августа, 2018

«Як практичний лікар, користь від діяльності Лікарняної каси для наших пацієнтів бачу щодня!»

Так стверджує травматолог центру з надання невідкладної допомоги обласної дитячої клінічної лікарні Ігор Анатолійович Жидецький. Цьогоріч його було відзначено дипломом БО «Лікарняна каса Житомирської області» – за надання високоякісної медичної допомоги, відданість справі, досягнуті успіхи в роботі, високий рівень професіоналізму, активну громадську позицію, особистий внесок у розвиток і діяльність благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» та з нагоди Дня медичного працівника.

– Як практичний лікар, користь від діяльності благоднійної організації “Лікарняна каса Житомирської області” для наших пацієнтів, звісно, бачу щодня, – говорить Ігор Анатолійович. – Я вже багато років співпрацюю з ЛК, тож переконався, що забезпечення медикаментами, витратними матеріалами від Лікарняної каси йде досить суттєво. Й люди, котрі перебувають в ЛК – а таких пацієнтів звертається багато – користуються в повному обсязі всім тим, що надає ЛК. Це й перев’язувальний, і шовний матеріал, знеболюючі тощо. Тобто для самого пацієнта перебувати в Лікарняній касі – все ж таки вигідніше, ніж платити самому за необхідні медикаменти. Бо ж не на всі медикаменти є можливість бюджетного забезпечення. В деяких випадках батькам наших маленьких і юних пацієнтів доводиться ті чи інші препарати, вироби медичного призначення купувати. Якщо вони перебувають у Лікарняній касі, все це отримують за рахунок ЛК. До того ж і для обстеження – в нашому випадку рентгенівського, й для надання всього обсягу медичної допомоги (гіпсової іммобілізації, первинного хірургічного оброблення ран тощо), забезпечення витратними матеріалами Лікарняна каса «бере на себе».

Звісно, БО “Лікарняна каса Житомирської області” забезпечує виключно тими ліками, які передбачені протоколами лікування, затвердженими МОЗ України. Якісь препарати додаються до переліку медикаментів, які забезпечує ЛК, інші з цього переліку вилучаються – залежно від протоколів лікування МОЗ. Це пацієнти повинні зрозуміти.

А чи порадив би я вступати до Лікарняної каси? Я й сам давно перебуваю в ній. Користався не раз її допомогою, а років кілька тому був період, що за рахунок ЛК довелось тривалий час лікуватись.

Тож мешканцям Житомирщини варто подумати, що для них вигідніше: при потребі лікування платити за медикаменти, чи все ж таки – бути впевненими, що про них потурбується Лікарняна каса.

Детальніше

Українці витратили на ліки близько 54 мільярди гривень за минулий рік

http://uatv.ua/ukrayintsi-vytratyly-na-liky-blyzko-54-milyardiv-gryven-za-mynulyj-rik/

За даними дослідження, 26% коштів від цієї суми були витрачені на неефективні ліки

 

Фото Укрінформ-UATV

Загалом у 2017 році українці залишили в аптеках майже 54 мільярди гривень. Такі дані дослідження, проведеного з ініціативи Центру протидії корупції.UATV

26% від цієї суми, тобто 14 мільярдів гривень були витрачені на неефективні ліки, стверджують дослідники.

Як приклад автори дослідження наводять препарат, який є витяжкою з телячої крові – минулого року він обійшовся українським хворим у 342 мільйони гривень і посів друге місце в загальному рейтингу продажів ліків, однак визнаних у світі наукових підстав для його застосування немає.

 

Згідно з результатами клінічного аудиту, який проводила БО “Лікарняна каса Житомирської області”, було встановлено, що 78% пацієнтів з ішемічним інсультом у Житомирській області призначається один або декілька нейропротекторів всупереч міжнародним настановам та Уніфікованому клінічному протоколу медичної допомоги ішемічний інсульт (екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована) медична допомога, медична реабілітація) [26]

https://drive.google.com/…/1_KM6Odn0aDvbcK9NpRG8j_Etmv…/view

Детальніше

Дорогі друзі! Щиро вітаємо вас із Днем Державного прапора та Днем незалежності України – золотими сторінками історії нашої країни!

НЕЗАЛ-6

 В цей неспокійний час ми по-новому відкриваємо для себе

неоціненність скарбу жити у вільній, суверенній державі,

адже незалежність – найвище досягнення нації,

набуте найкращими синами й доньками різних поколінь найбільшою ціною –

життям, інтелектом, непосильною працею, молитвами й вічною боротьбою.

Попереду нас чекає ще багато випробувань,

але спільними зусиллями нам удасться досягти

омріяного процвітання нашої країни.

Тож, вітаючи з Днем Державного прапора та Днем незалежності України,

ми щиро бажаємо вам – усім нам! – мудрості, терпіння та миру.

Нехай серця наповнюються гордістю за нашу державу,

а плідна праця буде надійною запорукою

щасливого майбутнього заради України!

З повагою – правління та виконавча дирекція БО «Лікарняна каса Житомирської області»

Боже, храни Україну

Детальніше

Які ліки забезпечує держава при лікуванні на стаціонарі: ліки від найбільш поширених хвороб

http://moz.gov.ua/article/health/jaki-liki-zabezpechue-derzhava-pri-likuvanni-na-stacionari-liki-vid-najbilsh-poshirenih-hvorob

Українці можуть отримати безоплатно ліки та медвироби, вакцини та сироватки, які держава придбала для них за кошти платників податків. Закупівлі відбуваються як на рівні державних програм, так і коштом місцевих бюджетів. Продовжуємо серію матеріалів,  в яких розкажемо, які ліки, вакцини, медичні засоби ви можете отримати безоплатно і що робити, якщо ви їх не знайшли.

Сьогодні говоримо про ліки від розповсюджених хвороб, які можна отримати безоплатно, якщо ви лікуєтесь на стаціонарі.

ЛІКИ ВІД НАЙБІЛЬШ РОЗПОВСЮДЖЕНИХ ХВОРОБ У ЛІКАРНЯХ

Цього року всі лікарні першою чергою мають закуповувати лікарські засоби з Національного переліку. До Національного переліку увійшли 427 безпечних та реально працюючих діючих речовин (понад тисячу ліків від різних виробників) від розповсюджених хвороб, що завдають найбільшої шкоди здоров’ю людей.

В основі Нацпереліку – актуальна версія Базового переліку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров’я. Експертний комітет з відбору та використання основних лікарських засобів – дорадчий орган при МОЗ адаптував перелік ВООЗ до потреб українських пацієнтів, виокремивши ліки та захворювання відповідно до епідеміологічних показників та тягаря хвороби (впливу захворювання на людську працездатність та якість життя). Так, серед інших у Нацпереліку є ліки від серцево-судинних захворювань, хвороб органів дихання, інфекційних захворювань, хвороб кістково-м’язової системи, хронічних захворювань нирок, тощо.

Для пацієнтів, які лікуються у стаціонарі, ліки з Нацпереліку надаються безоплатно на весь період  лікування.

ЯК ПЕРЕВІРИТИ НАЯВНІСТЬ ЛІКІВ ВІД НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИХ ХВОРОБ У МЕДЗАКЛАДІ

Перелік наявних у лікарні ліків можна перевірити:

1. На інформаційних стендах в закладах охорони здоров’я

Комунальні та державні медичні заклади мають щотижня оновлювати перелік лікарських засобів, витратних матеріалів, медичних виробів на інформаційних стендах. Йдеться про усі ліки, медвироби і витратні матеріали, закуплені за кошти державного та місцевого бюджетів, благодійної діяльності і гуманітарної допомоги.

Докладніше: наказ МОЗ України

2. На офіційних веб-сайтах регіональних департаментів та управлінь

Регіональні департаменти та управління охорони здоров’я на своїх сайтах повинні розміщувати інформацію про закуплені державним коштом лікарські засоби та медичні вироби, а також їх розподіл у медзаклади у конкретному регіоні. Тут також має бути інформація про потреби, стан забезпечення, наявні залишки лікарських засобів та медичних виробів, що закуповуються за бюджетні кошти.

Докладніше: наказ МОЗ України

3. У мобільному додатку Ліки Контроль

Отримавши лист призначення, зайдіть у додаток і введіть у поле “пошук аналогів” назву препарату або його діючу речовину, яка написана на кожній упаковці трохи дрібнішим шрифтом під торговою назвою ліків. Якщо препарат є у Національному переліку основних лікарських засобів, на екрані внизу буде відповідна позначка.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ЛІКІВ З НАЦПЕРЕЛІКУ НЕМАЄ У МЕДЗАКЛАДІ

Якщо призначені вам ліки є у Нацпереліку, але в лікарні їх немає, то:

  1. Напишіть скаргу. Зразок (форма) скарги є на сайті та у додатку “Ліки контроль”: http://likicontrol.com.ua/natsionalnyi-perelik-likarskykh-zasobiv/

  2. Віддайте заповнену скаргу головному лікарю та направте її у Департамент охорони здоров’я свого міста чи області: http://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja. Там мають пояснити, чому лікарня порушує чинне законодавство та не забезпечує своїх пацієнтів основними ліками, гарантованими державою.

Ліки з Нацпереліку закуповуються кожним медичним закладом самостійно за кошти державного та місцевих бюджетів. За їх наявність у медзакладах несе відповідальність безпосередньо місцева влада, адже у разі якщо лікарні не вистачає коштів на ліки за Нацпереліком та поза ним, місцеві ради мають прийняти відповідне рішення про дофінансування закладу.

У майбутньому форма скарги заповнюватиметься лише в електронному форматі. Вона направлятиметься до Департаментів охорони здоров’я автоматично. Також вона дозволить МОЗ робити дієвий моніторинг, як Нацперелік працює у кожному регіоні та кожному окремому медзакладі.

