октября, 2014

ТИМЧАСОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про вступ до ЛК учасників антитерористичної операції

«Затверджено»

Рішенням правління ЛК

протокол №5-14 від 03.10.2014 р.,

протокол №6-14 від 12.12.2014 р.,

протокол №7-15 від 25.12.2015 р.,

протокол №5-16 від 23.12.2016 р.

 

 

 ТИМЧАСОВЕ ПОЛОЖЕННЯ

про вступ до ЛК учасників антитерористичної операції (учасників бойових дій)

 Дане положення розроблено відповідно до рішення правління благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» (надалі – ЛК) (протокол №5-14 від 03.10.2014 року) з метою надання підтримки у медичному забезпеченні учасників Антитерористичної операції (учасників бойових дій) на території Донецької та Луганської областей із захисту територіальної цілісності і суверенітету країни.

Дане положення створено на основі Статуту ЛК, положення «Про членство в благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області», положення «Про порядок використання добровільних пожертвувань до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області».

Громадяни, які мають документальне підтвердження учасника антитерористичної операції (довідку встановленого зразка, видану командиром військової частини) чи посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка (за умови, якщо посвідчення видано не раніше 01.04.2014 року), набувають всіх прав та обов’язків членів ЛК з наступного дня після проплати вступного та добровільного пожертвування у розмірі не менше, ніж за один місяць.

Дане положення вступає в дію з 07 жовтня 2014 року і діє до 31 грудня 2017 року.

Зміни та доповнення до даного Положення вносяться за рішенням Правління ЛК.

 

