, якщо на них присутні більше 50 відсотків загальної кількості членів Лікарняної каси особисто або за дорученням іншим членам Лікарняної каси. Голосування на загальних зборах відбувається за принципом – один член Лікарняної каси, присутній на зборах, має один голос.

4. Рішення загальних зборів (з’їзду, конференції) Лікарняної каси про припинення діяльності Лікарняної каси вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів Лікарняної каси, присутніх на загальних зборах. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів Лікарняної каси, присутніх на загальних зборах (з’їзді, конференції).

Порядок голосування на загальних зборах (з’їзді, конференції) членів Лікарняної каси визначається статутом та Положенням Лікарняної каси.

5. Рішення загальних зборів (з’їзду, конференції) членів Лікарняної каси оформлюється протоколом, який підписується головою та секретарем зборів.

Протоколи загальних зборів є обов’язковими для зберігання відповідно до законодавства України. На вимогу членів Лікарняної каси їм видаються для ознайомлення протоколи загальних зборів (з’їзду, конференції), а також засвідчені головою виконавчої ради Лікарняної каси витяги з протоколів.

6. Загальні збори (з’їзд, конференція) членів Лікарняної каси скликаються виконавчою радою Лікарняної каси у строки, передбачені статутом  та Положенням Лікарняної каси, але не рідше одного разу на рік.

Позачергові загальні збори (з’їзд, конференція) Лікарняної каси скликаються виконавчою радою Лікарняної каси з власної ініціативи у будь-якому випадку, якщо цього потребують інтереси Лікарняної каси, а також на вимогу ревізійної комісії або не менш як 20 відсотків членів Лікарняної каси. Якщо протягом 20 днів з дня отримання такої письмової вимоги спостережна рада Лікарняної каси не виконає зазначену вимогу та не зробить повідомлення членам про скликання позачергових загальних зборів (з’їзду, конференції), ревізійна комісія або члени Лікарняної каси вправі самі скликати позачергові загальні збори (з’їзд, конференцію).

 Повідомлення про позачергові загальні збори (з’їзду, конференції) має бути зроблене  у строк, встановлений у частині третій цієї статті. У разі скликання позачергових загальних зборів разом із повідомленням членам надсилаються матеріали, які мають відношення до причин скликання таких зборів.

Стаття 16.Спостережна рада Лікарняної каси

1. Спостережна рада представляє інтереси членів Лікарняної каси в період між загальними зборами (з’їзду, конференції).

Спостережна рада  Лікарняної каси підзвітна загальним зборам (з’їзду, конференції) членів Лікарняної каси і в межах компетенції, визначеної цим Законом та статутом Лікарняної каси, контролює і регулює діяльність благодійного комітету  лікарняної каси.

2. До компетенції спостережної ради Лікарняної каси належить:

  здійснення нагляду за додержанням мети діяльності та програм Лікарняної каси і контролю на відповідність діяльності та використання активів Лікарняної каси її установчим документам;

визначення кваліфікаційних вимог до працівників Лікарняної каси та залучених до них на договірних умовах експертів відповідно до вимог діючого законодавства та  статуту Лікарняної каси;

Спостережна рада Лікарняної каси вирішує й інші питання діяльності Лікарняної каси, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів Лікарняної каси.

3. Спостережна рада Лікарняної каси обирається загальними зборами Лікарняної каси складі не менш як п’ять осіб з числа членів Лікарняної каси. Члени спостережної ради працюють на громадських засадах та ними не можуть бути особи, які перебувають у трудових відносинах з Лікарняною касою. Порядок обрання спостережної ради та строк її повноважень визначаються статутом Лікарняної каси.

4. Організаційною формою роботи спостережної ради є засідання, що скликаються не рідше одного разу на квартал. Позачергові засідання можуть скликатися за рішенням не менш як половини членів спостережної ради, а також за зверненням Виконавчої ради Лікарняної каси.

Спостережна рада правомочна приймати рішення, якщо на її засіданні присутні більш як половина її членів.

Рішення спостережної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як половина її членів.

Рішення спостережної ради Лікарняної каси оформляється протоколом, який підписується головою  спостережної ради. Протоколи є обов’язковими для зберігання відповідно до законодавства України. На вимогу членів Лікарняної каси їм видаються для ознайомлення протоколи, а також засвідчені головою виконавчої ради Лікарняної каси витяги з протоколів.