Докладніше про додаток ЛікиКонтроль

Детальніше

“Держава не може надавати всім все і завжди”: інтерв’ю з главою Нацслужби здоров’я

https://ukr.segodnya.ua/ukraine/gosudarstvo-ne-mozhet-predostavlyat-vsem-vse-i-vsegda-intervyu-s-glavoy-nacsluzhby-zdorovya-1160018.html

За словами Олега Петренка, реформа покликана встановити чіткі і чесні правила гри в сфері медичних послуг

Сайт “Сегодня” публікує другу частину інтерв’ю з Олегом Петренком, головою Національної служби здоров’я України (НСЗУ). З 2019 року в Україні в пілотному режимі запрацює реформа вторинки – послуг спеціалізованих лікарів, а з 2020 – по всій Україні. До цього часу Міністерство охорони здоров’я разом з (НСЗУ) розроблять тарифи на кожну медичну послугу в лікарнях. Саме за цим тарифом буде оплачуватися робота лікарів. Для пацієнтів з’являться “позитивний” та “негативний” переліки послуг.  Детальніше про це розповів Олег Петренко.

Нагадаємо, в першій частині інтерв’ю глава НСЗУ розповів, що буде з лікарнями, які не приєднаються до реформи, навіщо державі платити приватним лікарям, звідки взявся тариф 370 гривень з пацієнта.

“Є міста, де лікарів з надлишком”

– Чи відстежуєте ви, як багато є населених пунктів з диспропорцією населення на кількість лікарів.

– Ми зараз можемо це відслідковувати тільки за договорами. Так, дійсно, коли укладається договір  з медичним закладом, ми бачимо ситуацію, коли населення, яке є на цій території, коли їх розділити на кількість лікарів, виходить далеко за ліміт оптимальної практики. Ми рекомендуємо місцевій владі подумати про те, щоб збільшувалась кількість лікарів, тому що не буде простого автоматичного збільшення ліміту. Ми повинні розуміти, що ліміт взятий не зі стелі. Якщо у сімейного лікаря 1800 пацієнтів, то це оптимальний об’єм практики, коли пацієнт може отримати вчасно доступ лікаря, не стояти довгий час в черзі, отримати якісні послуги. Тому що, коли буде п’ять тисяч людей, до лікаря буде не потрапити. Цей ліміт організовує оптимальну практику. І треба працювати над тим, щоб більшість пацієнтів обирали лікаря, у якого оптимальна або субоптимальна кількість. Ми не будемо збільшувати ліміт. Повинен бути баланс між кількістю лікарів і кількістю пацієнтів. Якщо його не буде – то просто не буде можливості надати повний обсяг якісних послуг.

– Взагалі є оцінки того, скільки українців не матимуть змогу підписати декларацію?

– Зараз у системі зареєстровано близько 22 тисяч сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів. Якщо розділити кількість населення України, то ми вийдемо приблизно на 2000. Загалом є не дуже пропорційне розповсюдження. Є міста, де лікарів з надлишком. А є місця, в тому числі сільські місцевості, де їх не вистачає.  Національна служба не є тим органом, який регулює це покриття. Загалом лікарі є, але є місця, де їх мало. Це повинна бути задача і місцевої влади, і Міністерства охорони здоров’я, і Міністерства регіонального розвитку, бо є програма розвитку сільської медицини зі створення практик там, де їх не вистачає. Це спільна робота. Ми би дуже хотіли, щоб лікарі були більш рівномірно розповсюджені, щоб доступ до них був кращим і ближчим, і ми б виконували свою функцію оплати лікарям. Україна знаходиться в такій ситуації, що над цим треба буде попрацювати.

“Без направлення сімейного лікаря, або терапевта, або педіатра, отримати безоплатну допомогу на іншій ланці допомоги вам не вдасться”

– У 2019 році в пілотному режимі має запрацювати реформа вторинки – це робота хірургів та інших спеціалізованих лікарів. У якій області вона запрацює першою і яким чином працюватиме?

– Якраз зараз іде процес підготовки до 2019-го року. Згідно закону про державні фінансові гарантії, визначено, що Кабінет міністрів буде встановлювати порядок реалізації пілотних проектів. Вже з 2020 року Національна служба здоров’я буде відповідати за фінансування всіх видів послуг усіх рівнів, тобто первинної, вторинної, третинної, спеціалізованої, екстреної допомоги, паліативної, хоспісної, реабілітації – всього.  Відпрацювання повного об’єму вторинної спеціалізованої допомоги, і амбулаторної, тобто поліклінічної, і стаціонарної буде відбуватися в одному регіоні. Це той, який висловив стійке бажання спробувати це зробити, і це Полтавська область. Вони довгий час працювали і в інших проектах міжнародної технічної допомоги, вони найбільш технічно готові: і електронно, і управлінські, для того, щоб запрацювати.

В пілотному режимі реформа відбуватиметься там, щоб взагалі зрозуміти, як це робиться. Але є бажання поширити реформу на інші види амбулаторної спеціалізованої допомоги. Можливо, на всю Україну, можливо, на кілька  областей – зараз якраз відпрацьовується цей механізм. Тому що коли ви отримали у лікаря певний набір послуг, консультацію – у багатьох випадках виникає необхідність спрямувати пацієнтів на інший рівень допомоги: на додаткові аналізи, дослідження, консультації вузьких фахівців. Ми зараз розглядаємо, яким чином завести у цю реформу цю частину. Це дуже непростий процес, у нас не вистачає даних, щоб правильно це обрахувати. А ми не можемо йти без обрахунку на такий крок, бо ми повинні брати на себе відповідальність за те, що ми це оплатимо. Якщо для первинки є впевненість, що ми це зробимо, то для інших рівнів треба набагато більша впевненість.

Тому пілот 100% буде повністю в одній області – як мінімум, це Полтавська область. Не виключаємо, що й інші. Плюс, ми будемо виходити на нестаціонарний етап  спеціалізованої допомоги в  кількох областях, можливо, по всій Україні. Ми будемо виходити на певний перелік послуг. Це буде чіткий об’єм: якщо для первинки це, умовно, чотири аналізи і швидкі тести, то тут буде, наприклад, 25 аналізів, консультації фахівців та якісь обстеження. Ми чесно повинні порахувати. Умовно ми кажемо, що будемо оплачувати УЗД, рентген, ще деякі види послуг, спірометрію, ехокардіографію, але не будемо оплачувати КТ і МРТ, бо в більшості випадків ці речі давно оплачуються. Якщо у нас буде розрахунок, і ми будемо формувати позитивний перелік, то це буде обмежена кількість послуг, які ми зможемо оплатити. Але буде і негативний перелік – тобто те, що ми 100% не будемо платити. Зараз над цим іде робота, я не буду до кінця привідкривати інформацію. Це складна робота, Україна вперше підходить до такого механізму. Але я сподіваюся, ми знайдемо таку модель, яка дозволить реформі крокувати – щоб Україна до 2020 року була готовою, відпрацювавши певні інструментарії та механізми.

– Припустімо, я мешканець Полтавської області. Що для мене зміниться з 2019 року, якщо я піду наприклад, до офтальмолога?

– Перше: якщо у вас не буде направлення від лікаря первинної ланки – ви до офтальмолога можете не потрапити. Ви до нього потрапите тільки у тому випадку, якщо у вас є направлення і за це сплатить держава. В іншому випадку потрапите, якщо маєте власні кошти і підете туди. Це перша зміна, тобто, це доступ до системи. Уклавши декларацію з сімейним лікарем, ви потрапляєте в позитивну систему державних гарантій – це те, за що держава взяла на себе відповідальність. Без направлення сімейного лікаря, або терапевта, або педіатра, отримати безоплатну допомогу на іншій ланці меддопомоги вам не вдасться.

Може виникнути інша річ. Якщо до офтальмолога буде багато людей – усі з направленнями, – то може виникнути те, що в усіх цивілізованих країнах. Наприклад, якщо ви в Британії захочете  потрапити до офтальмолога, і навіть лікар первинки випише вам направлення, ви не потрапите до офтальмолога завтра чи післязавтра. Є певна черга, тому що це є нормування. Держава не може надавати всім все і завжди. Ми будемо моделювати маршрут пацієнта між рівнями допомоги. Але якщо ми гарантуємо вам потрапляння до лікаря, навіть через якісь очікування, і у вас є направлення від лікаря первинки – ви отримаєте допомогу безкоштовно, ми сплатимо кошти офтальмологу. Навіть, якщо вам призначать якесь обстеження, яке буде в переліку, який ми оплачуємо – ми це оплатимо. Для вас зміниться те, що ви будете чітко знати, що якщо потрапляєте за направленням – ви нічого не будете платити. Якщо ви на власний розсуд підете до лікаря– ви будете платити. Або у вас виникнуть інші опції. Якщо ви не хочете чекати – ви можете купити приватну страховку. Страховка може забезпечувати доступ за оплату до тих лікарів, у яких формується черга.

Довідки, лікарняні, направлення стануть електронними

– Направлення буде на папері чи фіксуватиметеся в електронній системі?

– У нас діє чіткий постулат – будь-який етап реформи розгортається при наявності електронного інструменту. Україна – унікальна держава у цьому плані, ми так довго не реформувалися, що зараз входимо в реформу в той період, коли наявні хороші ІТ інструменти. Будь-який етап розгортання реформи буде пов’язаний з наявністю електронного механізму. Ми дуже би хотіли, щоб це було електронне направлення, так само як і електронний рецепт. Національна служба здоров’я наступного року буде відповідальна і за відшкодування вартості лікарських засобів – воно є частиною медичних гарантій з 2020 року – тому це теж наша відповідальність. Ми дуже б хотіли, щоб коли ви прийшли до лікаря первинки, він вам виписав рецепт і направлення, наприклад, на рентген. І ці обидва направлення могли б бути роздруковані для вас, але при цьому в електронній системі приймалися і аптекою, і закладом вторинки в електронному вигляді. Для нас це дуже важливо. Основним принципом реформи фінансування є: немає даних – немає фінансування. Заклади і лікарі звикнуть до того, що вони повинні звітувати. Ми будемо бачити інформацію: скільки звернень, з якого приводу, скільки направлень виписано, скільки діагностики.

– Тобто, кожен лікар зможе надати пацієнту направлення або довідку тільки через електронну систему?

– Так. Нам би дуже хотілося, щоб цей безпаперовий документообіг  в медицині став дійсністю на протязі найближчого року. А до 2020 року наші ідеї ідуть іще далі.

– Куди?

