сентября, 2017

Відбулось засідання правління благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області»

IMG_8181Основним питанням, яке розглянули під керівництвом голови правління БО «Лікарняна каса Житомирської області» Валентина Дмитровича Парія учасники зібрання, був звіт про діяльність ЛК та виконання плану кошторису в першому півріччі 2017 року, з яким виступив виконавчий директор організації Володимир Станіславович Мишківський.

Він, зокрема, повідомив, що станом на 1 вересня в організації перебували 210 829 осіб, що становить 17% від загальної кількості населення. IMG_8176З початку року до Лікарняної каси вступили 4 700 осіб – планове завдання зі вступу до організації за 8 місяців поточного року виконане на 78%. У виконанні планових завдань передують Коростишівська, Новоград-Волинська, Черняхівська, Овруцька, Андрушівська, Хорошівська філії. Аутсайдерами же за цим напрямком роботи, на жаль, залишились Ружинська, Брусилівська, Ємільчинська, Олевська, Чуднівська філії – змін по активності вступу населення цих районів до ЛК не відзначається. IMG_8157

– Цьогоріч ми провели велику інформаційно-роз’яснювальну роботу про переваги перебування в БО «Лікарняна каса Житомирської області» в близько 140 підприємствах, тож маємо сподівання на покращення ситуації з колективним вступом. Наразі ж повідомлю, що протягом цього року до ЛК вступили 29 колективів (проти 31 аналогічного періоду минулого року), – сказав Володимир Станіславович. – Як не прикро, але змушений зауважити що під час спілкування з колективами ми отримали багато запитань стосовно діяльності ЛК – попри понад 17-річне існування організації чимало співрозмовників не володіли інформацією про те, що робити, коли під час обстежень, лікування виникають ті чи інші критичні випадки, до кого телефонувати, з ким спілкуватись. Тож ми вибудовуємо зараз нову можливість комунікацій із членами ЛК – потенційними пацієнтами ЛПЗ. Так, зокрема, персональними СМС-повідомленнями надаватимемо інформацію щодо забезпечення обстежень, лікування за рахунок ЛК (наприклад – матерям про амбулаторне лікування дітей) тощо. Це сприятиме – на наше переконання – отриманню членами Лікарняної каси якісної медичної допомоги, що в результаті збільшить показник вступу населення області до організації. Фахівці філій підтримують такий метод надання членам ЛК локальної інформації. IMG_8159

Крім того, В.С.Мишківський повідомив, що наразі користуються популярністю програми пільгового вступу до ЛК – поновлення в організації (протягом 8 місяців цього року відновили своє перебування в Лікарняній касі 662 особи), програма вступу учасників АТО – попри те, що існують відповідні державна та місцеві бюджетні програми, допомогою, яку на пільгових умовах надає цій категорії населення ЛК, цьогоріч скористались 141 особа. Загалом же – і це, за словами виконавчого директора БО «Лікарняна каса Житомирської області», є знаковим – з моменту впровадження програми членами ЛК стали 268 учасників АТО.IMG_8154

Стосовно здійснення основної діяльності організації виконавчий директор повідомив, що стабілізувалась кількість пацієнтів – членів ЛК – які отримують медичну допомогу в цілодобових стаціонарах, що в результаті дало змогу зменшити на 1,6% середню вартість лікування. Це вдалось завдяки запровадженню інших видів лікування – на 20,4% зріс показник амбулаторного лікування.

Також на 27,8% збільшилась кількість обстежених членів ЛК (за 8 місяців цього року – 204 611 випадків) – у тому числі на 25,5% відбулось зростання показника обстежених КТ та МРТ, що пояснюється більшою доступністю цих видів обстежень завдяки введенню в дію відповідного обладнання в ЛПЗ, де їх раніше не було.IMG_8173

– Проте змушений констатувати, що близько 35% громадян – йдеться, зокрема, звісно, про членів ЛК – показів до здійснення цих обстежень не мають, – наголосив Володимир Станіславович. – А це – необґрунтовані витрати, до яких змушена вдаватись Лікарняна каса. Крім того, зауважу, що сьогодні широко впроваджуються – як в обласних, так і міських та районних ЛПЗ – закриті тест-системи, що призводить до здорожчання дослідження. IMG_8179Тож загалом, здійснюючи свою діяльність згідно з затвердженим кошторисом на І півріччя 2017 року, видатки на основну діяльність – лікування, обстеження тощо – при плані 28 718 404 грн. виконано на 29 434 656 грн. (102,5%). Затверджена ж дохідна частина в розмірі 33 944 164 грн. фактично виконана в сумі 33 964 509 грн. (100,1).IMG_8177

Заввідділом аудиту та контролю якості ЛДП Раїса Володимирівна Артюх деталізувала стан надання медичної допомоги членам ЛК за 8 місяців 2017 року, яку, за її словами, впродовж цього періоду надали за рахунок ЛК у 323 215 випадках на суму 37 368 580 грн. При цьому було проліковано 108 673 члени ЛК (37 787 пацієнтів стаціонарно та 70 886 амбулаторно-поліклінічно) на суму 30 571 881 грн.

– Лікування хворих проводиться згідно з Законом України «Про внесення змін до основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги» №3611-17 від 07.07.2011 року, за яким лікувально-діагностичний процес у ЛПЗ має відповідати локальним клінічним протоколам, затвердженим наказами УОЗ Житомирської ОДА та лікарському формуляру, що дає можливість пацієнтам отримати гарантовану, якісну медичну допомогу на всіх етапах її надання, – наголосила виступаюча.

Також вона відзначила, що за 8 місяців 2017 року членам ЛК видано 89 направлень для отримання медичної допомоги в лікувальних закладах м.Києва через Асоціацію працівників лікарняних кас. Крім того, 81 особа з числа членів ЛК скористалась можливістю лікуватись із урахуванням невідкладних станів, які виникали за межами області.IMG_8169

Характеризуючи звернення членів ЛК на цілодобову «гарячу лінію» з медичних питань, Р.В.Артюх зауважила, що питання в основному стосуються сплати благодійних внесків, призначення ліків, які відсутні в уніфікованих протоколах лікування та локальних клінічних протоколах (що вказує на наявність подвійних стандартів), термінів лікування, лікування ЦД тощо. Незалежне ж телефонне опитування пацієнтів, котрі перебувають у Лікарняній касі, та анкетування на сайті ЛК засвідчили, що з 67% із 473 опитаних осіб за власні кошти купували ліки, які відсутні в уніфікованих протоколах лікування та лікарському формулярі (що свідчить про подвійні стандарти лікування). Проте 86,4% будуть рекомендувати іншим вступити до ЛК.IMG_8171

Про прийняття та поновлення, а також виключення громадян із БО «Лікарняна каса Житомирської області» повідомив заступник виконавчого директора Сергій Миколайович Грищук.

Крім того, учасники зібрання детально розглянули заяви членів Лікарняної каси про повернення коштів, витрачених на лікування за межами області. Після детального обговорення було прийнято позитивне рішення за 68 заявами.

Також розглянуті інші питання діяльності благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», за якими прийняті відповідні рішення.

Детальніше

Національний перелік основних лікарських засобів, який набув чинності за рекомендаціями ВООЗ

https://medprosvita.com.ua/62707-2/

Документ набув чинності після публікації у зв’язку з опублікуванням в «Урядовому кур’єрі», № 57. Перелік було сформовано на базі рекомендацій ВООЗ.

«ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 25 березня 2009 р. № 333
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 16 березня 2017 р. № 180)

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК
основних лікарських засобів