5. Спостережну раду Лікарняної каси очолює голова, який обирається в порядку, визначеному статутом Лікарняної каси.

Голова спостережної ради організує роботу спостережної ради Лікарняної каси, головує на її засіданнях та звітує про роботу спостережної ради на загальних зборах членів Лікарняної каси.

Голова спостережної ради Лікарняної каси несе персональну відповідальність за виконання покладених на спостережну раду завдань.

Стаття 17.Виконавча рада Лікарняної каси

1. Виконавча рада Лікарняної каси є постійно діючим виконавчим органом, який здійснює керівництво її поточною діяльністю. Виконавча рада складається з осіб, які знаходяться в трудових відносинах з Лікарняною касою. Кількісний склад Виконавчої ради Лікарняної каси визначається загальними зборами (з’їздом, конференцією) Лікарняної каси.

2. Виконавча рада вирішує всі питання діяльності Лікарняної каси, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів (з’їзду, конференції), спостережної ради та комітету Лікарняної каси. Спостережна рада може прийняти рішення про делегування частини належних їй повноважень до компетенції Виконавчої ради, крім тих, що віднесені  статутом Лікарняної каси до її виключної компетенції.

Виконавча рада підзвітна загальним зборам (з’їзду, конференції)  Лікарняної каси та організовує виконання їх рішень.

Виконавча рада діє від імені Лікарняної каси в межах, передбачених цим Законом і статутом Лікарняної каси.

Виконавча рада правомочна приймати рішення, якщо на її засіданні присутні не менше половини членів.

Відповідно до своєї діяльності Виконавча рада:

вирішує питання про прийняття нових членів до Лікарняної каси;

затвердження у випадках, передбачених статутом Лікарняної каси, рішень комітету Лікарняної каси про надання медичних послуг;

затвердження кошторису  та штатного розпису Лікарняної каси;

затвердження положення про структурні підрозділи Лікарняної каси;

3.Роботою Виконавчої ради керує голова Виконавчої ради, який призначається загальними зборами (з’їздом, конференцією) Лікарняної каси;.

4. Голова Виконавчої ради Лікарняної каси:

без доручення представляє інтереси Лікарняної каси та діє від її імені;

представляє Лікарняну касу в її відносинах з державою, іншими юридичними та фізичними особами;

укладає договори та інші угоди, контракти від імені Лікарняної каси, має право підпису  доручень на провадження дій від імені Лікарняної каси;

розпоряджається майном Лікарняної каси в порядку та у межах, визначених статутом Лікарняної каси;

призначає та звільняє членів Виконавчої ради Лікарняної каси, призначає на посади та звільняє з посад працівників Лікарняної каси, застосовує до них заходи заохочення та стягнення відповідно до законодавства, вживає заходів щодо підготовки та підвищення кваліфікації працівників Лікарняної каси;

вирішує інші питання діяльності Лікарняної каси відповідно до цього Закону, статуту та Положень Лікарняної каси.

Голова Виконавчої ради Лікарняної каси несе персональну відповідальність за виконання покладених на Виконавчу раду завдань.

Стаття 18. Комітет Лікарняної каси

1. Комітет Лікарняної каси є спеціальним органом, відповідальним за організацію діяльності Лікарняної каси.

Комітет Лікарняної каси призначається спостережною радою та підзвітний загальним зборам Лікарняної каси  та спостережній раді і несе перед ними відповідальність за ефективність діяльності Лікарняної каси.

2.Комітет Лікарняної каси призначається спостережною радою у складі не менше трьох осіб. Порядок призначення комітету Лікарняної каси, строк повноважень та порядок його діяльності визначаються статутом Лікарняної каси та Положенням про комітет Лікарняної каси.

Членами комітету Лікарняної каси можуть бути члени спостережної ради, члени правління та інші особи. Членам комітету Лікарняної каси, що не є членами спостережної ради або правління Лікарняної каси, за роботу в комітеті Лікарняної каси може передбачатись винагорода, розмір якої визначається Виконавчою радою залежно від обсягу роботи та кваліфікації члена комітету.

