октября, 2017

Медична реформа в питаннях і відповідях

http://www.bbc.com/ukrainian/features-41687466

“Вже з наступного року пацієнти та лікарі матимуть зовсім нові стосунки з системою охорони здоров’я”, – заявила після ухвалення Радою медреформи керівниця МОЗ Уляна Супрун.

В чому полягатимуть ці нові стосунки, які зміни мають відбутися в українській медицині, а головне, коли на них чекати, з’ясовувала ВВС Україна.

Що нового для пацієнтів?

З 2018 року українці самі обиратимуть собі лікаря – терапевта, педіатра, сімейного лікаря.

З ним напряму або через лікарню будуть підписувати договори про намір лікуватися саме у нього. Таким чином зникне прив’язка людей до лікарень за місцем прописки.

Лікаря можна буде вільно змінити.

Лікування у сімейного лікаря, а також базові аналізи будуть безкоштовними.

У 2018 році на одного пацієнта для первинної допомоги держава виділятиме 370 грн, в 2019 – 450 грн.

Що буде платним, а що – безкоштовним?

У МОЗ запевняють, що безкоштовними будуть первинна, екстрена та паліативна допомога, а також ведення вагітності і пологи.

Щороку уряд готуватиме, а Рада ухвалюватиме список, що в медицині буде безкоштовно, а що – ні. Це так званий “негативний список”, за що держава не платитиме.

Наприклад, не буде оплачуватися стоматологія і пластична хірургія.

“Якщо лікар направляє людину на томографію, то держава оплачує її на 100%. Якщо людина сама вирішила зробити собі томографію, буде платити за це сама”, – пояснював заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк.

Що зміниться для лікаря?

Зараз лікарі працюють на фіксованій сітці зарплат, яка не залежить від якості їхньої роботи.

Відтепер дохід лікаря залежатиме від того, скільки пацієнтів у нього є. Діятиме принцип – чим більше пацієнтів, тим більша зарплата.

“Державні гроші підуть як у державну лікарню, так і у приватну практику. Якщо лікар налаштує свою практику, до нього йдуть пацієнти, він може отримувати від 15 тис. грн”, – зазначав Павло Ковтонюк.

Гроші йтимуть напряму на рахунок лікарю, якщо він оформить ФОП, або лікарні.

Без роботи можуть залишитися ті лікарі, до кого не захочуть йти люди, бо реформа сприятиме конкуренції, пояснюють у МОЗ.

Чи закриватимуться лікарні?

У МОЗ запевняють, що закривати лікарні чи скорочувати медперсонал не будуть, але припускають, що конкуренція між лікарями і принцип “гроші йдуть за пацієнтами” може призвести до деяких змін.

Існує ймовірність, що погано обладнані і малозавантажені заклади змінять свій профіль – наприклад, на реабілітаційні центри чи хоспіси. Водночас кращі лікарні обіцяють технічно посилити.

Лікарні хочуть перетворити на підприємства, які самостійно розподілятимуть кошти. Володітимуть медзакладами, як і раніше, громади.

У лікарнях рахуватимуть, які послуги надали пацієнтам – лікування, операції, і виставлятимуть рахунки державі.

Ціни на медичні послуги в лікарнях мають бути однаковими, де б вони не знаходились. Вирахувати цю вартість у МОЗ сподіваються за кілька років.

Нову модель фінансування для медзакладів планують почати з 2020 року. До того часу вони працюватимуть у режимі, як і раніше.

Проте вже у 2018 році у деяких лікарнях запустять пілотні проекти, де держава напряму буде оплачувати медичні послуги.

У МОЗ хочуть розпочати пілотний проект з районними пологовими будинками, де на одні пологи і супровід виділятимуть 10 тис. грн.

Чи вистачить на все це грошей?

У МОЗ неодноразово заявляли, що гроші у медицині є, їх просто неефективно використовують.

Наступного року витрати на медицину заплановані у розмірі близько 112 млрд гривень – це 3,4% ВВП.

За три роки фінансування медицини обіцяють збільшити на 25 млрд грн.

В ухваленому Радою законі прописано, що в подальшому на медицину витрачатимуть не менше 5% ВВП.

Медичні послуги у лікарнях і у медиків закуповуватиме Національна служба здоров’я, яку тільки мають створити у 2018 році.

Хто керуватиме службою, яка розподілятиме основні кошти, вирішуватиме Кабмін.

У МОЗ закликають не мати надмірних очікувань від реформи вже наступного року.

“Перші результати будуть очевидними за рік, два, три… Ми поміняли правила”, – сказав заступник міністра Роман Ілик.

Детальніше

Чим лякають пацієнтів: “Чи стане після реформи медицина платною і дуже дорогою?”

Верховна Рада дала старт медреформі. Ухваливши законопроект 6327, Парламент уможливив початок змін уже на початку 2018 року. Проте ми і досі зустрічаємо багато неправдивої інформації про те, що чекає лікарів та пацієнтів із впровадженням медичної реформи.

 Збільшити ... http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20171020_b.html

Головне: Всі послуги, аналізи, дослідження, ліки, які надаються за державною програмою медичних гарантій, будуть для пацієнтів на 100% БЕЗОПЛАТНИМИ.

Це буде працювати саме так, як у страховій компанії. Пацієнти будуть знати, що саме оплачує держава, і самі обиратимуть лікарні, де вони отримають ці послуги.

З 2018-го року реформа запрацює на рівні первинної допомоги, з 2020-го — в усіх лікарнях.

Тарифи, які розповсюджуються зараз деякими сумнівними виданнями, не мають нічого спільного з реальністю. Це просто фейк та брехня.

Але важливо розуміти, що ті тарифи, які держава буде платити лікарням за лікування українців часто будуть великими — і це дійсно можуть бути суми в десятки та сотні тисяч гривень. Бо тарифи за послуги мають включати все: видатки на ліки, достойну зарплату лікарів, комунальні та капітальні видатки, обладнання. І для вартісних втручань всі ці видатки будуть також включені в тариф.

Адже для цього і потрібна реформа, яка переводить медицину на страхове фінансування — щоб ці великі суми платили не люди зі своєї кишені, а держава.

Вітаємо всіх з початком довгоочікуваних змін в системі охорони здоров’я!

Далі спростовуємо найбільш поширені міфи та «страшилки».

Міф 1. Медицина стане платною і дуже дорогою

Саме зараз безкоштовної медицини в Україні не існує. Згідно з результатами опитування, 90% ліків українці купують за власний кошт (в рамках проекту «(Без)коштовна медицина»). За даними досліджень, кожен другий пацієнт відмовляється від лікування або відкладає його через брак грошей. Тому неправильно казати, що медицина стане платною і дуже дорогою для громадян внаслідок реформи, бо як раз зараз вона є платною і дуже дорогою.

І реформа має покласти цьому кінець.

Після реформи з‘явиться реальна безоплатна медична допомога.

Реформа вводить нові чіткі правила державного фінансування медичної системи, однакові для кожного громадянина. З’явиться чіткий список послуг, які будуть на 100% профінансовані державою: первинна допомога (сімейні лікарі, терапевти, педіатри); екстрена допомога (різке погіршення стану здоров’я, серцевий напад, інсульт, гострий апендицит, ниркова недостатність, запалення легенів тощо); паліативна допомога (перш за все — адекватне знеболювання); лікування у вузьких спеціалістів за направленням сімейного лікаря та планове лікування у рамках програми медичних гарантій.

Кожна медична послуга матиме визначений тариф, який платитиме лікарні держава за лікування пацієнта (так само, як це робить будь-яка страхова). Пацієнт зможе вільно обирати, куди він піде лікуватись.

Обсяг послуг у рамках програми медичних гарантій залежить від обсягу фінансування системи охорони здоров’я, однак включатиме всі основні послуги, необхідні для якісного лікування, — набагато більше, ніж люди можуть отримати безоплатно зараз.

Якщо казати просто, левову частину послуг, за які люди зараз платять в лікарнях, вони будуть отримувати безоплатно. Буде частина медичних послуг (ті стани, які не загрожують здоров’ю), які не будуть оплачуватись Національною службою здоров’я України, — і їх можна буде покрити, придбавши додатковий поліс добровільного медичного страхування в будь-якій страховій компанії.

Конкретне покриття, яке буде працювати для лікування в 2020 році, цілком залежить від бюджетного процесу в 2019 році. Міністерство планує зробити процес розробки та публікації цих розрахунків максимально відкритим та прозорим.

Головне, що яким би не було фінансове покриття, всі громадяни отримають до нього реальний доступ.

Для дороговартісного лікування, як і сьогодні, будуть існувати цільові програми, продовжать діяти програми лікування онкології, гепатитів, СНІДу та ін.