Клас, група, підгрупа, міжнародна непатентована назва (МНН) українською та англійською мовами Форма випуску, доза лікарського засобу
I. Анестетики
1. Засоби для загальної анестезії та кисень
Інгаляційні лікарські засоби
Галотан (Нalothane) рідина для інгаляцій
Ізофлуран (Іsoflurane) рідина для інгаляцій
Азоту закис (Nitrous oxide) газ
Кисень (Oxygen) газ
Ін’єкційні лікарські засоби
Кетамін (Ketamine) ін’єкції: 50 мг/мл по 2 мл, по 10 мл
Пропофол (Рropofol) ін’єкції: 10 мг/мл; 20 мг/мл
Тіопентал (Thiopental)(може бути використаний як альтернатива пропофолу) ін’єкції: 0,5 г; 1 г
2. Місцеві анестетики
 Бупівакаїн (Bupivacaine) ін’єкції: 5 мг/мл по 4 мл, 5 мл, 10 мл, 20 млін’єкції: 2,5 мг/мл по 20 мл, 200 мл розчин для спінальної анестезії: 0,5% (гідрохлорид) по 4 мл в ампулах
 Лідокаїн (Lidocaine) ін’єкції: 1%; 2% (гідрохлорид) розчин для спінальної анестезії: 5% (гідрохлорид) по 2 мл в ампулах
Лідокаїн + Епінефрин (Адреналін) (Lidocaine + Epinephrine (Adrenaline)) стоматологічний картридж (ампула): 2% (гідрохлорид) + епінефрин 1:80000ін’єкції: 1%; 2% (гідрохлорид або сульфат) + епінефрин (адреналін) 1:200000 у флаконі
Додатковий перелік
Ефедрин (Ephedrine)* ін’єкції: 30 мг (гідрохлорид) / мл по 1 мл в ампулах
3. Передопераційні та седативні засоби для короткочасних процедур
Атропін (Atropine) ін’єкції: 1 мг (сульфат) у ампулах по 1 мл
Мідазолам (Midazolam) ін’єкції: 1 мг/мл розчин для перорального застосування: 2 мг/мл ї [д]таблетки: 7,5 мг; 15 мг
Діазепам (Diazepam)(може бути використаний як альтернатива мідазоламу) ін’єкції: 5 мг/мл таблетки: 5 мг; 10 мг
Морфін (Morphine) ін’єкції: 10 мг (сульфат або гідрохлорид) по 1 мл в ампулах
II. Лікарські засоби для лікування болю та надання паліативної допомоги
1. Ненаркотичні анальгетики та нестероїдні протизапальні лікарські засоби (НСПЗ)
Кислота ацетилсаліцилова (Acetylsalicylic acid) супозиторії: 50 мг — 150 мг таблетки: 100 мг — 500 мг
Ібупрофен (Ibuprofen)  розчин або суспензія для перорального застосування: 200 мг/5 млтверді лікарські форми: 200 мг; 400 мг; 600 мг
Парацетамол (Paracetamol)* розчин для перорального застосування: 120 мг/5 мл; 125 мг/5 мл супозиторії: 100 мг таблетки: 100 мг — 500 мг розчин для інфузій: 10 мг/мл
2. Опіоїдні анальгетики
Кодеїн (Codeine) таблетки: 30 мг (фосфат)
 Морфін (Morphine) гранули (з повільним вивільненням): 20 мг — 200 мг (морфіну сульфат) ін’єкції: 10 мг (морфіну гідрохлорид або морфіну сульфат) по 1 мл в ампулахрозчин для перорального застосування: 10 мг (морфіну гідрохлорид або морфіну сульфат) / 5 млтаблетки (пролонгованого вивільнення): 10 мг — 200 мг (морфіну сульфат або гідрохлорид)таблетки: 5 мг; 10 мг (морфіну сульфат)
Гідроморфон (Hydromorphone)(може бути використаний як альтернатива морфіну)
Оксикодон (Oxycodone) (може бути використаний як альтернатива морфіну) таблетки: 10 мг; 20 мг; 40 мг; 80 мг
3. Лікарські засоби для симптоматичної фармакотерапії у паліативній допомозі / Лікарські засоби для усунення інших поширених симптомів у паліативній допомозі
Амітриптилін (Amitriptiline) тaблетки: 10 мг; 25 мг; 75 мг
Циклізин (Cyclizine) [д] ін’єкції: 50 мг/мл таблетки: 50 мг
Дексаметазон (Dexamethasone) ін’єкції: 4 мг/мл по 1 мл в ампулах (у вигляді динатрієвої фосфатної солі) розчин для перорального застосування: 2 мг/5 млтаблетки: 0,5 мг — 2 мг [д]; 4 мг
Діазепам (Diazepam) ін’єкції: 5 мг/мл розчин для перорального застосування: 2 мг/5 млрозчин ректальний: 2,5 мг; 5 мг; 10 мгтаблетки: 5 мг; 10 мг
Докузат натрію (Docusate sodium) капсули: 100 мг розчин для перорального застосування: 50 мг/5 мл
Флуоксетин (Fluoxetine)  тверда пероральна лікарська форма: 20 мг (у вигляді гідрохлориду)
Галоперидол (Haloperidol) ін’єкції: 5 мг по 1 мл в ампулахрозчин для перорального застосування: 2 мг/мл тверда пероральна лікарська форма: 0,5 мг; 2 мг; 5 мг
Гіосцину бутилбромід (Hyoscine butylbromide) ін’єкції: 20 мг/мл
Лактулоза (Lactulose) [д] розчин / сироп для перорального застосування: 3,1—3,7 г / 5 мл
Лоперамід (Loperamide) тверда пероральна лікарська форма: 2 мг
Метоклопрамід (Metoclopramide) ін’єкції: 5 мг (гідрохлорид) / мл по 2 мл в ампулахрозчин для перорального застосування: 5 мг/5 мл тверда пероральна лікарська форма: 10 мг (гідрохлорид)
Мідазолам (Midazolam) ін’єкції: 1 мг/мл; 5 мг/мл розчин для перорального застосування: 2 мг/мл [д]тверда пероральна лікарська форма: 7,5 мг; 15 мг
Ондансетрон (Ondansetron) [д]  ін’єкції: 2 мг/мл по 2 мл в ампулах (у вигляді гідрохлориду) розчин для перорального застосування: 4 мг основи / 5 мл тверда пероральна лікарська форма: 4 мг; 8 мг
Сена (Senna) рідина для перорального застосування: 7,5 мг/5 млтаблетки: 13,5 мг; 70 мг
III. Протиалергічні лікарські засоби та лікарські засоби, що використовуються при анафілаксії
Дексаметазон (Dexamethasone) ін’єкції: 4 мг/мл по 1 мл та 2 мл в ампулах (у вигляді солі динатрію фосфату)
Епінефрин / Адреналін (Epinephrine / Adrenaline) ін’єкції: 1 мг (у вигляді гідрохлориду та гідротартрату) по 1 мл в ампулах, що відповідає 1,82 мг адреналіну тартрату в 1 мл
Гідрокортизон (Hydrocortisone) порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 100 мг (у вигляді натрію сукцинату) у флаконісуспензія для ін’єкцій: 25 мг/мл по 2 мл в ампулахтаблетки: 5 мг; 10 мг; 20 мг
 Лоратадин (Loratadine)* розчин або сироп для перорального застосування: 1 мг/мл; 5 мг/млтaблетки: 10 мг
 Преднізолон (Prednisolone) таблетки: 5 мг; 25 мг розчин для перорального застосування: 5 мг/мл [д]розчин для ін’єкцій: 30 мг/мл по 1 мл або по 2 мл
IV. Антидоти та інші речовини, що використовуються при отруєннях
1. Неспецифічні
Вугілля активоване(Аctivated charcoal) порошок: 5 г
2. Специфічні
Ацетилцистеїн (Acetylcysteine) ін’єкції: 100 мг/мл по 3 мл;200 мг/мл по 10 мл в ампулахрозчин для перорального застосування: 10% [д]; 20% [д]
Атропін (Atropine) ін’єкції: 1 мг (сульфат) по 1 мл в ампулах
Кальцію глюконат (Calcium gluconate) ін’єкції: 100 мг/мл по 10 мл в ампулах
Метилтіонінію хлорид / Mетиленовий синій (Methylthioninium chloride / Methylene blue) ін’єкції: 10 мг/мл по 10 мл в ампулах
Налоксон (Naloxone) ін’єкції: 400 мкг (гідрохлорид) по 1 мл в ампулах
Пеніциламін (Penicillamine) тверда пероральна лікарська форма: 250 мг
Калій-заліза гексаціаноферрат (II) (Potassium ferric hexacyano-ferrate (II)— 2H20 (Prussian blue)) порошок для перорального застосування
Натрію нітрит (Sodium nitrite) ін’єкції: 30 мг/мл по 10 мл в ампулах
Натрію тіосульфат (Sodium thiosulphate) ін’єкції: 250 мг/мл по 50 мл в ампулах
Додатковий перелік
Дефероксамін (Deferoxamine) порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 500 мг (мезілат) у флаконі
Димеркапрол (Dimercaprol) розчин для ін’єкцій олійний:
50 мг/мл по 2 мл в ампулах
Натрію, кальцію едетат (Sodium, Сalcium edetate) ін’єкції: 200 мг/мл по 5 мл в ампулах
Фомепізол (Fomepizole) ін’єкції: 5 мг/мл (сульфат) по 20 мл в ампулах або 1 г / мл (основа) по 1,5 мл в ампулах
Сукцимер (Succimer) тверда пероральна лікарська форма: 100 мг
V. Протисудомні / протиепілептичні засоби
Карбамазепін (Carbamazepine) суспензія для перорального застосування: 100 мг/5 млтаблетки (жувальні, з поділкою): 100 мг; 200 мг
Діазепам (Diazepam) гель або ректальний розчин: 5 мг/мл у тубах по 0,5 мл; по 2 мл; по 4 мл розчин для ін’єкцій: 5 мг/мл по 2 млтаблетки: по 5 мг; 10 мг
 Лоразепам (Lorazepam) парентеральні форми: 2 мг/мл по 1 мл в ампулах; 4 мг/мл по 1 мл в ампулах
Магнію сульфат (Magnesium sulphate)* ін’єкції: 0,5 г / мл по 2 мл в ампулах (еквівалентно 1 г в 2 мл; 50% вага / об’єм); 0,5 г / мл по 10 мл в ампулах (еквівалентно 5 г в 10 мл; 50% вага / об’єм); 250 мг/мл по 5 мл або по 10 мл
Мідaзoлам (Midazolam) розчин оромукозний: 5 мг/мл; 10 мг/млампула*: 1 мг/мл; 10 мг/мл
Фенобарбітал (Phenobarbital) ін’єкції: 200 мг/мл (натрій) розчин для перорального застосування: 15 мг/5 млтаблетки: 5 мг — 100 мг
Фенітоїн (Phenytoin) ін’єкції: 50 мг/мл по 5 мл у флаконах (натрієва сіль) розчин для перорального застосування: 25 мг — 30 мг/5 мл тверда пероральна лікарська форма:25 мг; 50 мг; 100 мг (натрієва сіль)таблетки: 117 мг таблетки (жувальні): 50 мг
Вальпроєва кислота / Вальпроат натрію (Valproic acid / Sodium valproate) розчин / сироп для перорального застосування: 57,64 мг/мл по 150 мл; 50 мг/мл по 100 мл; 200 мг/5 млтаблетки (подрібнювані): 100 мг таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні: 200 мг; 300 мг; 500 мг (вальпроат натрію)
Додатковий перелік
Етосуксимід (Ethosuximide) капсули: 250 мг розчин для перорального застосування: 250 мг/5 мл
Вальпроєва кислота / Вальпроат натрію (Valproic acid / Sodium valproate) ін’єкції: 100 мг/мл по 4 мл, 5 мл та 10 мл ліофілізат для розчину для ін’єкцій: по 400 мг
VI. Протиінфекційні лікарські засоби
1. Антигельмінтні лікарські засоби
Кишкові антигельмінтні лікарські засоби
Альбендазол (Albendazole) таблетки: 400 мг
Левамізол (Levamizole) таблетки: 50 мг; 150 мг (у вигляді гідрохлориду)
Мебендазол (Mebendazole) таблетки: 100 мг; 500 мг
Ніклозамід (Niklosamide) таблетки (жувальні): 500 мг
Празиквантел (Praziquantel) таблетки: 150 мг; 600 мг
Пірантел (Pirantel) розчин / суспензія пероральна: 50 мг (у вигляді ембонату або памоату) / млтаблетки: 250 мг (у вигляді ембонату або памоату)
Протималярійні лікарські засоби
Альбендазол (Albendazole) таблетки: 400 мг
Диетилкарбамазепін (Diethylcarbamazine) таблетки: 50 мг; 100 мг (дигідрогену цитрат)
Івермектин (Ivermectin) таблетки (з поділкою): 3 мг
Антишистосомічні та інші антитрематодні лікарські засоби
Празиквантел (Praziquantel) таблетки: 600 мг
Триклабендазол (Triclabendazole) таблетки: 250 мг
Додатковий перелік
Оксамніхін (Oxamniquine)* капсули: 250 мг розчин пероральний: 250 мг/5 мл
2. Антибактеріальні лікарські засоби
Бета-лактамні антибіотики
Амоксицилін (Amoxicillin) тверда пероральна лікарська форма: 250 мг; 500 мг (у вигляді тригідрату) порошок для приготування розчину / суспензії для перорального застосування (у вигляді тригідрату): 125 мг/5 мл або 250 мг/5 мл [д]
Амоксицилін + Клавуланова кислота (Amoxicillin + Clavulanic acid) розчин для перорального застосування: 125 мг амоксициліну + 31,25 мг клавуланової кислоти / 5 мл порошок для оральної суспензії: 250 мг амоксициліну + 62,5 мг клавуланової кислоти / 5 мл [д]таблетки: 250 мг / 62,5 мг; 500 мг / 125 мг
Ампіцилін (Ampicillin) порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 500 мг; 1 г (у вигляді натрієвої солі)
Бензатину бензилпеніцилін (Benzathine benzylpenicillin) порошок для приготування суспензії для ін’єкцій: 900 мг бензилпеніциліну (= 1,2 млн. МО) по 5 мл у флаконі [д];
1,44 г бензилпеніциліну (= 2,4 млн. МО) по 5 мл у флаконі
Бензилпеніцилін (Benzylpenicillin) порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 600 мг (= 1 млн. МО), (натрієвої або калієвої солі); 3 г (= 5 млн. МО) (натрієвої або калієвої солі)
Цефалексин (Cefalexin) [д] порошок / гранули для приготування суспензії для перорального застосування: 250 мг/5мл (безводний); 125 мг/5 млкапсули: 250 мг (у вигляді моногідрату)
 Цефазолін (Cefazolin)*  порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 1 г (у вигляді натрієвої солі) у флаконі
Цефіксим (Cefixime)* капсули: 400 мг (у вигляді тригідрату)
Цефтріаксон (Ceftriaxone)*  порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 250 мг; 1 г (у вигляді натрієвої солі) у флаконі
 Клоксацилін (Cloxacillin) капсули: 500 мг; 1 г (у вигляді натрієвої солі) порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 500 мг (у вигляді натрієвої солі) у флаконіпорошок для приготування розчину для перорального застосування:125 мг (у вигляді натрієвої солі) / 5 мл
Феноксиметилпеніцилін (Phenoxymethylpenicillin) порошок для приготування розчину для перорального застосування:250 мг (у вигляді калієвої солі) / 5 млтаблетки: 250 мг (у вигляді калієвої солі)
Прокаїну бензилпеніцилін (Procaine benzylpenicillin)* порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 1 г (= 1 млн. МО); 3 г(= 3 млн. МО) у флаконі
Додатковий перелік
Цефотаксим (Cefotaxime)* [сп] порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 250 мг у флаконі (у вигляді натрієвої солі)
Цефтазидим (Ceftazidime) порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 250 мг; 1 г (у вигляді пентагідрату) у флаконі
Іміпенем + Циластатин (lmipenem + Cilastatin)* порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 250 мг (у вигляді моногідрату) + 250 мг (у вигляді натрієвої солі); 500 мг (у вигляді моногідрату) + 500 мг (у вигляді натрієвої солі) у флаконах
Інші антибактеріальні лікарські засоби
Азитроміцин (Azithromycin)* тверда пероральна лікарська форма: 250 мг; 500 мгпорошок для приготування оральної суспензії: 200 мг/5 мл розчин для перорального застосування: 200 мг/5 мл
Хлорамфенікол (Chloramphenicol) тверда пероральна лікарська форма: 250 мголійна суспензія для ін’єкцій*:0,5 г (у вигляді натрію сукцинату) / млпо 2 мл в ампулахрозчин для перорального застосування: 150 мг (у вигляді пальмітату) / 5 мл порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 1 г (натрію сукцинат) у флаконі
 Ципрофлоксацин (Ciprofloxacin)* розчин для перорального застосування: 250 мг/5 мл (безводний) [д]розчин для внутрішньовенних інфузій: 2 мг/мл(у вигляді гіклату) [д]таблетки: 250 мг (у вигляді гідрохлориду)
Кларитроміцин (Clarithromycin)* тверда пероральна лікарська форма: 500 мг
Доксициклін (Doxycycline)  розчин для перорального застосування: 25 мг/5 мл [д];50 мг/5 мл (безводний) [д]розчин для перорального застосування: 25 мг/5 мл [д];50 мг/5 мл [д] (у вигляді хіклату)тверда пероральна лікарська форма:50 мг [д]; 100 мг
 Гентаміцин (Gentamicin) ін’єкції: 10 мг (у вигляді сульфату) / мл по 2 мл в ампулах; 40 мг (у вигляді сульфату) / мл по 2 мл в ампулах
 Еритроміцин (Erythromycin) тверда пероральна лікарська форма: 200 мг; 250 мгпорошок для приготування розчину для ін’єкцій: 500 мг (у вигляді лактобіонату) у флаконіпорошок для приготування розчину для перорального застосування:125 мг/5 мл (у вигляді стеарату або естолату або етилу сукцинату)
 Метронідазол (Metronidazole) ін’єкції: 500 мг по 100 мл у флаконісупозиторії, таблетки вагінальні, песарії: 500 мг; 1 гтаблетки: 200 мг — 500 мг розчин для перорального застосування: 200 мг (у вигляді бензоату) / 5 мл
Нітрофурантоїн (Nitrofurantoin) тверда пероральна лікарська форма: 100 мг розчин для перорального застосування: 25 мг/5 мл [д]
Спектиноміцин (Spectinomycin) порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 2 г (у вигляді гідрохлориду) у флаконі
Сульфаметоксазол + Триметоприм (Sulfamethoxazole + Trimethoprim) розчин для перорального застосування: 200 мг + 40 мг/5 млтаблетки: 100 мг + 20 мг; 400 мг + 80 мг; 800 мг + 160 мгін’єкції: 80 мг + 16 мг/мл по 5 мл або по 10 мл в ампулахконцентрат для приготування розчину для інфузій: (80 мг + 16 мг) / мл
Додатковий перелік
Кліндаміцин (Clindamycin) капсули: 150 мг (у вигляді гідрохлориду) ін’єкції: 150 мг (у вигляді фосфату) / мл розчин для перорального застосування: 75 мг/5 мл (пальмітат) [сп]
Ванкоміцин (Vancomycin) порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 250 мг; 500 мг; 1000 мг (гідрохлорид) у флаконі ліофілізат для приготування розчину для інфузій: 500 мг; 1000 мг у флаконі
Антилепрозойні лікарські засоби
Клофазимін (Clofazimine) капсули: 50 мг; 100 мг
Дапсон (Dapsone) таблетки: 25 мг; 50 мг; 100 мг
Рифампіцин (Rifampicin) тверда пероральна лікарська форма: 150 мг; 300 мг
Протитуберкульозні лікарські засоби
Етамбутол (Ethambutol) ін’єкції: 100 мг/мл таблетки: 100 мг — 400 мг (гідрохлорид) розчин для перорального застосування: 25 мг/мл [д]
Етамбутол + Iзоніазид (Ethambutol + Isoniazid) таблетки: 400 мг + 150 мг
Етамбутол + Ізоніазид + Піразинамід + Рифампіцин (Ethambutol + lsoniazid + Pyrazinamide + Rifampicin) таблетки: 275 мг + 75 мг + 400 мг + 150 мг
Етамбутол + Ізоніазид + Рифампіцин (Ethambutol + lsoniazid + Rifampicin) таблетки: 275 мг + 75 мг + 150 мг
Ізоніазид (Isoniazid) ін’єкції: 100 мг / мл по 5 мл в ампулахтаблетки: 100 мг — 300 мг розчин / сироп для перорального застосування: 100 мг/5 мл розчин для перорального застосування: 50 мг/5 мл [д]таблетки (з поділкою): 50 мг
Ізоніазід + Піразинамід + Рифампіцин (Isoniazid + Pyrazinamide + Rifampicin) таблетки: 75 мг + 400 мг + 150 мг; 150 мг + 500 мг + 150 мг (для переривчастого використання тричі на тиждень); 75 мг + 50 мг + 150 мг; 60 мг + 30 мг + 150 мг
Ізоніазид + Рифампіцин (lsoniazid + Rifampicin) таблетки: 75 мг + 150 мг таблетки: 150 мг + 300 мг; 60 мг +60 мг / 150 мг + 150 мг (для переривчастого використання тричі на тиждень); 75 мг + 50 мг; 60 мг + 30 мг
Піразинамід (Pyrazinamide) таблетки: 400 мг; 500 мг розчин для перорального застосування: 30 мг/мл [д]таблетки (дисперговані): 150 мг таблетки (з поділкою): 150 мг
Рифабутин (Rifabutin)* капсули: 150 мг
Рифампіцин (Rifampicin) тверда пероральна лікарська форма: 150 мг; 300 мг розчин для перорального застосування: 20 мг/мл [д]
Рифапентин (Rifapentine)* таблетки: 150 мг
Стрептоміцин (Streptomycin) [сп] порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 1 г (у вигляді сульфату) у флаконі
Додатковий перелік
Амікацин (Amikacin) порошок / ліофілізат для приготування розчину для ін’єкцій: 100 мг; 500 мг; 1 г (у вигляді сульфату) розчин для ін’єкцій: 50 мг/мл по 2 мл
Капреоміцин (Capreomycin) порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 1 г (у вигляді сульфату)
Циклосерин (Сycloserine) тверда пероральна лікарська форма: 250 мг
Теризидон (Terizidone)(може бути використаний як альтернатива циклосерину) капсули: 250 мг; 300 мг
Деламанід (Delamanid) таблетки: 50 мг
Етіонамід (Ethionamide) таблетки: 125 мг; 250 мг
Протіонамід (Protionamide)(може бути використаний в як альтернатива етіонаміду) таблетки: 250 мг
Канаміцин (Kanamycin) порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 1 г (у вигляді сульфату) розчин
Левофлоксацин (Levofloxacin) ін’єкції: 5 мг/млтaблетки: 250 мг; 500 мг; 750 мг
Офлоксацин (Ofloxacin)(може бути використаний в як альтернатива левофлоксацину) ін’єкції: 2 мг/мл або 200 мг / 100мл таблетки: 200 мг; 400 мг
Моксифлоксацин (Moxifloxacin)(може бути використаний в як альтернатива левофлоксацину) ін’єкції: 400мг / 100мл; 400 мг / 250 мл таблетки: 400 мг
Лінезолід (Linezolid) розчин для інфузій: 2 мг/мл по 300 мл у пляшках таблетки: 400 мг; 600 мг порошок для приготування розчину для перорального застосування: 100 мг/5 мл
Натрію аміносаліцилат (Sodium aminosalicylate) ін’єкції: 30 мг/млгранули: 4 г у пакетику гранули кишковорозчинні: 600 мг / г по 9,2 г гранул в саше порошок для орального розчину: по 5,52 г в саше таблетки: 500 мг
3. Протигрибкові лікарські засоби
Амфотерицин В (Amphotericin B) порошок / ліофілізат для приготування розчину для інфузій: 50 мг у флаконі (у вигляді натрію деоксихолату або комплексу з ліпосомами)
Клотримазол (Clotrimazole) вагінальний крем: 1%; 10%вагінальні таблетки: 100 мг; 200 мг; 500 мг
 Флуконазол (Fluconazole) тверда пероральна лікарська форма:50 мгін’єкції: 2 мг/мл у флаконірозчин для перорального застосування: 50 мг/5 мл
Флуцитозин (Flucytosine) розчин для інфузій: 2,5 г / 250 млкапсули: 250 мг
Гризеофульвін (Griseofulvin) тверда пероральна лікарська форма: 125 мг; 250 мг розчин для перорального застосування: 125 мг/5 мл [д]
Ністатин (Nystatin) таблетки: 100 000 МО; 500 000 МОпастилки: 100 000 МОрозчин для перорального застосування: 50 мг/5 мл [д]; 100 000 МО / мл [д]песарії: 100 000 МО
Додатковий перелік
Калію йодид (Potassium iodide) насичений розчин
4. Противірусні лікарські засоби
Протигерпесні лікарські засоби