При прийнятті рішення про надання медичної допомоги члену Лікарняної каси, якого призначено членом комітету Лікарняної каси, такий член комітету Лікарняної каси не може брати участь у прийнятті цього рішення.

Голова правління Лікарняної каси є членом комітету Лікарняної каси за посадою.

3. До компетенції комітету Лікарняної каси належать:

розгляд заяв членів Лікарняної каси про надання медичної допомоги, передбаченої статутом Лікарняної каси і прийняття рішень з цих питань;

здійснення контролю за якістю діяльності Лікарняної каси;

вирішення інших питань, пов’язаних з діяльністю Лікарняної каси, відповідно до цього Закону, статуту Лікарняної каси та положення про комітет Лікарняної каси.

Стаття 19. Ревізійна комісія Лікарняної каси

1. Контроль за фінансово-господарською діяльністю Лікарняної каси здійснює ревізійна комісія.

Ревізійна комісія підзвітна  і відповідальна перед загальними зборами (з’їздом, конференцією) Лікарняної каси.

2. Ревізійна комісія обирається загальними зборами (з’їздом, конференцією) Лікарняної каси у складі не менше трьох осіб, які працюють на громадських засадах. Порядок обрання ревізійної комісії, строк повноважень та порядок її діяльності визначаються статутом Лікарняної каси.

До складу ревізійної комісії не можуть входити члени спостережної ради, Виконавчої ради, які перебувають з Лікарняною касою у трудових відносинах.

3. Перевірка результатів фінансово-господарської діяльності Лікарняної каси проводяться ревізійною комісією не рідше одного разу на рік. Позапланові перевірки провадяться за рішенням Виконавчої ради або на вимогу не менш як 30 відсотків членів Лікарняної каси.

Ревізійна комісія доповідає про результати проведених перевірок загальним зборам (з’їзду, конференції) Лікарняної каси та спостережній раді Лікарняної каси.

4. На вимогу ревізійної комісії їй надаються будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення посадових осіб Лікарняної каси.

Ревізійна комісія вправі за погодженням із спостережною радою залучати на договірних засадах до проведення перевірок зовнішніх експертів з числа осіб, які не перебувають у трудових відносинах з Лікарняною касою.

5. Ревізійна комісія складає висновок за річними звітами про результати діяльності Лікарняної каси.

6. Ревізійна комісія може тимчасово припинити повноваження будь-якої посадової особи Лікарняної каси в разі виявлення допущених нею порушень, що загрожують фінансовій стабільності Лікарняної каси. За наявності загрози існуванню Лікарняної каси ревізійна комісія скликає позачергові загальні збори.

Розділ V

ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРНЯНОЇ КАСИ

Стаття 20.Майно Лікарняної каси

1. У власності Лікарняної каси можуть перебувати рухоме й нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кошти, а також інше майно, придбане на законних підставах.

Кошти та майно Лікарняної каси використовуються для досягнення мети і виконання завдань відповідно до Статуту та для забезпечення власного функціонування. Кошти та майно Лікарняної каси використовуються для виконання статутних завдань або направляються в доход держави. Лікарняна каса користується самостійністю у питаннях прийняття рішень, що стосуються діяльності Лікарняної каси.

Лікарняна каса має право здійснювати діяльність та укладати будь-які угоди, що не суперечать її статутним цілям та законодавству України відносно майна та коштів, які знаходяться у її власності.

Стаття 21.Джерела формування майна та коштів Лікарняної каси

1.    Майно Лікарняної каси формується за рахунок:

внесків засновників (засновника);

вступних, членських та інших внесків членів лікарняної каси;

грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних в грошовій та натуральній формі;

інших надходжень та джерел, не заборонених законодавством.

2. Майно та кошти лікарняної каси є її власністю. Лікарняна каса володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту та Положень.

Джерелом формування майна та коштів Лікарняної каси не можуть бути кредити. Майно та кошти Лікарняної каси не можуть бути предметом застави.

3. Лікарняні каси, що існують лише на членські внески і добродійні пожертвування, звільняються від сплати податків та інших платежів до бюджету і спеціальних фондів.

Стаття 22.Капітал, резерви та інші фонди Лікарняної каси

1. Капітал Лікарняної каси складається з загального, резервного та додаткового капіталів.

2. Загальний капітал Лікарняної каси формується за рахунок вступних та додаткових  членських  внесків членів Лікарняної каси.