Детальніше

«Лікарняна каса Житомирської області» – з турботою про людей

Згідно з планом роботи благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» відбулось засідання її правління – в його ході було розглянуто ряд питань діяльності організації, які викликали велику зацікавленість та обговорення учасників.
Тож, доповідаючи про виконання кошторису за перше півріччя 2014 року та фінансовий стан організації за дев’ять місяців, головний бухгалтер Л.М.Пастушенко повідомила, що фінансові надходження протягом першого півріччя склали 20,8 млн. гривень при плані 20,3 млн. гривень. Проте, оскільки видатки становили 22,8 млн. гривень (при плані 21,6 млн. гривень), вони перевищили надходження майже на 2 млн. грн. Зокрема, більше від запланованої (17 мільйонів гривень) суми було витрачено на медикаменти та вироби медичного призначення – понад 19 мільйонів (91,5%). Основним чинником, який призвів до збільшення видатків, стало значне зростання вартості ліків та введення 7% ПДВ. Менше від запланованого (3,9 млн. гривень) витратили в першому півріччі на адміністративно-господарську діяльність (3,7 млн. грн.). Отож за даний період плановий показник надходження коштів виконаний на 102,2%, вступу громадян – на 104,4%, видаткова частина кошторису профінансована на 109,4%.
Проте, як зауважила доповідачка, станом на 1 жовтня ситуацію прогнозовано вже дещо виправило відповідне рішення правління про збільшення суми добровільних пожертвувань, зменшення розміру компенсації членам організації при обстеженні методом МРТ та встановленні єдиної компенсації при обстеженні методом КТ. Тож після підвищення суми добровільних пожертвувань та проведення комплексних заходів із оптимізації витрат надходження зросли – відтак негативний баланс між надходженнями та витратами, який склався в першому півріччі, зменшився і за 3 квартал сформувався позитивний баланс у сумі 2,1 млн. грн.
Отож, підбиваючи підсумки, доповідачка відзначила, що за 9 місяців склався позитивний баланс у сумі 140 665,18 гривень при загальних залишках коштів на поточних та депозитних рахунках у сумі 4,7 млн. гривень.
Доповідаючи за наступним питанням порядку денного засідання правління – про надання медичної допомоги членам організації – заввідділом аудиту та управління якістю ЛДП Р.В.Артюх повідомила, що за 8 місяців цього року за рахунок «Лікарняної каси» її члени отримали медичну допомогу в 293 865 випадках (проти 264 512 аналогічного періоду минулого року – відтак показник зріс на 11%) на суму 23,9 млн. гривень (проти 21,9 млн. гривень – 9,24% – минулорічного періоду). Загалом проліковано 89 271 особу (проти 85 436 – зростання на 5%) при середній вартості лікування 214,81 грн. (проти 209,52 грн.). Зокрема, на стаціонарне лікування було витрачено 59% коштів, за які проліковано 41 196 пацієнтів (проти 40 949 – зростання на 1%), середня тривалість лікування становила 7,55 дні, середня вартість лікування склала 342,85 грн. (зокрема, ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського – 626,95 грн., обласний онкодиспансер – 539,89 грн.). На амбулаторно-поліклінічне лікування витрачено 41% коштів, за які проліковано 48 075 пацієнтів (проти 44 487 – зростання на 8,1%). Доповідачка відзначила, що зростанню кількості пролікованих амбулаторно пацієнтів (відтак зменшенню показника пролікованих стаціонарно) сприяло збільшення переліку нозологічних хвороб, які лікуються амбулаторно, з 52 до 104. В умовах денного стаціонару проліковано 16 589 пацієнтів (проти 17 425 – зменшення на 4,7%, в умовах стаціонару вдома – 1 322 пацієнти (проти 1 432 – зменшення на 8%), в амбулаторних умовах – 30 164 пацієнти (проти 25 630 – зростання на 17,6%). Зросла також кількість обстежених за фінансової допомоги «Лікарняної каси» – 200 342 пацієнти (проти 174 337 – зростання на 14,92%) на суму 4 699 547 грн. (проти 3 946 684 грн. – зростання на 19,07% за рахунок збільшення вартості реактивів). Сума витрат на обстеження методами КТ та МРТ зменшилася на 1,8%.
Загалом же, на чому наголосила доповідачка, лікування хворих проводиться згідно з відповідним Законом України «Про внесення змін до основ законодавства України про охорону здоров’я щодо вдосконалення надання медичної допомоги» та затвердженими ДОЗ ОДА локальними клінічними протоколами надання медичної допомоги жителям Житомирської області та лікарським формуляром (наразі видано восьмий випуск лікарського формуляра відповідно до шостого випуску державного лікарського формуляра, переглядаються протоколи лікування). Це дає можливість пацієнту отримати гарантовану, якісну медичну допомогу на всіх етапах її надання.