 Ацикловір (Aciclovir) порошок для приготування розчину для інфузій: 250 мг (у вигляді натрієвої солі) у флаконітаблетки: 200 мг; 400 мг розчин для перорального застосування: 200 мг/5 мл; 250 мг/5 мл [д]
Антиретровірусні лікарські засоби
Нуклеозидні / нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази
Абакавір (Abacavir) розчин для перорального застосування: 100 мг (у вигляді сульфату) / 5 мл або 20 мг/мл таблетки: 300 мг (у вигляді сульфату)
Ламівудин (Lamivudine) розчин для перорального застосування: 50 мг/5 мл або 10 мг/мл таблетки: 150 мг
Тенофовіру дизопроксилу фумарат (Tenofovir disoproxil fumarate) таблетки (тенофовіру дизопроксилу фумарат — еквівалентний 245 мг тенофовіру дизопроксилу): 300 мг
Зидовудин (Zidovudine) розчин для перорального застосування: 50 мг/5 мл або 10 мг/мл розчин для приготування внутрішньовенних інфузій: 10 мг/мл у 20 млтаблетки: 300 мгкапсули: 100 мг; 250 мг
Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази
Ефавіренз (Efavirenz)  капсули: 50 мг; 100 мг; 200 мг таблетки: 200 мг; 600 мг
Невірапін (Nevirapine) рідина для перорального застосування: 50 мг/5 млтаблетки: 50 мг; 200 мг
Інгібітори протеази
Атазанавір (Atazanavir) тверда пероральна лікарська форма: 100 мг; 150 мг; 300 мг (у вигляді сульфату)
Ритонавір (Ritonavir) таблетки (термостабільні): 25 мг; 100 мгкапсули: 100 мг розчин для перорального застосування: 400 мг/5 мл
Саквінавір (Saquinavir)* тверда пероральна лікарська форма: 200 мг; 500 мг (у вигляді мезилату)
Фіксовані комбінації
Абакавір + Ламівудін (Abacavir + Lamivudine) таблетки: 60 мг (як сульфат) + 30 мг; 600 мг + 300 мг
Ефавіренз + Емтрицитабін +Тенофовір (Efavirenz + Emtricitabine + Tenofovir) таблетки: 600 мг + 200 мг + 300 мг (дизопроксил фумарату, що еквівалентно 245 мг тенофовіру)
Емтрицитабін + Тенофовір
(Emtricitabine + Tenofovir)
таблетки: 200 мг + 300 мг (дизопроксил фумарату, що еквівалентно 245 мг тенофовіру)
Ламівудин + Зидовудин (Lamivudine + Zidovudine) таблетки: 30 мг + 60 мг [д];150 мг + 300 мг
Інші противірусні засоби
Озельтамівір (Oseltamivir)* капсули: 30 мг; 45 мг; 75 мг (фосфату) порошок для приготування суспензії для перорального застосування: 12 мг/мл; 6 мг/мл
Рибавірин (Ribavirin)* тверда пероральна лікарська форма: 200 мг; 400 мг; 600 мгін’єкція для внутрішньовенного введення: 800 мг і 1 г в 10 мл розчину фосфатного буфера
Лікарські засоби проти гепатиту
Лікарські засоби для лікування гепатиту B
Нуклеозидні / нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази
Ентекавір (Еntecavir) розчин для перорального застосування: 0,05 мг/мл таблетки: 0,5 мг; 1 мг
Тенофовіру дизопроксилу фумарат (Тenofovir disoproxil fumarate (TDF)) таблетки: 300 мг (тенофовіру дизопроксилу фумарат, що еквівалентно 245 мг тенофовіру дизопроксилу)
Лікарські засоби для лікування гепатиту C
Нуклеотидні інгібітори полімерази
Софосбувір (Sofosbuvir) таблетки: 400 мг
Інші противірусні засоби
Рибавірин (Ribavirin)* розчин для внутрішньовенного введення: 1 г / 10 мл фосфатного буферного розчинутаблетки / капсули: 200 мг; 400 мг; 600 мг розчин для внутрішньовеннього введення: 800 мг / 10 мл фосфатного буферного розчину
Додатковий перелік
Пегільований інтерферон альфа (2а або 2b) (Pegylated interferon alpha (2a or 2b))* флакон або шприц: 80 мкг; 100 мкг; 120 мкг (пегільований інтерферон альфа 2b); 90 мкг, 180 мкг (пегільований інтерферон альфа 2а)
5. Засоби для лікування протозойних інфекцій
Засоби для лікування амебіазу та лямбліозу
Дилоксанід (Diloxanide)  таблетки: 500 мг (фуроат)
 Метронідазол (Metronidazole) ін’єкції: 500 мг в 100 мл флаконахтаблетки: 200 мг — 500 мг розчин оральний: 200 мг (бензоат) / 5 мл
Засоби для лікування лейшманіозу
Амфотерицин В (Amphotericin B) порошок / ліофілізат для приготування розчину для ін’єкцій: 50 мг у флаконі (як дезоксіхолатов натрію або ліпосомного комплексу)
Мілтефозін (Miltefosine) тверда пероральна лікарська форма:10 мг; 50 мг
Паромоміцин (Paromomycin) розчин для ін’єкцій: 750 мг паромоміцину (у вигляді сульфату)
Натрію стибоглюконат або Меглюмін антимоніат (Sodium stibogluconate or Meglumine antimoniate) ін’єкції: 100 мг/мл, 1 флакон = 30 мл або 30%, що еквівалентно приблизно 8,1% сурмі (п’ятивалентній) по 5 мл в ампулах
Засоби для лікування малярії
Для лікування малярії
Амодиахін (Amodiaquine)* таблетки: 153 мг або 200 мг (у вигляді гідрохлориду)
Артеметер (Artemether)* розчин олійний: 80 мг/мл в ампулах по 1 мл
Артеметер + Лумефантрін (Artemether + Lumefantrine)* таблетки: 20 мг + 120 мг таблетки (дисперговані): 20 мг + 120 мг [д]
Артезунат (Artescuante)* ін’єкції: ампули, що містять 60 мг безводної артезунатової кислоти з окремою ампулою 5% розчину натрію бікарбонатуректальна лікарська форма: 50 мг; 200 мг [д]таблетки: 50 мг
Артезунат + Амодиахін (Artescuante + Amodiaquine)* таблетки: 25 мг + 67,5 мг; 50 мг + 135 мг; 100 мг + 270 мг
Артезунат + Мефлохін (Artesunate + Mefloquine) таблетки: 25 мг + 55 мг; 100 мг + 220 мг
Хлорохін (Chloroquine)* розчин оральний: 50 мг (у вигляді фосфату або сульфату) / 5 млтаблетки: 100 мг; 150 мг; 250 мг (у вигляді фосфату або сульфату)
Доксициклін (Doxycycline)* таблетки: 100 мг таблетки (дисперговані): 100 мг (у вигляді моногідрату)капсули: 100 мг
Мефлохін (Mefloquine)* таблетки: 250 мг (у вигляді гідрохлориду)
Примахін (Primaquine)* таблетки: 7,5 мг; 15 мг (у вигляді дифосфату)
Хінін (Quinine)* ін’єкції: 300 мг хініну гідрохлориду / мл по 2 мл в ампулахтаблетки: 300 мг хініну сульфату або бісульфату
Сульфадоксин + Піриметамін (Sulfadoxine + Pyrimethamine)* таблетки: 500 мг + 25 мг
Для профілактики малярії
Хлорохін (Chloroquine)* розчин оральний: 50 мг (у вигляді фосфату або сульфату) / 5 млтаблетки: 150 мг; 250 мг (у вигляді фосфату або сульфату)
Доксициклін (Doxycycline) тверда пероральна лікарська форма: 100 мг (у вигляді гідрохлориду або хіклату)
Мефлохін (Mefloquine) таблетки: 250 мг (у вигляді гідрохлориду)
Прогуаніл (Proguanil)* таблетки: 100 мг (у вигляді гідрохлориду)
Засоби для лікування пневмоцистозу та токсоплазмозу
Піриметамін (Pyrimethamine) таблетки: 25 мг
Сульфадіазин (Sulfadiazine) таблетки: 500 мг
Сульфаметоксазол + Триметоприм (Sulfamethoxazole + Trimethoprime) ін’єкції: 80 мг + 16 мг/мл по 5мл або по 10 мл в ампулахрідина для перорального застосування: 200 мг + 40 мг/5 мл [д]таблетки: 100 мг + 20 мг; 400 мг + 80 мг [д]
Додатковий перелік
Пентамідин (Pentamidine) таблетки: 200 мг; 300 мг (у вигляді ізотіонату)
VII. Лікарські засоби для лікування мігрені
1. Для лікування гострого нападу мігрені
Кислота ацетилсаліцилова (Acetylsalicylic acid) таблетки: 300 мг — 500 мг
Ібупрофен (Ibuprofen) [д] таблетки: 200 мг; 400 мг
Парацетамол (Paracetamol) розчин для перорального застосування: 125 мг/5 мл; 120 мг/5 мл [д]тверда пероральна лікарська форма: 200 мг — 500 мг
2. Для профілактики мігрені
 Пропранолол (Propranolol) таблетки: 10 мг; 20 мг; 40 мг (гідрохлорид)
VIII. Антинеопластичні та імуносупресивні лікарські засоби
1. Імуносупресивні лікарські засоби
Додатковий перелік
Азатіоприн (Azathioprine) порошок для розчину для ін’єкцій: 100 мг (у вигляді натрієвої солі) у флаконі таблетки: 50 мг
Циклоспорин (Ciclosporin) капсули: 25 мг концентрат для розчину для ін’єкцій: 50 мг/мл по 1 мл в ампулах для трансплантації органів
2. Цитотоксичні та ад’ювантні лікарські засоби
Додатковий перелік
Повністю трансретиноєва кислота (Аll-trans retinoid acid (ATRA)) Третиноїн (Tretinoin) капсули: 10 мг
Алопуринол (Allopurinol) [сп] таблетки: 100 мг; 300 мг
Бендамустин (Вendamustine)* ін’єкції: 45 мг / 0,5 мл; 180 мг / 2 мл; 2,5 мг/мл по 25 мг у флаконі; 2,5 мг/мл по 100 мг у флаконі
Блеоміцин (Bleomycin)* порошок / ліофілізат для розчину для ін’єкцій: 15 мг чи 15 МО (у вигляді сульфату) у флаконі
Кальцію фолінат (Calcium folinate)* ін’єкції: 3 мг/мл по 10 мл; 10 мг/мл по 3 мл таблетки: 15 мг
Капецитабін (Сapecitabine)* таблетки: 150 мг; 500 мг
Карбоплатин (Carboplatin)* ін’єкції: 50 мг/5 мл; 150 мг / 15 мл; 450 мг / 45 мл; 600 мг / 60 мл
Хлорамбуцил (Chlorambucil)* таблетки: 2 мг
Цисплатин (Сisplatin)* ін’єкції: 50 мг/50 мл; 100 мг / 100 мл
Циклофосфамід (Cyclophosphamide)* порошок для розчину для ін’єкцій: 500 мг у флаконі таблетки: 25 мг
Цитарабін (Cytarabine)* порошок / ліофілізат для розчину для ін’єкцій: 100 мг у флаконі
Дакарбазин (Dacarbazine)* порошок / ліофілізат для розчину для інфузій / ін’єкцій: 100 мг у флаконі; 200 мг у флаконі; 500 мг у флаконі
Дактиноміцин (Dactinomycin)* порошок для розчину для ін’єкцій: 500 мкг у флаконах
Даунорубіцин (Daunorubicin)* порошок / ліофілізат для розчину для ін’єкцій: 50 мг (гідрохлорид) у флаконі; по 20 мг у флаконі
Доцетаксел (Docetaxel)* ін’єкції: 20 мг/мл; 40 мг/мл
Доксорубіцин (Doxorubicin)* порошок / ліофілізат для розчину для інфузій: 10 мг у флаконах; 50 мг у флаконах
Етопозид (Etoposide)* капсули: 100 мг ін’єкції: 20 мг/мл по 5 мл в ампулах (флаконах)
Флударабін (Fludarabine)* порошок / ліофілізат для розчину для ін’єкцій / інфузій: 50 мг (фосфат) у флаконі таблетки: 10 мг
Фторурацил (Fluorouracil)* ін’єкції: 50 мг/мл по 5 мл в ампулах (флаконах)
Філграстим (Filgrastim)* ін’єкції: 120 мкг / 0,2 мл; 300 мкг / 0,5 мл; 480 мкг / 0,8 мл; 480 мкг / 0,5 мл у попередньо заповнених шприцах (шприц-дозах); 300 мкг / мл по 1 мл; 480 мг / 1,6 мл по 1,6 мл у флаконі
Гемцитабін (Gemcitabine)* порошок / ліофілізат для розчину для ін’єкцій / інфузій: 200 мг; 1 г у флаконі
Іфосфамід (Ifosfamide)* порошок / ліофілізат для розчину для ін’єкцій: 500 мг; 1 г; 2 г у флаконі
Іматиніб (Іmatinib)* таблетки: 100 мг; 400 мг
Іринотекан (Іrinotecan)* ін’єкції: 40 мг / 2 мл по 2 мл; 100 мг/5 мл по 5 мл; 500 мг / 25 мл по 25 мл у флаконі
Меркаптопурин (Mercaptopurine)* таблетки: 50 мг
Метотрексат (Methotrexate)* таблетки: 2,5 мг (у вигляді натрієвої солі / чи еквівалент метотрексату безводного) ін’єкції: 25 мг/мл (50 мг у флаконі); 100 мг / 1 мл
Оксаліплатин (Оxaliplatin)* ін’єкції: 50мг / 10 мл по 10 мл;
100 мг / 20 мл по 20 мл; 200 мг / 40 мл по 40 мл у флаконі
порошок / ліофілізат для розчину для ін’єкцій: 50 мг; 100 мг у флаконі
Паклітаксел (Paclitaxel)* порошок для розчину для ін’єкцій: 6 мг/мл концентрат для розчину для інфузій: 6 мг/мл
Прокарбазин (Procarbazine) капсули: 50 мг (у вигляді гідрохлориду)
Ритуксимаб (Rituximab)* ін’єкції: 100 мг / 10 мл по 10 мл;
500 мг/50 мл по 50 мл у флаконі
Вінбластин (Vinblastine)* порошок для розчину для ін’єкцій: 10 мг (сульфат) у флаконі
Вінкристин (Vincristine)* порошок для розчину для ін’єкцій: 1 мг (сульфат); 5 мг (сульфат) у флаконі розчин для ін’єкцій: 1 мг (сульфат); 5 мг (сульфат) у флаконі
Вінорелбін (Vinorelbine)* ін’єкції: 10 мг/мл по 1 мл; 50 мг/5 мл по 5 мл у флаконі
3. Гормони та антигормони
Додатковий перелік
 Анастрозол (Аnastrozole)* таблетки: 1 мг
 Бікалутамід (Bicalutamide)* таблетки: 50 мг
Дексаметазон (Dexamethasone)* ін’єкції: 4 мг/мл по 1 мл в ампулах (у вигляді солі натрію фосфату) розчин для перорального застосування: 2 мг/5 мл [cп]
Гідрокортизон (Hydrocortisone)* порошок для розчину для ін’єкцій: 100 мг (у вигляді натрію сукцинату) у флаконі
Метилпреднізолон (Methylprednisolone)* [cп] ін’єкції: 40 мг/мл (у вигляді натрію сукцинату) по 1 мл у однодозових флаконах та по 5 мл у багатодозових флаконах; 80 мг/мл (у вигляді натрію сукцинату) по 1 мл у однодозових флаконах; 125 мг (у вигляді натрію сукцинату) у флаконі; 250 мг (у вигляді натрію сукцинату) у флаконі; 500 мг (у вигляді натрію сукцинату) у флаконі; 1000 мг (у вигляді натрію сукцинату) у флаконі
 Преднізолон (Prednisolone)* розчин для перорального застосування: 5 мг/мл [cп] таблетки: 5 мг; 25 мг розчин для ін’єкцій: 30 мг/мл в ампулах
Тамоксифен (Tamoxifen)* таблетки: 10 мг; 20 мг
IX. Протипаркінсонічні лікарські засоби
 Біпериден (Biperiden) ін’єкції: 5 мг (лактат) по 1 мл в ампулахтаблетки: 2 мг (гідрохлорид)
Леводопа +  Карбідопа (Levodopa +  Carbidopa) таблетки: 100 мг + 10 мг; 100 мг + 25 мг; 250 мг + 25 мг
X. Лікарські засоби, що впливають на кров
1. Антианемічні лікарські засоби
Заліза сіль (Ferrous salt) розчин для перорального застосування: еквівалентно 8 мг — 25 мг заліза (у вигляді сульфату) / млтаблетки: еквівалентно 60 мг — 80 мг заліза
Заліза сіль + Фолієва кислота (Ferrous salt + Folic acid)* таблетки: еквівалентно 60 мг — 100 мг заліза + 350 мкг — 400 мкг фолієвої кислоти
Фолієва кислота (Folic acid) таблетки: 400 мкг*; 1 мг; 5 мг
Гідроксокобаламін (Hydroxocobalamin) / Ціанокобаламін (Cyanocobalamin) ін’єкції: 1 мг (у вигляді ацетату, гідрохлориду або сульфату) по 1 мл в ампулахін’єкції: 0,2 мг/мл та 0,5 мг/мл в ампулах
2. Лікарські засоби, що впливають на коагуляцію
 Еноксапарин (Enoxaparin) ін’єкції: 20 мг / 0,2 мл; 40 мг / 0,4 мл; 60 мг / 0,6 мл; 80 мг / 0,8 мл; 100 мг / 1 мл; 120 мг / 0,8 мл; 150 мг / 1 мл в ампулах або шприц-дозах
Надропарин (Nadroparin)(може бути використаний як альтернатива еноксапарину) ін’єкції: 9500 МО анти-Ха / мл по 0,3 мл; по 0,4 мл; по 0,6 мл; по 0,8 мл у попередньо наповнених шприцах; 9500 МО анти-Ха / мл по 5 мл у флаконі
Далтепарин (Dalteparin)(може бути використаний як альтернатива еноксапарину) ін’єкції: 2500 МО чи 5000 МО (анти-Ха) / 0,2 мл по 0,2 мл в одноразових шприцах; 10 000 МО (анти-Ха) / мл по 1 мл в ампулах
Гепарин натрій (Heparin sodium) ін’єкції: 1000 МО / мл; 5000 МО / мл; 20000 МО / мл по 1 мл в ампулах
Фітоменадіон (Phytomenadione) таблетки: 10 мгін’єкції: 1 мг/мл по 5 мл в ампулах [д]; 10 мг/мл по 5 мл в ампулах; 10 мг/мл по 1 мл
Протаміну сульфат (Protamine sulfate) ін’єкції: 10 мг/мл по в 5 мл в ампулах; 1000 MО (10 мг) / мл по 5 мл у флаконі (у вигляді гідрохлориду)
Транексамова кислота (Tranexamic acid) ін’єкції: 100 мг/мл по 5 мл або 10 мл в ампулахтаблетки: 250 мг — 650 мг
 Варфарин (Warfarin) таблетки: 0,5 мг; 1 мг; 2 мг; 2,5 мг; 3 мг; 5 мг
Додатковий перелік [сп]
Десмопресин (Desmopressin) ін’єкції: 4 мкг / мл (ацетат) по 1 мл; 15 мкг / мл по 1 мл в ампулах
3. Інші лікарські засоби, що застосовуються при гемоглобінопатіях
Додатковий перелік
Дефероксамін (Deferoxamine) порошок для розчину для ін’єкцій: 500 мг у флаконі
Деферасірокс (Deferasirox)(може бути використаний як альтернатива дефероксаміну) таблетки (дисперговані): 250 мг; 500 мг
Гідроксикарбамід (Hydroxycarbamide) тверда пероральна дозована форма: 200 мг; 500 мг; 1 г
XI. Препарати крові та плазмозамінні лікарські засоби людського походження
1. Кров і компоненти крові
Свіжозаморожена плазма (Fresh–frozen plasma)
Тромбоцити (Platelets)
Червоні кров’яні тільця (Red blood cells)
2. Препарати на основі (похідні) плазми крові
Імуноглобуліни людини (Human immunoglobulins)
Анти-D імуноглобулін людини (Anti-D immunoglobulin) ін’єкції: 250 мкг разова доза у флаконах; 125 мкг / 1 мл; 300 мкг / 1 мл; 300 мкг / 2 мл
Антирабічний імуноглобулін (Anti-rabies immunoglobulin) ін’єкції: 150 МО / мл у флаконах; 150 МО / мл у ампулах
Протиправцевий імуноглобулін (Anti-tetanus immunoglobulin) ін’єкції: 500 МО у флаконах; 250 МО / 5 мл (1 доза) в ампулах
Додатковий перелік
Імуноглобулін людини нормальний (Normal immunoglobulin) внутрішньом’язове введення: 16% розчин протеїну*внутрішньовенне введення: 5%; 10% розчин протеїну**підшкірне введення: 15%; 16% розчин протеїну*
Фактори згортання крові
Додатковий перелік
 Фактор згортання крові VIII (Coagulation factor VIII) порошок для розчину для ін’єкцій: 250 МО; 500 МО; 1000 МО у флаконі
 Фактор згортання крові IX (Coagulation factor IX) порошок для розчину для ін’єкцій: 500 МО; 600 МО; 1000 МО у флаконі
3. Плазмозамінники
 Декстран 70 (Dextran 70) розчин для ін’єкцій: 6%
Декстран 1 (Dextran 1)(може бути використаний в якості альтернативи декстрану 70)
Декстран 40 (Dextran 40)(може бути використаний в якості альтернативи декстрану 70) ін’єкції: 100 мг / 1 мл
XII. Лікарські засоби для лікування серцево-судинної системи
1. Антиангінальні лікарські засоби
 Бісопролол (Bisoprolol) таблетки: 1,25 мг; 2,5 мг; 5 мг; 10 мг
Метопролол (Metoprolol) таблетки: 25 мг; 50 мг; 100 мг таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою: 12,5 мг; 25 мг; 50 мг; 100 мг
Карведіол (Carvedilol) таблетки: 3,125 мг; 6,25 мг; 12,5 мг; 25 мг
Нітрогліцерин (Glyceryl trinitrate) таблетки: (сублінгвальні) 500 мкг
 Ізосорбіду динітрат (Isosorbide dinitrate) таблетки: (сублінгвальні) 5 мг
Верапаміл (Verapamil) таблетки: 40 мг; 80 мг (гідрохлорид)
2. Антиаритмічні лікарські засоби
 Бісопролол (Bisoprolol) таблетки: 1,25 мг; 2,5 мг; 5 мг; 10 мг
Метопролол (Metoprolol) таблетки: 25 мг; 50 мг; 100 мг таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою: 12,5 мг; 25 мг; 50 мг; 100 мг
Карведіол (Carvedilol) таблетки: 3,125 мг; 6,25 мг; 12,5 мг; 25 мг
Дигоксин (Digoxin) ін’єкції: 250 мкг / мл по 2 мл; 0,25 мг/мл по 1 мл в ампулахрозчин для перорального застосування: 50 мкг / млтаблетки: 62,5 мкг; 250 мкг
Епінефрин (Epinephrine) ін’єкції: 100 мкг / мл (у вигляді тартрату або гідрохлориду) по 10 мл в ампулах; 1,82 мг/мл по 1 мл в ампулах
Лідокаїн (Lidocaine) ін’єкції: 20 мг (гідрохлорид) / мл по 5 мл; 100 мг/мл по 2 мл в ампулах
Верапаміл (Verapamil) ін’єкції: 2,5 мг (гідрохлорид) / мл по 2 мл в ампулахтаблетки: 40 мг; 80 мг (гідрохлорид)
Додатковий перелік
Аміодарон (Amiodarone) ін’єкції: 50 мг/мл по 3 мл в ампулах (гідрохлорид) таблетки: 100 мг; 200 мг; 400 мг (гідрохлорид)
3. Антигіпертензивні лікарські засоби
 Амлодипін (Amlodipine) таблетки: 5 мг; 10 мг (у вигляді малеату, месилату або бесилату)
 Бісопролол (Bisoprolol) таблетки: 1,25 мг; 2,5 мг; 5 мг; 10 мг
Атенолол (Atenolol) таблетки: 25 мг; 50 мг; 100 мг
Метопролол (Metoprolol) таблетки: 25 мг; 50 мг; 100 мг таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою: 12,5 мг; 25 мг; 50 мг; 100 мг
Карведіол (Carvedilol) таблетки: 3,125 мг; 6,25 мг; 12,5 мг; 25 мг
 Еналаприл (Enalapril) тверда пероральна лікарська форма: 2,5 мг; 5 мг; 10 мг; 20 мг (у вигляді малеату водню)
Гідралазин (Hydralazine)* порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 20 мг (гідрохлорид) в ампулахтаблетки: 25 мг; 50 мг (гідрохлорид)
 Гідрохлортіазид (Hydrochlorothiazide) розчин для перорального застосування: 50 мг/5 мл тверда пероральна лікарська форма: 12,5 мг; 25 мг
Метилдопа (Methyldopa)* таблетки: 250 мг
Додатковий перелік
Нітропрусид натрію (Sodium nitroprusside) порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 50 мг в ампулах
4. Лікарські засоби, що застосовуються при серцевій недостатності
 Бісопролол (Bisoprolol) таблетки: 1,25 мг; 2,5 мг; 5 мг; 10 мг
Метопролол (Metoprolol) таблетки: 25 мг; 50 мг; 100 мг таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою: 12,5 мг; 25 мг; 50 мг; 100 мг
Карведіол (Carvedilol) таблетки: 3,125 мг; 6,25 мг; 12,5 мг; 25 мг
Дигоксин (Digoxin) ін’єкції: 250 мкг / мл по 2 мл;0,25 мг/мл по 1 мл в ампулахрозчин для перорального застосування: 50 мкг / млтаблетки: 62,5 мкг; 250 мкг
 Еналаприл (Enalapril) тверда пероральна лікарська форма: 2,5 мг; 5 мг; 10 мг; 20 мг (у вигляді малеату водню)
 Фуросемід (Furosemide) ін’єкції: 10 мг / мл по 2мл в ампулахрозчин для перорального застосування: 20 мг/5 мл [д]таблетки: 40 мг
 Гідрохлортіазид (Hydrochlorothiazide) розчин для перорального застосування: 50 мг/5 мл тверда пероральна лікарська форма: 25 мг
Спіронолактон (Spironolactone) таблетки: 25 мг
Додатковий перелік
Допамін (Dopamine) ін’єкції: 40 мг / мл (гідрохлорид) по 5 мл в ампулах
5. Антитромботичні лікарські засоби
Антиагреганти
Кислота ацетилсаліцилова (Acetylsalicylic acid) тверда пероральна лікарська форма: 75 мг — 300 мг
Клопідогрел (Clopidogrel) таблетки: 75 мг; 300 мг
Тромболітичні лікарські засоби
Додатковий перелік
Стрептокіназа (Streptokinase) порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 1,5 млн. МО у флаконі