3. Резервний капітал, призначений для відшкодування можливих збитків Лікарняної каси, які не можуть бути покритими за рахунок надходжень поточного року, забезпечення платоспроможності Лікарняної каси та захисту внесків її членів.

Резервний капітал  Лікарняної каси формується за рахунок частини вступних внесків членів Лікарняної каси до моменту досягнення ним не менш як 15 відсотків від суми активів, зважених на ризик Лікарняної каси. Статутом лікарняної каси можуть бути передбачені й інші джерела формування резервного капіталу.

При  ліквідації Лікарняної каси залишок коштів резервного капіталу зараховується до Державного бюджету України.

4. Додатковий капітал Лікарняної каси формується за рахунок цільових внесків членів Лікарняної каси, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів.

5. Рішення про використання капіталу на покриття збитків Лікарняної каси приймається спостережної радою Лікарняної каси в порядку, визначеному  законодавством та рішенням загальних зборів лікарняної  каси.

6. Лікарняна каса створює інші резерви та фонди відповідно до норм діючого законодавства, статуту та  рішень загальних зборів лікарняної каси.

Стаття 23. Діяльність Лікарняної каси

1. З метою здійснення діяльності Лікарняні каси мають право:

самостійно вирішувати питання про надання цільової медичної допомоги у сфері охорони здоров’я, використовувати пожертвування, що подаються благодійниками на реалізацію завдань Лікарняної каси;

утворювати відповідно до законодавства України свої відділення, філії, представництва;

об’єднуватись у спілки, асоціації та інші об’єднання, що створюються на добровільній основі  і сприяють виконанню статутних завдань;

обмінюватися інформацією та спеціалістами з відповідними організаціями в зарубіжних країн;

відкривати рахунки (у національній та іноземній валютах) в установах банків;

укладати договори з іншими підприємствами, установами та організаціями будь-яких організаційно-правових форм з метою забезпечення впровадження діяльності, передбаченої статутом та Положеннями Лікарняної каси, цим Законом, спрямованої на надання цільової медичної допомоги у сфері охорони здоров’я та соціального забезпечення відповідно до норм діючого законодавства України;

укладати договори з закладами охорони здоров’я, лікарнями та клініками а також у пріоритетному порядку з лікарями різної спеціалізації;

підписувати Протоколи намірів з управліннями (департаментами) органів охорони здоров’я  обласних державних адміністрацій;

засновувати засоби масової інформації, підприємства і організації, займатися видавничою діяльністю;

бути членом інших громадських формувань;

популяризувати своє ім’я (назву), символіку;

мати інші права згідно з законодавством України.

2. Лікарняна каса відповідно до свого статуту:

приймає вступні та членські та інші внески від членів лікарняної каси;

надає цільову медичну адресну (безповоротну) допомогу у сфері охорони здоров’я своїм членам у розмірі на умовах та у порядку, визначеному цим Законом, статутом Лікарняної каси, Положенням про надання цільової допомоги у сфері охорони здоров’я, та діючим законодавством України;

розробляє план заходів щодо реформування та підвищення рівня первинної медико-санітарної допомоги населенню відповідно до діючого законодавства України;

залучає на договірних засадах інші підприємства, установи та організації, які здійснюють свою діяльність у сфері охорони здоров’я, з метою забезпечення виконання мети, цілей і завдань Лікарняної каси, визначеної статутом Лікарняної каси, цим Законом та  діючим законодавством України;

залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Зобов’язання Лікарняної каси перед одним своїм членом не можуть бути більше 10 відсотків від загальних зобов’язань Лікарняної каси;

розміщує  тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами. Порядок відкриття та ведення банківських рахунків Лікарняних кас встановлюється Національним банком України;

провадить благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.

Провадження Лікарняною касою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається.

Фінансова діяльність Лікарняної каси здійснюється  відповідно до вимог законодавства України. Фінансова діяльність, спрямована на статутну, не розглядається як підприємницька або інша прибуткова діяльність.

Надходження Лікарняної каси від фінансової діяльності спрямовуються виключно на статутну діяльність і забезпечення її діяльності у розмірах та у порядку, передбачених цим Законом.

