апреля, 2016

«Хоч часи скрутні, але працюємо – влада району допомагає!»

Виїзна редакція
«Хоч часи скрутні, але працюємо – влада району допомагає!»
– Кажете, варто-таки чимось похвалитись (бо ж, мовляв, багато хто лише «плачеться» – то грошей немає щось путнє зробити, то можливостей)? Звісно, часи скрутні, бюджет «куций», але знаходимо порозуміння з райдержадміністрацією, районною радою – допомагають нам! – Так розпочав розмову головний лікар Ємільчинської ЦРЛ Юрій Дмитрович Довгополий.
– Коштів і нам, як і всім медичним закладам, звісно, бракує – на початку формування бюджету не вистачало на заробітну плату медпрацівникам десь півтора мільйони гривень. Але влада району виділила додатково майже 800 тисяч гривень і по серпень нам зарплату «закриють». А далі за результатами виконання бюджету за півроку будуть виділені додаткові кошти й до завершення року це питання ми повністю вирішимо.
Маємо плани на літо – нам вдалось переконати владу й ми надіємось на виділенння трьох мільйонів гривень із обласного бюджету на утеплення стаціонару (кілька років тому ми встановили в усьому приміщенні енергозберігаючі вікна, а зараз утеплимо, зробимо фасади).
Крім того, використовуючи депутатські кошти, хочемо провести ремонт терапевтичного відділення (воно у нас найбільш завантажене). Будівля стаціонару зведена ще в 1972 році – зрозуміло, тоді були інші підходи, але коли в нинішній час їх у палаті перебуває 4-5, то це не зовсім добре – навіть і на лікувальний процес якоюсь мірою негативно впливає. Тому хочемо розвантажити відділення – є додаткові площі, але потрібно зробити ремонт. Наразі вже підготовлена проектно-кошторисна документація і є домовленість про те, що ми – два депутати обласної ради (я й Володимир Васильович Ширма) – виділені з перевиконання обласного бюджету на депутатську діяльність відповідні кошти (а це 368 тисяч гривень) скеруємо саме на ці потреби. Крім того, маємо надію на додаткову дотацію з обласного бюджету, щоб зібрати необхідні для ремонту терапевтичного відділення мільйон 200 тисяч гривень і таки здійснити його.
– Дуже гарні плани…
– Хочу сказати, що це фактично вже не плани – початок покладений: усі питання узгоджені, проектно-кошторисна документація готова – як тільки гроші надійдуть, будемо приступати до проведення тендерів.
Крім того, плануємо цьогоріч нарешті вирішити питання з переведенням амбулаторії в селі Рихальське в нове приміщення. Зараз інтенсивно працюємо за цим напрямком із новообраною сільським головою – дуже відрадно, що є порозуміння з місцевою владою, адже будівля, в якій нині розташована амбулаторія, не витримує ніякої критики. Тож розглядається два варіанти нового її розміщення: сільська рада та колишнє приміщення «Робкоопу».
– Останній варіант, до речі – не вихід із ситуації: ремонт там потрібен капітальний, опалення немає – перш ніж перевести туди амбулаторію, доведеться десь шукати на його проведення не одну сотню тисяч гривень…
– Швидше всього, що рішення буде розмістити її в сільській раді – принаймні, щиро сподіваюсь саме на цей крок сільського голови.
Таким же чином хочемо вирішити проблему з медичним закладом у Степанівці – село велике, а ФАП, на жаль, абсолютно не відповідає вимогам. Але є домовленість із також новообраним сільським головою про те, що він не заперечує розмістити ФАП у сільській раді – стоїть величезна двоповерхова будівля, яка (як і в Рихальському) фактично використовується лише наполовину. Чому не зробити там ще й медичний заклад (влада села поруч – як на мене, то це всім добре й усіх має влаштовувати)?
Іншими ж питаннями – поточними ремонтами по мережі, оптимізацією ліжкового фонду тощо – будемо займатись, як запланували. До речі, ми протягом попередніх років активно працювали над тим, щоб оптимізувати й мережу, й ліжковий фонд. Тож нам потрібно скоротити всього десять ліжок. Тобто виконання постанови ми перенесемо безболісно.