Міф 2. Люди не потягнуть вартість медичних послуг після медреформи

З початком медреформи більшість медичних послуг буде безоплатною для пацієнта, але платною для держави. Повний список послуг програми медичних гарантій буде у 2020 році, коли реформа запрацює повністю.

Міністерство охорони здоров’я опублікує список тарифів на послуги, після збору статистики (чим реально, а не на папері, хворіють люди), збору даних про реальні витрати лікарень, оцінки бюджету, який буде виділено на програму медичних гарантій на 2020 рік.

Зараз готується пілотний проект МОЗ разом з Національною академією медичних наук. Тарифи буде платити лікарням ДЕРЖАВА — саме для того, щоб у лікарів були гідні зарплати і щоб ці гроші НЕ платили пацієнти, як це відбувається зараз.

Міф 3. Медреформа призведе до закриття лікарень і звільнення медиків

У законопроектах про медреформу немає жодного слова про закриття лікувальних закладів чи скорочення медперсоналу.

За законом Національна служба здоров’я укладе договори з усіма лікарнями, щоб ніхто не залишився без медичної допомоги. Але з роками конкуренція і принцип «гроші йдуть за пацієнтом» приведуть до впорядкування мережі медзакладів — малопотужні, погано оснащені і мало завантажені лікарні, де просто небезпечно лікуватись, будуть перепрофільовані під реальні потреби населення — на реабілітаційні, діагностичні центри, хоспіси.

Впорядкуванням мережі лікувальних закладів опікуватиметься місцева влада. Місцеві громади мають вирішити, які з лікарень потрібно підсилити, а які перепрофілювати. Держава тільки виставляє вимоги щодо максимального часу доїзду до лікарні та її мінімального безпечного навантаження (кількість пологів, оперативних втручань).

Розвиток лікарень дуже залежить від розвитку автодоріг та громадського транспорту, тому це питання громади будуть розвивати комплексно. Але будь-який громадянин вибере модель “автобус + дорога + лікарня, де мене вилікують” замість моделі “лікарня поруч, де мене не вилікують”.

Тому життя буде підштовхуватиме громади впорядковувати свою мережу і робити великі опорні лікарні — як свідчить світовий досвід, саме високонавантажені великі лікарні дозволяють забезпечити найвищу якість медичних послуг.

Найкращі лікарні будуть додатково технічно та кадрово підсилені, щоб кожен, хто до них звертається, мав можливість отримати якісну медичну допомогу.

Щодо звільнення медичного персоналу.

Без роботи дійсно залишаться деякі лікарі та медичний персонал. Ті, що не поважають пацієнта, не лікують його якісно або після початку роботи з НСЗУ вимагають від нього кошти.

Хороший лікар завжди матиме потік пацієнтів і достойні гроші від держави за свою роботу!

Міф 4. Села залишаться без лікарів

У це важко повірити, але навпаки — нарешті в селах з’являться лікарі.

У селах людей найбільше турбує доля фельдшерів та ФАПів. Фельдшери залишаться. Фельдшери не замінятимуть лікаря, але стануть його помічниками та забезпечать доступ до медичної допомоги у найвіддаленіших селах.

Але наше завдання, забезпечити первинною лікарською допомогою ВСЮ країну, включаючи найбільш віддалені її куточки. Бо стабільний догляд пацієнта сімейним лікарем — це найбільш ефективний спосіб виявити захворювання на ранній стадії, коли вилікувати людину найлегше.

То чому в селі з’являться лікарі?

У 2018 році середня виплата на первинній ланці складе близько 370 грн на одного пацієнта, у 2019 — 450 грн. Практика у 2000 пацієнтів матиме річний дохід в 740 000 грн у 2018 та 900 000 грн у 2019. У цей бюджет входять оренда, оплата роботи лікаря, фельдшера та медсестри, прості витратні матеріали та часткове покриття аналізів.

Близько половини цих коштів — видатки практики, все інше — зарплата працівників (лікаря, медсестер, фельдшерів). Якщо місцева громада надасть лікарю медичний кабінет в оренду за 1 гривню, у нього залишиться ще більше коштів на зарплати.

Досі лікарі в селах ніколи не бачили таких коштів.

Також буде значно легше знайти і запросити лікаря на роботу, якщо громада побудує житло для нього.

Також 19 жовтня Верховна Рада ухвалила у першому читанні президентський законопроект №7117 (Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування в сільській місцевості). Він передбачає щонайменше 5 мільярдів гривень додаткового фінансування медицини в селах за два роки, зокрема, будівництво сучасних амбулаторій, а також забезпечення їх інтернетом.

Міф 5. До лікаря-спеціаліста можна буде потрапити тільки через сімейного лікаря

Не відповідає дійсності.

Значну частину послуг, які зараз надають вузькі спеціалісти, після донавчання зможуть надавати лікарі первинної ланки — сімейні лікарі, педіатри, терапевти. Для цього ми і робимо реформу — щоб була людина, якій ви довіряєте і яка може вилікувати все, для чого потрібні знання та ліки без госпіталізації та спеціального складного обладнання.

Звичайно, часом пацієнтам потрібні спеціальні обстеження у вузьких спеціалістів. Але ці втручання має курувати сімейний лікар. Тому Національна служба здоров’я буде оплачувати ці візити за направленням сімейного лікаря.

Якщо ви не впевнені, що ваш сімейний лікар буде це робити професійно, — замініть його.

Буде також низка спеціалістів (наприклад, гінеколог, психіатр тощо), візити до яких будуть оплачуватись і без направлення сімейного лікаря.

Людина, звісно, може звернутись до вузького спеціаліста сама, але в цьому випадку пацієнту доведеться сплатити повну вартість послуг лікаря і лікування.

Якщо ж ви звертаєтесь до вузького спеціаліста за направленням сімейного лікаря, педіатра, терапевта, вартість вашого лікування та необхідних медичних засобів відшкодує держава.

Міф 6. Реформа суперечить Конституції

Всі послуги, які оплачує держава, за лікування пацієнта, будуть оплачені на 100%, як цього вимагає Конституція.

Меддопомога завжди і в повному обсязі надається громадянам за рахунок коштів державного бюджету.

На первинному рівні та в разі настання екстреної ситуації держава оплачуватиме 100% всього необхідного лікування та, що важливо, медикаментів. Це покриватиме близько 80% усіх звернень за медичною допомогою.

На вторинному і третинному рівнях держава гарантує 100% оплату медичної допомоги, інших медичних послуг та лікарських засобів, що входять до лікування та визначені програмою медичних гарантій.

Законопроект не передбачає стягнення з громадян жодної плати за необхідну їм медичну допомогу, яка покривається державною програмою медичних гарантій.

Міф 7. Всі послуги будуть зі співоплатами

Із законопроекту №6327 вилучили всі (!) норми про співоплати.

Згідно із законопроектом №6327 медичні послуги, що увійшли до програми медичних гарантій завжди і в повному обсязі (оплачено на 100%) надаються громадянам за рахунок коштів державного бюджету.

Будуть послуги, які не оплачуються з державного покриття: наприклад, естетична стоматологія, пластична хірургія тощо.

Міф 8. Реформа не передбачає підвищення зарплатні лікаря

Тариф на медичні послуги з надання первинної медичної допомоги складається з двох частин: ставки на оплату медичної послуги та ставки на оплату діагностичних послуг, у тому числі лабораторних досліджень.

У бюджетній резолюції, яка була ухвалена парламентом у липні 2017 року, закладена сума середнього тарифу за людину у 370 гривень на рік — тобто це 740 000 гривень щорічного доходу на медичний кабінет, який підтримує 2000 пацієнтів.

При цьому середній тариф коливається в той чи інший бік, залежно від різних факторів. Наприклад, якщо серед пацієнтів будуть діти до 5 років або пенсіонери у віці 65+, тариф буде майже вдвічі вищим за тариф для молодих людей.

Це означає, що лікар первинної ланки буде отримувати в рік від 740 тисяч до 1 мільйона гривень на свою практику, якщо набере максимальну рекомендовану кількість пацієнтів у 2 тисячі осіб. Десь половина цих коштів йде на видатки медичної практики.

У бюджетній резолюції закладена сума на 2019 рік — за кожного пацієнта в середньому по 450 гривень в рік. Планується, що з року в рік ця сума буде поступово збільшуватися разом з переліком оплачених аналізів та послуг.

Лікарем первинної ланки може бути сімейний лікар, педіатр або терапевт. Ці лікарі можуть стати фізичною особою-підприємцем (ФОП) та відкрити власну практику, а також об’єднуватися з іншими лікарями в практики первинної медичної допомоги, щоб оптимізувати витрати.

Також лікарі первинної медичної допомоги можуть бути найманими працівниками в комунальних закладах первинної медичної допомоги. У цьому випадку лікар домовляється про заробітну плату з адміністрацією закладу, відповідно до кількості пацієнтів, яких він задекларує. При цьому в автономізованих медичних закладах, які стали комунальними підприємствами, тарифні сітки, що діють зараз, не будуть застосовуватися.