6. Гіполіпідемічні лікарські засоби
 Симвастатин (Simvastatin)* таблетки: 5 мг; 10 мг; 20 мг; 40 мг
XIII. Дерматологічні лікарські засоби (місцевого застосування)
1. Протигрибкові лікарські засоби
 Міконазол (Miconazole) крем або мазь: 2% (нітрат)
Сульфід селену (Selenium sulfide) суспензія на основі миючого засобу: 2 %
Гіпосульфіт (Sodium thiosulfate) розчин: 15%
Тербінафін (Terbinafine) крем: 1%мазь: 1% тербінафін гідрохлорид
2. Антибактеріальні лікарські засоби
Мупіроцин (Mupirocin) крем: 2% (у вигляді мупіроцину кальцію)мазь: 2%
Перманганат калію (Potassium permanganate) водний розчин: 1:10 000порошок: по 3 г або 5 г
Сульфадіазин срібла (Silver sulfadiazine)  крем: 1%
3. Протизапальні та протисвербіжні лікарські засоби
 Бетаметазон (Betamethasone) крем або мазь: 0,1% (у вигляді валерату)
 Каламін (Calamine) лосьйон
 Гідрокортизон (Hydrocortisone) крем або мазь: 1% (ацетат)
4. Лікарські засоби, що впливають на процеси видозмінення шкіри
Пероксид бензоїлу (Benzoyl peroxide) крем, мазь, лосьйон: 5%; 10%
Фторурацил (Fluorouracil) мазь: 5%
Саліцилова кислота (Salicylic acid) розчин для зовнішнього застосування: 1%; 5% по 25 мл, 40 мл, 50 мл, 100 мл
Сечовина (Urea) крем або мазь: 5%; 10%
5. Лікарські засоби для лікування педикульозу
 Бензилбензоат (Benzyl benzoate) лосьйон: 25%емульсія нашкірна: 200 мг / г по 50 г або 100 г у флаконімазь: 200—250 мг / г
Перметрин (Permethrin) крем: 5%лосьйон: 1%мазь: 40 мг / грозчин нашкірний: 0,5% по 50 г у флаконі
XIV. Лікарські засоби для діагностики
1. Офтальмологічні лікарські засоби
Флуоресцеїн (Fluorescein) очні краплі: 1% (натрієва сіль) розчин для ін’єкцій: 10% по 5 мл у флаконі для діагностичної ангіографії
 Тропікамід (Tropicamide) очні краплі: 0,5%; 1%
2. Рентгеноконтрасні лікарські засоби
 Амідотрізоат (Amidotrizoate) ін’єкції: 140 мг — 420 мг йодину / мл в 5 мл; 10 мл; 20 мл в ампулах
Барію сульфат (Barium sulfate) водний розчинпорошок для приготування суспензії: 80 г
 Йогексол (Iohexol) ін’єкції: 140 мг — 350 мг йодину / мл в 5 мл; 10 мл; 20 мл; 50 мл; 100 мл
Додатковий перелік
 Меглуміну йотроксат (Meglumine iotroxate) розчин: 5 г —8 г йоду в 100 мл до 250 мл
XV. Дезінфектори і антисептики
1. Антисептики
 Хлоргексидин (Chlorhexidine) розчин: 5% (біглюконат)гель: 4%
 Етанол (Ethanol) розчин: 70% (денатурований)
 Повідон йоду (Povidone iodine) розчин: 10% (еквівалентно 1% активного йоду)
2. Дезінфектори
Засіб на спиртовій основі для протирання рук (Аlcohol based hand rub) розчин, що містить етанол в розмірі 80% / об’ємрозчин, що містить ізопропіловий спирт в розмірі 75% / об’єм
 Суміш на основі хлору (Сhlorine base compound) порошок: (0,1% активного хлору) для розчину
 Хлороксиленол (Сhloroxylenol) розчин: 4,8%
Глутарал (Glutaral) розчин: 2%
XVI. Діуретики
Амілорид (Аmiloride) таблетки: 5 мг (гідрохлорид)
 Фуросемід (Furosemide) ін’єкції: 10 мг/мл по 2 мл в ампулахрозчин для перорального застосування: 20 мг/5 мл [д]таблетки: 10 мг [д]; 20 мг [д]; 40 мг
 Гідрохлортіазид (Hydrochlorothiazide) тверда пероральна лікарська форма: 25 мг
Маніт (Mannitol) розчин для ін’єкцій: 10%; 20%розчин для інфузій: 15% по 100 мл, 200 мл, 400 мл у пляшках; по 100 мл, 250 мл, 500 мл у контейнерах
Спіронолактон (Spironolactone) таблетки:25 мг
Додатковий перелік
Спіронолактон (Spironolactone) розчин для перорального застосування: 5 мг/5 мл; 10 мг/5 мл; 25 мг/5 мл
XVII. Лікарські засоби, що впливають на функцію шлунково-кишкового тракту
Додатковий перелік [сп]
 Ферменти підшлункової залози (Рancreatic enzymes) лікарські засоби та дози, включаючи ліпази, протеази та амілази, застосовувати відповідно до віку
1. Противиразкові лікарські засоби
Додатковий перелік
 Омепразол (Omeprazole) порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 40 мг в ампулах порошок для приготування розчину для перорального застосування: 20 мг; 40 мг у саше тверда пероральна лікарська форма: 10 мг; 20 мг; 40 мг
 Ранітидин (Ranitidine) ін’єкції: 25 мг / мл (у вигляді гідрохлориду) по 2 мл в ампулахрозчин для перорального застосування: 75 мг/5 мл (у вигляді гідрохлориду) таблетки: 150 мг (у вигляді гідрохлориду)
2. Антиеметики
Додатковий перелік
Дексаметазон (Dexamethasone) ін’єкції: 4 мг / мл по 1мл в ампулах (у вигляді динатрієвої солі фосфату) розчин для перорального застосування: 0,5 мг/5 мл; 2 мг / 5 мл тверда пероральна лікарська форма: 0,5 мг; 0,75 мг; 1,5 мг; 4 мг
Метоклопрамід (Metoclopramide)  ін’єкції: 5 мг (гідрохлорид) / мл по 2 мл в ампулах розчин для перорального застосування: 5 мг/5 мл [д] таблетки: 10 мг (гідрохлорид)
Ондансетрон (Ondansetron)  ін’єкції: 2 мг основа / мл по 2 мл в ампулах (у вигляді гідрохлориду) розчин для перорального застосування: 4 мг основа / 5 мл тверда пероральна лікарська форма: відповідає 4 мг основи; 8 мг основи; 24 мг основи
3. Протизапальні лікарські засоби
 Cульфасалазин (Sulfasalazine) утримувальна клізмасвічка: 500 мгтaблетки: 500 мг
Додатковий перелік
 Гідрокортизон (Hydrocortisone) утримувальна клізма свічка: 25 мг (ацетат)
4. Проносні лікарські засоби
 Сена (Senna) таблетки: 7,5 мг; 13,5 мг; 70 мг (сеннозиди)
5. Лікарські засоби, що застосовуються при діареї
Пероральна регідратація
Солі для пероральної регідратації(Оral rehydration salts) порошок для розведення в 200 мл; 500 мл; 1 л
Глюкоза: 75 мілліеквівалент (млек)
Натрій: 75 млек чи ммоль / л
Хлорид: 65 млек чи ммоль / л
Калій: 20 млек чи ммоль / л
Цитрат: 10 ммоль / л
Осмолярність: 245 мосм / л
Глюкоза: 13,5 г / л
Натрію хлорид: 2,6 г / л
Калію хлорид: 1,5 г / л
Тринатрію цитрат дигідрат: 2,9 г / л
бікарбонат натріюможе замінювати тринатрію цитрат дигідрат 2,5 г / л
порошок для орального розчину: по 4,4 г у пакетах № 5 або № 20(1 пакетик містить глюкози безводної 2,7 г, натрію цитрату 0,58 г, натрію хлориду 0,52 г, калію хлориду 0,3 г) порошок для орального розчину: по 10,7 г у пакетах № 20 (1 пакетик містить 0,75 г калію хлориду, 1,3 г натрію хлориду, 1,45 г натрію цитрату, 6,75 г глюкози безводної)
Лікарські засоби від діареї
Сульфат цинку (Zinc sulfate)* тверда пероральна лікарська форма: 20 мг
XVIII. Гормони, інші лікарські засоби, що використовуються при ендокринних захворюваннях
1. Кортикостероїди і синтетичні замінники
Флудрокортизон (Fludrocortisone) таблетки: 100 мкг (ацетат)
Гідрокортизон (Hydrocortisone) таблетки: 5 мг; 10 мг; 20 мгпорошок для розчину для ін’єкцій: по 100 мг у флаконах
2. Андрогени
Додатковий перелік
Тестостерон (Testosterone) ін’єкції: 200 мг (енантат) по 1 мл в ампулах; 250 мг/мл по 1 мл, 4 мл в ампулах
3. Контрацептиви*
Оральні гормональні контрацептиви
 Етинілестрадіол (Ethinylestradiol) +
 Левоноргестрел (Levonorgestrel)
таблетки: 30 мкг + 150 мкг
 Етинілестрадіол (Ethinylestradiol) +
 Норетистерон (Norethisterone)
таблетки: 35 мкг + 1 мг
Левоноргестрел (Levonorgestrel) таблетки: 30 мкг; 750 мкг (пакет із двох); 1.5 мг
Ін’єкційні гормональні контрацептиви
Естрадіол ципіонат (Estradiol cypionate) + Медроксипрогестерону ацетат (Мedroxyprogesterone acetate) ін’єкція: 5 мг + 25 мг
Медроксипрогестерону ацетат (Мedroxyprogesterone acetate) депо ін’єкції:150 мг/мл по 1 мл у флаконі
Норетистерону енантат (Norethisterone enantate) масляний розчин:200 мг/мл по 1 мл в ампулах
Імплантабельні контрацептиви
Етоногестрел-рилізинговий імплантат (Etonogestrel-releasing implant) одностержневий етоногестрело-рилізинговий імплантат, який містить 68 мг етоногестрела
Левоноргестрел-рилізинговий імплантат (levonorgestrel-releasing implant) два стрижня левоноргестрело-рилізингового імплантата, кожен стрижень якого містить 75 мг левоноргестрелу (150 мг від загального обсягу)
Внутрішньоматкові засоби
Левоноргестрел-рилізинг внутрішньоматкової системи (levonorgestrel-releasing intrauterine system) внутрішньоутробна система з резервуаром, що містить 52 мг левоноргестрелу
Інтравагінальні контрацептиви
Прогестеронове вагінальне кільце (Progesterone vaginal ring)* прогестероно-рилізингове вагінальне кільце, що містить 2,074 г мікронізованого прогестерону
4. Естрогени
5. Інсуліни та інші ліки, які використовуються для лікування діабету
 Гліклазид (Gliclazide) тверда пероральна лікарська форма: 30 мг; 60 мг; 80 мг
таблетки з контрольованим вивільненням: 30 мг; 60 мг; 80 мг
Глібенкламід (Glibenclamide)*(може бути використаний як альтернатива гліклазиду) тверда пероральна лікарська форма: 5 мг
Глюкагон (Glucagon) ін’єкції:1 мг/мл
Інсулін для ін’єкцій (розчинний) (Іnsulin injection (soluble)) ін’єкції:40 МО / мл по 10 мл у флаконі; 100 МО / мл по 5 мл; по 10 мл у флаконі
Інсулін середньої тривалості дії (Іntermediate-acting insulin) ін’єкції:40 МО / мл по 10 мл у флаконі; 100 МО / мл по 5 мл; по 10 мл у флаконі (у вигляді суспензії інсуліну цинку або ізофан інсуліну)
Метформiн (Metformin) таблетки:500 мг — 1000 мг (гідрохлорид)
6. Овуляційні індуктори
Додатковий перелік
Кломіфен (Clomifene) таблетки: 50 мг (цитрат)
7. Прогестагени
 Медроксипрогестерону ацетат (Medroxyprogesterone acetate) таблетки: 5 мгсуспензія для ін’єкцій: 150 мг/мл по 1 мл у флаконі або заповненому шприці
8. Гормони щитовидної залози і антитиреоїдні лікарські засоби
Левотироксин (Levothyroxine) таблетки: 25 мкг [д]; 50 мкг; 100 мкг (натрієва сіль)
Калію йодид (Рotassium iodide) таблетки: 100 мкг; 200 мкг; 1 мг; 60 мг; 250 мг
 Пропілтіоурацил (Рropylthiouracil) таблетки: 50 мг
Додатковий перелік [cп]
Люголя розчин (Lugols solution) розчин для перорального застосування: близько 130 мг всього йоду / мл
XIX. Імунобіологічні лікарські засоби
1. Діагностичні речовини
Туберкулін (Tuberculin), очищений білок похідна (purified protein derivative -PPD) ін’єкції
2. Сироватки та імуноглобуліни
Протиотрутний імуноглобулін (Anti-venom immunoglobulin)* ін’єкції
Дифтерійний анатоксин (Diphtheria antitoxin) ін’єкції: 10 000 МО; 20 000 МО у флаконісуспензія для ін’єкцій: по 0,5 мл (1 доза) або 1 мл (2 дози) в ампулах (0,5 мл містить: анатоксин дифтерійний очищений концентрований — 5 флокулюючих одиниць (Lf)
3. Вакцини
Рекомендовано як у вигляді моновакцин, так і комбінованих вакцин
Вакцина БЦЖ (BCG vaccine)
Вакцина проти дифтерії (Diphtheria vaccine)
Гемофільна вакцина типу B (Haemophilus influenzae type b vaccine)
Вакцина проти гепатиту B (Hepatitis B vaccine)
Вакцина проти кору (Measles vaccine)
Вакцина проти кашлюку (Pertussis vaccine)
Вакцина проти поліомієліту (Poliomyelitis vaccine)
Вакцина проти краснухи (Rubella vaccine)
Вакцина проти правця (Tetanus vaccine)
Рекомендації щодо деяких груп високого ризику
Вакцина проти сказу (Rabies vaccine)
Рекомендації за програмами імунізації з певними характеристиками
Вакцина проти паротиту (Mumps vaccine)
XX. Міорелаксанти (периферійної дії) та інгібітори холіноестерази
 Атракуріум (Аtracurium) ін’єкції: 10 мг/мл (безилат)
Неостигмін (Neostigmine) ін’єкції: 0,5 мг/мл по 1 мл в ампулах; 2,5 мг (метилсульфат) по 1мл в ампулахтаблетки: 15 мг (бромід)
Суксаметоній (Suxamethonium) ін’єкції: 50 мг (хлорид) / мл по 2 мл в ампулах; 20 мг/мл по 5 мл в ампулах (суксаметонію йодид) порошок для приготування розчину для ін’єкцій (хлорид) у флаконі
 Векуроніум (Vecuronium) [д] порошок для приготування розчину для ін’єкцій: 10 мг (бромід) у флаконі
Додатковий перелік
Піридостигмін (Pyridostigmine) ін’єкції: 1 мг / мл по 1мл в ампулах таблетки: 60 мг (бромід)
XXI. Офтальмологічні лікарські засоби
1. Протиінфекційні лікарські засоби
Ацикловір (Аciclovir) мазь: 3%
Азитроміцин (Аzithromycin) розчин (очні краплі): 1,5%
 Гентаміцин (Gentamicin) розчин (очні краплі): 0,3% (сульфат)
 Oфлоксацин (Ofloxacin) розчин (очні краплі): 0,3%
 Tетрациклін (Tetracycline) очна мазь: 1% (гідрохлорид)
2. Протизапальні лікарські засоби
 Преднізолон (Рrednisolone) розчин (очні краплі): 0,5% (фосфат натрію)
3. Місцеві анестетики
 Тетракаїн (Тetracaine)  розчин (очні краплі): 0,5% (гідрохлорид)
4. Міотичні лікарські засоби та лікарські засоби проти глаукоми
Ацетазоламід (Аcetazolamide) таблетки: 250 мг
Латанопрост (Latanoprost) розчин (очні краплі): латанопрост
50 мкг / мл
 Пілокарпін (Рilocarpine) розчин (очні краплі): 2%; 4%; 1% (гідрохлорид чи нітрат)
 Тимолол (Тimolol) розчин (очні краплі): 0,25%; 0,5% (у вигляді малеата водню)
5. Мідріатики
Атропін (Аtropine)  розчин (очні краплі): 0,1%; 0,5%; 1% (сульфат) [д]
Гоматропін (гідробромід) (Homatropine hydrobromide)(може бути використаний як альтернатива атропіну)
Циклопентолат (гідрохлорид) (Cyclopentolate)(може бути використаний як альтернатива атропіну) розчин (очні краплі): 1% (гідрохлорид)
Додатковий перелік
Адреналін (Еpinephrine (Аdrenaline)) розчин (очні краплі): 2% (у вигляді гідрохлориду)
XXII. Лікарські засоби, що впливають на міометрій
1. Лікарські засоби, що підсилюють скоротливу активність міометрію
 Ергометрин (Еrgometrine) ін’єкції: 200 мкг (гідроген малеату) по 1 мл в ампулах; 0,2 мг / мл по 1 мл в ампулах (1 мл розчину містить метилергометрину малеату 0,2 мг)
Мізопростол (Мisoprostol) таблетки: 200 мкгвагінальні таблетки: 25 мкг*
Окситоцин (Оxytocin) ін’єкції: 5 МО / 1 мл; 10 МО / 1мл
Додатковий перелік
Міфепристон (Мifepristone)* — Мізопростол (Мisoprostol)* таблетки: 200 мг — 200 мкг міфепристон таблетки: 10 мг, 50 мг, 200 мг мізопростол таблетки: 200 мкг
2. Лікарські засоби, що зменшують скоротливу активність міометрію (токолітики)
Ніфедипін (Nifedipine) швидкорозчинні капсули: 10 мг
XXIII. Перитонеальний діалізний розчин
Додатковий перелік
Розчин для перитонеального діалізу (відповідного складу) (intraperitoneal dialysis solution) парентеральний розчин
XXIV. Лікарські засоби для лікування психічних і поведінкових розладів
1. Лікарські засоби, що застосовуються при психотичних розладах
 Хлорпромазин(Chlorpromazine) [д] ін’єкції: 25 мг (гідрохлорид) / мл по 2 мл в ампулахрозчин для перорального застосування: 25 мг (гідрохлорид) / 5 млтаблетки: 10 мг; 25 мг; 50 мг; 100 мг (гідрохлорид)
 Флуфеназин (Fluphenazine) ін’єкції: 25 мг (деканоат або енантат) по 1 мл в ампулах
 Галоперидол (Haloperidol)[д] ін’єкції: 5 мг по 1мл в ампулахтаблетки: 1,5 мг; 2 мг; 5 мг
Рисперидон (Risperidone) тверда пероральна лікарська форма: 0,25 мг — 6 мг
Додатковий перелік
Kлозапін (Clozapine) тверда пероральна лікарська форма: 25 — 200 мг
Галоперидол (Haloperidol) [д] розчин для перорального застосування: 2 мг/мл
2. Лікарські засоби, що застосовуються для лікування порушення настрою
Лікарські засоби, що застосовуються при депресивних розладах
 Амітриптилін (Аmitriptyline) таблетки: 25 мг; 75 мг (гідрохлорид)
Флуоксетин (Fluoxetine)  тверда пероральна лікарська форма: 20 мг (у вигляді гідрохлориду)
Лікарські засоби, що застосовуються при біполярних розладах
Карбамазепін (Carbamazepine) таблетки (з поділкою): 100 мг; 200 мг
Літію карбонат (Lithium carbonate) тверда пероральна лікарська форма: 300 мг
Вальпроєва кислота / Вальпроат натрію (Valproic acid / Sodium valproate) таблетки (з покриттям): 200 мг — 500 мг (вальпроат натрію)
3. Лікарські засоби для лікування тривожних розладів
 Діазепам (Diazepam) таблетки (з поділкою): 2 мг; 5 мг
4. Лікарські засоби, що застосовуються при обсесивно-компульсивних розладах
Kломіпрамін (Clomipramine) тверда пероральна лікарська форма: 10 мг; 25 мг (гідрохлорид)
5. Лікарські засоби для лікування розладів, викликаних вживанням психоактивних речовин
Додатковий перелік
 Mетадон (Methadone) концентрат для приготування розчину для перорального застосування: 5 мг/мл; 10 мг/мл (гідрохлорид) розчин для перорального застосування: 5 мг/5 мл; 10 мг/5 мл (гідрохлорид) або 1 мг/мл таблетки: 5 мг; 10 мг; 25 мг; 40 мг
Бупренорфін (Buprenorphine) таблетки (сублінгвальні): 2 мг; 4 мг; 8 мг
XXV. Лікарські засоби, що впливають на функцію органів дихання
1. Антиастматичні засоби і лікарські засоби для лікування хронічної обструктивної хвороби
 Беклометазон (Beclometasone) інгаляція (аерозоль): 50 мкг; 100 мкг (дипропіонат) на дозу (у вигляді форм, що не містять фреон)
 Будесонід (Budesonide) [д] інгаляція (аерозоль): 100 мкг на дозу; 200 мкг на дозу
Епінефрин (Адреналін) (Epinephrine / Adrenaline) ін’єкції: 1 мг (у вигляді гідрохлориду та гідротартрату) по 1 мл в ампулах, що відповідає 1,82 мг адреналіну тартрату в 1 мл
Іпратропію бромід (Ipratropium bromide) інгаляція (аерозоль):20 мкг на дозу
 Сальбутамол (Salbutamol) інгаляція (аерозоль): сальбутамол 100 мкг як сульфат (1 доза) розчин для ін’єкцій: 50 мкг (як сульфат) / мл по 5 мл в ампулах; 500 мкг (як сульфат) / мл по 1 мл в ампулахдозований інгалятор (аерозоль): 100 мкг (як сульфат) на 1 дозуреспіраторний розчин для використання в розпилювачах-небулайзерах: 5 мг (як сульфат) / мл; 1 мг/мл
XXVI. Розчини, що коригують водний, електролітний та кислотно-лужний баланс
1. Лікарські засоби для перорального застосування
Солі для пероральної регідратації (Oral rehydration salts)Див. розділ XVII
Калію хлорид (Potassium chloride) порошок для розчину
2. Лікарські засоби для парентерального застосування
Глюкоза (Glucose) розчин для ін’єкцій: 5% (ізотонічний) розчин для ін’єкцій: 10%; 40%; 50% (гіпертонічний)
Калію хлорид (Potassium chloride) розчин: 11,2% по 20 мл в ампулах (еквівалентно K+ 1,5 ммоль / мл,Cl— 1,5 ммоль / мл) розчин для розведення: 7,5% (еквівалентно К+ 1 ммоль / мл та Сl1 ммоль / мл) [д]; 15% (еквівалентно K+ 2 ммоль / мл та Cl 2 ммоль / мл) [д]
Натрію хлорид (Sodium chloride) розчин для ін’єкцій: 0,9% ізотонічний (еквівалентно Na+154 ммоль / л, Сl 154 ммоль / л)
Натрію гідрокарбонат(Sodium hydrogen carbonate) ін’єкції: 1,4% — 8,4%
 Лактат натрію (Sodium lactate), комбінації розчин для ін’єкцій
3. Інші
Вода для ін’єкцій (Water for injection) розчин для ін’єкцій: 2 мл; 5 мл; 10 мл в ампулах
XXVII. Вітаміни і мінерали
Додатковий перелік
Кальцію глюконат (Calcium gluconate) ін’єкції: 100 мг/мл по 10 мл в ампулах
XXVIII. Лікарські засоби для лікування вуха, горла та носа [д]
Оцтова кислота (Acetic acid) місцево: 2% в спирті
 Будесонід (Budesonide) назальний спрей: 100 мкг на дозу; 50 мкг на дозу
 Ципрофлоксацин (Ciprofloxacin) місцево: 0,3% краплі (гідрохлорид)
 Ксилометазолін (Xylometazoline)  назальний спрей: 0,05%
краплі назальні: 0,05%; 0,1% по 10 мл
XXIX. Спеціальні лікарські засоби для догляду за новонародженими
1. Лікарські засоби, що призначаються немовлятам [д]
Кофеїну цитрат (Caffeine citrate) ін’єкції: 20 мг/мл (еквівалентно 10 мг кофеїну основи / мл) розчин для перорального застосування: 20 мг/мл (еквівалентно 10 мг кофеїну основи / мл)
Хлоргексидин (Сhlorhexidine) розчин або гель: 7,1% (диглюконат), забезпечуючи 4% хлоргексидину (для догляду за пупковою раною) [д]
Додатковий перелік
 Ібупрофен (Ibuprofen) розчин для ін’єкцій: 5 мг/мл
 Простагландин Е
(Prostaglandin E)
розчин для ін’єкцій: простагландин Е1 — 0,5 мг/мл в спиртіпростагландин Е2 — 1 мг/мл
Легеневі сурфактанти (Surfactant) суспензія для введення в трахею: 25 мг/мл — 80 мг/мл
2. Лікарські засоби, що застосовуються матері новонароджених
Дексаметазон (Dexamethasone) ін’єкції:4 мг/мл дексаметазону фосфату (у вигляді динатрієвої солі)
XXX. Лікарські засоби, що застосовуються при захворюванях суглобів
1. Лікарські засоби для лікування подагри
Алопуринол (Allopurinol) таблетки: 100 мг
2. Модифікуючі лікарські засоби, що використовуються при ревматичних хворобах (DMARDs)
Хлорохін (Chloroquine) таблетки: 100 мг; 150 мг (у вигляді фосфату або сульфату); 250 мг (фосфат)
Додатковий перелік
Азатіоприн (Azathioprine) таблетки: 50 мг
Гідроксихлорохін (Hydroxychloroquine) [сп] тверді пероральні дозовані форми: 200 мг (у вигляді сульфату)
Метотрексат (Methotrexate) таблетки: 2,5 мг (у вигляді натрієвої солі)
Пеніциламін (Penicillamine) тверді пероральні дозовані форми: 250 мг
Сульфасалазин (Sulfasalazine) таблетки: 500 мг