Послуги членам органів управління та працівникам Лікарняної каси  надаються на умовах, що не можуть відрізнятися від звичайних, та з дотриманням вимог щодо уникнення конфлікту інтересів.

3. Лікарняна каса має право самостійно встановлювати:

види цільової допомоги у сфері охорони здоров’я, що надаються Лікарняною касою, умови та порядок надання такої допомоги;

розмір цільової допомоги у сфері охорони здоров’я, що надаються Лікарняною касою;

розмір витрат на утримання Лікарняної каси, який не може перевищувати 20 відсотків кошторису Лікарняної каси в поточному році.

3. Невикористані кошти, які були внесені протягом звітного періоду одного року фінансового року залишаються у розпорядженні Лікарняної каси, при цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів.

4. Збитки Лікарняної каси покриваються у порядку, що визначається загальними зборами (з’їзду, конференції) Лікарняної каси відповідно до цього Закону та діючим законодавством України.

5. Лікарняна каса та її посадові особи зобов’язані зберігати таємницю щодо рахунків, внесків та інших фінансових операцій, здійснених членами лікарняної каси, щодо суб’єктів наданої цільової допомоги у сфері охорони здоров’я.

Довідки видаються особисто членам Лікарняної каси (їх представникам) лише щодо їх внесків та наданої цільової допомоги за відповідною заявою, а також судам, органам прокуратури, служби безпеки, органам внутрішніх справ, іншим правоохоронним органам та податковим органам у випадках та в порядку, передбачених законодавством України.

У разі смерті члена Лікарняної каси, довідки про його внески та рахунки видаються спадкоємцям, нотаріусам та консульським установам іноземних держав, у провадженні яких знаходяться справи про спадщину.

Стаття 24.Облік і звітність Лікарняної каси

1. Лікарняна каса зобов’язана вести оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності відповідно до законодавства України, а також статистичну звітність та подавати її в установлених порядку та обсязі органам статистики, податковим органам та іншим органам державної влади відповідно до вимог діючого законодавства України.

Обсяг і форми статистичної звітності Лікарняних кас встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Лікарняна каса подає  в державні органи  фінансову звітність та інші звітні дані в обсягах, формах та у строки, встановлені законодавством України, а також надає на запити контролюючих державних органів необхідні пояснення щодо звітних даних.

Голова Виконавчої ради Лікарняної каси несе персональну відповідальність за достовірність та повноту фінансової звітності та інших звітних даних.

У разі необхідності, достовірність і повнота річної звітності Лікарняної каси може бути підтверджена незалежним аудитором  (аудиторською фірмою), визначеним загальними зборами (з’їздом, конференцією) Лікарняної каси, який складає аудиторський висновок.

2. Результати фінансової діяльності Лікарняної каси визначаються на підставі річної звітності, включаючи баланс та звіт про доходи і витрати. Звітність про фінансово-господарську діяльність за рік підлягає затвердженню загальними зборами (з’їздом, конференцією) Лікарняної каси.

Перевірка діяльності Лікарняної каси здійснюється відповідно до законодавства України та статуту Лікарняної каси.

Розділ VІ

АСОЦІАЦІЇ ЛІКАРНЯНИХ КАС

Стаття 25.Загальні засади створення асоціацій Лікарняних кас та їх діяльності

1. З метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги  та захисту спільних інтересів Лікарняні каси мають право на добровільних  засадах створювати асоціації Лікарняних кас. Місцеві  – у рамках однієї адміністративно-територіальної одиниці, визначеної ст. 133 Конституції України, якщо членами такого об’єднання є більш як третя частина кількості Лікарняних кас, які діють на території такої адміністративно-територіальної одиниці, але у кількості не менше трьох Лікарняних кас. Всеукраїнські асоціації – асоціації Лікарняних кас, діяльність яких поширюється на територію всієї України, за умови, що членами таких асоціацій є Лікарняні каси більш ніж з половини адміністративно-територіальних одиниць, визначених частиною другою статті 133 Конституції України.

Рішення про створення асоціації Лікарняних кас приймає установча конференція представників Лікарняних кас.

Повноваження представника Лікарняної каси, який бере участь  у конференції, підтверджуються рішенням відповідного органу управління Лікарняної каси.

2. Асоціація Лікарняних кас є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриваються  і використовуються згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки із своїм найменуванням, власну символіку.