З 2020 року усі медичні заклади вторинної і третинної ланки перейдуть на нову модель фінансування. Національна служба здоров’я буде перераховувати медзакладам гроші за надану послугу за затвердженими тарифами, єдиними для всієї країни. У тарифі за послугу закладені всі витрати на її надання, у тому числі — оплата праці медичного персоналу.

В законі закладено, що базою для розрахунку компоненту оплати лікаря в тарифі має бути 250% від середньої зарплати по країні за липень попереднього року. В 2018 році базою би стало 18347 гривень (середня зарплата в липні 2017-го 7339 грн)

Далі все залежить від ефективності медичних закладів. Залежно від організаційності та енергоефективності закладу, лікарі будуть отримувати як нижчі, так і вищі зарплати.

Також потрібно не забувати, що компенсація лікарю буде залежити і від складності тих втручань, які він робить: для складних послуг і тарифи будуть значно вищими.

При цьому реформа передбачає відмову від тарифних сіток та вільне формування ринку зарплат у комунальних медичних закладах. Тобто рівень зарплати медичного працівника буде базуватися на його/її компетенції, будуть створені умови для гнучкого визначення заробітної плати, як це відбувається, наприклад, в приватних клініках.

Міф 9. НСЗУ — це фінансовий «монстр», який розпоряджатиметься 100 млрд грн

Національна служба здоров’я України не володіє коштами. Гроші лежать в державному бюджеті та зберігаються на казначейських рахунках. Національна служба здоров’я є оператором, який контрактує закупівлю медичних послуг та укладає договори з медичними закладами і лікарями-ФОП.

Модель НСЗУ має найменші корупційні ризики, оскільки як центральний орган виконавчої влади підконтрольна Рахунковій палаті, Державній аудиторській службі, а також антикорупційним органам — Національному антикорупційному бюро та Нацагентству з питань запобігання корупції.

НСЗУ контролюватиме якість послуг на рівні дотримання умов договору. Тобто НСЗУ укладає договір і перевіряє його виконання, так само, як страхова компанія перевіряє виконання умов страхового договору. Якщо йдеться про лікарську помилку, то в цьому разі контроль залишається за органом, який надає ліцензію — за МОЗом.

Міф 10. У бригаді швидкої будуть лише парамедики, які не зможуть надати адекватну допомогу людям, бо вони не лікарі

Реформа екстреної допомоги НЕ Є частиною законопроекту 6327, який запускає медреформу в Україні.

Зміни для швидкої допомоги відбуватимуться паралельно.

Сьогоднішній парамедик в світі — це спеціаліст, головне вміння якого врятувати людину та найшвидше довезти його до місця, де йому нададуть максимально якісну допомогу. Це місце — лікарня.

Сьогодні у нас, на жаль, немає ані навчених парамедиків, ані правильно обладнаних лікарень.

Міністерство охорони здоров’я розробило 4-модульну програму перепідготовки фельдшерів та лікарів швидкої, яка спрямована на підвищення їхньої кваліфікації, відповідно до міжнародних стандартів надання невідкладної допомоги. Навчання парамедиків, відповідальних за оцінку стану пацієнта і забезпечення необхідної допомоги на місці пригоди, а також під час транспортування до лікарні, триватиме 3 роки і прирівнюватиметься до рівня бакалавра.

Тільки після того, як у нас з’являться спеціалісти, на екстрену допомогу чекають зміни. До того ж часу ми зможемо підтягнути лікарні під нові процеси.

Також в екстреній допомозі працюватимуть не лише парамедики. До державного класифікатора внесено професії інструктора з догоспітальної допомоги, інструктора з першої допомоги, парамедика та екстреного медичного техніка.

Міф 11. Телемедицина в селі не запрацює, бо немає інтернету і техніки

Держава виділила на наступні два роки на розвиток охорони здоров’я в сільській місцевості 5 мільярдів гривень. Це дуже великі інвестиції, і ми впевнені, що це якісно змінить доступ медичних закладів в селі до високошвидкісного доступу.

Телемедицина — це оперативне консультування у вузьких спеціалістів, які перебувають на відстані від пацієнта. І це не обов’язково відеоконсультації.

Найактуальніша телемедицина для кардіологічної допомоги.

Щороку в Україні стається 40 тисяч інфарктів, 20 тисячам з них потрібна невідкладна меддопомога.

Часто такого пацієнта просто небезпечно везти далеко, або навпаки – біль у серці не є загрозливим і їхати за сотню кілометрів нема потреби. А фельдшер чи лікар на місці не може правильно оцінити дані кардіограми. У такому випадку він зможе передати результати вузькопрофільному спеціалісту в область у реперфузійний центр, і той одразу проконсультує, що слід робити.

Для цього не потрібні якісь космічні технології, а кардіографами МОЗ планує оснастити всі «швидкі», де їх ще нема. Вузькопрофільні спеціалісти чергуватимуть у спеціально обладнаних реперфузійних центрах 24/7.

Тоді лікар зможе надати екстрену допомогу людині відразу.

Зараз лікарі бояться відповідальності, не беруться консультувати телефоном чи інтернетом, бо не було такого дозволу. МОЗ підготував відповідні накази, ситуація зміниться. Також фахівець зможе віддалено коментувати цифрові рентгенограми і комп’ютерні томограми, та надсилати деякі аналізи.

Отже, телемедицина спростить діагностику у тих випадках, коли потрібен не персональний огляд, а оцінка даних досліджень надасть більше можливостей пацієнтам із віддалених районів проконсультуватися у вузького фахівця. А у кардіології взагалі допоможе врятувати життя.

Детальніше

Медична реформа розпочнеться зі змін фінансування первинної медичної допомоги – уже на початку 2018 року

Нова модель фінансування для закладів спеціалізованої та вискоспеціалізованої медичної допомоги запрацює з 2020 року. Проте у 2018-2019 року певні послуги будуть фінансуватися у рамках пілотних проектів.

Приписна кампанія до сімейних лікарів розпочнеться не раніше, ніж Президент України підпише Закон «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Про дату запуску буде оголошено окремо.

Готуємо пакет нормативних документів, методичних рекомендацій та великий операційний посібник для місцевого самоврядування, лікарів та керівників медичних закладів.

Що зміниться – пояснює в ефірі UA:Першийзаступник міністра охорони здоров’я Pavlo Kovtonyuk.

Детальніше

На старт, увага, реформа: коли лікуватимуть по-новому

19 жовтня 2017 р. Парламент дав старт медичній реформі, прийнявши закон «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» та ухваливши в першому читанні законопроект «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів» (реєстраційний № 6604). У зв’язку із цим за участю керівництва МОЗ України та представників громадських організацій відбулася прес-конференція на тему «Медичну реформу ухвалено. Які зміни чекають на українців?».

Детальніше

Життя після реформи: як тепер будемо лікуватися? (ІНФОГРАФІКА)

http://press-centr.com/ua/news/27367_Zhittya-pislya-reformi-yak-teper-budemo-likuvatisya-INFOHRAFIKA
Попри масові протести медиків, депутати Верховної Ради таки прийняли у другому читанні закон про медичну реформу. За відповідне рішення проголосувало 240 обранців. У першому читанні цей документ було прийнято ще 8 червня. Потім його суттєво переробляли. В.о. міністра охорони здоров`я Уляна Супрун навіть заявила, що після опрацювання близько 900 правок від 76 народних депутатів закон зазнав суттєвих змін та закликала «не імітувати реформи». Врешті, у сесійній залі 893 правки розглядали три дні – 17, 18 та 19-го жовтня і більшість із них були провалені. Тож перед самим голосування фактично повернули закон до того вигляду, в якому його з самого початку пропонував ухвалити комітет.

 

Тепер закон про медичну реформу вступить у силу лише після підписання документа Президентом України і через місяць після офіційної публікації. А почне він працювати з 1 січня наступного року. Отож що зміниться для українців у системі медицини і як будемо лікуватися після Нового року, з`ясовував PRESS-ЦЕНТР.

У МОЗ вже заспокоюють українців. Кажуть, що наступного року розпочнеться лише перший етап реформи первинної ланки – сімейних лікарів, педіатрів, терапевтів. На інших рівнях реформу буде впроваджено лише до 2020 року.

Перше і суттєве нововведення – «Гроші йдуть за пацієнтом». Іншими словами бюджетні кошти будуть скеровуватися не на медичний заклад, як зараз, а на оплату надання медичної допомоги конкретній людині. Причому незалежно від форми власності закладу і його місця знаходження. Для цього пацієнт повинен самостійно обрати собі лікаря, підписати із ним договір і держава оплачуватиме лікування. Мова йде про сімейних лікарів, педіатрів, терапевтів. А вже вони після огляду скеровуватимуть до вужчих спеціалістів – хірургів, окулістів, невропатологів тощо. З ними договір підписувати не потрібно.