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 16 березня 2017 р. № 180

Детальніше

Как устроена система здравоохранения в Канаде

https://medprosvita.com.ua/kak-ustroena-sistema-zdravoohraneniya-kanade/

Денег всегда будет не хватать, или стоить система будет дорого. Построить дешевую систему, которая бы соответствовала всем нашим ожиданиям, нереально нигде.

Дмитрий Бергер

Перед тем, как разбираться с системой здравоохранения в Канаде, неплохо бы представить себе контекст ее мира. Канадская система здравоохранения — универсальная, бесплатная и одноуровневая, финансируемая провинциальными и федеральными правительствами посредством автоматического медицинского страхования жителей провинции — является одним из столпов канадской идентичности наряду с хоккеем и кленовым сиропом. Что сильно мешает любым структурным реформам, которые, кстати, давно назрели, ведь изначально, в 1930-1940-х годах, подразумевалось, что она будет служит временным решением для временно неспособных трудится людей. Скажем, чтобы поломанная нога не ломала жизнь заводского рабочего. И в этом канадская система преуспела.

Но современные требования к медицине превосходят даже фантазии медиков 70 лет тому назад. Рак уже не обязательно — смертный приговор, СПИД уже контролируется. Система же, созданная в средине 20-го века для борьбы с болезнями и травмами средины 20-го века, с трудом справляется с проблемами 21-го века, и универсальная доступность ограничивает ее возможности. Поскольку универсальность и доступность закреплены законодательно, то возникновение частных клиник, имеющих свои критерии отбора пациентов и методов лечения, невозможно. Да, врачи — частные предприниматели и контакторы, но их деятельность обязана вписываться в систему государственного финансирования и следовать предписаниям правительства.

За исключением дантистов и офтальмологов. Тут, по причинам нехватки финансов, и традиционного со Средних веков разделения докторов и цирюльников-зубодеров, разрешено частное двухуровневое — государственное или частное страхование. И моментально видно преимущество такого подхода. По крайней мере в развитой экономике. Неимущие могут пользоваться бесплатными дантистами и офтальмологами (или правительство платит коммерческим докторам), но, за исключением авральных ситуаций, это происходит не особо быстро, не особо удобно и, как правило, не особо разнообразно. Например, бесплатно можно заделать дырку или вырвать зуб в то время, когда имеющий частную страховку человек (такие страховки, как правило, предоставляются работодателем как часть пакета, наряду с зарплатой) может позволить себе профилактику пару раз в год в удобное для него время и у специалиста, которого он сам себе выбирает.

В Канаде страхователем является провинциальное правительство. Гражданину Канады дают идентификационный номер социального страхования SIN (social insurance number), а жителю (не обязательно гражданину) еще и OHIP (Ontario Health Insurance Policy) карточку, по которой докторам оплачивают визиты.

В Штатах государство страхует только госслужащих, бедных и людей старше 65 или 67. Поэтому смешно наблюдать, как их конгрессмены, которых бесплатно лечит государство, ратуют за частную медицину. Вот у них, согласно Обамакэр (Affordable Health Act) вводилось с 2009 обязательное страхование частных лиц, людей обязывали покупать страховку. Почему там же и сыр-бор сейчас. Сделано это было из-за того, что, понятно, молодые болеют реже, а пожилых много, и на всех денег не хватает.

В Канаде врачи и вообще медицинские профессии, связанные с госстрахованием, находятся на коллективном контракте у государства — через свои профессиональные организации, что дает возможность держать стоимость под контролем, но ограничивает возможность расширения услуг и экспериментирования. Частная страховка в Канаде невероятно выгодна потребителям, так как дает доступ ко многим экстра-услугам, особенно — услугам дантистов, окулистов и психиатров/психологов. Может даже обеспечить отдельную палату в больнице, если хорошая страховка попалась. Если провинциальная страховка покрывает нарывы-переломы, то профилактика зубов и души стоит денег.

Доктора, инженеры, ученые, адвокаты в Канаде переставляют собой особый профессиональный класс. Чтобы стать представителем одной из этих профессий, не достаточно закончить университет и пройти практику. Нужно еще сдать экзамен для членства в профессиональной организации провинции или штата. Именно эти организации регулируют отношения профессионалов с правительством и контролируют деятельность своих членов. Так, адвокат или врач, выпертый из ассоциации за действия, несовместимые, по мнению коллег, с репутацией врача или адвоката, не сможет работать по специальности, хотя его проступок и не был преступлением в юридическом смысле.

Государственная страховка и частные врачи позволяют пациентам избегать привязки к участкам и дают им возможность выбора. Медицинская система организована по принципу сортировки — трияжа. Это значит, что семейный врач или медсестра на приеме в скорой помощи определяет срочность проблемы и соответственно выстраивает очередность приема обратившихся. Многим это не нравится, так как иногда приходится ждать часами, когда на тебя обратят внимание. Но система действительно эффективна. Например, после того как, кажется, в 1970-х в Чикаго было принято решение пропускать больных не в порядке живой очереди, а по степени ургентности состояния и угрозы их жизни и здоровью, то количество умерших от инфарктов и инсультов упало до нуля.

Задача семейного врача или, у детей до 18 лет – педиатра, вести наблюдение за постоянным пациентом, определить необходимость привлечения специалиста и, если таковой нужен, направить к нему. К сожалению, довольно много народу, часто новые иммигранты, непривычные к такой системе, не ищут семейных врачей или педиатров для детей, а полагаются на скорую помощь в любой ситуации. Это пожирает огромные средства, так как визит к семейному доктору обходится казне в 25-50 долларов, а тот же поход в отделение скорой помощи обходится государству в сотни, а то и тысячи долларов. Но люди упорно прутся в госпиталь с кашлем и терпеливо сидят по 4 часа ради прослушивания легких и таблетки от головной боли.

В Америке однажды посчитали, что дешевле было бы содержать одного бездомного алкоголика, дав ему пособие, квартиру и медсестру для наблюдения, чем несколько раз в год откачивать в реанимации. 30-50 тысяч против 100000-250000. И это человек без всякой медицинской страховки!

Статистика показывает, что универсальная государственная медицинская страховка способствует занятости населения. В группе мужчин 25-54 лет, то есть самом производительном сегменте населения, занятость составляла в Швеции — 84%, в Канаде 82%, а вот в США всего лишь 77%. Немаловажную роль здесь играет как раз медицинская страховка. Если работодатель ее не предоставляет, а здоровье того требует, то имеет смысл оставаться в системе, которая предоставляет медицинскую помощь только бедным и безработным. Особенно, когда лекарства стоят диких денег. А они так стоят, особенно в Штатах, где развит лекарственный туризм в более дешевую Канаду.

Поскольку канадский доктор по определению бизнесмен, ему приходится вести бизнес со всеми плюсами и минусами. Мой нынешний доктор имел цветущую практику в прекрасном районе, и даже сам нанимал докторов, так там все шло прекрасно. Пока в один прекрасный день владелец помещения не продал место международной корпорации пончиков. Я пришел, а вместо докторов — пончики!  В общем, пришлось моему доктору заниматься восстановлением практики считай с нуля в новом месте.

Частная практика — бизнес. Я давно знаком с известным оттавским детским офтальмологом — один такой специалист в городе в избранной нише. Кстати, еще в 1991 году он восторгался советским офтальмологом Федоровым, первым поставившим глазную операцию на поток и превративший ее в бизнес. Сам мой знакомый поставил свою практику на поток с военной, а то и механической точностью. Все занимает 10-15 минут, скорость ошеломляющая, 5-6 комнат, между которыми он и его помощники носятся, как заводные. Он меня знает, и говорит со мной дружески, что-то спрашивает, но я просто не успеваю переварить это все и ответить на такой скорости. Это непривычно и раздражает, но у него сидят толпы в приемной, значит, что-то он делает правильно. Он жаловался, что трудно найти подходящего офтальмолога для его практики. Он их спрашивает, сколько они готовы принять пациентов? Ну, мямлят кандидаты, 10-15. В час? — интересуется мой знакомый. У тех лезут на лоб глаза. В день! Свободен!

Что удобно — много разбросанных по городу мелких лабораторий, которые открываются в 6-7 утра, чтобы народ мог сдать анализы до работы. Пришел после 9 утра — вообще никого. Такая децентрализация дает гибкость системе.

Канадские врачи недовольны системой, нехваткой финансирования. Система требует реформ, но как реформировать то, что стало частью национальной самоидентификации? В этом плане у Украины есть преимущество — возможность все начать с нуля и, значит, избежать ошибок других.

Денег всегда будет не хватать, или стоить система будет дорого. Построить дешевую систему, которая бы соответствовала всем нашим ожиданиям, нереально нигде.

Детальніше

Науковці ЄС офіційно оголосили гомеопатію нонсенсом

Не те щоб науковці не знали про це раніше – але масштаб поширення гомеопатії змусив зробити офіційну заяву.

Організація EASAC, що об’єднує академії наук з 29 країн Європи, оприлюднила 12-сторінкову заяву, в якій називає гомеопатію нонсенсом, а поширення і застосування гомеопатичних продуктів — небезпечними для здоров’я.

EASAC має намір вплинути цією заявою на регулюючі органи Євросоюзу, здатні вжити заходів по боротьбі з гомеопатією, ринок якої в Європі і США продовжує зростати, – передає Громадське.

У доповіді йдеться про те, що гомеопатичні засоби можуть завдати шкоди пацієнтам, які потребують лікування, оскільки заважають їм приймати справжні ліки і підривають їхню віру в медичне співтовариство.

Знаєте, як називаються альтеранитвні ліки, дію яких доведено?

EASAC рекомендує урядам країн ЄС ввести норми щодо припинення неправдивих тверджень і рекламних повідомлень гомеопатів; припинити фінансування гомеопатичних засобів з державних медичних програм; зажадати чітко вказувати на етикетках гомеопатичних препаратів склад активних компонентів та їх дозування.

Крім того, академіки не обійшли стороною і альтернативну медицину, яка заснована на помилках на кшталт «лікування подібного подібним» або наявності у води пам’яті.

У 2015 році гомеопатія була в Європі індустрією з обігом в € 1 млрд, галузь зростає щорічно на 6%.

 
Детальніше

Неймовірне ставлення до пацієнтів, блискавична “швидка” і зарплата лікарів до 500 тис грн на місяць: як лікують у найбагатшій країні світу Катарі

Неймовірне ставлення до пацієнтів, блискавична “швидка” і зарплата лікарів до 500 тис грн на місяць: як лікують у найбагатшій країні світу Катарі

Читайте на “tsn.ua” блог Юлії Закі у рамках серії “Закордонна медицина очима українців”: https://ru.tsn.ua/…/kak-lechat-v-katare-krohotnye-bolnichny…

В самой богатой стране мира медицина соответствующая, хотя и здесь есть свои нюансы.
ru.tsn.ua
Детальніше

Шановні лісівники! Щиро та сердечно вітаємо вас із професійним святом працівників лісового господарства, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості!

Встановлення державного професійного свята – це визнання соціальної важливості вашої самовідданої, важливої й значущою праці. Адже нині перед лісівниками стоїть низка надважливих завдань. Вам належить збільшувати лісистість території країни до європейського рівня, оберігати екологічну привабливість лісів, запроваджувати сучасні методи ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та корисних властивостей лісу, боротися з самовільними вирубками, пожежами та шкідниками, піднімати матеріальну базу лісової науки й освіти до сучасного європейського рівня. Сподіваємось, що ваша важка наполеглива праця щодо збереження, невиснажливого використання та відтворення лісів України буде взірцем для всіх інших країн Європи і світу.

Тож із великою повагою до вашої професії та щирою шаною до кожного з вас висловлюємо подяку за плідне співробітництво й бажаємо міцного здоров’я та благополуччя! Хай здійснюються всі ваші мрії та задуми, а віра та оптимізм будуть супутниками на все життя!

Зі щирою повагою – правління та виконавча дирекція

БО «Лікарняна каса Житомирської області». 

Детальніше

Щиро вітаємо З ДНЕМ РЯТІВНИКА!

рятівник-2

Шановні працівники аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони, інших спеціальних формувань, а також громадяни, які внесли свій внесок у справу ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, захисту життя і здоров’я людей. Щиро та сердечно вітаємо вас із професійним святом – ДНЕМ РЯТІВНИКА!

Ризикуючи життям, ви першими приходите на допомогу під час пожеж, повеней, інших стихійних лих, природних і техногенних катастроф. В екстремальній ситуації вам доводиться приймати відповідальні рішення, від яких залежать добробут, здоров’я, а часто й життя людей.
Дякуємо вам за відданість справі, мужність, вірність обов’язку! Переконані, що, спираючись на славні традиції та накопичений досвід, ви й надалі будете успішно вирішувати покладені на вас завдання. Ваша праця не менш шляхетна, ніж виконання лицарських обітниць, адже вам притаманні відвага, співпереживання, чуйність, прагнення відгукнутися на чужу біду.

Тож від усієї душі бажаємо вам здоров’я, твердості духу, щастя, миру і добра Вам і Вашим родинам та успіхів у службі на благо України!
Зі щирою повагою – правління та виконавча дирекція

БО «Лікарняна каса Житомирської області».