Проте, як зауважила Р.В.Артюх, відзначаються й недотримання лікарями протоколів лікування (5,9% проти 6,2% в 2013 році) – найбільше випадків зафіксовано в ЛПЗ Народицького, Лугинського, Олевського, Радомишльського, Червоноармійського, Коростенського, Ружинського районів, ЖОПЦ, ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського, обласному онкодиспансері, ЦМЛ №2 Житомира, відділковій лікарні Коростеня. Внаслідок цього за 8 місяців цього року необґрунтовано витрачено 637 959 грн. Крім того, за результатами проведеного АВС-VEN аналізу 19,6% коштів (2,7 млн. грн.) витрачені на другорядні препарати (найбільше в закладах Романівського, Ружинського, Коростенського, Народицького, Брусилівського, Чуднівського, Черняхівського районів). Охарактеризувала доповідачка також проведення ступеневої терапії при застосуванні антибіотиків у лікуванні членів ЛК, відзначивши недостатню кількість випадків її застосування (суттєво це здійснюється в дитячих відділеннях лікувальних закладів лише Бердичева та Коростеня).
Також серед недоліків у роботі лікарів доповідачка наголосила на подвійних стандартах у призначеному лікуванні, про що йшлось на трьох засіданнях клініко-експертної комісії департаменту охорони здоров’я ОДА, в яких брали участь експерти «Лікарняної каси». Це ж відмічається й при зверненнях пацієнтів, на що вказано головним лікарям відповідних медичних закладів.
Також доповідачка поінформувала про продовження реалізації пілотного проекту з попередження кризових перебігів бронхіальної астми та ХОЗЛ в ЛПЗ Бердичева, Коростеня, Житомира та Новоград-Волинського району.
Крім того, члени організації отримують через Всеукраїнську громадську організацію «Асоціація лікарняних кас України» медичну допомогу не лише в лікувальних закладах області – протягом 8 місяців 2014 року видано 143 направлення членам ЛК для отримання медичної допомоги в медичних установах Києва (117 осіб отримали її на загальну суму 263 тисячі гривень). Отож, як підсумувала Р.В.Артюх, благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області» прагне максимально задовольнити потребу громадян (членів організації) в отриманні високоспеціалізованої медичної допомоги.
Також уваги учасників зібрання потребували питання про прийняття та поновлення громадян у «Лікарняній касі», виключення їх із організації та результати телефонного опитування членів ЛК, котрі перебували за звітний період на лікуванні в ЦМЛ №2 м.Житомира, про що доповів заступник виконавчого директора С.М. Грищук. Він зазначив, що 65 опитаних респондентів повноту медикаментозного забезпечення за рахунок Лікарняної каси за 5-бальною шкалою оцінили в 3,8 бали, 64% опитаних купляли ліки за власний рахунок. За результатами аналізу, в переважній більшості це препарати, що відсутні в протоколах лікування та лікарському формулярі, що в черговий раз підтверджує наявність подвійних станартів у призначеннях лікарів. Не зважаючи на це, 74% опитаних будуть рекомендувати вступати до ЛК своїм родичам, близьким, знайомим. С.М. Грищук наголосив, що люди позитивно сприймають опитування, тому воно буде продовжене з залученням пацієнтів, пролікованих в інших закладах охорони здоров?я.
Серед питань, які розглядали учасники зібрання, було затвердження тимчасового положення, розробленого відповідно до рішення правління БО «Лікарняна каса Житомирської області» з метою надання підтримки в медичному забезпеченні учасників АТО.
– До нас звертались уже й самі вони, і їх родичі з проханнями про надання медичної допомоги, як учасникам АТО, – розповів виконавчий директор БО «Лікарняна каса Житомирської області» В.С.Мишківський. – Тому правлінням на черговому засіданні розглянуто питання максимального сприяння в наданні медичної допомоги цим людям. Так, прийнято рішення про те, щоб дати їм можливість отримати медичну допомогу за рахунок ЛК – відповідно до протоколів лікування, Лікарського формуляру, діючих Положень – за умови, що громадяни, котрі мають документальне підтвердження учасника АТО, сплачують вступне і щомісячне добровільне пожертвування. Тобто пільга полягає в тому, що людина не чекає три місяці – сплативши лише 38 гривень (і щомісячно в подальшому), вона з наступного дня набуває повністю всіх прав: може лікуватись на необмежену суму, в необмеженій кількості випадків, отримувати всі види консультативної, лабораторної допомоги – як усі члени ЛК, котрі перебувають в організації протягом уже не одного року й мають на це всі підстави відповідно до існуючого положення щодо перебування в ЛК.
А ще до розроблення та затвердження положення, як розповів В.С.Мишківський, до «Лікарняної каси» звернувся учасник АТО – член організації – з проханням виділити додатково кошти на лікування. До розгляду питання підійшли зважено, відповідально – поранений отримав суттєву фінансову допомогу на лікування та реабілітацію, які наразі проходить у лікувальних закладах Міністерства оборони України.
– Хочу додати, що положення вступило в дію з 7 жовтня цього року й діє до 31 грудня 2014 року, – уточнив виконавчий директор організації. – Затим на засіданні правління ми підведемо підсумки роботи за ним і приймемо рішення щодо продовження його дії, змін та доповнень – з тим, щоб люди, які захищали Вітчизну, були самі максимально захищені.