Однак на першопочатках, впродовж року, лікарі прийматимуть пацієнтів і без договорів. За цей час можна обрати собі спеціаліста, поцікавитися його кваліфікацією, стажем, почитати відгуки. А якщо після підписання договору щось не влаштовуватиме, документ із обраним лікарем можна без проблем розірвати. Для цього достатньо підписати договір з іншим медиком, а попередній анулюється автоматично.

Ще одне нововведення – є чіткий перелік медпослуг, які оплачує держава. Тож абсолютно безплатно пацієнти тепер можуть розраховувати на екстрену допомогу (невідкладну допомогу – термінові операції, в тому числі гострий серцевий напад, інсульт, апендицит, переломи, опіки, обмороження, кровотечі тощо), паліативну допомогу (допомога пацієнтам, що мають смертельні захворювання, щоб полегшити їх страждання, перш за все надання адекватного знеболювання), медичну допомога дітям до 16 років та медичну допомога у зв’язку з вагітністю та пологами.

До гарантованого пакету послуг не входять естетична медицина, ліки недоведеної ефективності. Також із власних кишень пацієнтів доведеться повністю оплачувати вартість звернень до лікарень без направлення лікаря, крім екстреної допомоги.

В Міністерстві охорони здоров’я вважають, що з такої реформи лікарі отримуватимуть гідну оплату, а пацієнти – якісні медичні послуги. За такої системи лікар буде зацікавлений якісно лікувати, оскільки до поганого спеціаліста ніхто не прийде. А хороший лікар матиме більше пацієнтів і відповідно більшу зарплату. Деякі політики обіцяють медикам по 18 тисяч гривень щомісяця. Лікарі та лікарні конкуруватимуть за пацієнтів і будуть зацікавлені підвищувати якість своїх послуг.

Натомість самі медики усі ці нововведення поки що сприймають із побоюваннями, хоча зізнаються, що потреба у реформах назріла вже давно.

– Безумовно, потрібно було щось змінювати, бо далі не могло бути так, як є, – говорить у коментарі кореспонденту PRESS-ЦЕНТР начальник управління охорони здоров’я Рівненської обладміністрації Юрій Осіпчук. – Дуже добре, що скасували у цьому законі норму про співфінансування (коли пацієнт повинен був доплачувати за лікування). Також добре, що первинна ланка фінансуватиметься за рахунок місцевих бюджетів, бо вони краще орієнтуються на місцях і легше контролювати кошти.

- А як щодо того, що пацієнт сам зможе собі обирати лікаря – досвідченого та кваліфікованого. Чи не станеться так, що молоді медики залишаться без роботи?

– Не думаю. Мова ж іде в основному про сімейних лікарів, а їх і так бракує. Особливо у малих містах, у селах. До того ж останнім часом все більше людей довіряють молодим та прогресивним спеціалістам. Тому не думаю, що така проблема виникне. Якщо лікар фаховий, то робота для нього буде завжди.

Мирослава БЗІКАДЗЕ.

Детальніше

Благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області» підтримує ухвалений Верховною Радою урядовий законопроект щодо медичної реформи, яка стартує вже з наступного року

Адже наразі в Україні кошти, які збираються через загальні податки та акумулюються в державному бюджеті, витрачаються не на фінансування медичних послуг та лікарських засобів конкретним особам у разі їх хвороби, а на підтримку існування наявної мережі закладів охорони здоров’я незалежно від кількості та якості фактично наданих ними пацієнтам послуг. Таке використання коштів є вкрай неефективним і багато громадян не можуть розраховувати на вчасне та якісне безоплатне лікування в державних та комунальних закладах охорони здоров’я. Як наслідок – населення платить за охорону здоров’я тричі: спочатку у вигляді регулярних податків, а потім – із кишені для купівлі лікарських засобів, оплати процедур та неофіційного гонорару лікарю.

Реформа ж передбачає запровадження нової системи фінансування сфери охорони здоров’я – перехід від фінансування медзакладів згідно з кошторисом до оплати державою фактично наданої медичної допомоги конкретній людині. «Гроші йтимуть за пацієнтом»: людина звертається в медичний заклад, до конкретного лікаря за допомогою – держава згідно з програмою медичних гарантій Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» перераховує кошти в медзаклад, у якому працює лікар, або безпосередньо лікарю, якщо він має власну практику.

Лікування за рахунок держави буде здійснюватись за програмою медичних гарантій, яка має затверджуватись Верховною Радою щорічно. Програмою медичних гарантій визначається перелік та обсяг медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів державного бюджету України. Тобто БУДУТЬ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИСЬ ТІЛЬКИ ТІ ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКІ ВХОДЯТЬ ДО ПЕРЕДБАЧЕНОГО ПРОГРАМОЮ ПЕРЕЛІКУ. Ті ж медичні послуги та лікарські засоби, які не включені до Програми та не підлягають оплаті з державного бюджету України, можуть покриватись – згідно з Законом – за рахунок коштів держбюджету України, передбачених на реалізацію відповідних державних програм та заходів, місцевих бюджетів, медичного страхування, юридичних і фізичних осіб ТА З ІНШИХ ДЖЕРЕЛ, не заборонених законодавством.

Тобто держава не зможе повністю, на 100%, вирішити усі питання з забезпеченням пацієнтів якісною медичною допомогою. Тому з метою зменшення особистих фінансових витрат громадян БО «Лікарняна каса Житомирської області» продовжуватиме активно працювати паралельно з упроваджуваною реформою. На первинній ланці ми й надалі забезпечуватимемо лікування понад 100 захворювань за амбулаторними рецептами, на вторинному та третинному рівнях частина допомоги (її розмір іще не визначено) буде покриватися за рахунок коштів держбюджету України, а решту забезпечить ЛК.

Крім цього, за рахунок того, що частину забезпечення візьме на себе за Програмою медичних гарантій держбюджет України, Лікарняна каса зможе значно розширити свої програми.

На даний час діяльність ЛК в області сприяє підготовці закладів охорони здоров’я області до впровадження медичної реформи. Так, у нас відпрацьована система договірних взаємовідносин із лікувальними закладами, підприємствами, банківськими установами. Також ми активно пропагуємо необхідність стандартизації медичних послуг – дотримання лікарями лікарського формуляру та протоколів лікування, затверджених МОЗ України, які базуються на доказовій медицині. Тобто всі ті елементи (розрахунок медичної послуги, чітко визначений пакет гарантованих медичних послуг, єдиний медичний простір тощо), про які сьогодні говорять, як про майбутнє реформи, вже давно використовуються в діяльності ЛК.

У Верховній Раді наразі перебуває на розгляді законопроект про лікарняні каси і це свідчить про те, що держава зацікавлена у доцільності таких організацій.

Детальніше

Уляна Супрун: «Дивно, що досі брешуть про безкоштовну медицину. Її вже давно немає»

На початку вересня парламент із суперечками і застереженнями, але все ж дав старт медичній реформі в Україні. В рамках цієї ініціативи безкоштовною залишиться невідкладна і паліативна допомога, а також нова система сімейних та дитячих лікарів. Platfor.ma поговорила про майбутнє української медицини з виконувачкою обов’язків міністра охорони здоров’я Уляною Супрун, а також про те, навіщо це все їй потрібно.

– Кілька років тому я вже брав у вас інтерв’ю. Тоді ви працювали в «Захисті патріотів» і казали, що в державній медицині все не дуже добре – а потім потрапили туди самі. Наскільки співпали ваші очікування і реальність?

– Тоді я казала, що в державній медицині дійсно багато проблем – це просто залишки «совєтської» системи, яка не змінилась з тих часів. Найважливіше те, що система існує заради системи і не ставить пацієнта в центр уваги. Ми фінансуємо інфраструктуру і працівників, а не, власне, лікування людей. В більшості цивілізованих країн вже багато років все відбувається інакше. Нам теж треба фінансувати не будинки, а послуги. Філософія в тому, щоб гроші йшли за пацієнтом, і все оплачувалось там, де він хоче звернутися. Він має сам вибирати лікарню, де йому нададуть дійсно якісні послуги – і тоді там будуть заробляти більше, й в результаті розвиватися.

В Україні все це існує, але неофіційно. Пацієнти йдуть туди, де їм порадили – і все платять зі своєї кишені. При цьому безліч людей потрапляють у справжню фінансову катастрофу, бо мають таємно і дуже багато платити за своє лікування.

У держави є кошти – ми багато виділяємо на здоров’я. Недостатньо, але досить багато. Однак все це неефективно використовується.