– А яка ситуація з кадрами?
– От із кадрами ситуація дуже напружена. Хоча минулого року до нас прийшли два лікарі й приступили до роботи, але, на жаль, звільнилась із роботи сімейний лікар із села Рихальського – перейшла працювати до Новограда-Волинського, де відкривається нова амбулаторія. Це наше недопрацювання – на жаль, переконати її змінити своє рішення нам не вдалось.
– Але якщо не буде житла для молодих спеціалістів по селах – щоб не у бабусі куток винаймали, а мали власне – то ніхто туди працювати не поїде…
– Районну програму місцевих стимулів для медичних працівників прийняли два роки тому, проте, як не прикро, вона не фінансується – в районному бюджеті немає коштів.
Хоча в Барашах ми в колишньому дитячому відділенні дільничної лікарні все-таки зробили дві квартири – наразі вони в стадії завершення, місяць тому підключили їх до опалення. Тож є надія, що, як мовиться, на житло все-таки молоді спеціалісти приїдуть.
Кадрова проблема не лише в Рихальському – також немає сімейного лікаря в Андрієвичах, у Підлубах, у Симонах. Зараз узагалі ми починаємо переглядати штатний розпис, тому що кількість населення з року в рік зменшується – й зменшилась, на жаль, кількість дитячого населення – тому ми змушені зменшувати кількість педіатричних дільниць. Але, враховуючи кадровий дефіцит, людей практично не скорочуємо – є певні вакансії, хтось іде на пенсію. Тобто стараємось максимально зберегти колектив – щоб люди, як мовиться, не пішли на вулицю, а залишились працювати.
– Кадровий дефіцит ми маємо, як усі північні райони, – констатувала, приєднавшись до розмови, заступник головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності з виконанням обов’язків завідуючої поліклінікою Наталія Іванівна Брановицька. – Лікарі не надто поспішають сюди, тому що район віддалений – приїжджають або ті, хто здобував медичну освіту на державній формі навчання й мусить відпрацювати за направленням, або такі, як я – хто народився тут, звідси поїхали вчитись і сюди ж повернулись працювати назавжди. Тож загалом забезпеченість лікарями минулого року була 56%, середніми медпрацівниками близько 99%. На сьогоднішній день ми – будучи районом, постраждалим від аварії на ЧАЕС – гостро потребуємо лікаря-ендокринолога (ці обов’язки виконує лікар загальної практики – сімейної медицини). Багато років не було у нас лікаря-рентгенолога – з минулого року спеціаліст цього профілю приїжджає з Новограда-Волинського. Не маємо дитячого хірурга, дитячого невролога, радіолога – посади зайняті сумісниками.
Відрадно, що в поліклініці всі посади лікарів загальної практики – сімейної медицини зайняті. Й дещо гірша ситуація з лікарями-педіатрами – молоді спеціалісти, які займали ці посади, зараз у відпустках по догляду за дітьми. Всі ж інші вузькопрофільні спеціалісти є – проблем із консультативним прийомом немає. Обстеження, які можливо провести на нашому рівні, здійснюємо самі – загальноклінічні, лабораторні, ЕКГ, фіброгастродуоденоскопію, ректороманоскопію, УЗД щитовидної залози та органів черевної порожнини (не проводиться тільки УЗД органів малого тазу у жінок), спірографію. Активно співпрацюємо з закладами третинного рівня – обласним міжрайонним діагностичним центром у Коростені, куди направляємо на обстеження й консультації пацієнтів, і, звісно, всіма обласними диспансерами та центрами в Житомирі.
– Чи є така співпраця з закладами мережі?
– Звичайно. Щоправда, існують певні труднощі, пов’язані з тим, що у нас мережа одна з найбільших в області – 63 медичних заклади разом із ЦРЛ. Між ними величезні відстані – важко доїжджати й пацієнтам, і нам до них за викликами. Але зараз у районі працюють дві виїзні медичні бригади – проводимо огляд населення: оглядаємо школярів і ветеранів Великої Вітчизняної війни.