Асоціація Лікарняних кас набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації.

Асоціація Лікарняних кас може бути засновником (співзасновником) суб’єктів підприємницької діяльності для виконання своїх статутних завдань відповідно до норм, визначеним діючим законодавством.

3. Асоціація Лікарняних кас утримується виключно за рахунок внесків лікарняних кас – своїх членів і не здійснює підприємницької діяльності. Асоціація має право розміщувати вільні кошти на депозитних рахунках у банківських установах та в  об’єднаній Лікарняній касі.

4. Асоціація Лікарняних кас діє на підставі статуту, який затверджується рішенням конференції представників Лікарняних кас.

Статут асоціації Лікарняних кас повинен містити:

найменування асоціації Лікарняних кас та її юридичну адресу;

мету утворення і завдання асоціації Лікарняних кас;

порядок утворення та діяльності органів управління асоціації Лікарняних кас, їх повноваження;

права та обов’язки  Лікарняних кас – учасників асоціації;

умови і порядок вступу до об’єднання та порядок виходу з нього;

порядок сплати Лікарняними касами вступних та інших внесків;

джерела формування та порядок використання майна асоціації ( у тому числі коштів), порядок утворення спільних фінансових фондів та використання їх коштів;

порядок звітності і здійснення контролю за діяльністю виконавчого та інших органів управління асоціації;

порядок внесення змін і доповнень до статуту;

порядок припинення діяльності асоціації та вирішення майнових питань у зв’язку з її ліквідацією (реорганізацією).

Статут асоціації Лікарняних кас може містити й інші положення щодо організаційних, господарських та інших питань діяльності асоціації.

5. Державна реєстрація асоціацій Лікарняних кас проводиться у порядку, передбаченому законом України «Про громадські об’єднання», з урахуванням особливостей, визначених цією частиною.

Для державної реєстрації асоціації Лікарняних кас подаються такі документи:

заява встановленого зразка про державну реєстрацію асоціації;

протокол установчої конференції представників Лікарняних кас;

статут асоціації Лікарняних кас;

документ про сплату реєстраційного збору.

Статут асоціації Лікарняних кас підписує керівник виконавчого органу асоціації, справжність підпису якого має бути нотаріально засвідчена.

6. Відносини між Лікарняними касами та їх об’єднаннями будуються на договірних засадах.

7. Відповідно до порядку, визначеному законодавством України, одній із всеукраїнських асоціацій Лікарняних кас може бути надано статус саморегулівної організації Лікарняних кас – членів асоціації.

Саморегулівна організація Лікарняних кас в межах та в порядку, визначених законодавством України, може:

розробляти разом із Лікарняними касами програми їх фінансового оздоровлення та контролювати виконання цих програм;

здійснювати методичне забезпечення діяльності Лікарняних кас;

здійснювати навчання та сертифікацію фахівців Лікарняних кас;

розробляти і впроваджувати правила поведінки Лікарняних кас на ринку надання послуг;

проводити збір, узагальнення та попередній аналіз фінансової звітності Лікарняних кас;

здійснювати інші функції відповідно до статуту саморегулівної організації.

Саморегулівна організація Лікарняних кас у межах функцій, здійснює регуляторну діяльність з урахуванням  вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Стаття 26. Об’єднана Лікарняна каса

1. Об’єднана Лікарняна каса – неприбуткова організація, заснована Лікарняними касами на кооперативних засадах з метою сприяння фінансової стабільності Лікарняних кас та об’єднання тимчасово вільних коштів своїх членів для їх взаємодопомоги.

Об’єднана Лікарняна каса створюється на базі членства асоціації Лікарняних кас, створеної відповідно до статті 25 цього Закону.

Мінімальна кількість учасників об’єднаної Лікарняної каси має бути не менше десяти Лікарняних кас.

Лікарняна каса може бути учасником лише однієї об’єднаної лікарняної каси.

2. Норми цього Закону поширюються на створення, державну реєстрацію та діяльність об’єднаної Лікарняної каси з урахуванням особливостей цієї статті та інших нормативно-правових актів.

3. Термін «Об’єднана лікарняна каса» може використовуватись лише у назвах організацій, створених відповідно до цієї статті.