– В бюджеті фігурує сума в 80 млрд грн.
– Так, але не всі з них йдуть в наше міністерство.  Для відомств, які підпорядковані МОЗ — 68,9 млрд грн.  Решта коштів іде в Національну академію медичних наук, в інші установи, які теж мають власні системи охорони здоров’я.

На пацієнтів міністерство отримує дещо менше 3% ВВП. У Всесвітній організації охорони здоров’я (ВООЗ) вважають, що насправді український об’єм ринку охорони здоров’я – десь 7%, але більшість цих коштів йдуть неофіційно напряму від пацієнтів і порахувати цей чорний ринок дуже важко.

Отже, головна проблема – що вся система орієнтована не на здоров’я пацієнтів, а на підтримку самої себе. Друга – що ми виділяємо кошти на лікування тоді, коли люди вже захворіли. У нас немає програми превентивної медицини, дуже мало зусиль у виявленні хвороби на ранній стадії.

Все це і дає різницю між нами і західною медициною, де люди живуть на десять років довше.

Ще одна проблема – це наші протоколи лікування. В Україні вони якісь свої окремі унікальні. Хоча ми ж розуміємо, що як human being, як homo sapiens маємо ту саму біологію, що і люди в Європі. У всьому світі існують практично єдині протоколи лікування щодо лікування, наприклад, цукрового діабету. Однак в Україні ми творимо якісь свої унікальні. Тож зараз ми заохочуємо лікарів використовувати найкращі і найбільш сучасні протоколи, про які вже доведено, що вони працюють. Багато людей думають, що міжнародні протоколи – це щось про дуже дорогі ліки та технології, але ж це не так. Це просто алгоритм дій, за яким лікар має діяти, коли до нього приходить пацієнт.

Всі ці ідеї ми поступово впроваджуємо – через накази і постанови міністерства, через законопроекти щодо зміни фінансування. Крок за кроком ми наближаємось до європейської системи охорони здоров’я – не якоїсь певної країни, а взагалі стандартів, на яких вона базована. Вітчизняні й іноземні експерти з ВООЗ, ООН та інших організацій півроку працювали, щоб вибрати для України модель страхування здоров’я. Це суто українська розробка – немає того, щоб ми просто все скопіювали. Частину взяли від Британії, частину від Польщі, Литви, Естонії – і з’явилась виключно оригінальна система страхування на основі бюджетних коштів. Ми беремо кошти, які вже виділені державою на охорону здоров’я і просто починаємо ефективно їх використовувати.

Сімейний лікар чи педіатр буде отримувати кошти за кожного пацієнта і вести його цілий рік. А екстрена медична допомога має бути безоплатною – як зараз є в теорії, але насправді ні. Швидка має приїхати, завезти до лікарні, надати допомогу. Якщо після цього можна відпускати пацієнта додому – добре, якщо потрібне ще лікування, то пацієнт переходить на вторинну ланку, де вже послуги частково оплачуються.

Коли гроші йдуть за пацієнтом – це супер децентралізація. Тоді кошти не будуть даватись на район чи місто, де вони нібито мають оплачувати послуги для своїх мешканців, які при цьому можуть жити, наприклад, в Києві. В цьому випадку оплачується будинок, комуналка, зарплати – але ніякі послуги безкоштовно насправді не надають, бо пацієнти за все таємно платять.

Тобто зараз люди платять двічі: спочатку податки на медичну галузь, а потім знову в лікарнях.

Ми будемо призначати єдині тарифи по всій країні за всі послуги. Ті лікарні, де буде більше задоволених пацієнтів, стануть отримувати більше грошей. А для всіх інших буде стимул розвиватися і ставати краще, аби теж отримувати фінансування.

Фотографія: Сергiй Моргунов

– Уявляю, як вам набридло це розповідати. А як щодо більш побутових речей, які вас дивують у вітчизняній медицині?

– Це відбувається кожного дня. Кожного дня я отримую інформацію, яка мене дивує – як так може бути? Наприклад, коли я дізналась, що немає мінімального балу, щоб подаватись в медуніверситет. Це дуже відрізняється від того, до чого я звикла, бо в США була потужна конкуренція між усіма нами. Коли я прийшла в університет, то зрозуміла – я серед найкращих. І завдяки конкуренції ми ще більше розвивалися. Pass або fail. Лікарі – це спецпризначенці медицини.

– Коли ви розповідаєте всі ці ідеї, то все виглядає логічно. Безкоштовна медицина не зникає, але стає більш цивілізованою. Однак при цьому вас дуже сильно критикують. Якийсь час тому я написав невеличку новину про інноваційну ідею: створювати одноразові дрони, які будуть доставляти ліки. Ви запостили це на свою сторінку в Фейсбук – і в коментарях було просто пекло.

– Хоча це така cute story.

– Так, але навіть це викликало шквал критики і врешті пост видалили.

– Мене часто питають про це – чому інші проти того, що я роблю. Але я не можу сказати, чому вони проти. Я можу лише сказати, що вони пишуть і як виступають. Якби були конструктивні причини, то ми би сіли з ними все обговорювати.

Ми проїхали всю Україну і мали бесіди з лікарями, пацієнтами, адміністраторами, активістами – загалом ми зустрілись з більш ніж з 10 тис. людьми. І це не враховуючи якихось неформальних зустрічей. Коли ми чули якісь конструктивні ідеї, то, звичайно ж, їх враховували. Наприклад, спочатку ми планували первинну ланку тільки з сімейними лікарями. Однак потім ми почули від батьків та медиків, що бракує педіатрів – і повернули їх на первинну ланку.

Але ж коли приходять і кажуть: ви творите геноцид української нації, то тут просто немає з чим працювати. До конструктивної критики ми відкриті.

Були, скажімо, пропозиції створювати приватну медичну страховку. Але ми поговорили з західними експертами, які працювали з країнами, що теж були в СРСР, з фінансистами, з іншими спеціалістами – всі кажуть, що не можемо це зробити, бо немає таких страхових і немає кому платити за страховки. 20 млн людей працюють, але стільки ж – ні, хто буде давати кошти за них?

Загалом дуже важливо переорієнтувати нашу медицину на раннє виявлення, на превентивні ланки. В кожній країні світу, де таким почали займатись, це не тільки знизило смертність, а й покращило якість життя. Завдяки цьому люди довше і краще працюють, вони більш щасливі – це краще і для людей, і для держави.

Фотографія: Сергiй Моргунов

– Реформа досі не затверджена Верховною Радою. При цьому парламентський комітет викреслив частину важливих норм, про які ви щойно говорили – наприклад, про співоплату медичних послуг державою та пацієнтом. Ви будете боротися за їх повернення?

– Вони не змінили саму філософію системи. Гроші підуть за пацієнтом. До того ж там залишилось створення Національної служби здоров’я. Погані зміни – це те, що значно розширили пакет гарантованих державою послуг і відкинули співоплату. Ми хотіли, щоб сімейні лікарі та педіатри, паліативна медицина, а також невідкладна допомога були безкоштовними, а за решту можливо була би співоплата, оскільки держава не в змозі покрити всі витрати. За результатами досліджень близько 70% респондентів сказали, що вони би погодились платити 30% вартості послуги, якщо все це прозоро і зрозуміло. Бо зараз вони сплачують 100% за якимось незрозумілими тарифами, які виставляють самі лікарні.

Дивно, що досі продовжується ця брехня про безкоштовну медицину в Україні. Її вже давно немає. Звісно, ми на кожній робочій групі наполягали, щоб в законопроекті все лишилось, однак депутати вирішили інакше.

– Ви можете боротись за повернення цих норм за допомогою депутатів, які підтримують вас. Плануєте це робити?

– Побачимо, як взагалі буде проходити голосування за медреформу.

– За новою системою гроші будуть йти напряму до медиків на місцях. Однак це ті самі люди, які звикли жити в корупційних схемах…

– Ми створюємо електронну систему, де всі мають зареєструватися. І коли вони підписують договір з пацієнтом, то ті теж потрапляють в систему. Алгоритм буде важко обдурити. Крім того, усюди буде дуже чітко виписано, що брати додаткові кошти за послуги заборонено. Якщо пацієнт надає в Національну службу здоров’я інформацію про те, що лікарі беруть або вимагають щось зверху, то медиків будуть штрафувати і розривати контракт. Все буде одразу видно: якщо лікарня робить якусь аномальну кількість, наприклад, операцій з апендициту, то ми йдемо туди з перевіркою і з усім розбираємось.

Зараз ніякої такої системи немає – держава просто віддає гроші регіонам, а вони роблять з ними що хочуть. Міністерство не може перевіряти, штрафувати, вимагати – нічого. Думаю, багато людей цього не розуміють і думають, що ми напряму впливаємо на лікування кожного пацієнта. Припустимо, людина захворіла, пішла до лікарні, але грошей немає і їй відмовлять. Тоді вона пише лист на народного депутата, який робить до нас звернення. Після цього ми можемо хіба що відповісти їм, що відправимо листа в ту обласну чи міську раду, до якої належить ця лікарня – і просимо їх зробити те, що вони взагалі-то мусять: надати безкоштовне лікування.