Проте хочу зауважити, що співпраця з закладами мережі – це не лише робота виїзних бригад, а ще й навчання сімейних лікарів сільських амбулаторій, фельдшерів, медсестер, які ми постійно проводимо. Тобто вони не залишені зі своїми проблемами наодинці – разом із завідуючим відділенням лікарів загальної практики – сімейної медицини, заступником головного лікаря з медичного обслуговування населення розглядаємо питання, які цікавлять медпрацівників сільських закладів: недоліки, які були в направленнях пацієнтів, в обстеженнях, занедбані випадки захворювань пацієнтів, які поступили з мережі в стаціонар ЦРЛ. Коли є потреба, щоб приїхали до них районні спеціалісти й на місцях допомогли в огляді декретованих груп населення та населення, яке не в змозі добратись до «районки» (тому що сьогодні на селі люди переважно старшого та глибоко похилого віку), наші бригади виїжджають. Ми навіть практикували виїзди для диспансерного обстеження пацієнтів лікарем-ендоскопістом – сімейні лікарі та фельдшери підбирали й готували населення до оглядів. Тобто така співпраця у нас тісна й активна.
– А чи вистачає для роботи обладнання?
– Скажу, що в цьому є чим похвалитись – ми придбали новий цифровий флюорограф, який значно полегшив роботу з проведення флюорографічних обстежень. Дякуємо за такий гарний апарат.
Звісно, хотілось би новий апарат УЗД. Він у нас уже старий – однозначно є потреба в більш сучасному.
– Хотілось би також придбання нової апаратури для палати інтенсивної терапії, – додала заступник головного лікаря з лікувальної роботи Анжеліка Юріївна Цмокалюк, – тому що дихальна апаратура наразі потребує заміни. Але вона на сьогоднішній день коштує близько півмільйона гривень, а такі кошти для району – значна сума. Фінансування – це, звісно, досить велика проблема, про яку хочеться, щоб наша держава подумала: виділених нею, зокрема, близько 400 тисяч гривень для медикаментозного забезпечення населення району протягом року вистачає лише на наркотичні засоби, кисень, придбання деззасобів, засобів для надання невідкладної допомоги. Тому хочу відзначити, що в цьому плані нам дуже допомагає благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області»: якщо на стаціонарне лікування поступає член «Лікарняної каси» – проблем із забезпеченням його медикаментами немає. Це велика підтримка для людей – тим паче, що в селах сьогодні переважна більшість мешканців – похилого віку з надто невеликим достатком.
А похвалитись хотілось би, зокрема, тим, що стаціонар Ємільчинської ЦРЛ (яка, маючи в структурі 130 ліжок терапевтичного, неврологічного, дитячого, інфекційного, пологового, хірургічного, травматологічного, гінекологічного відділень і відділення інтенсивної терапії та 10 ліжок Барашівської дільничної лікарні) на 100% забезпечений і лікарями, й середнім медперсоналом – від нестачі кадрів ми не страждаємо. Крім того, маємо на сьогоднішній день процент виконання ліжко-днів на рівні обласних показників. Проведені у нас були гарні ремонти – капітальний ремонт дитячого та пологового відділень, чистої половини хірургічного відділення, відділення інтенсивної терапії, оперблоку, відділення трансфузіології (стараємось щорічно виконувати план по донорству). Двічі ми акредитувались, як «Лікарня, доброзичлива до дитини» – маємо цей статус і тримаємо його. Також із 2009 року займаємось проектом інтегрованого ведення хвороб дитячого віку (до втілення його залучені сімейні лікарі, педіатри, фельдшери всіх медичних закладів), який приніс гарні результати: знижені показники постнеонатальної смертності, захворюваності дітей та кількість викликів по санавіації і поступлення важких дітей у реанімаційні відділення.
– Отож – підсумовуючи – додам, що якихось об’єктивних скарг по наданню невідкладної, планової допомоги від жителів району не надходить, – сказав керівник закладу. – Населення з досить великою повагою та вдячністю ставиться до лікарів, до того, що наша лікарня існує. Щиро сподіваюсь, що цю повагу та вдячність ми своєю працею будемо надалі лише примножувати.