– Наприклад, усі у нас питають, а коли можна буде укласти декларацію, не виходячи з дому. Особливо люди, які живуть зі смартфоном. Я бачив, навіть бабусі легко через “Приват24″ перерахувати онуку гроші. Нічого фантастичного у цьому немає. І от ми хочемо розраховувати, дуже віримо, що вже у четвертому кварталі або, найпізніше, у першому кварталі наступного року через BankID, через зв’язок e-health з демографічним реєстром, з ЄРДРом пацієнт зможе обрати лікаря онлайн. Ви подивилися лікаря, знаєте про нього, і вам не потрібен візит до нього, ви можете обрати його, не виходячи з дому. Дуже хотілося б, щоб таке було.

– Тобто, з наступного року запустяться електронний рецепт, електронні довідки… що ще?

– Хотілося б електронні лікарняні, електронні направлення. Ми над усім цим працюємо. Це дуже непроста робота. Можливо, це виглядає трохи фантастично, але якщо є люди, які натхненно працюють над цим… Навіть з декларацією: не дуже багато людей вірили, що кампанія з вибору лікаря буде настільки успішною. Навіть наші оптимістичні припущення не були такими. У квітні, коли ми перший раз рахували, думали, ну, два мільйони, ну, три укладуть декларацію. Сьогодні зранку було 14 мільйонів 55 тисяч. Це вп’ятеро більше, ніж наші оптимістичні припущення. Це говорить про дві речі – люди хочуть зміни правил гри, їх не влаштовує так, як було, і вони вірять в те, що все може змінитися. А приватники взагалі нам кажуть: від держави на рахунок отримати кошти? Приватному закладу? Такого ніколи не було. Але вони взяли і отримали кошти за перший місяць, за кількість декларацій, які вони уклали. Тобто у людей зміна парадигми. Ми зараз відчуваємо, як економічними стимулами змінюється палітра. Ми не кажемо, що економічні стимули – єдиний інструмент. Але без наявності економічного стимулу не може бути змін. Тому ми починаємо з першого етапу, за економічним стимулом підійде моніторинг. Не всі будуть чесно користуватися можливостями, які надає реформа. Реформа – це для тої категорії лікарів та пацієнтів, які хочуть грати за правилами. Кращі лікарі, кращі керівники, які чесно працюють – виграють від реформи. А деякі програють, особливо, ті, хто має приватні інтереси у цій системі, там буде не просто.

“Ми чітко будемо казати, що не покривається”

– Робота сімейних лікарів, терапевтів та педіатрів повністю покривається держбюджетом. Як буде з послугами спеціалізованих лікарів? Їх послуги теж повністю покриватимуться, чи ні?

– Тих коштів, які є в України, щоб покрити все і повністю не вистачить ніколи. Навіть найрозвинутіші країни світу не можуть покрити все. Відповідно, нам потрібно буде нормувати, і ми починаємо з первинки – базової частини медичної допомоги. В спеціалізованій допомозі можуть виникати ситуації, коли буде негативний перелік – ми чітко будемо казати, що не покривається , або буде позитивний перелік – ми чітко кажемо, що покривається. Відповідно,  інші види послуг, які не входять туди, будуть надаватися або за оплату, або будуть предметом добровільного медичного страхування. Але це чесно. Чесно сказати, що ви приходите і граєте в рулетку: комусь повезло і з нього не взяли кошти, а  комусь не повезло і з нього взяли. Ви ніколи не знаєте, потрапляючи в лікарню, наскільки будете грати в цю гру. А наявність чітких правил гри надасть передбачуваність. Мені здається, це набагато чесніше, ніж казати: всім – все. Відповідно, не всі спеціалізовані послуги можуть бути гарантовано покриті. Плюс, ми повинні змінити поведінку людей. Знаєте, є таке поняття “за бажанням пацієнта”. Навіть при госпіталізації лікар може казати, що лягати в стаціонар не потрібно, бо немає підстав, а є бажання пацієнта – таке ми точно оплачувати не будемо.

– Бюджет на медицину ухвалюватиме парламент. І від нього залежатиме, які послуги держбюджет покриє, а які ні. Тоді виходить, що з року в рік це буде гра в невідомість, бо невідомо, що покриє держбюджет цьогоріч, а що наступного року.

– Це ж дуже добре насправді. Ви можете як виборці голосувати за такий парламент, який зможе щорічно збільшувати суму. Ви будете впливати на своїх депутатів. Ми всі будемо вимагати. Програма медичних гарантій – частина закону про державний бюджет. Кожного року вона буде прийматися, і буде політична дискусія. Ми можемо скільки завгодно говорити, що треба більше ліків, більше інших речей. Окей, якщо є така задача – давайте говорити перед парламентаріями, шукати, де ці гроші взяти. І буде певна залежність від цього. Але я не думаю, що це погано.

Є модель, яка дуже добре працює. Коли це публічно – всі розуміють, як голосують. Наша задача обрахувати. Наша задача – сказати, що Національна служба буде дотримуватися нейтральності бюджету. Наша задача – узгодити 49 статтю Конституції з  95-ю. Бо 49-та гарантує все всім завжди, але 95-та каже: будь-які видатки державного бюджету повинні бути передбачені в законі про державний бюджет. Не може бути так, що держава гарантує, а коштів на це немає, бо в такому випадку зникають правила. Ви приходите в лікарню, вам ніби все гарантували, але коли питаєш людей, чи ви отримували цю послугу безкоштовно вони кажуть: “Ви що жартуєте?”. Відповідно, наша задача – зробити правила чесними, щоб кожен зрозумів, що є гарантія  держави і на це є кошти. Ми гарантували і на 100% це оплатили, і є те, що не покрито, і потім виникає дискусія, в тому числі політична. Ми хочемо, щоб це було покрито – давайте збільшувати бюджет цього року.

– У Польщі зробили простіше: 7,5% від податку на доходи працюючої людини спрямували в Національний фонд здоров’я. І у них вийшла система, яка не залежить від політичних рішень.

– Так, Польща обрала метод страхування з прямими страховими внесками на Фонд оплати праці, які сплачує роботодавець і робітник. Україна – держава, де в тіні перебуває близько 50% бюджету. За рекомендаціями всіх фахівців, у тому числі Всесвітньої організації охорони здоров’я, введення загальнообов’язкового медичного страхування з оплатою з Фонду оплати праці можливо, коли тіньовий сектор складає не більше 20%. Якщо він складає 50% – краще використовувати метод збору коштів через бюджет. Якщо ми протягом двох-трьох років станемо транспарентними, тобто, частка тіньової економіки зменшиться до 20% – я перший буду наполягати на тому, що давайте вид страхування, який ми зараз застосовуємо, переведемо в загальнообов’язкове страхування з податками з Фонду оплати праці. Але спитайте зараз роботодавців. Чи готові вони збільшити оплату праці на 7,5%? В тінь піде ще більше людей.

– І останнє питання. Уявімо, що вся система запустилася. Частина послуг покривається держбюджетом, якась частина стає платною. В лікарню приходить бабуся і після діагностики їй кажуть: за це вам потрібно стільки-то заплатити. Але вона не має коштів, і вона відмовиться лікуватися, як і інші незаможні пацієнти. Що далі буде з такими пацієнтами, чи будуть якісь програми для бідних, скажімо?

– Перед тим, як відповісти на це питання, уявімо, що відбувається зараз. Тобто, давайте просто відмовимось від риторики, що зараз відбувається щось добре. З реформою буде чесна ситуація, яку ви описали. Це дозволяє нам бачити, чого нам не вистачає в системі. І це є відверта розмова в такій ситуації. Тут виникають різні речі. Я не кажу, що дана бабуся може купити страховку, але онук може запропонувати їй отримати страховку на ті послуги, які не покриваються. Це одне із рішень. Інша частина – і держава, і місцева влада можуть створювати додаткові програми, які будуть забезпечувати лікування тих чи інших категорій населення. В першу чергу, які мають в цьому потребу. Тобто, це загальна зміна соціальної політики. Якщо це не буде покриватися, але буде потрібно – закон передбачає наявність програм додаткового фінансування, які будуть спрямовуватися на ті послуги, які не будуть предметом покриття в межах програми медичних гарантій.

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

Газета «Пульс» – №33 від 16.08.2018 року

Доброго дня, шановні читачі!

Найбільше щастя людини – це гарне здоров’я. З часом розуміння цієї істини приходить до кожного. Як і те, наскільки важка і відповідальна робота медичних працівників.

Тому й пишу сьогодні – щоб сказати щирі слова подяки на адресу людей, котрі присвятили себе медицині. Бути в цій професії може далеко не кожен, адже медицина – це покликання. Нести відповідальність за людське здоров’я, брати на себе ризик рятувати життя, віддавати себе цілком роботі дано не кожному. Професія медичного працівника вимагає великого терпіння, мужності, душевної чутливості. Й саме ці слова адресую головному лікареві Ємільчинської центральної районної лікарні Наталії Іванівні Брановицькій, завідуючому терапевтичним відділенням Михайлу Миколайовичу Кравчуку та лікарю-експерту Ємільчинської філії благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» Михайлу Івановичу Курносову.

Трапилось так, що нещодавно опинився я на лікуванні в нашій районній лікарні – здоров’я вже, знаєте, не таке, як замолоду, тож до лікарів тепер доводиться таки досить частенько звертатись. І наскільки ж приємним було ставлення до мене керівника лікувального закладу – надзвичайно людяне, душевне, чуйне! Завідуючий же відділенням опікувався мною, немов рідним батьком. А лікар-експерт Лікарняної каси ретельно пильнував за моїм лікуванням і забезпеченням для цього всіма необхідними медикаментами за рахунок ЛК. Ще й насварив мене, що не слідкую за своїм артеріальним тиском і не приймаю медикаментів від гіпертонії. За що я йому вдячний – повірте, говорю щиро! Після цього я кожен день починаю і закінчую – як і моя дружина – з вимірювання тиску, а фельдшер у нашому селі вже знає, які ліки ми з нею приймаємо.

Тож хочу щиро подякувати всім вам, шановні медпрацівники, котрих я назвав, за відданість справі, чуйність і доброту, терпіння. Я бажаю вам завжди отримувати від своєї праці радість і впевненість у завтрашньому дні. Сили, терпіння, натхнення й задоволення від улюбленої справи!