Ми прослідкували близько 200 таких випадків і потім зателефонували пацієнтам, щоб спитати, чи отримали вони після цього лікування. Так от – менш ніж в 5%. У нас немає повноважень, тож немає і ефекту. Наші лікарні – це Охматдит, Інститут раку, Інститут серця, на них ми можемо впливати і завжди це робимо.

Фотографія: Сергiй Моргунов

– А психіатричні – це ваші? Я нещодавно говорив з головою Amnesty International Оксаною Покальчук, вона казала, що про ці заклади правозахисники не знають взагалі нічого.

– Це такі самі лікарні, як і всі інші. Міністерство має єдиний такий заклад – пенітенціарний. Коли ми туди поїхали, то побачили, в яких умовах живуть пацієнти – навіть не лікуються, бо їм ніяк не допомагають, – закривають їх, іноді випускаючи гуляти по маленькому подвір’ю; немає ніякої реабілітації. Якщо ви бачили фільм «One Flew Over the Cuckoo’s Nest», то все там точно так. Ми написали концепцію, як будемо міняти систему психічного здоров’я, зібрали велику робочу групу спеціалістів з досвідом, які разом попрацювали, взяли поради українських та міжнародних організацій, презентували це у професійному колі, знову зібралися – і створили концепцію до 2030 року. Наступний крок – розписати план дій, як її втілювати.

– От скоро реформа, сімейні лікарі, первинні ланки. Що мені, простій людині, взагалі з цим робити?

– Треба знайти сімейного лікаря собі і дітям – до нього ви будете звертатися, якщо захворієте. Це вам нічого буде коштувати. Вам зроблять перше обстеження, а далі раз на рік ви можете ходити для перевірки. Ви обираєте будь-якого медика, що має контракт з Національною службою здоров’я – він може бути і приватним, і комунальним, окремим лікарем чи у складі амбулаторії, лікарні. Вони вже існують, наразі їх десь 4000. Надалі якщо ви захворієте, то будете знати, до кого звертатись.

– І в нього буде вся моя історія?

– Так, з часом це все буде електронне, але спочатку робимо все простіше. В майбутньому у вас буде доступ онлайн до історії хвороби, рецептів і тому подібного. Коли ви потрапляєте в лікарню, то надаєте іншим лікарям все це. У держави цих даних не буде, тільки якісь суто статистичні речі, щоб ми могли планувати бюджетування, закупівлі і підготовку нових лікарів.

– Одна з ключових особливостей нової системи – це конкуренція, бо пацієнти підуть до найкращих. Але що буде в селах, де іноді один лікар на сто кілометрів? Там немає конкуренції.

– Коли ми починали цю програму, то запитали у молодих лікарів в інтернатурі – що потрібно, щоб ви поїхали працювати в села? Вони відповіли, що хочуть житло, нормальні умови роботи, зарплатню хоча би 10 тис. грн і бажано якусь санітарну машину для пересування. Коли ми все це оголосили, то кілька сіл вже почали шукати собі лікарів на ці умови, запрошуючи нових медиків. Саме місцева влада має гарантувати своїм мешканцям те, що умови надання допомоги будуть правильними.

– Ви розповідаєте про великі об’єми своєї роботи, які потім парламент частково просто відкидає. При цьому ви мільйонер – і не гривневий, а доларовий. Спершу ви приїхали в Україну, аби просувати книжки, тобто займатись культурою. І ось ви тут, в міністерстві, а на вас всі кричать. Чому ви досі цим займаєтесь?

– Бо це ж правильно – змінити систему охорони здоров’я. Та сама причина, чому ми стояли на Майдані – у нас є свої цінності і ми вважаємо, що життя і здоров’я людини – це важливо. А влада не існує задля влади, лише щоб допомагати людям. Медицина стосується кожного із нас. І якщо ми зможемо змінити цю «совєтську» систему з її міфічною допомогою, то це буде важити дуже багато.

Детальніше

Зламати хребет медичної мафії – врятувати життя та здоров’я мільйонам громадян: 49% українців відмовляються від лікування через брак коштів – дослідження

Українці роками чекають на медреформу. Ілюстрація:Радіо СвободаПри всіх недоліках медичної реформі, за визначенням експертів, це великий скачок у розвитку вітчизняної охорони здоров’я і реальній допомозі хворим. Українці роками чекають на медреформу.

“В той час як народні обранці влаштовують у Верховній Раді штовханину, бійки, кидають димові шашки та закривають засідання парламенту, українці змушені витрачати останні заощадження, щоби отримати “безкоштовну” допомогу.

Про це пише на своїй сторінці у Facebook в.о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун, дописом якої поділилися в групі Патріоти України-єднаймося, передають Патріоти України, продовжуючи:

49% українців відмовляються від лікування через брак коштів за результатами дослідження “(Без)коштовна медицина”, проведеного БФ Пацієнти України (https://goo.gl/PG1qhR). А медична реформа, яка може виправити цю ситуацію, зависла у повітрі.

Законопроекти 6327 і 6604, що змінюють систему фінансування охорони здоров’я, допоможуть створити справедливу систему оплати медичних послуг, де кожен отримає допомогу.

Первинна, екстрена та паліативна допомога, пологи повністю покриватимуться державою. Спеціалізована та високоспеціалізована допомога покриватимуться в рамках програми медичних гарантій.

Ці та інші питання, на які спрямована медреформа, обговорюються стільки місяців. І це лише з приводу конкретних законопроектів, які повністю готові до голосування, мають підтримку фахової спільноти та громадян. Сама потреба медичної реформи в Україні озвучується роками.

І ось, коли ми за крок до того, щоб зрушити з місця застиглу в минулому медичну систему, пацієнтські законопроекти ніяк не дочекаються на розгляд народними обранцями.

Як казав доктор Мартін Лютер Кінг “почекайте” майже завжди означає “ніколи”. Дуже прошу народних депутатів не перетворювати безмірне очікування всіх українців на гідну медичну систему на “ніколи”. Давайте змінювати українську медицину і робити це зараз.”

Ілюстрація:Радіо Свобода

http://patrioty.org.ua

Детальніше

Медична реформа: як її бачать звичайні українці

Міністра немає. Грошей немає. Зрозуміло, що реформ немає теж, хоча й розмови точаться, і законопроекти подаються, і презентації проводяться, і навіть безкоштовні ліки декому видають. Здається, нескладно здогадатися, що йдеться про Міністерство охорони здоров’я, де за нетривалий час змінилося два міністри, а один виконуючий обов’язки швиденько поступився місцем іншому (точніше, іншій). Але кого на кого не міняли б, невдоволення станом медичної галузі тільки зростає. Причому, що дивовижно, невдоволені геть усі.

Ситуація вкрай неприємна не тільки для співробітників галузі, але й для будь-якого українця — сфера охорони здоров’я стосується кожного, причому безпосередньо й прямо.

Безумовно, ситуацію намагаються прокоментувати багато фахівців, але звичайну людину, яку часто називають дещо зневажливо «пересічний громадянин», не дуже цікавлять велемовні розмірковування, та зате дуже цікавить, що буде з українською медициною. Саме тому хочеться зробити кілька штрихів саме з погляду середньостатистичного пересічного громадянина.

Штрих перший. Медичне страхування, або ціна питання. Стаття 49 Конституції України гарантує право на охорону здоров’я, а також гарантує, що «у державних і комунальних установах охорони здоров’я медична допомога надається безкоштовно; існуюча мережа таких установ не може бути скорочена». Однак на практиці вже давно все має зовсім інший вигляд, і, схоже, про безкоштовну медицину слід забути. Передбачається, що медицина стане страховою, і ось тут починаються чудеса. Хто буде оплачувати страховку? Як це відбуватиметься? Які послуги зможе одержати застрахована особа? Із відповідями поки складно, а значить, і дуже тривожно. Однак уже на початку цього року в одному з інтернет-опитувань із приводу медичної страховки організатори намагалися з’ясувати, як люди поставляться до страхових внесків у розмірі приблизно 6,5 тисяч гривень. І навіть не запитуйте, на рік чи на місяць, бо ж при мінімальній пенсії чи при мінімальній зарплаті це не має жодного значення — як писав Іван Франко, «голого не обідреш». Так, у порядку розмірковування: якщо кожен мешканець  України внесе страховий платіж десять гривень на місяць, то отримана сума досягне майже півмільярда. Зауважте, майже 6 млрд на рік. Невже мало?