Детальніше

ШАНОВНІ ПРАЦІВНИКИ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ! Щиро та сердечно вітаємо вас із професійним святом!

фармацевти

Ваша робота потребує не тільки глибоких фахових знань і різнобічних навичок, а й великого серця, високих моральних якостей, а зараз навіть особистої хоробрості для виконання професійних обов’язків.

Бути фармацевтом – це значить щодня й щогодини піклуватись про здоров’я наших громадян. І ті, хто виробляє ліки, й ті, хто їх реалізує, — всі ви виконуєте найважливіше соціальне завдання. Не залишаються осторонь і вчені, які працюють на освітянській ниві фармацевтичної галузі – підготовка кваліфікованих кадрів є одним із найголовніших завдань сьогодення: час потребує від вас нових підходів, щоб підготувати фахівців, котрі використовуватимуть останні досягнення науки й доноситимуть їх до пацієнтів. Джерелом натхненної праці для всіх вас є любов до обраної професії, прагнення служити Людині і її Здоров’ю.

Тож нехай це свято наповнить ваші серця гордістю за нашу фармацію, нехай збуваються ваші мрії і надії на світле майбутнє України!

Зі щирою повагою – правління та виконавча дирекція

БО «Лікарняна каса Житомирської області».

Детальніше

Рівні ургентної допомоги і черги до спеціаліста: особливості медичної системи Іспанії

А чого я маю вакцинувати дитину ? А навіщо мені щороку робити флюрографію? Караул, в мене температура! Чого не приїздить швидка? Це «улюблене українське» в Іспанії не проходить. Тебе держава забезпечує, якісними медичними послугами, але й ти, як пацієнт, маєш обов’язки!
Це:
– робити щеплення собі і дитині. Так, вакцинують і дорослих. 90% населення щеплені;
– приходити на профілактичні огляди. Робити мамограму після 50-ти раз на два роки. Міряти цукор і тиск, коли сказав лікар. Тримати дієту і займатися спортом. Уявіть, більшість ці рекомендації медиків не вважають нісенітницями , бо здоровим бути модно.
– Знати в яких випадках можна викликати швидку. Бо дзвонити 112, коли температура у дитини під 40, тиск у бабусі, чи почалися перейми – це не повага до своїх земляків. Поки ти відволікаєш швидку, хтось може померти через інфаркт. Для незначних випадків є власна машина і таксі. В шпиталі весь час відкриті двері.
І моє улюблене : чому всі політики ще у 86 році проголосували за медреформу? Хоча часи були не прості, кожен тягнув на себе ковдру. Раптом можновладці зрозуміли, коли в тебе зупиниться серце , тебе не встигнуть довезти в іншу країну з якісною медициною, навіть якщо ти мільйонер. Тут не має місцевої Феофанії. Політики лікуються в державних шпиталях. Феофанії «чесатися» до пересічного іспанського шпиталю третього рівня. І йшли вони до світлого майбутнього 15 років. Хоча і воно має свої темні плями у вигляді черг до вузьких спеціалістів. Кожні попередники продовжували робити, те до чого домовилися 86 року. Отака їх логіка.

Час очікування прийому вузького спеціаліста в Іспанії може тривати більше місяця, а “швидка” приїздить лише в разі реальної загрози життю…
Детальніше

Пацієнти про медицину. Світовий досвід

В своїх виступах в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун часто посилається на системи охорони здоров’я інших країн. Спочатку вона наводила приклад США, згодом зауважила, що в реформуванні медицини вона переважно орієнтується на британську модель. З десятків сторінок презентацій, графіки, статистичних даних пересічному читачеві важко збагнути переваги і недоліки систем громадського здоров’я різних країн.

Тиждень зібрав відгуки з пацієнтського досвіду українців, які живуть в США, Італії, Німеччині, Данії, Британії, Франції, аби розібратись докладніше.

Слід почати з того, що в різних країнах ситуація різна, оскільки система громадського здоров’я тісно пов’язана з соціальною моделлю. Наприклад, в США   так звана ліберальна. Держава найменше втручається в суспільні правовідносини в соціальній сфері, регулюючи тільки вкрай важливі за критеріями суспільного ризику аспекти. Медичні послуги в США – це повністю приватний бізнес, а тому брати в цілому її за приклад для України не варто. Найбільш соціально орієнтованою респонденти називають французьку модель, де з допомогою високих ставок і прогресивного оподаткування, багаті платять за бідніших. Право на державну медичну допомогу у вигляді страхового мінімуму медичних послуг гарантовано кожному мешканцю. Медичне страхування є обов’язковим та оплачується працівником (1/4) та працедавцем (3/4). Вибір лікаря або клініки є особистою справою пацієнта. Згідно з оцінкою ВООЗ, Франція перебуває на першому місці у списку зі 191 країни за загальним рівнем охорони здоров’я. Лише 0,1% населення країни не охоплено загальним державним медичним страхуванням. Французька система медичного страхування заснована на принципі значної компенсації у випадку будь-якої медичної проблеми та повної компенсації у випадку важкого захворювання. За умов стандартних розцінок компенсується 80% вартості лікування та від 80 до 40% вартості ліків, в залежності від ступеню їх медичної необхідності. Необов’язкові ліки не оплачуються.

В Італії 8% від ВВП держава виділяє на медицину. Фінансування розподіляється відповідно до щільності населення по регіонах. Регіональні органи самоврядування вирішують, куди і скільки коштів спрямувати, які послуги будуть безкоштовними, які – з частковою оплатою, які повністю оплачуваними. І платні, і безкоштовні послуги можуть надаватись в межах одного лікувального закладу. На території адміністративної одиниці діють затверджені тарифи за медичні послуги, і вони будуть однаковими в кожному лікувальному закладі певного регіону.

Спільною проблемою більшості країн є черги в державних лікарнях до вузькопрофільних спеціалістів і на планову госпіталізацію.

 

Причини популярності приватного медичного страхування

В США існує лише приватна система медичного страхування. В країнах, де є державна система медичних закладів і гарантований пакет медичних послуг, громадяни середнього класу все-таки надають перевагу приватному медичному страхуванню. Тому що, у Великобританії, наприклад черги на прийом до фахівців державних клінік можуть тривати від двох тижнів до 6 місяців. Медичні послуги в приватних клініках надзвичайно дорогі. Без страховки оплатити їх дуже важко, ціни сягають кількох тисяч фунтів, але необхідне обстеження і лікування в приватній клініці можна отримати набагато швидше – протягом лічених днів, а то й годин. Лікар приватної клініки приділить пацієнтові не 20 хвилин, а годину-півтори первинного прийому. Трохи кращою є ситуація у Франції, в Італії, Данії, Німеччині, проте черги там також є, особливо у великих містах. Респондентка з Італії розповідає, що обдзвонює лікарні міста, передмістя і навіть цілого регіону, аби записатись і потрапити на консультацію лікаря певної спеціалізації швидше. Саме тому приватна медична страховка, яку оплачує роботодавець, є істотною перевагою, особливо для працюючих батьків, оскільки страхова сума здебільшого покриває цілу сім’ю включно з дітьми. За усталеною практикою такі страховки більшість роботодавців гарантують для своїх працівників в США, Британії, Франції, Норвегії. В поширені випадки, коли працівники обирають між кількома роботодавцями, надаючи перевагу не тому, де вища платня, а тому, де краща страховка. Роботодавцеві це вигідно – адже працівник менше хворітиме і відволікатиметься на власні хвороби чи недуги членів родини. У Німеччині роботодавець може купувати додатково приватні страховки для своїх працівників, але вартістю не вище державного граничного тарифу, решту працівник доплачуватиме сам.

 

Три «Д»: доброзичливість, доброчесність і довіра. Всі респонденти відмітили величезну різницю з Україною в ставленні до пацієнта як до клієнта. Проте, це є частиною усталеної культури соціального спілкування в усіх сферах громадського життя розвинених країн – в колективі, в сфері послуг, в приватному спілкуванні. Тож і в клініках незалежно від форми власності ставлення дружнє, починаючи від найнижчої ланки персоналу, і закінчуючи найвищою. Люди давно усвідомили, що живуть в спільному просторі, і немає підстав створювати собі додаткові проблеми. А тому недоброзичливого ставлення чи хамства немає. Як наслідок – лікареві більше довіряють, оскільки законодавство в сфері медицини дуже розвинуте, є уповноважені органи, які постійно моніторять рівень надання послуг, здійснюють нагляд і за додержанням професійної етики, і такої корупції, як в Україні, немає. Крім того, скрізь лікарі дотримуються клінічних протоколів при призначенні лікування, а тому вплив фармацевтичних компаній на прийняття рішень лікарями в країнах ЄС зведений до мінімуму, на відміну від України. Саме тому впровадження в Україні обов’язкових протоколів мають величезне значення для усунення корупційних впливів фармацевтичних агентів на лікарів.

 

Державні гарантії і приватна медицина. Система державної медичної допомоги поширилась після Другої Світової війни, коли населення повоєнної Європи потерпало від різноманітних епідемій, зокрема – туберкульозу.

В США відсутні гарантовані державою медичні послуги. Існує лише Федеральний закон, який забороняє відмовляти пацієнтові в невідкладній допомозі через відсутність у нього страховки чи грошей. Якщо безпритульного, нелегала чи іноземця, якого немає приватної страховки  доправлять до госпіталя, йому гарантовано нададуть невідкладну допомогу. Але як тільки його стан зміниться з критичного на задовільний, його тут же випишуть, видавши чек для оплати за надані послуги. До речі, в Британії і Франції  можна викликати безкоштовну невідкладну допомогу, але її виконують парамедики (рятувальна служба). Їхнє головне завдання – доправити пацієнта до лікарні для невідкладної допомоги, підтримуючи життєдіяльність. А тому люди частіше звертаються до платних послуг подібного характеру. Державні служби «швидкої» можуть визначати чи є достатньо вагома причина для виїзду. Зокрема, висока температура або біль такими причинами не є, і в транспортуванні пацієнта можуть відмовити. В США як правило, лише люди за межею бідності не мають власного автомобіля. В решті випадків пацієнти самі, або з допомогою близьких, доправляються до лікарень. Лікувальні заклади і служби поділяються на приватні і державні – в Британії, Італії, Франції, Німеччині. В Італії швидка допомога виїздить до пацієнта безкоштовно. Працює система відшкодувань (реімбурсації) за надані послуги і ліки частково чи в повному обсязі. Страхові каси в Німеччині являють собою систему державного медичного страхування. Вони є різні, кожна пропонує якийсь особливий пакет послуг і свій тариф, але по вартості він не відрізняється істотно від інших. Клієнт може вибирати за приоритетністю тієї чи іншої послуги для себе. Державні страхові каси не мають права відмовити клієнтові, а ось приватні страховики – можуть. Вони ретельно перевіряють усі дані потенційних клієнтів.

Послуги окуліста і дантиста у Франції – царини лише приватної практики. В Італії послуги окулістів є гарантованими державою для окремих категорій пацієнтів (наприклад, з вадами зору від народження та людям старшого віку). Приватні страхові поліси на ці випадки стають у великій нагоді. Українцям, які мешкають в ЄС, і не мають приватних медичних страховок, дешевше їздити лікувати зуби до України.

В Данії, на відміну від США, доля приватної медицини складає лише 2%. Решта – державна. Служба швидкої допомоги також самостійно визначає чи є підстави для виїзду на виклик. В зв’язку з чим за останні роки було кілька гучних скандалів. Молодий чоловік помер в центрі Копенгагена біля метро, і хоча перехожі тричі викликали невідкладну допомогу, чергові, дізнавшись що він не дуже охайно вбраний, схожий на безпритульного, подумали, що протверезіє і сам піде, а тому на виклик не приїхали. Інший випадок стався, коли дитина з астмою просто померла, не дочекавшись приїзду швидкої, що їхала на виклик півтори години.

В Італії пацієнти надають перевагу зверненням до державних лікарень, оскільки тільки там є найновіше медичне обладнання для точної діагностики і оперативних втручань. Загалом, рівень фаховості і довіри пацієнтів до лікарів державних і приватних лікарень і приватних всіма респондентами визначений як достатньо високий, різниці практично немає.

 

Первинна ланка. Сімейні лікарі. На відміну від США, в Італії і Данії прийом у сімейного лікаря за місцем проживання є безкоштовним, як і прийом у вузького спеціаліста за направленням сімейного лікаря. У Франції первинна ланка у вигляді сімейних лікарів є насамперед є давньою традицією, особливо для родин, які мають дітей. Сімейні лікарі також є в Німеччині, Британії. В певних випадках вони можуть приїздити за викликом пацієнта додому. Деякі сімейні лікарі навпаки, цього не практикують. Пацієнт може вільно вибирати собі сімейного лікаря, який йому більше подобається. Проте, якщо у сімейного лікаря перевищено ліміт пацієнтів, він може відмовити приймати нового пацієнта. Таке нерідко трапляється у Франції, Британії, Данії. Респонденти з Великобританії, Франції і Німеччини часом скаржаться на небажання сімейного лікаря призначити додаткові обстеження, зокрема – простий рентген у випадку гаймориту і двох випадках бронхіту. Пацієнтці, яка тимчасово мешкала у Франції без громадянства, лікар призначив МРТ вартістю 800 Євро, хоча насправді, достатньо було просто зробити рентген. Їй вдалось зробити його дешевше в Італії, перетнувши кордон.

 

Медична освіта та право на практику. В США лікарі здобувають освіту в дуже конкурентному середовищі. До медичних шкіл важко вступити і важко навчатись, загалом навчання триває аж 10 років: спочатку загальний курс на бакалавра, потім іспит на “boards” до медичної школи, де навчання триває ще 4 роки, 5й і 6й рік – резидентура, яка дає вибір програми зі спеціалізації, і знову іспити і співбесіди, після резидентури – можна практикувати, але ще не в приватній практиці, як самостійний повноцінний лікар. Для одержання лікарської ліцензії потрібно здати ще іспити, і тільки тоді можна отримати ліцензію на приватну лікарську практику. Протягом життя лікарі поновлюють свої ліцензії кілька разів. Нагляд за наданням ліцензій здійснюють в США професійні асоціації за лікарськими спеціалізаціями, наприклад, для хірургів – Професійна асоціація хірургів, або гінекологів, психіатрів тощо. Лікарі сплачують внески до цих асоціацій, і є їх постійними членами. Асоціації затверджують і публікують клінічні протоколи, розглядають скарги пацієнтів, в тому числі щодо етичних порушень, і мають право позбавити лікаря ліцензії. Також цього можна добитись через суд. Лікарі можуть практикувати як у клініці, так і приватно, і як сімейні лікарі, відвідуючи пацієнтів або приймаючи в себе в офісі.

Лікарі Франції і Італії працюють на підставі диплому, додаткових іспитів на ліцензії не потрібно. Лікар у Франції може працювати певну кількість годин в державній лікарні, а решту – в приватній, і навпаки. Італійський лікар державного госпіталя працює за контрактом, що передбачає 38 робочих годин на тиждень.

В Данії лікарська професія є найбільш оплачуваною серед інших. Вчитись на лікаря важко, величезна конкуренція, але данська респондентка зауважує, що попри всі незвичні особливості у ставленні– повільність і прохолодність, дистанційованість від проблеми пацієнта, довірилась би «байдужому» данському лікареві, аніж співчутливому українському.

В Німеччині, де також існує поділ на державні і приватні медустанови, відкриття приватної практики є дуже складним процесом. Одного лише диплому про вищу медичну освіту не достатньо. Лікар повинен мати: так звану апробацію – державний дозвіл на право називатися лікарем-спеціалістом і працювати в цьому статусі, що передбачають документи. Кожен лікар повинен найперше отримати дозвіл від поліції за відсутністю судимості, документ від психіатра про відсутність психічних розладів або залежностей від алкоголю, наркотиків, тощо. На додачу – підтвердження додаткової кваліфакації, внесення до державного реєстру лікарів, дозвіл від державних страхових компаній на лікування їхніх пацієнтів (видають професійні організації лікарів і страхових кас). І тільки за наявності перерахованого, лікар може подати запит на дозвіл відкрити власну лікарську практику. В приватних практиках хірургічного спрямування пропонують амбулантні операції. Це лапароскопічні чи хірургічні операці, які проводяться під загальним нарокозом, але після них пацієнт може піти додому уже ввечері. До приватних в Німеччині належать і лікарні, які фінансує церква.

 

Скорочення ліжкомісць і госпітальні округи. Спільною проблемою для всіх країн є наслідки оптимізації, а фактично – скорочення лікувальних закладів за територіальним принципом, внаслідок чого погіршується доступ мешканців територій, де немає лікарень, до медичних послуг. В Данії, Центральній частині і на Півдні  США існує проблема з доступом до медичних послуг, оскільки госпітальні округи скорочують кількість лікарень. Це стосується територій, де щільність населення є істотно меншою за площу. Пацієнтам часто доводиться їздити за допомогою до сусіднього міста, регіону чи штату. Лімітована кількість ліжкомісць є причиною величезних черг на госпіталізацію як за плановими, так і позаплановими операціями і навіть за пологами. Якщо ви приїдете на пологи в США чи Великої Британії раніше, ви проведете час, сидячи в кімнаті для очікувань. Саме тому всі породіллі в США знають правило «5-1-1»: в лікарню треба вирушати, коли пауза між переймами не більша ніж 5 хвилин, одна перейма триває хвилину, а загалом перейми тривають вже щонайменше годину. Це правило майбутнім батьками розтлумачують на курсах, які проводять головним чином експерти чи громадські організації. Такі курси в США можна вибрати самостійно, на власний смак і за власною «філософією». Вони не є безкоштовними, їх часто оплачує страховка. До речі, кесарів розтин проводять за показами, а не за бажанням породіллі. Респондентка Тижня, яка народжувала в клініці штату Род-Айленд, США, зазначила, що вибрала собі супровід акушерки, а не звичного для нас гінеколога. Завдяки курсам і обізнаності щодо правила «5-1-1», а також тому, що чергова лікарка або акушерка завжди на зв’язку для відповіді на питання і підтримки батьків, вона «почувалась безпечно і впевнено під час 4 годин перейм, які могла провести в затишку свого дому».

Респондентка з Данії описує свій пацієнтський досвід так: «Була госпіталізована під час вагітності на чотири дні в зв’язку з невеличкою проблемою, в палаті чотири ліжка, можна відгородитися від всіх шторами. Ліжка комфортні. Оснащені багатьма функціями, в тому числі викликом медсестри. Найбільше вразило меню з їдальні: за годину до прийому їжі можна замовляти що завгодно з широкого переліку, і це привезуть. Порції величезні, а меню цілком ресторанне. Ліки під час госпіталізації видавалися безкоштовно, як і всі інші приладдя. Одяг можна мати свій, а можна взяти лікарняний. В туалеті/душі можна знайти або попросити в чергової медсестри якісь дрібні речі типу прокладок, зубних щіток, шампуня. В «багатих» центральних лікарнях Копенгагена ще більше речей віддається безоплатно. Термін госпіталізації залежить тільки від рішення персоналу, пацієнт може погоджуватися чи ні, але мусить виконувати. Поруч лежала жінка з серйозною порожнинною операцією (хоч і лапароскопічною), призначеною на вечір. Вночі вона лише так-сяк оклигала від наркозу, а вранці прийшли медсестри і почали її збирати додому. Хвора просилася ще на один день, казала, що не буде замовляти ту їхню ресторанну їжу в їдальні. Вона з острова Борнхольм, там у зв’язку з укрупненням позакривали лікарні, розпустили лікарів, тому люди літають за серйозною медичною допомогою в Копенгаген. Жінка насилу пересувалась по палаті, не те що з валізою їхати на вокзал чи в аеропорт. Її, покривившись, залишили за умови, що рано вранці наступного дня її вже не буде. Наступного дня інша жінка прооперувалась і її майже одразу забрали додому родичі. В палати заходять без халатів і спеціального взуття, але перед будь-якими дверима висять дезінфектори для рук. Двері відкриваються натисканням на кнопку, а не ручками».