З повагою – Паламарчук Микола Дмитрович, с.Рихальське Ємільчинського району.

Детальніше

Комунальна установа “Обласна клінічна лікарня імені О.Ф.Гербачевського” Житомирської обласної ради

Адреса: 10013, м. Житомир, вул. Червоного Хреста, 3.
Телефон: (0412) 44-55-26.
Лікарі-експерти: Тузенко Світлана Миколаївна ((0412) 44-55-32),
Сидоренкова Інга Анатоліївна ((0412) 44-55-25).
Фахівці з інформаційних та аналітичних питань:

Поліщук Оксана Василівна,

Кравець Тетяна Валеріївна.

Обласна клінічна лікарня імені О.Ф.Гербачевського протягом 2018 року (станом на 01.08.2018 року) від благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» отримала медичних препаратів, реактивів та виробів медичного призначення на суму 5 963 105 гривень. Залишків ліків, реактивів та виробів медичного призначення в закладі наразі є на суму 716 158 гривень, у тому числі в складі – на суму 182 201 гривня (детальніше).

Загалом упродовж року в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського медична допомога мешканцям області, котрі перебувають у ЛК, надана в 55 866 випадках. Станом на 01.10.2018 року частка членів ЛК в цілодобовому стаціонарі становила 29% від загальної кількості пацієнтів.

Шановні друзі!

Нагадуємо вам, що ліками та виробами медичного призначення ЛК забезпечує своїх пацієнтів згідно з затвердженими Міністерством охорони здоров’я України уніфікованими протоколами надання медичної допомоги. Перелік лікарських засобів, які можуть закуповуватись за рахунок коштів благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», й Перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, які забезпечуються за рахунок ЛК при амбулаторному лікуванні, ви можете переглянути відповідно за посиланнями. 

Якщо у вас виникають питання стосовно призначених лікарем обстежень, препаратів для вашого лікування тощо, ви можете звернутись за допомогою безпосередньо до лікарів-експертів ЛК в філії організації в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського. Ми будемо раді вам допомогти! 

 

Сергій Хвелось: «Висновки мають робити не лише лікарі, але й населення!»

Газ. «Субота» №12 (949) від 21 березня 2018 року.

Що там казати, ми вже звикли до того, що з настанням холодів – разом із багатьма звичними побутовими проблемами та турботами суто комунального характеру – до нас, наче за сумною традицією, приходить і пора сезонних захворювань. Цьогоріч зимова прохолода відступає неохоче і, вочевидь, ще тривалий час нам доведеться чути про тепер уже весняні «спалахи» грипу, ГРВІ, які часто супроводжуються пневмонією та іншими небезпечними для здоров’я ускладненнями. Як убезпечити своє здоров’я від нападу підступних, але поширених захворювань, а ще важливіше – як уникнути важких ускладнень у разі захворювань на грип, ГРЗ та інші вірусні інфекції, які вражають органи дихання, ми дізнавались у розмові з завідуючим пульмонологічним відділенням Житомирської обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського Сергієм Івановичем Хвелосем.

ХВЕЛОСЬ-  Отже, Сергію Івановичу, попри сумну статистику захворювань, де найчастіше на провідних рядках перебувають чи то серцево-судинні, чи онкологічні хвороби, доводиться визнавати той факт, що якраз сезонні захворювання на грип, ГРВІ та пневмонію вражають найбільше людей. По суті, ці, так звані сезонні хвороби, стають ледь не обов’язковим атрибутом нашого повсякденного життя.

– Так, саме хвороби органів дихання залишаються найбільш розповсюдженою патологією у структурі захворюваності населення України. Зрештою, так було завжди і така ж ситуація, за великим рахунком, у всіх країнах, які мають схожі до наших кліматично-природні цикли. Адже не секрет, що потужні спалахи та епідемії грипу фіксуються не лише в Україні, а й у країнах із більш досконалими системами охорони здоров’я і – без сумніву – більш високим рівнем життя людей. Втім, як би там не було, але ми маємо зосередити свою увагу на тому, як проходити подібні «спалахи», а то й епідемії так званих сезонних захворювань із мінімальними загостреннями та втратами. Щодо характеру та поширеності так званих сезонних захворювань, то люди мають розуміти, що віруси грипу та ГРВІ потрапляють в організм і вражають перше, що зустрічається на їхньому шляху – органи дихання. Якщо конкретніше – вони порушують роботу так званого миготливого епітелію, що відкриває дорогу в організм іншим інфекціям. У той же час усі сили організму йдуть на боротьбу із вірусами, що послаблює імунну систему. Якраз тоді агресивні мікроорганізми, які проникають в організм людини, атакують і вражають його слабкі місця, наприклад, органи з проявами так званих хронічних хвороб. Ось тут найчастіше і виникає небезпека ускладнень.

А взагалі – найпоширенішим ускладненням грипу є пневмонія та бронхіт. Знову ж таки, варто зазначити, що особливо небезпечна вірусна пневмонія, коли вірус виявляє високу агресивність та характеризується пристосованістю. Вірусна пневмонія, до відома, впродовж перших кількох днів дуже схожа на певний різновид грипу, а вже з 3-4 дня захворювання ускладнюється ще й бактеріальною інфекцією.

- Найперше гасло і головний постулат лікарів найчастіше зводяться до твердження про вчасність встановлення діагнозу.

– Діагностика в сучасних системах охорони здоров’я має домінуюче і визначальне значення. Це зрозуміло і загальновідомо. У випадку з хворобами органів дихання, які найпоширеніші серед нашого населення, питання про вчасність діагностики має особливу вагу. Причому йдеться про вчасність не у вимірі тижнів чи місяців, а про більш оперативну – коли кожен день, а іноді – кожна година призводять до значних ускладнень для здоров’я пацієнта, а буває, що від цього залежить і його життя. Взимку 2017-2018 року на Житомирщині спалахи захворювань на грип та ГРВІ масштабів пандемії не сягнули, а тому, на щастя, говорити про лавину ускладнень не доводиться. І пандемії вірусної пневмонії, як найбезпечнішого ускладнення після грипу чи ГРЗ, цього року також не було.

-  Але ж ситуація зразка 2009 року в багатьох Ваших колег, як кажуть, на пам’яті?

– Звісно ж, та зима закарбувалася надовго й висновки довелось зробити не лише керівникам галузі, але й нам, лікарям, які тоді перебували на «передньому краї» боротьби зі страшною недугою. Проте якраз тут мушу сказати, що розслаблятись чи заспокоюватись не можна. Але знову ж таки – важливо, щоб висновки робили не лише лікарі, а й населення. Вчасний виклик лікаря, виконання всіх його настанов та призначень, дотримання постільного режиму мають стати аксіомою поведінки будь-якої людини, яка захворіла на грип, ГРВІ, чи має хоча б упродовж кількох днів нежить та підвищену температуру. Якщо вищезгадані дії з боку хворого вважаються необов’язковими чи другорядними, то це завжди призводить до негативних наслідків. Мало того, що людина, нехтуючи викликом чи візитом до лікаря, ускладнює перебіг хвороби, людина ще й заражає оточуючих – поширює хворобу, чим завдає шкоди соціального характеру. Щодо розуміння небезпеки перенесення так званої «застуди» «на ногах», то ми поки що до цього, як мовиться, «не доросли». Дивно, чому люди, які користуються найновітнішими плодами та досягненнями цивілізаційного прогресу, не розуміють, що лише терапевт, до якого звернувся пацієнт із нежиттю, кашлем та підвищеною температурою, спроможний призначити адекватне лікування. Адже лікуватись за порадами з Інтернету, підказками родичів чи знайомих дуже безвідповідально. Бо лише лікар при своєчасному до нього зверненні зможе простежити й відчути стан пацієнта, а за необхідності – визначити потребу корегування терапії. Це особливо важливо в ситуаціях, коли хворого доводиться переводити на стаціонарне лікування.

- Сергію Івановичу, Ви, як керівник спеціалізованого пульмонологічного відділення обласної лікарні, констатуєте, що пацієнт неохоче звертається до лікаря?

–  Скажімо так – я знаю про це явище, бо воно досить поширене і проявляється не лише в практиці нашого відділення. Пояснюється така ситуація багатьма факторами і найпершим – соціальним. Загальновідомо, що умови лікування нині суттєво відрізняються від, скажімо, двадцятилітньої давності. Медичні препарати, окремі процедури, вироби медичного призначення стали більш дороговартісними, тож бюджетного фінансування не вистачає. В цивілізованих країнах із сучасними системами охорони здоров’я діє відлагоджена система страхової медицини. У нас вона з багатьох причин іще не запроваджена. Отож пацієнт, опинившись у складній ситуації, коли хвороба вимагає інтенсивного лікування, має покладатися на власні кошти. Щоправда, Житомирщина в цьому плані має досить дієвий інструмент солідарної підтримки хворого у вигляді діяльності благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області».

- От, скажімо, на прикладі відділення пульмонології Житомирської обласної клінічної лікарні – що дає пацієнту членство у благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області»?

– Скажемо так: членство в Лікарняній касі позбавляє пацієнта, котрий потрапив до нас на лікування, дуже багатьох клопотів та турбот. Наприклад, хворий на пневмонію пацієнт потребує негайного інтенсивного лікування, яке – в свою чергу – потребує чималих коштів. Знову ж таки, приклад: вартість флакону антибіотика, який вводиться у вигляді ін’єкції, сягає понад 50 гривень. І таких флаконів щодня треба два-три. Рахуйте вартість антибіотиків упродовж 4-6 днів перебування на стаціонарному лікуванні. Зауважу, що сучасне лікування передбачає обов’язкові лабораторні дослідження та рентгенівські знімки. Члени Лікарняної каси користуються всіма, мною зазначеними, послугами за рахунок ЛК. Ще один недругорядний фактор: хворому потрібні корекції в лікуванні, можливо – певні додаткові обстеження. Знову ж таки, членам Лікарняної каси в цій ситуації значно простіше, бо лікар, який призначає курс лікування, або ж певне лабораторне дослідження, знає, що відповідні витрати здійснює Лікарняна каса. У випадку ж, якщо пацієнт не перебуває в Лікарняній касі, відповідні кошти має вносити він сам, або ж його родичі. Повірте, це складно не лише для пацієнта, для його домашнього бюджету, але й для нас, лікарів. І навпаки, у ситуації, коли до нашого відділення потрапляють члени Лікарняної каси, нам значно легше, простіше, зручніше його лікувати. Зауважу, що, зазвичай, від 30 до 40 відсотків пацієнтів, які потрапляють до нашого відділення, є членами Лікарняної каси. Досвід роботи нашого відділення однозначно підтверджує, що якраз серед пацієнтів, котрі перебувають у ЛК найменший відсоток ускладнень внаслідок хвороби.