Штрих другий. Чи варта шкурка вичинки? Цілком зрозуміло, що людям дуже хочеться знати, куди можуть піти гроші. Ну, а як же! Адже реформа системи охорони здоров’я вже почалася! Поки, щоправда, нескладно відчути тільки скорочення кількості поліклінік, які масово перетворилися на так звані консультативно-діагностичні центри. Як тепер кажуть, пригорнути й заплакати. ЛОР-лікар приймає пару годин, ендокринолога днемі з вогнем не розшукаєш, уролог буде тільки в середу, а терапевтів швиденько перекваліфікували на сімейних лікарів і розмістили не в цьому самому центрі, а нібито ближче до народу. До речі, дуже зручно: спочатку треба проїхатися в реєстратуру, потім кудись на прийом, потім треба б у лабораторію або на кардіограму, але вони вже будуть працювати тільки завтра, потім треба почекати результатів, потім знову на прийом за призначеннями або за ще якимись направленнями… Здоров’ю дуже сприяє! І за таку форму медичного обслуговування треба платити?

Штрих третій. Дорогу здолає тільки той, хто не стоїть на місці. До речі, не слід забувати, що в будь-яку медичну установу треба якось потрапити в буквальному значенні цього слова. Але ж дуже багато медичних закладів розташовані так, що під’їхати до них впритул просто нереально, бо вони відділені від дороги чудовими алейками, газончиками, сходинками й іншою красою… І хто зможе пояснити, як через усю цю розкіш має пробиратися хворий на милицях або в інвалідному візку? А якщо раптом ніяких клумб поблизу немає, то вже сходи висотою з гарний поверх будуть майже неодмінно. Ну, і чудова звичка розташовувати кабінет, наприклад, травматолога, не нижче третього поверху, щоб громадяни на милицях або все в тих же візочках серйозніше замислювалися про своє ставлення до здоров’я. Чи ще до чогось? Так що дорогу до медичної установи дуже часто здолати не так уже й просто. Винятки, звичайно, бувають, але щастить далеко не всім і не завжди.

Штрих четвертий. А чи не хочете лягти у стаціонар? Питання про стаціонарне лікування не тішить взагалі нікого. Ну, немає в сучасних стаціонарах анічогісінько: ані достатньої кількості місць, які чомусь хочуть іще скоротити, ані ліків, ані обладнання (навіть штативи для крапельниць нерідко купують медсестри за власні злиденні зарплати). А як же безкоштовна медицина? А ось так: відділення одержує на місяць трохи фізрозчину, трохи шприців, деякі препарати вітчизняного виробництва для допомоги при невідкладних станах… Але ж для лікування часто потрібні препарати, вартість яких далеко виходить за межі не те що ста, але й пятиста гривень. І лікарських засобів цих у відділеннях просто немає. Але ж лікарі виявляють чудеса винахідливості, щоб хоч якось підтримати хворих, які часто просто не спроможні купити, наприклад, нейромідін, десять ампул якого може коштувати й понад півтисячі гривень. Непогано? Зате лікарі-травматологи й лікарі-невропатологи, а також офтальмологи й хірурги, як і всі інші, дружно складають «заліки по СНІДу» — крутість, одначе. До речі, нерідко при оформленні в стаціонар на документах написано «б/м, коридор», і це при тому, що в стаціонар лягають тепер тільки за повного відчаю. Напевно, кількість ліжок дійсно необхідно зменшити…

Штрих п’ятий. Законні беззаконня. Але як би то не було, найбільше стан медичної сфери турбує інвалідів, яких чомусь менше не стає — хвороби, травми, поранення на фронті… І відає всіма питаннями інвалідів усемогутня МСЕК — медико-соціальна експертна комісія, яка працює нібито в правовому полі. Що ж означає «нібито»? Річ у тому, що багато інвалідів мають необоротні анатомічні ушкодження або невиліковні захворювання, тобто видужати вони не зможуть ніколи й за жодних умов. Але МСЕК (чи то з любові до справи, чи то для зміцнення власної значимості, чи то ще з якоїсь причини) призначає й призначає все нові й нові повторні огляди, які вимагають від інваліда величезної кількості часу, нервів і грошей. Так, звичайно, медицина безкоштовна, і МСЕК, як і гусари, грошей не бере. Але вся штука в тому, що перед комісією необхідно зробити купу аналізів, пройти море обстежень, відвідати різних лікарів, які ведуть прийом часто в різних кінцях міста… І дуже часто інвалід, щоб дістатися потрібного місця, має їхати не в міському транспорті, а тільки на таксі (бо таки ж інвалід). Порахуйте-но: МРТ, інші аналізи й обстеження, госпіталізація з усіма матеріальними наслідками, поїздки в таксі… А пенсія по інвалідності чомусь усього цього ніяк не передбачає.

Невже не можна встановити групу без необхідності повторного огляду? Ну, що ви, звичайно ж, можна, і навіть законодавча база є — Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проведення медико-соціальної експертизи», прийнятий Верховної Радою й підписаний Президентом 4 липня 2014 року. Більше того, є й підзаконний акт — Постанова Кабміну від 21 січня 2015 р. № 10 «Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення рядок повторного огляду». Думаєте, питання вирішене? Не так усе просто! У Законі передбачено, що «…вичерпний перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення рядок повторного огляду, затверджуються Кабінетом Міністрів України». Слово «вичерпний» усім зрозуміле? Тобто Кабмін мав би розробити повний список, у тому числі й захворювань, які мають цілком конкретні назви. Але тут починаються чудеса, причому все «чудесатіші й чудесатіші» — у підзаконному акті немає не те що вичерпного списку захворювань, але й взагалі ніякого списку. Стани є, необоротні порушення функцій є (інша справа, наскільки цей список може вважатися повним), а от списку захворювань немає — причому ніякого. І як це розуміти? У Кабміну й Мінздраву почалися колективна деменція й колективне ж порушення когнітивних функцій? Там ніхто читати не вміє? А у Верховній Раді й у Адміністрації Президента жодну людину не цікавить доля прийнятих і підписаних законів? Як співав колись Володимир Висоцький, «там у них уклад особый, нам так сразу не понять»… Хоча зрозуміти хотілося б… І виходить, що Кабмін на Президента чхати хотів зі своєї кабмінівської гірки? А заодно й на всю Верховну Раду? Класно влаштувалися хлопці! Однак не враховують, що постійне чхання неминуче приведе в те саме міністерство, причому результат, найвірогідніше, буде досить невтішним.

Однак куди ж подітися бідному інвалідові? МСЕК оминути ніяк не вийде, тому відвідати цю чудову місцинку все ж доведеться. А тут… Навіть було б смішно, але чомусь сумненько, причому приводів для смутку вистачає. Ось, наприклад, кожного інваліда дуже серйозна й дуже відповідальна комісія в добровільно-примусовому порядку одсилає робити копії якихось документів. Причому копіювального апарата немає не те що в приміщенні самого МСЕКу, але й у будинку поліклініки, де МСЕК це приміщення орендує. Тому інвалід, а частіше хтось із супроводу, змушений бігати прилеглими офісами й установами в пошуках можливості зробити таку «важливу» копію. Ну, зрозуміло, поставити хоч найдешевший і найпростіший копіювальний пристрій грошей у МСЕКу немає — фінансування дуже маленьке, та й воно витрачене на виготовлення «золотих ключиків». На жаль, ключики ці іноді можуть цінуватися інвалідами набагато дорожче за золото, бо це ключики від санвузла (від туалету тобто), куди можуть потрапити тільки співробітники. А ось інваліди з парезами і з протезами можуть пробігтися поверхами. І кому яке діло, що в історіях хвороби багатьох таких хворих, окрім іншого, зафіксоване «порушення роботи тазових органів», яке має цілком певні наслідки… Бачив би хтось очі тих людей, особливо літніх, які й так ледве пересуваються!

І при закритому від хворих туалеті керівництво МСЕК з найчеснішими очима клятвено запевняє, що ніяких знущань і принижень працівники довірених підрозділів не допускають… Тоді хотілося б зрозуміти, що вкладають керівники медико-соціальної експертної комісії в поняття знущання. Може, те, що голки під нігті все ж не заганяють? Там хтось якісь клятви давав… Щось із Гіппократом пов’язане…

Звичайно, таке високе поняття, як реформа системи охорони здоров’я, ніхто з керівників галузі, Кабміну або країни не пов’яжуть із такою дурницею, про яку навіть і говорити незручно в пристойному товаристві, — не туалетна розмова, одним словом. Але ж для хворих людей реформа полягатиме саме в таких дрібницях, як зручний графік роботи поліклініки, доступні за ціною ліки, наявність туалетів, повага, співчуття й навіть виконання законів, які саме ж Міністерство охорони здоров’я і розробляло, якщо не було при цьому в стані коми…

…То з чого реформувати почнемо? А то як беруться у Верховній Раді розглядати це питання, так одразу і в шухлядку, яка довгим ящиком зветься, відкладають. А одклад, як відомо не йде в лад…

Наталія Коваль (Глоба)

http://zrada.today/

Детальніше

Дорогі друзі! Традиційно в світлий день Покрови Пресвятої Богородиці ми відзначаємо День Українського козацтва

День козацтва-2

АДЖЕ БОЖА МАТІР ВВАЖАЄТЬСЯ ЗАСТУПНИЦЕЮ ТА ПОКРОВИТЕЛЬКОЮ КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА, ЯКА ОБЕРІГАЄ ТА НАДАЄ ВОЇНАМ СИЛ У БОРОТЬБІ З ВОРОГОМ.