Детальніше

Успіхи Медреформи: на словах і на ділі. Житомирщина

Реформування первинного рівня надання медичної допомоги, про яке всі так багато дискутують, нібито відбулося. У районах області створені центри первинної медико-санітарної допомоги: до їх складу увійшли амбулаторії загальної практики-сімейної медицини, фельдшерські, фельдшерсько-акушерські пункти. Та чи на таке реформування чекали медики?

 

VZ_40-41_Страница_16_Изображение_0001Володимир Криворучик, завідувач амбулаторії загальної практики-сімейної медицини смт Озерне, центру ПМСД Житомирського району

— Практично я ще не відчув реформування системи охорони здоров’я, зокрема, «первинки». Ще 10-15 років тому ми пропонували, щоб усі кошти — для первинного, вторинного й третинного рівнів — планувалися на одного жителя. Щось подібне до реформи на рівні нашої амбулаторії відбулось уже давно, я сказав би — так історично склалося. Я працюю тут майже 30 років й особисто знаю кілька поколінь мешканців Озерного, яких обслуговує зак­лад (на прийом приходять уже онуки моїх перших пацієнтів), тому й працювати за впроваджуваною реформою мені не звикати. Ще задовго до реформи фактично 80% населення селища вже зверталися по медичну допомогу спочатку до лікарів медичного закладу на місці — як ми зараз називаємо, «первинки». Ми ж за необхідності, як раніше, так і зараз, направляємо пацієнтів на консультації до вузькопрофільних спеціалістів районної, обласної лікарень, обласного медичного консультативно-діагностичного центру тощо. Тож поки якихось глобальних результатів реформування я не бачу: що було, те й залишилось. 

ВЗ А як справи в амбулаторії? Чи торкнулися її проблеми із забезпеченням ліками та вакцинами?
— Дільниця в нас компактна — практично все населення мешкає в багатоповерхових будівлях, тож, обслуговуючи виклики, не потрібно «накручувати кілометри». До того ж маємо автомобіль для виїздів.
У нас успішно діє денний стаціонар — тому на лікування до закладів вищих рівнів надання медичної допомоги ми направляємо порівняно невелику кількість пацієнтів. За штатним розписом денний стаціонар розрахований на 20 ліжок, але фактично працюють 5-7 ліжок у три зміни: хворий прийшов, здав необхідні аналізи, «прокапався» дві-три години та й пішов додому.

Окрім того, здійснюємо, звісно, ще й амбулаторне лікування хворих — близько 250 осіб протягом зміни. Останнім часом збільшилася кількість звернень дитячого населення. У нас на дільниці 82 дитини віком до року. Дорослому простіше поїхати до районної, обласної лікарні, а дітей ведуть насамперед до амбулаторії. Та й чимало маленьких пацієнтів привозять до нашої амбулаторії з довколишніх сіл, адже багато з них навчаються в школі чи відвідують дитячий садок в Озерному.

Звісно, трохи важкувато зараз із медикаментами, але ми все одно намагаємося вирішувати це питання: щось за рахунок благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», інше — за державними програмами. Медикаменти для надання, наприклад, невідкладної допомоги маємо. Частину коштів отримуємо з місцевого бюджету за програмами медичного обслуговування інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, лікування хворих на цукровий діабет тощо. Трохи проблематично стало з імпортними препаратами — через їх подорожчання: велику кількість ми замінити не можемо, оскільки нашим хворим їх призначають вузькопрофільні спеціалісти на консультаціях в обласних лікувальних закладах, столичних клініках.

Важко зараз із вакцинами — їх не вистачає. Ми як тільки отримуємо, наприклад, БЦЖ, одразу збираємо всіх дітей, яким необхідно зробити щеп­лення. У районі, знаю, це серйозна проблема, та й в області загалом також. Але, як я вже сказав, і це питання намагаємося вирішувати (хоча, по правді, дуже важко): медсестра щодня нагадує мені — мовляв, нам необхідна вакцина, а я дуже наполегливий — відповідно, наполегливо нагадую про це керівництву. І щоб я не був ще «наполегливішим» у своїх нагадуваннях — потрібні вакцини виділяють.