- Отже, Сергію Івановичу, аргументи для того, щоб стати членом Лікарняної каси, виходячи з досвіду роботи очолюваного Вами відділення, є промовистим і доволі переконливим. А наскільки діяльність «Лікарняної каси Житомирської області» буде потрібною і корисною в умовах нині розпочатої медичної реформи?

–  Реформа щойно проголошена, проглядаються лише перші її організаційні кроки. Проте ми маємо розуміти, що реформаторські заходи з певною вірогідністю покращать розподіл коштів, які вже за рік-два «йтимуть за пацієнтом». Але ж їх не вистачатиме для покриття всіх витрат, які потребує сучасний процес лікування. Бо ж бюджет галузі охорони здоров’я суттєво не збільшено, а головного – страхової медицини, як основної підвалини у забезпеченні лікування хворих – в Україні немає і, на жаль, найближчими роками її поява малоймовірна. Таким чином Лікарняна каса, як певний провісник страхової медицини, поки що залишається важливим чинником і потужною підтримкою для її членів, коли виникає потреба в складному й дороговартісному лікуванні. Більше того, відчутне ускладнення соціально-економічної ситуації в країні, що позначилося на погіршенні добробуту значної частини наших співгромадян, лише зміцнили переконання людей у тому, що членство в Лікарняній касі стає справжнім помічником у ситуації, коли людина стає пацієнтом лікарні й потребує серйозної допомоги. Як лікар із багаторічним досвідом роботи, я це чудово розумію й переконувався в цьому не раз. Тож за нинішніх умов вважаю таку форму взаємопідтримки громадян доречною, корисною, оптимальною та потрібною.

 Матеріал підготував Віктор Герант.

 

З НАШОЇ ПОШТИ

Будьте здорові, шановні читачі!

Я, Клименко Марія Василівна з села Мала Зубівщина Коростенського району, хочу подякувати людям, котрі не просто надали мені медичну допомогу, а – врятували мені життя, дійсно – повернули, як мовиться, з того світу.

Розповім, як було. Потрапила нещодавно до рук лікарів із діагнозом «Флегмона дна порожнини рота». Це так зуб вирвала – було в п’ятницю, а в суботу почала розпухати шия й за вихідні до понеділка я мало не вмерла. Подзвонила в «швидку» о пів на дванадцяту ночі – за 20 хвилин вона була у мене й привезла до відділення інтенсивної терапії ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського. Лікар сказав: «Негайно оперувати!» Вчотирьох оперували! Тож відразу хочу сказати гарні слова на адресу всіх, хто мене рятував. В.П.Кравчук, В.А.Могорит, О.І.Мазур, анестезіолог А.Б.Ільченко, лікуючий лікар О.С.Бабійчук, операційна медсестра Н.Мойсеєва, палатні медсестри Оксана Жарчинська та Інна Радкевич, усі медсестрички відділення та молодші медсестри – прізвищ не знаю, а так по імені Іра, Іванка, Лєна, Таня, Надя – щиро вам від усієї душі дякую! Щоб не ви, то я була б померла. Надя мене взагалі порятувала – коли після операції привезли в палату, наркоз іще виходив і в роті були трубки, я в тій нетямі намагалась витягнути їх. Якби витягла – була б захлинулась. Вона ж схопила мене за руки й тримала, поруч сиділа, аж поки я прийшла до тями. Весь медперсонал дві доби не відходив від мене ні на хвилину – ну, з того світу повернулась я, це факт. Дуже гарне ставлення до людей тут. І бігають, як мовиться, біля мене, і лікують! Чотири рази на день лікарі обхід роблять – оглядають, щось призначають.

А ще – щоб не благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області», то не знаю, як було лікуватись! Я з собою не мала й копійки грошей – де їх узяти, за що медикаменти купувати? Ліки дорогі дуже, а пенсія маленька. Допомогла мені Лікарняна каса – дуже допомогла! За 11 років, протягом яких перебуваю в ній, у мене загалом десь близько 2 тисяч 900 гривень щомісячними добровільними пожертвуваннями заплачено, а на лікування оце тут 5 тисяч пішло. Грошей таких у мене немає й не наскладала б я їх. Щоб не Лікарняна каса, то… Велика допомога від неї є, дуже велика. Тому дякую всім працівникам ЛК, лікарю-експерту в ОКЛ Інзі Анатоліївні Сидоренковій, зокрема, за допомогу – їм та їх сім’ям міцного здоров’я, добра та благополуччя.

Й усім, хто мене рятував – низький уклін і велика подяка за сумлінну працю, турботу. Нехай Господь дарує вам спокій та добробут, тепло і щастя в домівках!

З повагою – Марія Василівна Клименко.

 

З НАШОЇ ПОШТИ

Здрастуйте, шановні читачі!

Певний час збирались із намірами й ось вирішили написати, аби розповісти про людей, котрі в скрутну хвилину прийшли на допомогу.

Якось прочитали в художній літературі вислів когось із мудрих особистостей про те, що щаслива та людина, котрій за життя випало лише одне випробування долі. Що ж, складно не погодитись із цим твердженням – тим паче після того, що пережила наша сім’я.

Стався у нас нещасний випадок із чоловіком – під час завантаження з лісовоза обірвалась велика колода й нанесла чоловікові важку травму лівої сторони тіла. Відразу викликали «екстрену» – бригада медпрацівників приїхала дуже швидко (за що ми їм щиро вдячні), надала бідолашному першу допомогу й відвезла до районної лікарні в Романів (вантажили ліс у Биківському лісництві Романівського району). Декілька днів чоловік лікувався там, але несподівано почалась кровотеча і його доставили до ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського. Складно було надзвичайно, тому що перший тиждень у нас був нібито спокійний, але другого й третього тижня чоловік був у важкому стані – вирішувалось питання: жити чи не жити. Та завдяки лікарям ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського все-таки на четвертий тиждень у нас стан потихеньку-потихеньку й стабілізувався.

Тому ми хочемо надзвичайно подякувати в першу чергу Артюху Володимиру Васильовичу, котрий першу операцію зробив чоловікові ще в Романові й затим другу та третю – вже в Житомирі. Нехай усі сили, які віддає він своїй справі, повертаються сторицею вдячністю й шаною пацієнтів, щирою повагою колег!

Велику підтримку нам надав директор підприємства, де працює чоловік, Остудімов Анатолій Олександрович. Допоміг нам фінансово, задіяв усі свої, як мовиться, знайомства й «зв’язки», аби у нас не виникало й найменшої перепони до отримання дійсно якісної медичної допомоги, й – контролював усю цю ситуацію. Тобто підтримка була така, що не знаю, як ми й обійшлись би без неї. Дай, Боже, Вам великого здоров’я!

Й, звісно, велику підтримку нам надала благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області». Лікуватись-бо дуже важко в теперішній час – ми ж знаємо, які дороговартісні зараз медикаменти й не всі люди спроможні за свої кошти їх придбати. Лікарняна ж каса забезпечила нас медикаментами, перев’язувальним матеріалом, іншими виробами медичного призначення на суму близько 14 тисяч гривень. Лікар-експерт ЛК Інга Анатоліївна Сидоренкова приходила до нас неодноразово – повідомляла нам ситуацію з забезпеченням ліками, цікавилась, у якому стані підопічний Лікарняної каси.

І ще на чому хотілось би зауважити. Доводилось чути нарікання, що, мовляв, Лікарняна каса забезпечує лише найдешевшими препаратами. От це вже говорити гріх! Нас забезпечували медикаментами дороговартісними – ми розпитували про це й лікаря-експерта, й старшу медсестру відділення. То вже як 14 тисяч гривень використано на лікування, то зрозуміло, що ліки були недешевими!

Тож дуже щиро ми дякуємо, що таку допомогу отримали й чоловік мій, як мовиться, став на ноги. Думаємо, що буде у нас усе гаразд! А всім нашим рятівникам щиро дякуємо й бажаємо – перш за все – бути й самим здоровими!

З повагою до рятівників – Олександ Миколайович та Олена Олександрівна Захарчуки,

мешканці Баранівки Житомирської області.

 

З НАШОЇ ПОШТИ

Будьте здорові, шановні читачі!

Я, Клименко Марія Василівна з села Мала Зубівщина Коростенського району, хочу подякувати людям, котрі не просто надали мені медичну допомогу, а – врятували мені життя, дійсно – повернули, як мовиться, з того світу.

Розповім, як було. Потрапила нещодавно до рук лікарів із діагнозом «Флегмона дна порожнини рота». Це так зуб вирвала – було в п’ятницю, а в суботу почала розпухати шия й за вихідні до понеділка я мало не вмерла. Подзвонила в «швидку» о пів на дванадцяту ночі – за 20 хвилин вона була у мене й привезла до відділення інтенсивної терапії ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського. Лікар сказав: «Негайно оперувати!» Вчотирьох оперували! Тож відразу хочу сказати гарні слова на адресу всіх, хто мене рятував. В.П.Кравчук, В.А.Могорит, О.І.Мазур, анестезіолог А.Б.Ільченко, лікуючий лікар О.С.Бабійчук, операційна медсестра Н.Мойсеєва, палатні медсестри Оксана Жарчинська та Інна Радкевич, усі медсестрички відділення та молодші медсестри – прізвищ не знаю, а так по імені Іра, Іванка, Лєна, Таня, Надя – щиро вам від усієї душі дякую! Щоб не ви, то я була б померла. Надя мене взагалі порятувала – коли після операції привезли в палату, наркоз іще виходив і в роті були трубки, я в тій нетямі намагалась витягнути їх. Якби витягла – була б захлинулась. Вона ж схопила мене за руки й тримала, поруч сиділа, аж поки я прийшла до тями. Весь медперсонал дві доби не відходив від мене ні на хвилину – ну, з того світу повернулась я, це факт. Дуже гарне ставлення до людей тут. І бігають, як мовиться, біля мене, і лікують! Чотири рази на день лікарі обхід роблять – оглядають, щось призначають.