Розділ VІІ

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ЛІКАРНЯНИХ КАС

Стаття 27.Органи, що здійснюють державне регулювання і нагляд за     діяльністю Лікарняних кас

Держава в особі її органів влади гарантує і забезпечує захист передбачених законодавством України прав та інтересів фізичних і юридичних осіб – учасників (суб’єктів) діяльності Лікарняних кас.

Контроль за джерелами та розмірами надходжень, оподаткуванням Лікарняних кас здійснюють відповідно фінансові органи та органи державної податкової служби.

Нагляд за виконанням та додержанням законності Лікарняними касами здійснюють органи прокуратури.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та заклади охорони здоров’я сприяють діяльності Лікарняних кас, створених відповідно до цього Закону.

Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність Лікарняних кас, як і втручання Лікарняних кас в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених цим Законом, забороняється.

Розділ VІІІ

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЛІКАРНЯНІ КАСИ

Стаття 28.Відповідальність за порушення законодавства про Лікарняні каси

Особи несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону відповідно до чинного законодавства.

Розділ ІХ

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2015 року.

2. Лікарняні каси, що створюються в період між днем набрання чинності цим Законом та днем створення реєстру Лікарняних кас, реєструються в порядку, передбаченому для державної реєстрації громадських організацій з обов’язковим погодженням статуту з відповідним підрозділом регіонального управління охорони здоров’я.

3. Статути та інші  внутрішні документи Лікарняних кас, які зареєстровані до дня створення реєстру Лікарняних кас, підлягають приведенню у відповідність з цим Законом, а самі Лікарняні каси підлягають перереєстрації протягом року з моменту створення реєстру Лікарняних кас. При цьому збір за державну реєстрацію Лікарняної каси не справляється.

У разі невиконання вимоги щодо перереєстрації Лікарняної  каси у визначений цим Законом строк вона підлягає ліквідації відповідно до цього Закону.

4. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом нормативно-правові акти України застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

Голова Верховної Ради України      О.В. Турчинов

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про лікарняні каси»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

В Україні система лікарняних кас розривається як додаткове джерело фінансування сфери охорони здоров’я за рахунок солідарно накопичених цільових персоналізованих внесків юридичних і фізичних осіб. Лікарняні каси стали одним із напрямів реформування системи охорони здоров’я, що виник як реакція населення на обмежені можливості державного фінансування щодо забезпечення якісної та доступної медичної допомоги. Сьогодні лікарняні каси здійснюють свою діяльність, як громадські об’єднання, що готові самостійно на засадах громадсько-солідарної участі забезпечувати доступною і якісною медичною допомогою своїх членів. Створення лікарняних кас у вигляді самостійних структур визначає можливості контролю за використанням коштів та якістю медичного обслуговування. У своїй діяльності лікарняні каси використовують страхові технології, що значно знижує фінансові затрати населення під час звернення за медичною допомогою.

Лікарняні каси стали ініціаторами створе­ння і реалізації в Україні Формулярної системи. Перший лікарський формуляр вийшов у 2000 році в Житомирській області за підтримки американського проекту «Раціональний фармацевтичний менеджмент». З ініціативи лікарняної каси відбулося його втілення в практичну площину. Лікарський формуляр став інформативним документом кожного лікаря Житомирщини.

На даний час в Житомирі надруковано 6 видань Фармацевтичного формуляру.

З 2003 року працює Благодійна організація «Лікарняна каса Полтавщини», яка використовує п’яте видання Фармацевтичного формуляру.

Лікарняні каси працюють в багатьох містах України – Вознесенськ, Ізмаїл, Чернігів, Суми, Полтава, Житомир та інші. Враховуючи таку велику практику роботи лікарняних кас в Україні виникла необхідність законодавчого регулювання діяльності лікарняних кас в Україні.

2. Цілі та завдання законопроекту

Цей Закон визначає організаційні, правові та економічні засади фінансово-правового регулювання діяльності Лікарняних кас забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток діяльності Лікарняних кас, гарантує державну підтримку та створює умови для діяльності Лікарняних кас відповідно до чинного законодавства України.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Проектом Закону визначені організаційні, правові та економічні засади позабюджетного фінансово-правового регулювання сфери охорони здоров’я, реалізації конституційного права на охорону здоров’я, створення та діяльності Лікарняних кас, їх об’єднань, права та обов’язки членів Лікарняних кас та їх об’єднань.