Вікторія Паламарчук.

Детальніше

«Пацієнти йдуть від нас задоволеними!»

- Тому що ми робимо їх не лише здоровими, а й – красивими! – стверджує завідуючий хірургічним відділенням ЦМЛ №1 Житомира Олександр Марцінович Шатило. – Мова йде про пластичні операції.
– Що не говоріть, але краса – це здоров’я. Адже, коли людина має гарний вигляд, вона – як не прозвучало б, здавалось, банально – й почувається краще. Але, на жаль, багато хто має проблеми з зовнішнім виглядом – як природнього походження (тобто вроджені дефекти), так і після операційного втручання (наприклад, післяопераційні рубці, дефекти передньої черевної стінки у вигляді гриж). Для їх ліквідації в нашому відділенні здійснюються пластичні операції.
– Вперше чую про те, що в хірургічному відділенні ЦМЛ №1 Житомира роблять подібні втручання!
– А тим часом такий вид пластичних операцій, як абдомінальні, тут проводяться вже більше 20 років – першовідкривачем їх була Валентина Андріївна Святюк, її справу продовжив Василь Григорович Шкляєв. А зараз у нас працює дипломований фахівець – Юлія Володимирівна Талалай протягом уже більше п’яти років здійснює подібні операції при наявності у пацієнтів дефектів. Вона пройшла відповідні курси й отримала спеціалізацію за напрямками: пластична хірургія тулуба, молочних залоз, обличчя, кінцівок.
– Проблема, можна сказати, в пацієнтах, – всміхаючись, зауважує Юлія Володимирівна, – хтось не знає про наші можливості, інші – соромляться звернутись до лікаря. Ми ж готові працювати більше й обслуговувати – прикрашати, скажімо так – більшу кількість пацієнтів.
– У нас є служба, відповідно підготовлена для знеболення, – продовжує Олександр Марцінович, – склались гарні тандеми з анестезіологами. Скажу більше: у деяких випадках по анестезіологічному забезпеченню пластичних операцій вони зробили великий крок уперед. При найменших матеріальних затратах хворого вони вміють проводити знеболення протягом 5-6 годин. При цьому післяопераційна реабілітація пацієнта легша й він краще себе почуває.
– Отже – детальніше про пластичні операції, які здійснюються спеціалістами відділення.
– Насамперед – абдомінопластика (пластика передньої черевної стінки). В тому числі й симультанні операції – тобто пацієнт звертається до нас із приводу великої вентральної грижі й, окрім того, має бажання «привести до ладу» живіт – усунути його відвислість (так званий «фартух»). Отож ми маємо можливість зробити дві операції в одній (й успішно це здійснюємо) – тобто під час однієї операційної травми пацієнт отримує оздоровлення в плані грижі (заправляється вміст черевної порожнини в живіт, де укріплюється – в залежності від методів – або поліпропіленовою сіткою, або власними тканинами), яка є хірургічною проблемою, і долає свою естетичну проблему.
До речі, в Житомирі заміщення дефектів передньої черевної стінки власними тканинами пацієнта (аутодермальним шматком, в даному випадку шматком зі шкіри пацієнта) не роблять більше в жодному медичному закладі (загалом в Україні – лише в трьох-чотирьох областях). Хочу зауважити, що цей метод взагалі дещо призабутий, тому що саме оперативне втручання набагато трудомісткіше – займає багато часу (адже треба виділити всі тканини, правильно їх обробити, підшити, звести). Операція триває три-чотири години. Проте при пластиці власною шкірою пацієнта менше післяопераційних ускладнень, краща загоюваність, організм не