Проблеми існують і з забезпеченням лабораторними реактивами — особливо тими, що використовуються для контролю цукру в крові, адже хворих на цукровий діабет у нас більше сотні, а відмовити їм, особливо людям похилого віку (мовляв, прийдете на обстеження лише раз на місяць, а не двічі-тричі), ми не можемо. Тому закінчуються реактиви — знову їдемо в центр ПМСД району, просимо.

Бензин, звісно, потрошку «урізають» щороку — тобто виділяють усе менше коштів на його придбання, адже ціна зростає постійно, та й на запчастини теж. Але все одно пишу заявку: немає цього місяця — буде наступного, немає наступного — знову йду до керівництва, оббиваю пороги, стукаю в двері. Виділили кошти — добре, не виділили — я знову прийду за два тижні. Вважаю: «хто стукає, тому відчиняють». Адже просто сидіти чекати — певно, що нічого не матимеш.

ВЗ Обсяг роботи чималий, як вдається організувати процес?
— Я дуже задоволений роботою лікарів загальної практики-сімейної медицини Лідії Іванівни Семенець та Тетяни Всеволодівни Прилепської (остання, до речі, раніше працювала акушером-гінекологом, тож, опанувавши спеціалізацію лікаря загальної практики, «взяла на себе» всю педіатрію, акушерство та гінекологію). Із ними ми розподілили обслуговування 6,5 тисяч осіб населення нашого селища, крім того, я веду денний стаціонар. Допомагають нам 15 медсестер — якщо всім гуртом працювати самовіддано, то цю роботу можна зробити.

Дуже складно, наприклад, було запустити пілотний проект по гіпертонії. Усіх хворих на гіпертонію — а це близько тисячі пацієнтів — довелося викликати, кожному розповідати, що завдяки проекту лікуватись їм буде дешевше, що проект діятиме не тільки зараз, а й продовжуватиметься далі. Процес запустили (потім, щоправда, він призупинився через відсутність фінансування), і зараз пацієнти самі приходять і просять виписати їм рецепти. Так само було і з «Лікарняною касою» — ще коли починалась діяльність цієї благодійної організації. Переконували наочно й практично: одному пацієнтові — члену «Лікарняної каси» — для лікування на денному стаціонарі надавали медикаменти безкоштовно, його ж сусіду по палаті, котрий такого членства не мав, говорили: «А вам доведеться такі самі препарати придбати власним коштом».

ВЗ А обладнання вистачає?
— Маємо електрокардіограф — його нещодавно подарувала нам також «Лікарняна каса Житомирської області». У нас один ЕКГ остаточно зламався, другий теж ремонту не підлягав, коштів же на придбання нового ми не мали — тож я звернувся до «Лікарняної каси». Її виконавчий директор Володимир Станіславович Мишківський сказав: «Зробимо, адже це потрібно для амбулаторії, тобто — для людей». Крім того, ця організація забезпечувала нашу амбулаторію пластинками для глюкометра, зараз ми отримуємо від них плівку для електрокардіографа. Та й загалом максимально забезпечуємо хворих медикаментами за рахунок «Лікарняної каси». Деякі надаємо навіть понад визначену норму, зокрема, препарати, які передбачені до застосування, а відтак і відпуску в закладах вторинного рівня. Пояснюю їм: «Пацієнт хворіє 15 років, лікується вдома, тож давайте зробимо йому стаціонар на дому й забезпечимо необхідними для цього медикаментами!» І лікар-експерт підписує дозвіл, бо ж то — для пацієнтів. Отак за рахунок «Лікарняної каси» я й долаю труднощі з медикаментами, адже майже 60% пацієнтів, які приходять на прийом, — члени благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Це для нас величезна підтримка.