А ще – щоб не благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області», то не знаю, як було лікуватись! Я з собою не мала й копійки грошей – де їх узяти, за що медикаменти купувати? Ліки дорогі дуже, а пенсія маленька. Допомогла мені Лікарняна каса – дуже допомогла! За 11 років, протягом яких перебуваю в ній, у мене загалом десь близько 2 тисяч 900 гривень щомісячними добровільними пожертвуваннями заплачено, а на лікування оце тут 5 тисяч пішло. Грошей таких у мене немає й не наскладала б я їх. Щоб не Лікарняна каса, то… Велика допомога від неї є, дуже велика. Тому дякую всім працівникам ЛК, лікарю-експерту в ОКЛ Інзі Анатоліївні Сидоренковій, зокрема, за допомогу – їм та їх сім’ям міцного здоров’я, добра та благополуччя.

Й усім, хто мене рятував – низький уклін і велика подяка за сумлінну працю, турботу. Нехай Господь дарує вам спокій та добробут, тепло і щастя в домівках!

З повагою – Марія Василівна Клименко.

 

З НАШОЇ ПОШТИ

Доброго дня, шановні відвідувачі сайту!

Колись прочитала, що медицина – це покликання. Адже нести відповідальність за людське здоров’я, брати на себе ризик рятувати життя, віддавати себе цілком роботі дано не кожному. Саме на адресу таких лікарів ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського, де лікуюсь уже не перший рік, хочу сказати гарні слова щирої вдячності та визнання.

Отож своєму лікуючому лікарю Латош Світлані Олександрівні я не лише говорю: «Дякую!» – вклоняюсь доземно їй. І впевнена, що висловлюю думку й наміри дуже багатьох людей, котрим вона надавала медичну допомогу. Можливо, хтось мої слова сприйме, як пафосні й голосні, але те, що вона дарує життя, покращує його якість – ще надто мало сказано, повірте.

Також дякую від усієї душі Людмилі Сергіївна Крикливець – завідуючій ревматологічним відділенням. Крім того, що вона висококваліфікований фахівець своєї справи, ще й – просто хороша людина. Її доброта, співчуття до наших – пацієнтів відділення – страждань дуже цінується, повірте – надто ж у нинішній досить жорстокий і, я сказала б, якийсь такий жорсткий світ.

А ще хочу сказати гарні слова про благодійну організацію «Лікарняна каса Житомирської області», в якій перебуваю з 2004 року. Коли свого часу мені запропонували вступити до неї – певний час вагалась. За всі ж роки перебування зрозуміла – бо не раз хвороба в цьому переконувала – що зробила-таки правильний крок: Лікарняна каса мені дуже допомагає. Знаєте, я людина досить, скажемо так, скептична – не очікую від життя якихось «подарунків долі». Тому ті обстеження, лікування, які забезпечує ЛК – а доводиться серйозно обстежуватись, зокрема, в обласному медичному консультативно-діагностичному центрі, лікуватись в ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського, буває, й не раз протягом року – це дуже суттєва допомога. Тому які не доводилось би іноді чути нарікання на Лікарняну касу, щиро заперечую їх своїм досвідом, як мовиться, стосунків із нею. Відтак і співпрацю з ЛК не збираюсь припиняти. Більше того – маму теж оформила, сплачую за неї щомісячні добровільні пожертвування.

Тож бажаю своїм лікарям та працівникам Лікарняної каси завжди отримувати від своєї праці радість і впевненість у завтрашньому дні. Сили вам і терпіння, натхнення й задоволення від улюбленої справи! Доземний уклін кожному з вас за світлі й щирі почуття, якими сповнені ваші душі, за сумлінну працю на благо людей. Нехай ваші серця сповнюються натхненням та окриленням для нових успіхів у сфері, якій ви присвятили свої знання й таланти!

З повагою – Хмілевська Тетяна Аркадіївна.

 

12-18 березня – Всесвітній тиждень боротьби з глаукомою.

На сьогоднішній день глаукома стала однією з основних причин сліпоти та слабкозорості. За статистикою, кількість пацієнтів із глаукомою в світі доходить до 100 мільйонів осіб, 4,5 мільйони чоловік сліпі через глаукому і до 2020 року цей показник зросте до 11,2 мільйонів. В Україні кількість людей, у яких вперше виявляють глаукому, щорічно збільшується на 25 тисяч.

Щоб привернути якомога більше уваги до вирішення проблем профілактики та лікування цієї недуги, а також активніше інформувати населення про фактори ризику, методи обстеження та захисту зору, Всесвітня Глаукомна Асоціація (WGA) та Всесвітня Асоціація пацієнтів, котрі мають глаукому (WGPA), започаткували у 2008 році День боротьби з глаукомою, а з 2011 року – Всесвітній тиждень боротьби з глаукомою (World Glaucoma Week). Україна підтримала ініціативу – цього року він проходить із 12 по 18 березня.

Як повідомила лікар-експерт БО «Лікарняна каса Житомирської області» в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського Світлана Миколаївна Тузенко, впродовж 2016 року в відділенні мікрохірургії ока з приводу глаукоми проліковано 38 членів ЛК (вже цьогоріч протягом січня-лютого – 7).

Крім того, хотілось би зауважити також і на такій актуальній офтальмологічній та медико-соціальній проблемі, як захворювання на катаракту. Адже, за даними ВООЗ, кількість людей, які втратили зір внаслідок катаракти, в 2025 році може збільшитись у світі до 40 мільйонів осіб. Катаракта посідає перше місце в Україні за поширеністю серед захворювань очей та придаткового апарату. У відділенні мікрохірургії ока ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського минулоріч проліковано з приводу катаракти 216 членів ЛК (впродовж січня-лютого 2017 року – 53).

 

Дані про лікування членів ЛК у відділеннях

КУ «Обласна клінічна лікарня імені О.Ф.Гербачевського»

за період із 22.12.2015 року по 21.12.2016 року.

Відділення К-сть пролікованих Витрати, грн Витрати на 1 хворого Вартість 1 ліжкодня
Гастроентерологія 566 206921 365 51,31
Гематологія 571 356462 624 97,71
Гінекологія 404 329398 815 263,73
Ендокринологія 632 24304 38 11,72
Кардіологія 662 293029 442 66,1
Кардіохірургія 110 85963 781 128,5
Неврологія 914 258509 282 39,16
Нейрохірургія 265 261276 985 142,23
Нефрологія 533 329455 618 80,30
Опікове 77 115182 1495 247,7
Отоларингологія 457 248671 544 97,25
Офтальмологія 491 248671 544 97,25
Проктологія 212 158487 747 103,32
Пульмонологія 476 326806 686 94,21
Анестезіології та інтенсивної терапії 447 533447 1193 384,68
Ревматологія 847 546298 644 84,12
Терапія центру радіаційного захисту 471 149634 317 46,48
Травматологія №1 245 174526 712 130,05
Урологія 516 573875 1112 239,31
Хірургія 510 617613 1211 270,05
Травматологія №2 147 233333 1587 202,9
Хірургія малоінвазивна 414 400912 968 494,34
Хірургія судинна 511 508612 995 172,76
Хірургія торакальна 308 295210 958 115,18
Цілодобовий стаціонар 10786 7211557 668 114,78

За 12 місяців 2016 року в  цілодобовому стаціонарі обласної лікарні було проліковано 10 тис 786 хворих – членів БО «Лікарняна каса Житомирської області», що складає 35% від загальної кількості пролікованих хворих. Витрати на медикаментозне забезпечення склали 7 мільйонів 211 тисяч 557 гривень.

ЛК забезпечує проведення лабораторних та рентгенологічних обстежень, УЗД-досліджень, ангіографій, на що за 12 міс 2016 року витрачено 925 тисяч гривень.

Отже, за 12 місяців 2016 року витрати на медикаменти та обстеження членів БО «Лікарняна каса Житомирської області» в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського склали 8 мільйонів 254 тисяч гривень.

 

З НАШОЇ ПОШТИ

(«Пульс» №7 від 16.02.2017 р.)

Здрастуйте, шановна редакціє та дорогі читачі!

Я, Загурський Павло Ізидорович із Пулинського району, пишу, щоб розповісти, як завдяки добрим людям вдруге, як мовиться, з’явився на світ.

Довелось мені нещодавно лікуватись у торакальному відділенні обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського, куди потрапив у вкрай тяжкому стані. Хворів на мокрий плеврит (от не знаю, як по-медичному звучить точний діагноз складного захворювання легенів). І це, очевидно, спричинило розрив стравохода. Страшні болі витерпіти було майже неможливо! Доставили мене в лікарню в тяжкому стані, який потребував негайного оперування – що лікарі й зробили.

Операція була непроста – мої рятувальники приклали надзвичайно багато зусиль, аби я залишився живим. Ще потому п’ять днів перебував у реанімації в дуже тяжкому стані. Тільки й міг – дивитись на стелю й думати про життя, про свою сім’ю, про дітей.

Тож хочу щиро подякувати в першу чергу завідуючому відділення торакальної хірургії Муравйову Тадеушу Вітольдовичу – він сам прийшов, коли мене привезли до лікарні, оглянув, поговорив зі мною й вирішив: «В операційну!» Таким чином мене врятували. Крім того, велика вдячність Артюху Володимиру Васильовичу – справжньому професіоналу своєї справи, людині дуже енергійній – він по кілька разів на день цікавився моїм станом. Також вдячний Тарасу Івановичу Марцуну, котрий брав участь в операції. Я пізніше запитував Артюха Володимира Васильовича – він мені сказав: «Ми всі над Вами були». І їхня професійність дозволила мені вже через 10 днів їсти, як усі нормальні люди – не через зонд. Мої рятувальники сказали: «Це – феномен!» А я говорю, що це свідчить про їхній надзвичайно високий професіоналізм.