реагує на власні тканини, як на стороннє тіло. І саме в нашій лікарні Валентина Андріївна та Василь Григорович довели цей метод до бездоганності, модифікували. Зараз же особливо відточили цю майстерність і успішно застосовують із гарними – й віддаленими в тому числі – результатами. Навіть коли доводилось таких хворих брати з якоюсь абдомінальною проблемою вже через кілька років після цих операцій (тобто була можливість оцінити стан передньої черевної стінки віддалено в часі) – результати виявились чудовими: щільний каркас, гарна передня черевна стінка, відсутність рецидивів. Пацієнти, зазвичай, задоволені – й оздоровлення отримали, й живіт підтягнутий – вигляд вони мають гарний.
Звертаються до нас люди після схуднення – наприклад, у результаті медичних операцій (зокрема, лапароскопічного «зменшення» шлунка) – з масивною відвислістю шкіри живота, боків, стегон. Допомагаємо їм, адже шкіра (до речі, після будь-якої втрати ваги) нікуди не дівається, на жаль – тоді тіло потрібно вже моделювати.
Приходять молоді жінки навіть без великого ожиріння – з нормальним або майже нормальним індексом маси тіла, але – з післяпологовими деформаціями передньої черевної стінки або невеликими грижами після вагітності та пологів.
Звертаються інколи пацієнтки, котрі просто хотіли б мати кращий вигляд (на жаль, у Житомирі чомусь жінки соромляться звертатись до хірургів із таким проханням). Ми володіємо й знаннями, й уміннями, й навичками, й інструментарієм для виконання як великих абдомінопластик, так і міні-абдомінопластик, поєднаних із ліпосакцією (як окремим або допоміжним методом при виконанні абдомінопластик).
– Якщо вже торкнулись ліпосакції, – продовжила Юлія Володимирівна Талалай, – здійснюємо ліпосакцію стегон, сідниць, внутрішньої поверхні колінних суглобів, підборіддя (що значно, до речі, покращує й омолоджує вигляд).
– Оце-от можна прибрати у мене (демонструючи «оце-от» – «друге підборіддя», відразу переходжу від інтерв’ю й до конкретної справи – таке собі журналістське дослідження)?
– Так. Якщо у Вас глибоко розташована під’язикова кістка – а вона таки глибоко – то можна отримати досить хороший естетичний результат. Ви ж розумієте, чіткий рівень нижньої щелепи – це відповідно молодше обличчя.
До речі, у відділенні проводиться ліпофілінг – забір під час ліпосакції жирової тканини в пацієнта, оброблення її спеціальним методом й одномоментно – введення в необхідні зони (де спостерігаються западіння контура і є потреба у його вирівнюванні).
По хірургії обличчя також виконуємо блефаропластику (пластику повіки), отопластику – усунення деформації вуха.
Окремий напрямок роботи – хірургія молочної залози: збільшуємо за допомогою імплантів, зменшуємо – якщо є в тому потреба (при гігантомастії, наприклад), підтягуємо – при віковому опущенні молочних залоз. Усуваємо також аномалії розвитку молочних залоз та їх асиметрії. Крім того, проводимо міні-хірургію при деформації сосково-ореолярного комплексу для покращення вигляду.
Окремий напрямок нашої роботи – ліквідація рубцевих деформацій тулуба, кінцівок. Здійснюємо це з застосуванням сучасних реконструктивних методик: вирощування шкірних тканин із застосуванням еспандерів.
– Поясніть останній.