Маємо й інших благодійників, котрі на наше прохання привезли в амбулаторію чотири нові кушетки й два функціональні ліжка для денного стаціонару — такі, що можна навіть у реанімаційному відділенні ставити. Є у нас надійні помічники — і з ліками допомагають, і з обладнанням, і з ремонтом. Лише одну проблему вони не можуть за нас вирішити — нове приміщення.

ВЗ А старе не задовольняє потреб амбулаторії?
— Зараз ми працюємо в такому приміщенні: знизу підвал — тепло, зверху тече. Такий от «ковпак», у якому на стінах ростуть гриби. А там же медпрацівники сидять! Та й хворим як бути на прийомі? Заходиш у дві кімнати денного стаціонару, де ми зробили ремонт, — як зовсім в інший світ потрап­ляєш. Це питання неодноразово порушували й інваліди, й учасники Великої Вітчизняної війни — обурюються, що їм, та й наступним поколінням, доводиться лікуватися в таких умовах!

Я вже скаржився і в департамент охорони здоров’я облдержадміністрації, і в районну раду, і в міністерства — охорони здоров’я України, оборони України, але питання не вирішується. При цьому на території селища вже кілька років пустує двоповерхове приміщення колишнього штабу військової частини — ми намагаємося отримати дозвіл на його переобладнання в амбулаторію, але поки нічого не виходить. У тому двоповерховому приміщенні не те, що амбулаторію, — там поліклініку можна зробити, стаціонар на 20 і більше ліжок. Ви уявіть: якщо людині треба, наприклад, у районній лікарні лікуватись, то їй рідні мають і зранку їсти привезти, і в обід та ще й на вечір щось там лишити. І так щодня. А тут на місці ця бабуся потихеньку прийде в денний стаціонар, її «прокапають», аналізи зроб­лять, ЕКГ — та вона й додому піде. Зрозумійте: у стаціонарі повинні перебувати хворі, які потребують цілодобового нагляду, котрим необхідно двічі на день зробити ЕКГ, крапельниці, інгаляції, консультації вузькопрофільних спеціалістів. А деякі хворі, наприклад, банальну вогнищеву пневмонію чи радикуліт лікують стаціонарно. Такий пацієнт лише зранку й увечері отримує ін’єкції, а далі — цілий день вештається відділенням. То дайте йому вис­новок — нехай він лікується вдома, а в денний стаціонар приходить лише на маніпуляції. Це ж яка економія для бюджету!

Крім того, хворому, щоб зробити рентген, фіб­рогастроскопію, УЗД, ще якісь обстеження, пот­рібно їхати до «районки» — вважаю, що цей вид надання медичної допомоги повинен «прий­ти» до пацієнта. Той самий УЗ-апарат можна встановити в звичайній кімнаті із захисним екраном (облаштувати кабінет на рівні нашої амбулаторії нескладно) — нехай раз на тиждень спеціаліст приїжджає: хворі швидше прийдуть до амбулаторії, ніж доберуться до «районки». Ту ж фіброгастроскопію зробити: раз на тиждень вузькопрофільний спеціаліст приїхав, провів 15 обстежень, виявив дві виразки та п’ять гастритів — і поїхав із результатами. Те ж і з окулістом — що, ми не можемо купити на дільницю щілинну лампу? Приїхав раз на тиждень окуліст — ми йому «дали» 50 пацієнтів, він їх оглянув. Адже дідусям і бабусям дуже важко добиратись до нього автобусом у медичний заклад у Житомирі. Зараз лікар однієї з приватних клінік офтальмологічного профілю в обласному центрі успішно практикує таку схему: приїхав, прий­няв пацієнтів і поїхав. А чому ми в державному закладі не можемо робити так само? Це стосується і невролога, і будь-якого іншого спеціаліста. Я домігся, наприклад, того, що до нас виїжджає ендокринолог — у мене дуже багато хворих на цукровий діабет, багато з них — з ускладненнями, є лежачі після інсульту з цукровим діабетом. Тож ендокринолога раз на місяць, а то й двічі, забираю на прийом в Озерне: аналіз крові на цукор зробили, лікування розписали — пацієнт лікується. Повірте, все це реально: не пацієнт повинен до лікаря йти — лікар має йти до пацієнта.