Гарні слова подяки – медсестрам та молодшим медсестрам. Вони всі дуже трудолюбиві, душевні, співчутливі – коли просиш їх про щось, то відразу просто-таки біжать. Тому що знають, що людині болить, і хочуть допомогти. Та й навіть і без просьби приходять: «Як Ви?» Колектив відділення – прекрасний!

А ще хочу наголосити на неоціненності допомоги, яку надала мені моя рідна благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області». Я, признатись, раніше отак іноді думав: «Чи потрібно бути в ній, чи ні?» Й коли трапилось непередбачуване, зрозумів, наскільки був неправий у своїх сумнівах – бо ж біда прийшла неочікувано й оперативне втручання було дуже серйозне: всі лікарі на чолі з завідуючим кілька годин працювали наді мною. Реанімація потому, лікування у відділенні – весь час потрібні були немалі кошти. А їх моя родина не мала, бо ж ніхто до цього не готувався. Й прийшла нам на допомогу «Лікарняна каса» – понад 12 тисяч гривень витрачено нею на моє лікування. Скажу так, що вона просто не дозволила моїй родині розпродати все, аби мене врятувати. Бо такої суми ми не мали – я на пенсії, дружина працює вахтером, тобто дозволити собі такі витрати ми не могли. Тож основне навантаження «взяла на себе» ЛК. Тому скільки буду з ким спілкуватись – всім про це розповідатиму! У мене син раніше не перебував у «Лікарняній касі», хоч як просив його вступити. А зараз я дав йому команду зробити це негайно! Й усім так скажу!

З повагою – П.І.Загурський.

 

З НАШОЇ ПОШТИ

(«Пульс» №3 від 26.01.2017 р.)

Здрастуйте, шановні читачі!

Я – Валентина Іванівна Дворецька з Житомира – лікувалась нещодавно в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського.

Була виконана лапароскопічна пластика діафрагмальної грижі. Спочатку я вагалась – іти на операцію, чи ні. Проте зараз радію, що зважилась на неї – почуваюсь дуже добре.

Тож хотіла б щиро подякувати завідуючому хірургічним відділенням Віктору Петровичу Перепелиці та лікарю-хірургу Андрію Вікторовичу Сироткіну – вони чудово оволоділи цією (новою для Житомирщини) методикою й проводять операції просто на «відмінно»! А ще додає пацієнтам сили на одужання чудова психологічна атмосфера, яка панує в цьому відділенні. Я й сама медпрацівник, знаю специфіку роботи багатьох відділень, тому розумію, наскільки це важливо для пацієнтів, коли лікарі – от такі привітні, людяні. Тому хочеться сказати їм дуже багато гарних слів подяки.

Крім того, щира вдячність благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – за допомогу та підтримку. Ви знаєте, я колись довго розмірковувала, чи варто вступати до організації. Але з віком зрозуміла: не просто варто – необхідно! От я лікувалась минулоріч від пневмонії й бачила, як пацієнтам доводилось іти в аптеку й купувати антибіотики, інші препарати – й платити великі гроші. Принаймні, для мене то були б великі суми! А мені всі необхідні медикаменти приносили просто в палату. Скажу більше: я навіть відмовилась від номера стаціонарного телефону (щоб зайве не платити ще й за користування ним, бо ж усе одно більше користуюсь мобільним) і натомість спрямувала ці гроші на те, щоб платити щомісячні внески до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Тобто хочу сказати, що вступила до ЛК – і не прогадала! Я небагато часу перебуваю в організації – лише три роки, але за допомогою зверталась до неї часто – й обстежувалась, і лікувалась. У мене проблеми зі щитовидною залозою – здавала аналізи на рівень гормонів. Й ендоскопічні обстеження не раз робила – тому що зі шлунково-кишковим трактом маю проблеми. І з пневмонією лікувалась, і з пієлонефритом. Думаю, що ЛК витратила більше коштів на мої обстеження, лікування, ніж я загалом за три роки сплатила внесків. Бо на операції, обстеження грошей треба й треба. Тому раджу іншим людям, котрі вагаються стосовно ЛК, щоб усе-таки вони подумали над цим питанням.

Зі щирою повагою – Валентина Іванівна Дворецька.

 

З НАШОЇ ПОШТИ

(“Пульс” №48 від 01.12.2016 р.)

Здрастуйте! Пише вам мешканець села Іванківці Житомирського району Хробуст Валентин Миколайович.

Лікувався я недавно в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського в урологічному відділенні – його завідуючий Сидорчук Анатолій Флорович і був моїм лікуючим лікарем. Зробили мені операцію – видалили з нирки камінця (видаляли його за допомогою спеціальної апаратури, яка дробить і витягує камінці). Вважаю, що пройшла вона вдало. Проводив операцію Ближчик Павло Євстахович, анестезіологом була Анастасія Борисівна Ільченко. Отож їм усім я хочу подякувати – за професіоналізм, вміння та (головне!) бажання допомагати людям.

Також гарні слова вдячності – на адресу команди медсестер та молодших медсестер відділення. Такі вони чуйні, доброзичливі до пацієнтів. От мене, наприклад, підтримували, підбадьорювали, оптимістично налаштовували на гарний вихід із операції – щоб не боявся – й загалом на її хороші результати. Я їм щиро по-людськи кажу: «Велике вам, дівчатка, спасибі!»

А ще моя подяка – благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». Перебуваю в ній уже давно – від самого її заснування. Вступив, ще коли працював керівником господарства «Україна» в селі Кодня. Ми колись, пам’ятаю, зібрали колектив – приїхав головний лікар районної лікарні, розповів про ЛК та переваги її членів при обстеженнях, лікуванні. Люди послухали, обговорили й дуже багато їх тоді вступили в ЛК. І задоволені й донині. Вважаю, що дуже правильно, що є у нас така організація – вона багато допомагає нашим людям. Я й сам хворію, то знаю, що, якщо людина перебуває в ЛК, то у випадку захворювання не треба бігти в аптеку й шукати медикаменти – вони надаються за рахунок ЛК. Й дружина моя Хробуст Надія Іванівна перебуває в ЛК – зараз хворіє, то їй ЛК також дуже багато допомагає.

От дехто говорить, мовляв, платиш внесок, а можна ж цю суму щомісяця відкладати. А я скажу так, що не кожен зможе те зробити, бо зараз у нас велика різниця між шарами населення. Зрозуміло, бізнесмену, підприємцю Лікарняна каса не потрібна – у них грошей вистачить при потребі купити й ліки, й самих лікарів. А «бюджетникам» та пенсіонерам – просто-таки необхідна, тому що вона дійсно допомагає. Нехай кожен порахує, скільки сплатив загалом внесків, і на яку суму пролікувався – багато з них проліковуються протягом, зокрема, лише одного року й на кілька тисяч гривень.

Тому я раджу вам, шановні громадяни, всім, хто читає зараз мою подяку: потрібно вступати до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», тому що вона дійсно допомагає під час хвороби, під час операції, під час лікування.

З повагою – Хробуст Валентин Миколайович,

село Іванківці Житомирського району.

 

З НАШОЇ ПОШТИ

(“Пульс” №44 від 03.11.2016 р.)

Доброго дня! Пише вам Дурицька Ганна Миколаївна з Житомира, щоб подякувати людям, котрим завдячую не тільки своїм здоров’ям, а й – можна сказати без перебільшення – самим життям.

Я лікуюсь у нефрологічному відділенні обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського, тож перші слова вдячності адресую завідуючій Аллі Петрівні Біляс. Вона дуже добре ставиться до всіх хворих – людяно, зі співчуттям, розумінням, щирою підтримкою. Завжди можна до неї підійти й порадитись про те, як краще лікуватись, уникнути ускладнень – ніколи не скаже, мовляв, зайдете пізніше. І як би не поспішала чи то на нараду, чи на консиліум – усе детально пояснить. А до палати заходить з такою ясною посмішкою, щоразу цікавлячись: «Як почуваєтесь?» З добротою й душевністю ставиться Алла Петрівна до нас, пацієнтів відділення: «Ви лише не хвилюйтесь – все добре буде!» Як-то кажуть – навіть від гарних слів робиться людина здоровою. Тому щиро дякую їй за професіоналізм, людяність і вміння допомогти й підтримати. За те, що вона мене вчасно порекомендувала на гемодіаліз і я сьогодні живу й радію своєму життю – бачу цей світ, небо, своїх дітей і найдорожче, що маю – онуків Дмитрика, Іллю й Катрусю.

Також хочу сказати гарні слова своєму лікуючому лікареві – Очеретяному Геннадію Олексійовичу – золота він і душевна людина. Коли б не звернулась до нього, завжди отримую й мудру пораду («Може, – каже, – вам треба в лікарню лягти. Чи краще обстеження зробити!»), й призначення необхідного лікування. Вдячна лікарю Ковалю Володимиру Миколайовичу, котрий врятував моє життя, коли під час загострення хвороби «екстрена» відвезла мене в ЦМЛ №1 Житомира, і затим посприяв переведенню в нефрологічне відділення обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського. І ще дякую завідуючому відділення гемодіалізу Прилипку Миколі Івановичу – одинадцятий рік живу на штучній нирці, тож ціную його працю, професіоналізм та вміння допомогти нам, пацієнтам.

Крім того, гарне слово хочу сказати медсестрам та молодшим медсестрам відділення – за їхню повагу до людей, готовність прийти на допомогу. Й підведуть із ліжка, й візьмуть візочок та завезуть, якщо погано, й попід руки заведуть, куди треба. А чистенько як кругом у відділенні, прибрано – як мовиться, на найвищому рівні. Все це – завдяки вмілому керівництву старшої медсестри, котра кожного ранку – й у вихідні прибігає-провідує – палати пройде, подивиться, запитає: «Як Ваше здоров’я, як життя?» Від такого людяного ставлення та гарного догляду просто душею оживаєш.

А ще моя вдячність – благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». Лікуюсь я часто, тож знаю, наскільки вигідно бути в ній – за час перебування в ЛК ще з 2004 року стільки отримала допомоги! Щоразу які мені потрібні препарати – вона їх надає. Знаєте, я вам скажу, що буває все в житті – трапляється, що, може, якихось медикаментів на той момент, коли поступаю, у відділенні й немає. Але лікар-експерт обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського Сидоренкова Інга Анатоліївна завжди знаходить вихід і необхідними таблетками та препаратами для крапельниць мене забезпечують.