– Якщо, наприклад, є дефект шкіри або груба рубцева деформація – її потрібно замістити нормальною неушкодженою шкірою. Тож на першому етапі оперативного втручання встановлюється спеціальне пристосування – тканинний еспандер, який вирощує шкіру, розтягуючи її. Другий етап: через півтора-два місяці еспандер із рубцевою деформацією видаляється й заміщується неушкодженою шкірою. При цьому рубець формується в умовах, близьких до ідеальних – без натягування, відповідно післяопераційний результат кращий.
Й на чому я хотіла б наголосити: ми працюємо, враховуючи індивідуальні особливості кожного пацієнта. Нашими операціями намагаємось «обдурити» природу й надати людям найкращого вигляду, як мовиться, з «вихідного матеріалу» – з того, що людина має сама. Чарівної палички у нас немає, але значно покращити зовнішній вигляд – ми можемо з цим справитись.
– Апаратури вистачає?
– Інструментарій зараз купується переважно самими хірургами, – зауважив Олександр Марцінович. – Щоб якось «бути на плаву» і підтримувати статус у сучасному світі, то для цього треба вкладати кошти. Ми сподіваємось, що цього року влада допоможе нам – принаймні, обіцяють.
– Наразі відбувається деяка реорганізація відділення, – додала Юлія Володимирівна Талалай, – й у зв’язку з цим здійснюється акцент на мінімізацію оперативних втручань – тобто щоб більшість їх виконувати лапароскопічно.
– У відділенні є прекрасна сучасна лапароскопічна стійка, – продовжив його завідуючий. – Ми ж маємо гарний досвід роботи на даному обладнанні – працюємо на жовчовідвідних шляхах, виконуємо ургентні оперативні втручання (проводимо й апендиктомії, й холецистектомії). Скажу Вам так, що – як для закладу вторинної медичної допомоги – ми, вважаю, за забезпеченістю апаратурою та вмінням її застосовувати на достойному рівні.
До того ж варто згадати ще й про впорядковані палати – тобто комфортне перебування пацієнтів у післяопераційному періоді гарантоване.
А медикаментами та витратними матеріалами при проведенні симультанних (подвійних) операцій із приводу вентральних гриж забезпечує благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області». Адже при такому об’ємному оперативному втручанні можливі ускладнення, тож «Лікарняна каса» забезпечує тромбопрофілактику (тому що такі пацієнти, зазвичай, мають підвищену масу тіла), антибіотикопрофілактику, знеболення, перев’язувальний матеріал тощо.
– Про професійний рівень персоналу що скажете?
– А про це годі й говорити – лікарський склад у нас високого професійного рівня. Кваліфікований і середній медперсонал, котрий має великий досвід роботи з лапароскопічним обладнанням. Компетентні наші медсестри й у виходжуванні пацієнтів – що має особливе значення.
– Тож, кажете, пацієнти йдуть від вас задоволеними?
– Та ось лише недавній приклад. Пацієнтка з Ємільчинського району поступила до нас із великим дефектом передньої черевної стінки. Років десять тому у неї було оперативне втручання. Після цього – людина з сільської місцевості, тож фізично дуже багато працює – відбулась суттєва деформація передньої черевної стінки. Скажу без перебільшень і намагання настрахати: все (починаючи від грудей і закінчуючи лоном) трималось тільки на клапті шкіри – фактично весь кишечник був відразу під шкірою. Паралельно у пацієнтки діагностована жовчнокам’яна хвороба – їй було показано оперативне втручання. Отож на першому етапі ми здійснили холецистектомію, затим – абдомінопластику передньої черевної стінки. І жінка виписана без ускладнень – вийшла від нас струнка і красива. Думаю – задоволена!
Вікторія Паламарчук.