Народжувати в Данії США, Великій Британії породіллі добираються своїм ходом, незалежно від стану. Можна дзвонити у швидку, але вони скажуть: викликайте таксі, якщо нема кому вас доставити. Та ж респондентка з Данії розповідає: «І я їхала на пологи на таксі опівночі в сусіднє містечко, бо в нашому лікарню закрили у зв’язку з «укрупненням» (оптимізацією – авт.). В лікарні сказали: у вас води відійшли, але маленька розкритість, тому давайте назад додому. А я витратила на таксі останні 500 крон. На щастя, моя акушерка написала в картці, щоб мене не вертали додому, оскільки я самотня і малозабезпечена. Отже я опинилась в палаті на двох чи трьох сама і чекала ранкової зміни, щоб вона вже вирішувала мою подальшу долю. Вранці до мене приставили акушерку, яка займалась мною до кінця своєї зміни, вона стимулювала і потім прийняла пологи”. Ведення вагітності відбувається за місцем проживання. Найбільше в данських лікарнях вразило самообслуговування: якщо хочеш дізнатися результати простих аналізів, пройди їх сам: в туалеті стоять одноразові стаканчики, папірці з реагентами, докладна інструкція висить на стіні. Все завжди на місці – якщо на ящику написано, що там одноразові рукавички, то вони там сто відсотків є. Ведення вагітності дуже сильно відрізняється від зайвої метушні в Україні: двічі загальний аналіз крові, двічі сканування, оце і все! «Мені не вірилось, бо в мене перша дитина в сорок років, але для Данії це варіант норми і ніхто ні з ким не носиться, якщо немає видимих проблем. Після пологів виписують через чотири (!) години. Але мені, знову ж таки, пощастило зупинитися в лікарняному готелі безплатно, щоб краще навчитися управлятися з немовлям».

 

Персональні дані пацієнтів. В Британії пацієнт повинен бути зареєстрованим в державній системі охорони здоров’я (присвоюється індивідуальний номер). В США у громадян є номер страхового полісу. Але інформація про пацієнта зберігається в електронному вигляді тільки у страховиків або в лікарнях, до яких звертався пацієнт. Дані про пацієнта зберігаються в зашифрованому вигляді. Загальнодержавної системи даних про пацієнтів в США немає. Кожен мешканець Франції має електронну картку (“carte vitale”), в якій відображається стан страховки і наявність важких хронічних хвороб. Іншу, детальнішу інформацію про пацієнта і історію його звернень, діагностики зберігає в своєму комп’ютері сімейний лікар. В Данії – найрозвинутіша система електронного обліку пацієнтів.  В Італії єдиної медичної електронної картки немає, щоразу, звертаючись до клініки і проходячи обстеження, пацієнт підписує дозвіл на користування і зберігання персональних даних. В Німеччині дані про захворювання зберігаються в сімейних лікарів в електронному і паперовому вигляді. Медпрацівники несуть сувору персональну відповідальність за розголошення персональних даних пацієнтів. За порушення лікарської таємниці законодавство передбачає кримінальну відповідальність. Без згоди пацієнта навіть його найближчі родичі, дружина чи діти ніколи не дізнаються про його діагноз або проблеми зі здоров’ям в минулому. За будь-яке порушення на лікаря чекає фактично окрім втрати практики, штраф або й кримінальна відповідальність.

 

Недодіагностування і передіагностування. Як уже зазначалось вище, в Британії і Франції є проблема з надмірною ощадливістю сімейних лікарів, які не завжди й не одразу направляють пацієнтів до вузькопрофільних фахівців або на специфічну діагностику. В США суспільство привчене в будь-якому випадку звертатись по допомогу і приймати пігулки від найменшого дискомфорту – повне обезболювання, снодійні, вітаміни, харчові додатки тощо. В кожній родині аптечка наповнена вщерть. І система влаштована так, що  лікарі не зацікавлені лише в оптимальній допомозі, в їхніх інтересах – надавати якомога більше послуг, адже всі вони платні. Внаслідок цього американці витрачають значні кошти на медицину без адекватного результату.

В Британії і Данії, де є державні гарантії доступу всіх верств населення до медичних послуг, трапляються випадки недостатньої уваги до проблем з боку лікарів. Час від часу в пресі з’являються повідомлення про жахливу недбалість. Зокрема, нещодавно у Данії хлопчик-інвалід впав з гойдалки, і хоча його привезли до лікарні вчасно, йому прописали спокій і постільний режим, не дообстеживши. В результаті дитина померла від травм черепа й хребта і крововиливу в мозок. Це викликало величезне суспільне обурення

 

Профілактика і підходи до політики громадського здоров’я. Як така, окрім вакцинації, профілактика захворювань є відсутньою в США. Ніхто не проходить профілактичних медоглядів, і це є проблемою. Як уже відзначалось, держава в США приділяє увагу питанням надзвичайного характеру, наприклад, загрозі епідемій. Щеплення можна зробити і нелегалам, без загрози видворення. Кожен штат має свою програму з профілактики епідемій. Якщо особа за межею бідності або нелегал – єдиною можливістю звернення щодо медичної допомоги є так звані «вільні клініки» – при великих університетах, благодійних організаціях. Там в першу чергу можна зробити щеплення, полікувати інфекційні захворювання. За програмою Affordable Care Act (Доступне лікування), яке в народі назвали Obama Care, нині федеральний уряд заохочує створення в кожному штаті центрів медичних послуг, які б опікувались соціально неблагополучними верствами, а уряд в свою чергу, надає таким штатам дотації і субвенції.

В Данії наполягають на особистій відповідальності за власне здоров’я і здоров’я дітей: загартування, спорт, природа і відмова від шкідливих звичок, економія опалення взимку і провітрювання приміщень. Дітей привчають до самостійності і відповідальності з ясел: самі вдягаються, мають при собі рюкзак з водою і їжею, змінним одягом. Брудний одяг – не ознака бідності, а навпаки, свідчення того, що дитина весело проводить час на природі, а не сидить в кімнаті. Вибір на користь якості, а не видимості – в усьому. «На нас дивляться, наче на інопланетян, тому що ми одягаємося тепло, коли холодно. Діти ганяють на вулиці загартовані і напіводягнені. В аптеках продають без рецепту лише льодяники від кашлю і парацетамол. Данці нічого не знають про народну медицину. Діти з колиски без шапок в будь-яку погоду, в гумових чоботях, сидять на землі. З іншого боку, якщо в когось діагностували серйозне захворювання, то можна гарантовано отримати всі можливі обстеження, і в більшості випадків – відшкодування вартості ліків» – розповідає українка з Данії.

Враховуючи популярність різних косметичних і пластичних покращень в США, жителі великих міст і заможніших штатів являють собою спільноту «професійних пацієнтів», на разючому контрасті з південними і центральними штатами, де доступ навіть до необхідних медичних послуг обмежений. В Данії все навпаки – незважаючи на доступність медицини, лікарі і суспільство за звичкою віддають перевагу загартуванню і натуральному вигляду. Людей, які звертаються до клінік естетичної медицини для відбілювання шкіри, зубів, видалення целюліту чи пластичних операцій без особливих причин вважають не зовсім адекватними. Зуби можуть бути жовті, але будуть здорові. І тому данські лікарі, які радили нашій співвітчизниці сісти на велосипед, плавати, загартовуватись і бігати під час вагітності в 40 років, видались їй садистами. В Німеччині профілактиці приділяють чимале значення, і це є швидше питанням славної німецької ощадливості. В Британії суспільна культура є ближчою до данської – діти і підлітки в дощ і холод без шапок, в кедах і балетках на босу ногу. У всіх шмарклі, але ніхто не вдягається тепло, крім емігрантів.

 

Відповідальність і безпека. В усіх перелічених країнах лікарі суворо дотримуються галузевих клінічних протоколів при призначенні лікування. Закордоном медичне право дозволяє пацієнтам притягувати до відповідальності лікарів, зокрема в США і Франції медичне законодавство надзвичайно розвинене, а тому лікарі діють в межах суворої відповідальності. В Німеччині за найменшої підозри в корупції, маніпуляціях чи занедбанні обов’язків, і зокрема, етичних лікар може втратити дозвіл на практику і навіть отримати тюремний строк. Моніторинг здійснює Kassenärztliche Vereinigung - об’єднання касових лікарів (себто тих, які отримали дозвіл на практику). Туди можна поскаржитись, так само як в США –до Професійної асоціації лікарів, і за їх рішенням лікаря можуть позбавити ліцензії. Нещодавно в Німеччині був випадок, коли лікар, який хоч і діяв в інтересах пацієнтів, записуючи в їх досьє діагнози з метою пришвидшення одержання донорських органів для пересадки, був звинувачений і покараний за таке порушення порядку черговості. Пацієнти можуть оскаржити будь-який невірний крок лікаря і одержати значну грошову компенсацію.

Величезна увага приділяється безпеці пацієнтів. Українка, яка народжувала в США розповіла, що одразу після пологів дитині на ніжку одягають спеціальний електронний браслет. При спробі піднести дитину близько до ліфту чи дверей спрацьовує сигналізація. «Одразу біля приймального покою – пост охорони, на якому оформлюють перепустки для породіллі і за потреби – її супроводжуючого (батька дитини). Без цих перепусток до лікарні не пускають нікого. Виписка з немовлям відбувається швидко: всі лікарі проводять останній огляд в палаті, дають настанови, і ставлять електронний підпис у виписці, яка автоматично відправляється до охорони, лише тоді охорона на виході знімає з дитини електронний браслет. Ще одне завдання охорони – допомогти правильно встановити дитяче автокрісло. Без перевірки правильності встановлення вам не відкриють шлагбаум і не випустять з території лікарні.»

В Україні крім загальних принципів відшкодування шкоди, спеціального медичного законодавства немає.  Пережитком радянщини є розподіл, при якому діагностує один лікар, оперує другий, а лікує третій. Притягнути лікаря до відповідальності за постановлення непідтвердженого діагнозу, призначення некоректного лікування або за хірургічну помилку – практично неможливо.

 

Наші перспективи. Респондентам, які розповіли про свій пацієнтський досвід в інших країнах, було запропоновано висловити побажання і пропозиції, які вони вважають необхідними для України. Абсолютна більшість назвала запровадження державної страхової медицини, утвердження базового пакету медичних послуг, доступного усім громадянам, прийняття законів щодо посилення відповідальності лікарів за корупцію, недбалість і етичні відступи, зміну культури ставлення до пацієнта як клієнта, в першу чергу. Як виявилось, в жодній з країн, окрім Данії, не існує єдиної  медичної системи даних про пацієнтів, хоча існують електронні картки задля ідентифікації пацієнта в системі доступу до медичних послуг і страхування, проте ніде уже немає суцільно паперової форми обліку пацієнтів. Але наразі всі перелічені країни рухаються в цьому напрямку.

Поки що, особливу тривогу в реформування медичної політики в Україні викликає питання  доступу українців, які живуть на периферії, до професійних медичних послуг з діагностики і лікування. Більшість населення країн Європи і США мають персональні авто. А тому навіть ті, хто живе у віддалених районах, оскільки для них автомобіль давно уже не розкіш, як у нас, можуть доїхати до найближчої лікарні. До питання відсутності коштів на медичний спецавтотранспорт додаються інші негаразди – стан доріг, вартість пального, комплектуючих і самих автомобілів, ціна яких в Україні перевищує ціни в Європі і Америці. Не кажучи про решту питань – якості устаткування лікарень, які перейдуть на фінансування за рахунок місцевих бюджетів, труднощі з приватизацією і створенням професійного і конкурентного ринку надавачів медичних послуг, перекваліфікація і морально-етичне питання в перетворенні вчорашніх лікарів корумпованої системи закладів ОЗ в лікарів-підприємців, які можуть так само безборонно вишукувати лазівки, наприклад в подальшій співпраці з фармкомпаніями, незважаючи на клінічні протоколи, трудову еміграцію українських лікарів, відсутність медичного законодавства, в тому числі з регулювання ринку медпослуг і захисту прав пацієнтів, відсутність реформ в дотичній сфері соціального захисту, корупція в усіх сферах суспільних відносин і ще ціла низка об’єктивних причин, які загрожують проведенню реформи в заявлених обсягах і строках. А найголовніше – відсутність позитивного досвіду проведених реформ в будь-якій галузі суспільного управління і ефективних суспільних інституцій, які б забезпечували сталість і невідворотність цих реформ. Зруйнувати те, що працювало, у нас можливо, проте поки що немає бодай одного рішучого досвіду в побудові ефективної галузі замість імітації її наявності, як от наприклад, судова реформа, реформа поліції тощо. Без перебільшення, успіх реформи залежить не від Уляни Супрун і її команди, а всього суспільства, і найперше – запиту громадян України на чесну, прозору і професійну медицину.

Детальніше

Як лікують у Латвії: якісно, умовно-безкоштовно і з чергами

https://tsn.ua/blogi/themes/health_sport/yak-likuyut-v-latviyi-yakisno-umovno-bezkoshtovno-i-z-chergami-987138.html

У країні склалася парадоксальна ситуація, коли іноземці задоволені системою охорони здоров’я більше за її громадян — і на те є причини.

В Україні нині відбуваються бурхливі дискусії щодо майбутної медичної реформи — вона має як палких прихильників, так і категоричних противників. Але всі погоджуються, що ми маємо наслідувати тут розвинені країни. Що ж на практиці являє собою омріяна нами медицина — розкажуть українці, які живуть за кордоном і знають про неї не з чуток.

У Латвії я живу вже понад 25 років, отже, з одного боку, пам’ятаю ще часи пострадянської медицини, з іншого, знайома із реформованою латвійською медициною. Як свідчить статистика, завдяки реформі охорони здоров’я і впровадженню сучасних медичних технологій тривалість життя у Латвії збільшилася в середньому на 8,5 років.

При цьому в країні склалася цікава, можна навіть сказати парадоксальна ситуація, коли іноземці задоволені латвійською медициною значно більше за самих латвійців. І в перших, і в других є на те свої — справді вагомі — причини.

 

“ШВИДКА”: БЕЗКОШТОВНА, АЛЕ НЕ ЗАВЖДИ

Хоча з медициною я на “Ви”, тобто намагаюся вести такий спосіб життя, щоб триматися від закладів охорони здоров’я якомога далі, але, звісно, стикатися з ними приходилося, як мені, так членам родини. На початку цього року “новорічним подарунком” для нас став виклик швидкої допомоги і перебування чоловіка у лікарні. Так сталося, що ми з чоловіком захворіли на грип. У мене криза минула, а ось чоловік 31 грудня зліг з температурою під 40. Незважаючи на чутки про те, що швидку в Латвії на свята практично не можливо дочекатися, бригада приїхала доволі хутко. Приїхавши, лікарі обмежилася кардіограмою, заміром температури і тиску у чоловіка, після чого забрали його до лікарні.

Мене цікавило, яка вартість виклику швидкої допомоги. Відповіли, що в нашому випадку безкоштовно. Справа у тому, що виклик первинної швидкої допомоги у Латвії безкоштовний. Але щоб припинити практику виїзду швидкої до пацієнтів за будь-яким приводом, приміром, аби зробити укол чи кардіограму, бо хворий не хоче йти до сімейного лікаря. І тоді виклик “швидкої” може стати платною послугою.

Тобто якщо ви хочете викликати “швидку” заради якоїсь простої процедури, ви можете це зробити, але така послуга вже вважатиметься вторинною медичною допомогою, яка є платною. Вартість виклику “швидкої” в такому випадку становитиме 20-50 євро, залежно від специфіки бригади. За “безпричинний” виклик — приміром, якщо ви сказали, що вам дуже погано, а насправді хочете ту саму кардіограмму — треба буде платити 15-30 євро.

Якщо ви хочете викликати «швидку» заради якоїсь простої процедури, ви можете це зробити, але така послуга вже вважатиметься вторинною медичною допомогою, яка є платною

Цікаво, що рахунок на суму 20 євро нам таки прийшов. Я подумала, що це за перебування чоловіка протягом декількох днів у лікарні, і сплатила його. Однак через місяць прийшов лист із вибаченням, в якому зазначалось, що на підставі правил кабінету міністрів Латвійської Республіки, у разі захворювання, яке було у чоловіка, плата ні за “швидку”, ні за перебування в лікарні та ліки не стягується. Сплачені 20 євро отримала назад — дрібниця, але приємно.

Зазвичай в Латвії пацієнти платять за перебування в стаціонарі, зокрема, пацієнтський збір становить 13.52 євро за кожний день, при цьому перший і останній день перебувають рахуються за один. В разі яких хвороб треба платити ці внески, а в разі яких ні — більшість пацієнтів дізнаються вже на місці, адже перелік великий, і пересічні громадяни його не вивчають.

 

ГОЛОВНЕ ПРО ЛАТВІЙСЬКУ МЕДИЦИНУ

Реформування латвійської системи охорони здоров’я розпочалося 1992 року. Нині в країні функціонує наближена до ринкової моделі система медичного обслуговування. Медицину в Латвії складно назвати платною або ж безкоштовною, швидше, тут надаються умовно-безкоштовні медичні послуги.

Обов’язкового державного страхування в країні нині немає. Хоча воно було — з 1997 до 2004 року. Після того, як його скасували, ні обов’язкового медичного страхування, ні цільових податків на охорону здоров’я в Латвії не запроваджували: головним джерелом фінансування охорони здоров’я є загальні податкові надходження.

Місцеві жителі за власним бажанням можуть приватно придбати поліс страхування здоров’я в будь-якій страховій компанії. Вартість на рік для здорової людини — від 250 євро, якщо останнім часом вона зверталась до лікаря або хворіла на грип — від 300 євро. Якщо є хронічна хвороба — ще дорожче. При цьому знайомі розповідали мені про випадки, коли купили страховку і активно нею користувалися (тобто хворіли, робили обстеження, отримували ліки і т.п.), і на наступний рік страхова компанія підвищувала вартість полісу. Можливо, тому приватне страхування в Латвії поки не має особливої популярності.

В основному страхові компанії працюють з корпоративними клієнтами, забезпечуючи їх різноманітними страховими полісами: від вакцинації до стаціонарного лікування, операцій і оплати медикаментів. Розрахована така система на те, що роботодавець, знаючи структуру і небезпеки на своєму підприємстві, буде зацікавлений в збереженні працівникам здоров’я, а значить, надасть їм подібні привілеї.

Загалом, принципи роботи латвійської системи охорони здоров’я полягають в наступному:

— кожен житель країни закріплюється за обраним на свій розсуд сімейним лікарем, до якого і звертається з будь-якого питання, пов’язаного зі здоров’ям. Ця послуга надається безкоштовно, але за кожне відвідування пацієнт зобов’язаний сплатити так званий “пацієнтський внесок” — від 1,42 до 10 євро;

— сімейний лікар за потребою видає направлення до різного роду вузьких спеціалістів, за прийом яких також необхідно сплачувати цей внесок;

— державна система побудована таким чином, що кожен лікар може прийняти на місяць певну кількість пацієнтів. А тому скористатися медичними послугами буває дуже складно — іноді очікувати на прийом вузького спеціаліста доводиться по кілька місяців;

— аналізи, діагностика здебільшого безкоштовні для пацієнтів, але лише за направленням сімейного лікаря;

— поряд з безкоштовними медпослугами у всіх лікарнях країни надаються платні послуги — для тих, хто не бажає або не має можливості чекати своєї черги. Вартість прийому фахівця коливається від 25-50 євро, це без оплати за необхідні процедури, аналізи та інші дії;

— стаціонарне лікування в лікарнях Латвії відбувається за тією ж системою, коли пацієнт сам повинен сплатити харчування і обслуговування (залежіть від лікарні, але може сягнути і 30 євро на добу), держава ж несе тягар оплати за медикаменти, лікування і операцію;

— є проблема з очікуванням і у випадку планової операції — через квоти на лікування її можна очікувати від декількох місяців до декількох років;

— дітям до 18 років пільг на лікування надається дещо більше, держава оплачує більшість медпослуг, аж до стоматологічної допомоги.