ВЗ А на чому, на вашу думку, має бути акцент медреформування?
— Прикро констатувати, але вважається, що в сільських амбулаторіях працювати не престижно: мовляв, от вже хто не «влаштується» в місті, того відправимо лікарем загальної практики. Престижно працювати в закладах третинного рівня: тільки закінчив інститут, ще й року не пропрацював — а вже консультує хворих. А я вже 30 років стажу маю й тому більше за нього знаю, адже цей спеціаліст ще «руку не набив». І от він моїх пацієнтів консультує, а я після цього направляю їх, наприклад, до обласного медичного консультативно-діагностичного центру — і там результати обстежень, консультації й приз­начення зовсім інші — правильні! От тут реформа повинна бути! Ми ж на місцях за цією реформою, яка вважається нововведеною, фактично працюємо вже років 20-30. Ми давно вже сімейні лікарі, адже лікар нинішньої «первинки» знає проблеми кількох поколінь своїх пацієнтів — мешканців обслуговуваного ним населеного пункту. Тому треба в першу чергу вкладати гроші в «первинку». Зазвичай, на медрадах «первинки» права голосу з цього питання не мають — а повинні мати, більше того — мають диктувати умови: що необхідно купувати для медзакладів, як розпоряджатися коштами. Адже сільські амбулаторії перші стикаються з проблемами збереження здоров’я населення, і саме сільський лікар найпершим приходить до хворого — бере фонендоскоп, тонометр, лікарський чемодан і йде. І як він вирішує питання порятунку життя людини — ніхто не цікавиться. Саме йому дякують, що людина видужує й залишається жити. Фельдшерів, котрі по 20-30 років працюють, на селі люди звуть лікарями, тому що вони справжні практики й перевершать багатьох дипломованих лікарів. Медпрацівників амбулаторій, фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів потрібно цінувати. Як і роботу медичних закладів на місцях.

Розмову вела Вікторія ПАЛАМАРЧУК, власкор «ВЗ», м. Житомир

http://www.vz.kiev.ua/zhitomirshhina-lvivshhina-uspixi-medreformi-na-slovax-i-na-dili/

Детальніше

Подяка

Звертається до вас мешканка Ружинського району Кутня Ірина Василівна, щоб подякувати тим, хто дарує людям радість бути здоровими – лікарям Ружинської ЦРЛ. Я нещодавно лікувалась у гінекологічному відділенні цього закладу й була приємно вражена гарним ставленням медичного персоналу до пацієнтів, чистотою та затишком у палатах, якістю наданих медичних послуг. Дякую завідуючому відділення Первушину Івану Миколайовичу за його розум, старання, людяне ставлення до пацієнтів. Щирі слова подяки також лікарю-гінекологу поліклініки Константиновській Людмилі Іванівні за розуміння та допомогу. Й усьому медичному персоналу – велике спасибі за турботу про хворих.
Подяка також благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – мені надали всі препарати, тож витрачатись на лікування не довелось. В «Лікарняній касі» я (як і мої рідні – й мама, й тато, й брат) уже давно й завжди, якщо є потреба, надають усе необхідне – від медикаментів і до шприца для ін’єкцій.
Тож хочу всім – і медперсоналу лікарні, й працівникам благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» – побажати й самим перш за все бути здоровими. Адже це про них сказано: «Поспішайте робити добро!» Щодня вони стараються в міру своїх сил допомогти людям і найважливіше – навіть часто понад власні можливості роблять їх щасливими. А що таке щастя – це бути здоровими. Тому нехай усі віддані людям фізичні сили та душевне тепло повертається їм сторицею.

Детальніше

#medi