Детальніше

З Великоднем – світлим святом Воскресіння Господнього!

Дорогі земляки!
Прийміть найщиріші вітання з Великоднем – світлим святом Воскресіння Господнього!
Великдень нагадує про справжні цінності, які близькі для всіх нас. Це свято є свідченням того, що всеперемагаюча віра в добро та надія на те, що світло в наших душах завжди буде давати нам сили та мудрості – основа щасливого життя кожної людини та суспільства в цілому.
Тож нехай необхідність любов’ю наповнювати свої серця та нестримне бажання жити й творити добро щоденно супроводжують вас. Нехай це свято, як вісник оновлення, мрій і сподівань, принесе нашій країні й у дім кожного з нас добро і достаток, родинне тепло, мир і злагоду, хай щедро обдарує міцним здоров’ям та Господньою ласкою. Єдності та натхнення у праці усім нам задля відродження та процвітання кожної родини й нашої рідної країни. Я дуже хочу, щоб Україна була щаслива! І я бажаю вам жити – красиво й багато!

З повагою – В.Д.Парій,
голова правління благодійної організації
«Лікарняна каса Житомирської області»,
завідувач кафедри менеджменту охорони здоров’я
Національного медичного університету
імені О.О.Богомольця,
д.мед.н., професор,
заслужений лікар України.

Детальніше

“Пульс” №14 – 07.04.2016 р. – подяка В.С.Шабаліна

З НАШОЇ ПОШТИ

Доброго дня, шановна редакціє!

Пишу вам, щоб на сторінках газети подякувати людям, котрі у важку хвилину прийшли на допомогу й не просто покращили моє здоров’я, а дійсно врятували життя.

Нещодавно довелось мені оперуватись – у хірургічному відділенні ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського з мого жовчного міхура витягли шматок «бурштину» – як іноді говорю, розповідаючи про свою «пригоду» – величиною з волоський горіх (навіть не думала, що такий «виростила»!). Я й сама маю 48 років медичного стажу, але таким дисциплінованим, чуйним і сердечним колективом, яким керує Перепелиця Віктор Петрович, просто щиро була захоплена. Попри біль та недугу мені там – як не дивно це прозвучить – дуже сподобалось. Сама атмосфера у відділенні така доброзичлива й приємна для хворих. Вони всі «порізані», стогнуть, а зайдуть до палати медсестрички – привітаються, запитають, як ніч переночували, й здається, що біль минув. Перев’язувальні медсестри так ніжно обробляють рани, що хочеться встати й руки їм поцілувати. Я, наприклад, дуже боялась, коли мені мали робити внутрішньовенну ін’єкцію – хоч нібито й вийшла вже з того віку, щоб уколів боятись. А медсестричка – така миленька, хороша – підійшла, поклала руку на плече: «То кажете, що боїтесь?» Дивлюсь, а вона вже зробила все, що треба – я й не відчула уколу. Славні дівчата – таке враження, що вони кастинг проходили, щоб потрапити в хірургію. Гарно у медсестер та молодших медсестер їхня робота виходить під керівництвом старшої медсестри Данько Валентини Володимирівни – всі вони професійно грамотні, культурні, ввічливі.

Й скажу про благодійну організацію «Лікарняна каса Житомирської області» – дуже вона допомогла медикаментами, перев’язувальними, іншими витратними матеріалами (їх мені благодійна організація виділила більше, ніж на тисячу гривень!). У мене (може, цього й не варто розповідати) жовч розійшлась, бо камінь застряг – три дні мені ставили крапельниці, а воно, оте крапання, зараз дороговартісне. Потім операція – та я для неї фактично нічого й не купувала (на відміну від багатьох інших моїх «колег по нещастю», котрі не були в «Лікарняній касі»). Так що «Лікарняна каса» – особливо операційним хворим – дуже-дуже допомагає. Хто не був у ній, то дуже жалкував.

А ще хочу подякувати завідуючій поліклінікою обласного консультативно-діагностичного центру Христині Леонтіївні Прачук (яка вона старанна в роботі – й із пацієнтами, й із персоналом завжди надзвичайно уважна, чуйна) та всім своїм колишнім колегам, адже я прийшла на огляд до центру – вони ж швидко все організували, щоб відразу потрапила до Віктора Петровича Перепелиці в обласну лікарню – навіть «швидку» викликали, бо мені вже було, признатись, непереливки! Віктор Петрович мене все потім запитував: «Скажіть мені, ким Ви працювали в консультативно-діагностичному центрі, що весь заклад про Вас клопочеться?» А я ж була простою медсестрою.

Тому хочу всім, про кого згадала в листі, щиро подякувати за людяність і доброту сердець та побажати й самим бути здоровими, не розгубити тепло своєї душі. Нехай усі ті фізичні та моральні сили, які ви віддаєте людям, повернуться до вас сторицею, хай Бог оберігає ваші родини. Я бажаю вам добра!

З повагою – Шабаліна Віра Степанівна,

м.Житомир.

Детальніше

#medi