У цей величний день ми просимо Пресвяту Богородицю взяти під своє покровительство усіх захисників України, подарувати їм гарну долю, міцне здоров’я, довголіття, а найважливіше – можливість виконувати свій обов’язок у мирній та процвітаючій Україні. Саме тому День захисника України ми відзначаємо, як символ нерозривного зв’язку всіх поколінь захисників України, як пам’ять про тих, хто в різний час захищав нашу землю від ворога й охороняє її зараз, коли на східних територіях України йде боротьба за її незалежність і суверенітет.

Тож, щиро здоровлячи зі святом мужності, честі й доблесті, стійкості і шляхетності, бажаємо всім мирного неба, міцного здоров’я, незгасимої енергії, завзяття й сили!

Зі щирою повагою – правління та виконавча дирекція

БО «Лікарняна каса Житомирської області».

Боже, храни Україну

 

 

Детальніше

10 стран с лучшей системой здравоохранения в мире

https://hyser.com.ua/community/10-stran-s-luchshej-sistemoj-zdravoohraneniya-v-mire-245639

10 стран с лучшей системой здравоохранения в мире

10 стран с лучшей системой здравоохранения в мире

Украина в последние годы пытается реформировать свою систему здравоохранения, однако пока что особых улучшений не видно. Нашей стране есть с кого брать пример: некоторые государства предлагают настолько высокий уровень медицины, что там болеть совсем не страшно.

1. Франция

В этой европейской стране базовый уровень всеобщего обязательного медицинского страхования обеспечивает надежная система страховых фондов. Как правило, они привязаны к месту работы, так что французские работники точно знают, что в случае необходимости получат качественную медицинскую помощь.

По факту эти фонды работают как частные компании, но в действительности их деятельность регулируется и контролируется государством. Правительство определяет уровни страховых взносов, которые поступают в первую очередь за счет налога на заработную плату, а также отвечает за выплаты поставщикам медицинских услуг.

2. Италия

Одна из главных особенностей итальянской медицины заключается в отсутствии жесткой централизации. Правительство страны только определяет цели, на которые будут тратиться бюджетные средства, следит за общими показателями здоровья граждан, а также ведет переговоры с медиками по поводу заключения трудовых контрактов.

Система здравоохранения финансируется не только за счет налога на зарплату, но из других доходов бюджета. Итальянцы могут бесплатно по месту предоставления получить первичную медико-санитарную помощь и лечение в стационаре.

Правда, оплата услуг врачей и диагностический процедур, а также покупка лекарств по рецепту проходит по принципу долевого участия пациента.

3. Андорра

Карликовая страна с населением 77 тыс. человек тоже может похвастаться одной из лучших систем здравоохранения в мире. Эта сфера находится под контролем государства, которое пытается удовлетворить все потребности граждан.

В Андорре только у 8% жителей нет медицинской страховки. Но большинство из них даже не нуждается в ней. Эти люди могут спокойно заплатить за медицинские услуги из собственного кармана.

4. Мальта

Еще одна маленькая страна заняла место в верхней части списка. Мальта с населением 437 тыс. человек славится не только своей привлекательностью для туристов, но и качественной медициной.

Базовая медицина на Мальте бесплатна для всех. Медицинские учреждения содержатся за счет налогоплательщиков, поэтому дополнительно платить за услуги не нужно. Услугами частных клиник пользуются только богатые пациенты, которые хотят получить первоклассное лечение.

5. Сингапур

По данным ВОЗ, система здравоохранения Сингапура признана лучшей в Азии. Справедливо, что она вошла в глобальный список топ-10. В стране работают как государственные, так и частные медицинские учреждения.

В течение последних лет Министерство здравоохранения Сингапура следит за тем, чтобы все жители страны получали доступ к качественным медицинским услугам. Система здравоохранения Сингапура все время улучшается, а многие страны воспринимают ее в качестве образцовой.

Основой сингапурской системы здравоохранения является обеспечение здоровья граждан за счет пропаганды здорового образа жизни и реализации профилактических программ.

6. Великобритания

После завершения Второй мировой войны в стране была создана Национальная служба здравоохранения, которая и сегодня обеспечивает британцам медицинское обслуживание. Государство платит за оказываемые медицинские услуги и финансирует систему здравоохранения за счет налоговых поступлений.

Граждане не платят за медицинскую помощь, кроме незначительного долевого участия в оплате лекарств, которые отпускаются по рецепту, услуг стоматолога и окулиста.

Также стоит отметить, что в Великобритании большинство медработников являются государственными служащими, хотя в других странах, где действует принцип единого плательщика, им не предоставляют такого статуса.

7. Сан-Марино

Как и Мальта, это карликовое государство с населением 33,2 тыс. человек за счет маленькой территории упрощает государству контроль над сферой здравоохранения. Властям достаточно легко обеспечить граждан социальным и медицинским обслуживанием.

Разумеется, в крошечной стране легко организовать массовую проверку на заболевания или вакцинацию. Каждый житель Сан-Марино может бесплатно воспользоваться базовыми медицинскими услугами. Но при желании любой человек может купить частную медицинскую страховку, которая гарантирует еще более качественное лечение.

8. Австрия

Эту страну ставят в пример, когда речь идет о качестве всеобщего здравоохранения независимо от социального статуса человека. Все жители Австрии имеют право на бесплатное оказание базовых медицинских услуг на высоком уровне. Более того, здесь безвозмездной медицинской помощью могут воспользоваться даже жители других стран и туристы.

Система здравоохранения в Австрии состоит из двух уровней. На первом (базовом) всем оказывают бесплатную медицинскую помощь. Чтобы получить более сложное профильное лечение, нужно заплатить или предъявить страховой план. Такая система выгодна абсолютно для всех сторон.

9. Япония

В стране работает система всеобщего обязательного медицинского страхования, которая, как правило, связана с местом работы. В ее рамках функционируют примерно 2 тыс. частных и около 3 тыс. государственных страховых учреждений.

В Японии действует программа медицинского страхования работников, которая предусматривает, что компании с штатом более 700 человек обеспечивают своих сотрудников медицинской страховкой по одной из 1,8 тыс. схем, управляемых обществом.

Финансирование этих схем происходит за счет обязательных взносов компаний и их сотрудников. Фактически, речь идет о налоге на зарплату. Общая сумма этих взносов составляет 8,5% от заработной платы. Работодатель и сотрудник оплачивают этот взнос в равных частях, но иногда компания соглашается взять на себя больше 50% расходов.

Если в компании работает менее 700 человек, то сотрудники обязаны присоединиться к государственной программе медицинского страхования малого бизнеса. Она охватывает около 30% жителей и финансируется за счет обязательных взносов (около 8,2% от заработной платы) и ассигнований из госбюджета.

10. Швейцария

Швейцарская система здравоохранения отличается тем, что сочетает всеобщее обязательное медицинское страхование и рыночный подход к предоставлению медицинских услуг. Об эффективности этой системы свидетельствует хотя бы тот факт, что Швейцария считается одной из главных стран-долгожителей в мире. Женщины здесь в среднем живут 84,9 года, а мужчины – 80,3 года.

Здравоохранение в стране базируется на обязательном медицинском страховании. С 1996 года все жители Швейцарии должны иметь полис медицинского страхования.

Услуги медицинского страхования в стране предоставляют примерно 130 страховых компаний. Услуги добровольного страхования оказывают больничные кассы. В этом случае пациенты могут рассчитывать на дополнительные опции и повышенный комфорт.

Детальніше

До уваги членів благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області»!

Для користувачів із телефонами на Android у Play Маркет з’явився офіційний додаток «Лікарняна каса Житомирської області» для перевірки та оплати щомісячних добровільних пожертвувань, який надає можливість перевірити, а також оплатити їх у Лікарняну касу.

Функціонал додатку включає в себе:

  • підтримку роботи з кількома користувачами;
  • перевірку балансу;
  • оплату щомісячних добровільних пожертвувань;
  • встановлення нагадування про їх оплату;
  • перелік усіх філій благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» та довідкову інформацію про їх діяльність.

Зробіть своє життя кращим – із Лікарняною касою!

Додаток можна завантажити за посиланням https://play.google.com/store/apps/details?id=likkasa.com.ua

Детальніше

#medi