За задумом реформаторів, сімейний лікар (цю систему запровадили ще у 1993 році) — це фахівець широкого профілю. На сьогодні у Латвії мають практику 1275 сімейних лікарів. В середньому навантаження на одного сімейного лікаря складає 1600 пацієнтів. Однак, за даними Національної служби здоров’я, в латвійських регіонах існують практики, де у сімейного лікаря — понад 4 тисячі пацієнтів. Кожен сімейний лікар отримує на практику з держбюджету в середньому 4000 євро на місяць, і він вже вирішує, як їх розподіляти.

Наведу кілька яскравих прикладів умовної безкоштовності латвійської медицини. Наприклад, сімейний лікар двічі давав мені направлення на операції, так от: одну оплатила держава, другу ж довелось оплачувати з власного гаманця. Ще один приклад — пологи. Їх повністю оплачує держава, але якщо жінка бажає укласти угоду з певним лікарем або акушеркою, тоді їхня вартість становитиме 400-500 євро.

Медичні послуги у Латвії надають державні, муніципальні (на зразок українських районних лікарень, причому з тими самим проблемами дефіциту фахівців та фінансування) та приватні установи, а також лікарі, що мають власну приватну практику.

Медицину в Латвії складно назвати платною або ж безкоштовною, швидше, тут надаються умовно-безкоштовні медичні послуги

Більшість медикаментів у Латвії, на відміну від України, можна придбати в аптеках лише за рецептами лікаря. Причому лікарі видають його за окрему плату — від 2 до 5 євро. Ще одна проблема — висока вартість усіх ліків. Приміром, упаковка валеріани коштує 3 євро, цитрамон — 90 євроцентів. А одного разу мені знадобились ліки для серця, і ціна їхня виявилась не надто приємною — 16 євро. Щоправда, є препарати, які держава компенсує пенсіонерам, здебільшого, це препарати для лікування серцево-судинних хвороб.

На охорону здоров’я у Латвії виділяється 3,4% від ВВП. Із урахуванням внесків пацієнтів показник збільшується до 5,6% , але це — один із найнижчих показників в Європі. На душу населення в медичній сфері Латвія також витрачає мало в порівнянні з іншими країнами ЄС — лише 1030 євро.

 

НЕБЕЗПЕЧНИЙ “ДІАГНОЗ” ЛАТВІЙСЬКОЇ МЕДИЦИНИ

У Латвії склалася досить цікава ситуація, коли іноземці (особливо з більш багатих країн ЄС) задоволені якістю медичного обслуговування і цінами на нього, а місцеві жителі — ні. Це пояснюється високою якістю і при цьому дешевизною медичних послуг. І при цьому доступністю, адже іноземці все сплачують з власної кишені, тож не страждають від нескінченних черг.

А от латвійські пацієнти часто не можуть потрапити на прийом до фахівця за направленням сімейного лікаря через так звані квоти на безкоштовне обстеження та амбулаторні послуги за рахунок держави. Зокрема, у цьому році на ці цілі виділено лише 50 мільйонів євро — це мінімальні кошти, щоб забезпечити нормальне функціонування медичної галузі, не кажучи вже про збільшення платні медикам.

Місцеві пацієнти кажуть, що у латвійської медицини небезпечний “діагноз” — дефіцит квот. Через квоти на лікування буває, що планову операцію хвора людина чекає від декількох місяців до декількох років. До прикладу, я до свого сімейного лікаря звертаюся лише у крайній випадках, бо записатися до нього на прийом можна лише на початку місяця, і не завжди це дата і час, які мене зручні. Та й навіть якщо сімейний лікар виписав направлення до спеціалістів, не факт, що можна потрапити до них з цим направленням.

Є велика проблема черг до усіх вузьких спеціалістів, хоч офтальмолога, хоч гінеколога, хоч невропатолога — на прийом доводиться записуватися за півтора-два місяці. В таких випадках я зазвичай йду до приватної клініки, хоча це й вдвічі, а то й втричі дорожче. А знайомі українці, які мають тут дозвіл на тимчасове проживання, часто їдуть в Україну і протягом кількох днів вирішують усі питання.

Незадоволені станом справ в галузі охорони здоров’я і медики. Адже серед головних проблем латвійської медицини не тільки недофінансування, висока вартість ліків, черги до сімейних лікарів, але й нестача медичних фахівців.

Через квоти на лікування буває, що планову операцію хвора людина чекає від декількох місяців до декількох років

Латвійські лікарі отримують в середньому 800-900 євро на місяць, медсестри — 500-600 євро. Через низькі зарплати (так, для Латвії це низькі зарплати) і відсутність перспектив багато фахівців їдуть працювати в інші країни: в Німеччину, Великобританію та Швецію. Зараз в країні не вистачає понад 2000 лікарів усіх спеціальностей та майже 50% середнього медичного персоналу.

Увесь липень цього року латвійські медики бастували. Вони відмовлялися працювати “подовжений нормальний” робочий час, наполягаючи на повній оплаті фактичних понаднормових. Хоча це був доволі цікавий страйк — лікарі ходили на роботу, приймали пацієнтів, зарплата їм нараховувалась. Але при цьому вони досягли своєї мети — починаючи з 1 серпня за понаднормову роботу їм будуть платити за ставкою на 10% більшою, ніж раніше.

 

ЧОМУ УКРАЇНЦЯМ ПОДОБАЄТЬСЯ ЛАТВІЙСЬКА МЕДИЦИНА

Наразі Латвія все частіше у світі згадується як країна медичного туризму, оскільки тут лікується багато іноземців, яких влаштовує гарна якість медичних послуг і помірні ціни. Серед них і багато українців. Моя знайома зі Львова Христина Яковенко взагалі каже, що латвійська медицина винайшла унікальну річ, яка подарувала їй надію на життя — “віротерапію”.

У 2012 році в Україні їй поставили діагноз — четверта стадія меланоми, і прогнози українських лікарів щодо майбутнього Христини були невтішними. Та зараз завдяки латвійському новітньому препарату лікування раку, — вона продовжує жити, і жити повноцінно. Більш того, нещодавно вона стала учасником проекту “Climb for cancer”, в рамках якого онкологічні пацієнти, попри свій діагноз, вирушили до французьких Альп і подолали їхню найвищу вершину — Монблан.

Останні роки до Латвії приїхало багато родин молодих українців, зокрема, фахівців у сфері інформаційних технологій та інших професій, яких потребує зараз Латвія. Вони отримують тут дозвіл на тимчасове проживання і користуються медичними послугами практично нарівні з місцевими жителями.

Знайомі українці, які мають тут дозвіл на тимчасове проживання, часто їдуть в Україну і протягом кількох днів вирішують усі питання

Родина моєї знайомої українки Наталки живе в Латвії понад три роки. За цей час усі члени родини мали можливість порівняти українську і латвійську медицину. За словами Наталки, серед плюсів медичного обслуговування у Латвії — якісне, швидке і безкоштовне надання невідкладної медичної допомоги, розвинуті сучасні технології лікування і обладнання, швидкість отримання необхідних аналізів, відсутність паперової бюрократії та хабарів медичному персоналу.

Влаштовує родину Наталки і те, що в Латвії, на відміну від України, є стабільність і надійність медичних послуг, тут дійсно працює поліс страхування. Щодо хабарів. Наталка вважає, що в Україні мінус — але він же інколи плюс (принаймні, вона так вважає), коли платиш лікарю “з-під поли”. Якщо склалася критична ситуація і лікар потрібний терміново, то зазвичай після “подяки” в конверті хворий отримує допомогу. У Латвії родина Наталії жодного разу не давала хабаря, каже, що ніхто навіть і не натякав.

Якщо говорити відверто, то про повну відсутність хабарів лікарям у Латвії говорити поки ще зарано. Ще декілька років тому я чула про ситуації, коли після планової операції хірургу давали “подяку” в конвертах. Але таких інцидентів стає усе менше — радянські звички поступово, але впевнено стають в країні пережитком минулого.

 

І ЗНОВУ РЕФОРМА

Влітку минулого року експерти Світового банку оприлюднили дослідження щодо стану латвійської сфери охорони здоров’я — висновки були невтішними.

Отже, латвійську медицину вирішили знову реформувати. Згідно з реформою, лікарні першого рівня забезпечуватимуть плановий прийом пацієнтів і лікування хронічних хворих за направленням сімейного лікаря та фахівців. Там будуть доступні окремі обстеження, аналізи та пункти невідкладної допомоги.

У лікарню другого рівня пацієнтів доставлятимуться протягом години. Там будуть доступні послуги п’яти фахівців. У таких стаціонарах планується стабілізувати стан пацієнта для подальшого перевезення в лікарню вищого рівня.

У лікарнях третього рівня працюватимуть медики восьми спеціальностей. Там лікуватимуть, зокрема, пацієнтів із інсультом, а також онкохворих.

Лікарні вищого — четвертого — рівня працюватимуть цілодобово. У них чергуватимуть лікарі десяти спеціальностей. Пацієнтів доправлятимуть сюди за три години.

Реформа охорони здоров’я в Латвії також передбачає повернення обов’язкового страхування здоров’я. Крім того, згідно з затвердженою латвійським урядом моделлю фінансування медицини, безкоштовні послуги будуть доступними тільки жителям Латвії, які платять податки в бюджет. Тож, цілком ймовірно, ситуація зміниться, і латвійці, як і іноземці, будуть так само задоволені своєю медициною.

Детальніше

Як лікують у Польщі: європейська медицина з пострадянським обличчям

https://tsn.ua/blogi/themes/health_sport/yak-likuyut-u-polschi-yevropeyska-medicina-z-postradyanskim-oblichchyam-987792.html

Країна ще на шляху до запровадження справді європейської системи охорони здоров’я — але її недоліки вже досить відчутні.

Польща є тою країною, яку часто ставлять у приклад Україні. Мовляв, на початку 1990-х рр. вони мали подібні стартові можливості для того, аби стати частиною “цивілізованої” Європи, а зараз між ними прірва. Чи є це твердження справедливим для медичної сфери? Спробуємо розібратися.

Зазначу одразу, що говоритиму про власний досвід (за невеликими винятками). Важливо також, що йтиметься про столицю Польщі – Варшаву – можливо, за її межами ситуація різниться.

Почнемо зі страхування. У Польщі є два види страхування – державне і приватне.

Державне. Державним страхуванням у країні опікується Національний фонд здоров’я (NFZ) – державна установа, що фінансує надання медичної допомоги за рахунок внесків страхувальників. Існує два види державного страхування: обов’язкове і добровільне.

Найчисельніша категорія людей, які мають обов’язкове медичне страхування, – це особи (в тому числі й іноземці), офіційно працевлаштовані в Польщі. Це означає, що сам працівник, а також його родина (якщо вони не мають власного страхування), можуть безоплатно користуватися послугами державних і деяких приватних (тих, які підписали умову з NFZ) медичних закладів.

Роботодавець мусить надати кожному робітнику медичне страхування. Про кожного нового співробітника він сповіщає в Управління соціального страхування (ZUS) Нацфонду здоров’я і надалі щомісяця разом із податками сплачує з доходів працівника і внески на його медичне страхування.

Державним медичним обслуговуванням можна користуватися й на добровільних підставах. Іноземцю для цього потрібно надати щонайменше дозвіл на тимчасове проживання в Польщі (тобто підтвердити факт законного перебування на території республіки). Внески до NFZ треба робити або особисто (в касі, їх є багато по місту), або переказувати на банківський рахунок. Причому ціни на страхування для іноземців і громадян Польщі не відрізняються.

Приватне. Паралельно з державним медичним обслуговуванням у Польщі існує й приватне. Тут ситуація є простішою. Якщо ви працюєте офіційно і ваша фірма має домовленість (контракт) з однією чи кількома приватними клініками, ви можете обслуговуватися як у державних закладах, так і в недержавних. Також, за бажання та фінансової можливості, можна укласти індивідуальний контракт із якоюсь із приватних лікарень й обслуговуватися у них. Ціна залежить від пакету вибраних послуг (від 300 злотих за півроку – це близько 2100 грн).

У перші роки навчання в університеті, коли я ще не працював офіційно, через NFZ я оформив державну “навчальну” страховку. Для студентів її вартість становить трохи менше 50 злотих на місяць, що не є надто великою ціною (вартість 2-3 обідів). Сплачувати її треба з власної кишені. Коли ти є студентом, страховка необов’язкова, проте, зважаючи на вартість життя у країні, без подібного забезпечення — до прикладу, одноразовий візит до лікаря без страховки коштує 140 злотих, тобто понад 1000 грн, — її всі все рівно роблять.

Коли ж я став працювати офіційно, роботодавець сам почав сплачувати за мене державне страхування. Паралельно я маю і приватне страхування. Видів приватного страхування є декілька, залежно від кількості надаваних послуг. Я користуюся найдешевшим варіантом, який передбачає можливість візитів до всіх “основних” (як-от терапевт, хірург тощо) лікарів, а також можливість робити найпростіші аналізи (кров, сеча тощо).

Приватне страхування для мене є повністю безкоштовним, натомість фірма щомісяця сплачує 29 злотих. Вартість дорожчих пакетів сягає 100 злотих на місяць, при тому ті самі 29 злотих платить роботодавець, а решту – вже працівник. Приватне страхування потрібне для того, щоби швидко потрапляти до вузькоспеціалізованих лікарів у разі потреби. Наприклад, в державній клініці на прийом окуліста можна чекати місяць, а в приватній — лише 2 дні.

Головна різниця між закладами державного й приватного медичного обслуговування полягає в швидкості потрапляння до того чи іншого лікаря, що є одним із результатів упровадження в Польщі European health system. Меншою мірою це стосується “сімейного” або “свого” лікаря-терапевта, до якого ти йдеш, наприклад, під час застуди з проханням призначити краплі для носа і виписати довідку-звільнення для роботи. Це забирає кілька годин. Складніше зі вузькоспеціалізованими лікарями, наприклад, невропатологами, окулістами тощо. Якщо в приватних клініках очікування може скласти тиждень, то в державних – навіть півроку.

Буквально місяць тому я мав (маю й досі, бо ще не було часу поїхати додому, в Україну) проблему, пов’язану з частими мігренями. Спочатку я записався до невропатолога в приватній клініці, що вдалося порівняно швидко – це важливо для подальшої розповіді. Однак прийом мене не задовольнив, адже пані виписала таблетки для заспокоєння болів, але не зробила головного, про що я просив, – не призначила дослідження (МРТ чи КТ) голови для визначення суті проблеми.

Тому я вирішив звернутися до центральної державної лікувальної установи – Інституту неврології і психіатрії, – де працюють провідні фахівці з цієї галузі в Польщі. Однак, яким же було моє здивування, коли приїхавши до них я почув у відповідь, що вільних місць цього РОКУ немає. На моє запитання, коли будуть, мені з ноткою сарказму відповіли, що запис на 2018 рік розпочнеться в листопаді. Загалом, у державних лікувальних закладах очікування на здачу аналізів чи прийом до певного спеціаліста – справа тривала. Свого часу я очікував на окуліста 2 місяці, а на УЗД – півтора.

Різниться також прошарок населення, який можна зустріти в державних і приватних лікувальних закладах. Відвідувачами перших є переважно студенти й пенсіонери, других – працівники, фірми яких надали їм можливість обслуговуватися саме в приватних “пшиходнях” (поліклініках).

Особливої різниці в якості пропонованих послуг між державними та приватними лікарнями немає. Наприклад, до терапевта я ходжу до державної клініки, а здавати кров – до приватної. Просто так зручніше, до того ж у гру вступають міжособистісні стосунки.

Виписати рецепт (більшість ліків в аптеках видаються саме за ними, хоч і без рецепту можна купити багато препаратів, здебільшого проти грипу чи нежитю) не є проблемою. Лікарі мають протоколи, як у країнах ЄС та США, де чітко прописано, що і в якій ситуації виписувати – і вони не намагаються виходити за ці рамки, виписуючи щораз щось інше, як це часто роблять українські лікарі. Тобто хворіючи, наприклад, на ангіну втретє чи вчетверте, я йду до лікаря не стільки за порадою, скільки просто за рецептом чи звільненням з роботи, адже які ліки приймати, вже й сам знаю, а лікар інших не буде радити.

У державних лікувальних закладах очікування на здачу аналізів чи прийом до певного спеціаліста – справа тривала. Свого часу я очікував на окуліста 2 місяці, а на УЗД – півтора

Огляд (вимір температури, тиску і т. д.) носить переважно шаблонний характер і не є тривалим. Це стосується й деяких медичних процедур. Особливо запам’яталося УЗД в одній з державних лікарень, на яке я чекав тривалий час. Все дослідження тривало хвилину (!), в результаті чого мені видали папірець А4 з трьома реченнями і лаконічним вердиктом: здоровий. Цікаво, що кілька місяців потому в Києві УЗД у такій самій районній лікарні (хоч і за 150 грн) мені робили 10 хв, написали два аркуші детальних висновків, згідно із якими я і близько не був здоровим.

Щодо інших особливостей польської медицини:

Мова. Польща – моноетнічна країна, де переважна більшість жителів – поляки. Відтак без польської мови прожити, а тим більше пролікуватися, тут практично неможливо. Знання лікарями англійської мови є вкрай обмеженим (як у державних, так і в приватних клініках), а російську/українську зрозуміють одиниці (переважно ті, хто здобував освіту ще за часів ПНР). Для тих, хто думає, що українська і польська мови дуже подібні, поспішу вас засмутити: збіги є, (як-от слово “кашель”), але їх небагато, тому до візиту до лікаря треба ретельно готуватися. Заразом і мову вивчите.

Якість медичних закладів. Польські медичні заклади (навіть державні) здебільшого перебувають у кращому стані, аніж українські, хоча різниця не є аж надто разючою. Все чисто і доглянуто. Лікарні в своїй більшості пристосовані для людей з обмеженими фізичними можливостями. Впадає в око, що лікарями переважно є люди середнього й похилого віку, а на рецепції вас зустрічають знайомі сердиті бабусі (в приватних клініках їх заміняють з вигляду привітні молоді дівчата). Одним словом, все майже як в Україні.

Швидка допомога. Досвід колег підказує, що загальна картина не дуже різниться від нашої. Під час виклику (номери 112 чи 999) не питають страховку чи номер PESEL (ідентифікаційний номер людини), цікавляться лишень що сталося, хто викликає, що вже було зроблено і інколи попереджають, за який час приїдуть (як правило, це 10-15 хв). Очевидно, передусім “швидка” прибуває на термінові дзвінки (апендицит, інфаркт, поламані руки-ноги). Приміром, до знайомого, у дитини якого була “звичайна” висока температура, бригада так і не доїхала.

Якось мій знайомий поляк спересердя сказав, що в Польщі можна або жити здоровим, або померти хворим. Я не був би настільки категоричним. Звичайно, деякі запроваджені тут правила “європейської” медицини ускладнюють життя, як-от, наприклад, тривале очікування на лікаря чи необхідні аналізи.

З іншого боку, це стосується далеко не всіх лікарень, та й загалом обслуговування є більш комфортним, аніж в Україні (ви кулер з водою для пацієнтів у нашій звичайній поліклініці колись бачили?). До того ж парадоксально, але ми часто нарікаємо на “європейську” медицину, хоча тривалість життя людей тут є на 5-10 років довшою, ніж у нас. Проте, я завжди пам’ятаю, що за 300 кілометрів від Варшави є Україна з її страшенно недосконалою, але моментами ефективнішою і менш громіздкою системою охорони здоров’я.

Детальніше

#medi