Закон спрямований на створення умов для активізації інвестиційної діяльності в сфері охорони здоров’я шляхом концентрації ресурсів в напрямку надання медичної допомоги відповідного регіону та гарантує державну підтримку і створює умови для діяльності Лікарняних кас відповідно до законодавства України.

4. Місце законопроекту в системі законодавства

Законодавчими актами, які регулюють правовідносини у сфері дії проекту закону є:

Конституція України;

Цивільний кодекс України;

Господарський кодекс України;

Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»;

Закон України «Про громадські об’єднання»;

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»

інші закони України.

Реалізація положень поданого законопроекту після його прийняття змін до інших законів України не потребує.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття та реалізація положень законопроекту не потребує витрат з державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших результатів прийняття проекту

         Діяльність лікарняних кас в Україні буде впорядкованою відповідно до порядку визначеному Законом України.

Народний депутат України       А.В. Яценко

Детальніше

Подяка.

Зі словами щирих слів подяки звертаюсь до вас, аби сказати гарні слова про наших медпрацівників. Я не вперше лікувався, оперувався – бо, хоча й стараюсь кріпитись, але вік уже маю не надто молодий – не на ярмарок, як мовиться, вже літа летять, а з ярмарку…
Й нещодавно довелось мені вже вдруге прооперуватись – а лікувався я в хірургічному відділенні №1 ЦМЛ №2 Житомира. Так-от найщиріші слова вдячності – лікарю, який мене оперував, завідуючому відділення Помирляну Віктору Антоновичу. Його просто-таки обожнюють пацієнти, повірте, адже має він і справді золоті руки. Я вже скоро місяць, як виписався – почуваю себе добре. Тож згадую його сердечно й щиро – і його, й усіх медсестричок – дуже уважних, і перев’язувальних медсестричок – двох Галинок, дуже приємних жіночок із лагідними руками. Будучи пересічним громадянином, відповідаєш лише за себе, а медпрацівником – за життя інших людей. В цьому їх благородне призначення і за це їм щира від нас, пацієнтів, подяка.
Хотів би згадати добрим словом і благодійну організацію «Лікарняна каса Житомирської області» – перебуваю в ній уже давно, фактично, від самого її створення. Я пенсіонер, тож щомісяця внески сплачувати мені, як мовиться, не накладно, а от коли потрапляєш до лікарні з хворобою – збитки без допомоги «Лікарняної каси» були б великі. А лікарі-експерти організації контроль тримають на належному рівні – приходять, цікавляться історією хвороби: які препарати виписані, чи пацієнт їх отримує. Я задоволений послугами організації й дуже їй вдячний. Бо ж бачив навіть під час нещодавнього перебування в лікарні: хто не в «Лікарняній касі» – всі медикаменти їм доводиться купувати за власні кошти. А зараз вони недешеві – це складно й добряче «б’є по кишені» не лише пенсіонерові! А у мене ж усі витрати були за рахунок «Лікарняної каси». Тому це – дуже вигідно, я сказав би. Звичайно, дай, Боже, не хворіти й до лікарень не потрапляти, але, якщо вже хвороба приходить, то вона не вибирає – маєш ти великі достатки, а чи рахуєш копійки. Були навіть у моїй палаті хворі, котрі не в «Лікарняній касі» – різниця між нами була відчутною (принаймні, для мене): їх рідним доводилось весь час тратити гроші – то одне купити, то інше. А мене це не хвилювало, бо ж знав, що «Лікарняна каса» мене всім забезпечує – я чоловік грамотний і знаю, що це саме отой принцип, коли «гроші йдуть за людиною».
А чого хотів би побажати всім – і Помирляну Віктору Антоновичу, й колективу відділення, й усім, хто працює в благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області»? Лише єдиного – здоров’я! Щоб вони й самі ніколи не хворіли, а пацієнтів лікували всіх так добре, як мене. Я їм бажаю, щоб на їх шляху зустрічалося якомога більше хороших людей, щира шана яких берегтиме й захищатиме їх усе життя.
З повагою – недавній пацієнт хірургічного відділення №1
ЦМЛ №2 Житомира Фурманюк Віктор Миколайович.

Детальніше

#medi