Тому я кажу велике щире спасибі всім моїм рятувальникам і зичу їм здоров’я, мирного неба, гарного життя. Скажу так, що ми прийшли в цей світ, щоб відчути й радість, і страждання, тому треба навіть за найменший прояв добра дякувати долі й людям. Адже людське слово, совість і доброта рятують нам життя. Будьте й самі здоровими, мої рятувальники!

 

«В МОЄМУ ВІДДІЛЕННІ 30-40% ПАЦІЄНТІВ – ЧЛЕНИ БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ЛІКАРНЯНА КАСА ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ». ПРОБЛЕМ ІЗ ЇХ МЕДИКАМЕНТОЗНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ НЕМАЄ!»

– стверджує завідуючий пульмонологічним відділенням обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського С.І.Хвелось.

 

 

“Пульс” №33 – подяка Л.Г.Стеценко

Здрастуйте, шановні! Пишу вам, щоб розповісти про людей, котрим зобов’язана не лише здоров’ям – власним життям.

Кажуть, що лікар – це посередник між людиною й Богом. І дуже часто ми чуємо – а то й самі не раз говоримо: «Вся надія на Вас, лікарю!» Адже поняття «медпрацівник» в уяві багатьох пов’язане з надією й захистом. І саме такими захисниками від смерті для мене стали лікарі та весь середній і молодший медперсонал пульмонологічного відділення обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського. Лікую тут зараз двостороннє запалення легенів (оце десь «надбала» його влітку). Отож дуже велика вдячність лікуючому лікарю Світлані Іванівні Тимошенко – за те, що мене, як мовиться, на ноги поставила. Вона дуже хороший спеціаліст – дай, Боже, щоб у нас побільше було таких лікарів, як Світлана Іванівна – професійно грамотних, досвідчених, людяних. Також хочу сказати велике спасибі лікарю-пульмонологу Дмитру Вікторовичу Глущенку та завідуючому пульмонологічним відділенням Сергію Івановичу Хвелосю, котрі допомагали мені не раз – щиро вдячна їм, бо ж періодично лікуюсь тут уже багато років.

Гарне слово – й на адресу середнього та молодшого медперсоналу відділення, котрими надзвичайно вміло керує старша медсестра Надія Іванівна Наумчук – вони всі дуже хороші, уважні й щиро співчуваючі пацієнтам. Особливо ж – маніпуляційна медсестра Марія Панчишина. Так може вмовити-заговорити, що поставить ту крапельницю – навіть і не відчуєш. А яка тут чистота – молодші медсестрички миють-прибирають день і ніч. Та й загалом увесь медперсонал відділення – дуже ввічливі, дуже уважні люди, котрі кожної хвилини готові допомогти.

А ще висловлюю щиру вдячність благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – звісно, мені дуже подобається її діяльність, тому що я за такі гроші, які плачу щомісяця добровільним внеском, не змогла б купити ліки. От наприклад: коли перебувала в реанімації, на мене за два дні «пішло» ліків на суму в 3 тисячі 200 гривень. Я такі медикаменти власним коштом не купила б. І зараз лікуюсь – препарати мені надає ЛК. Тому я всім раджу – і невістку, й сина теж буду «вступати» до «Лікарняної каси».

Й на завершення хочу сказати, що Господь кожній людині дарував життя. Думаю, що в людей, котрі допомагають зробити його кращим, є благословіння від Бога. Тому своїм лікарям, працівникам «Лікарняної каси» бажаю успіхів і здобутків у всіх справах. Будьте й самі здоровими, бо, якщо бути чесними, від вас залежить не лише здоров’я – саме життя людей нашого краю!

З повагою – Людмила Григорівна Стеценко, місто Житомир.

 

“Пульс” №33 – подяка В.О.Бичківський

Доброго дня! Пише вам Василь Олександрович Бичківський із Бердичева.

Довелось мені нещодавно «відпочити» в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського – мав захворювання стравоходу, тож після прийому лікарем у консультативно-діагностичній поліклініці закладу поклали мене в стаціонар – у відділення торакальної хірургії – на операцію. Пройшла вона добре, за що хочу сказати велике спасибі лікуючому лікареві Володимиру Васильовичу Артюху – справжній професіонал своєї справи, він зробив, що належить. А тепер я вже навіть можу їсти – щоправда, поки лише супчики ріденькі, кефір. Але думаю, що скоро й тверду їжу зможу ковтати.

Тому хочу подякувати від усієї душі всім лікарям відділення, а також медсестрам та молодшому персоналу, адже перев’язування, виходжування після операції було, як мовиться, на їхніх руках – людина ж бо «лежача» не може доглянути себе.

А ще моя щира вдячність – благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». Я не платив ні за ліки, ні за крапельниці, шприци, системи, бинти тощо – всіма необхідними препаратами та витратними матеріалами для проведення операції й одужання потому мене забезпечила «Лікарняна каса». Перебуваю в ЛК порівняно недавно – з 2013 року (нібито й небагато часу – якихось три роки) й інший може сказати, мовляв, за цей час на медикаменти «наскладав» би грошей. Чи «наскладав» би, чи ні – то ще питання. А так от цих сорок гривень щомісячного внеску платиш (погодьтесь – небагато від пенсії) і знаєш, що за необхідності можеш спокійно лікуватись, не обтяжуючи рідних походами по аптеках та пошуками медикаментів. Тому скажу так, що для пенсіонерів «Лікарняна каса» – це дуже добре.

А на завершення додам, що найбільше щастя людини – це гарне здоров’я. З часом розуміння цієї істини приходить до кожного. Як і те, наскільки важка й відповідальна робота працівників медицини. Тому хочу всім їм – лікарям, середньому та молодшому медперсоналу відділення, де я лікувався, БО «Лікарняна каса Житомирської області» – побажати: нехай ваші родини будуть для вас надійним тилом та опорою, а в роботі супроводжує тільки успіх. Міцного вам і самим здоров’я та благополуччя!

Зі щирою повагою до моїх рятівників – Василь Олександрович Бичківський, м.Бердичів.

 

БО «Лікарняна каса Житомирської області» – 16 років!

Благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» виповнилось 16 років. Щирі вітання з цією гарною подією – всім 210 тисячам мешканців Житомирщини, котрі перебувають в організації, й побажання бути здоровими та залишатись із нею ще багато років!

Створена в 2000 році з метою забезпечення медикаментами, реактивами, виробами медичного призначення населення шляхом солідарної участі, ЛК працює за цим напрямком і нині. І якщо в інших окремих регіонах України подібні організації тільки створюються, то в нашій області «Лікарняна каса» працює стабільно успішно.

– Загалом за весь період діяльності, – говорить виконавчий директор БО «Лікарняна каса Житомирської області» Володимир Станіславович Мишківський, – медична допомога ЛК надавалась у 4,3 мільйонах випадків (щоденно її в закладах охорони здоров’я отримують до 2,5 тисяч членів «Лікарняної каси»). Також за рішенням правління здійснюємо благодійну діяльність: із 2004 року постійно забезпечуємо медичний супровід 800 дітей-сиріт, із 2005 року опікуємось інвалідами війни, які не є членами ЛК, із 2014 року – учасниками АТО.

Відтак кожен член «Лікарняної каси» має право отримувати гарантовану медичну допомогу в закладах охорони здоров’я області незалежно від місця проживання. Тобто за роки діяльності організацією напрацьований досвід «єдиного медичного простору», в якому кошти «ходять за пацієнтом», що передбачено в реформі медичної галузі. Це – важливий момент у нашій діяльності, тим паче зараз, коли з утворенням нових громад відбуваються формування різних бюджетів – члени «Лікарняної каси» завжди забезпечені ресурсами, куди б не звернулись за медичною допомогою.

– Й це справді так! – підтвердила мама прооперованої Наталії Бірючевської з Новогуйвинська. – У нас була важка операція, яку моїй донечці зробили в столичному інституті серця. Й навіть там, у Києві, благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області» допомогла нам – і досить непогано! Необхідні препарати та витратні матеріали, які необхідні були при виконанні операції, нам приніс представник ЛК просто, як мовиться, в палату. А зараз донечка перебуває в кардіохірургічному відділенні ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського – проходить післяопераційне лікування. Й тут ЛК її теж забезпечує необхідним – ми вдячні за це.

– Я лікуюсь в ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського в пульмонологічному відділенні, – приєдналась до розмови Людмила Григорівна Стеценко з Житомира. – Поступила сюди з двостороннім запаленням легенів у дуже тяжкому стані й, повірте, відразу відчула, що то значить – перебувати в «Лікарняній касі». Я в ній уже давно – й не пам’ятаю, скільки часу (ось лікар-експерт говорить, що з 2008 року) – і скажу так, що за ті невеликі гроші, які плачу щомісячним внеском, навіть «складаючи» їх «у шкарпетку», не змогла б зібрати такої суми, щоб купувати ліки. Бо ж – посудіть самі – коли я була в реанімації, щоб «витягнути» мене, лише, зокрема, за два дні ЛК надала медикаментів на 3 тисячі 200 гривень. А скільки коштів витрачається на моє лікування щодня потому – знаю, що загальна сума вдвічі більша, ніж сплатила впродовж усіх років перебування в ЛК. Тож дуже велика вдячність їй за те, що вона мене, як мовиться, на ноги поставила. Оце відповідь на запитання, яке «закидає» дехто, мовляв, а що вона «дає» – та «Лікарняна каса». Або ж іще доводилось від декого чути нарікання на забезпечення нібито найдешевшими препаратами. Я тут часто лікуюсь, то скажу, що такі медикаменти, які вона надає, власним коштом не купила б. Тому всім раджу – та й сама невістку з сином теж буду «вступати» до «Лікарняної каси».

– «Відпочиваю» оце в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського, у відділенні торакальної хірургії, – приєднався до розмови Василь Олександрович Бичківський із Бердичева. – Маю захворювання стравоходу, тож поклали мене в стаціонар на операцію. Операція пройшла добре – за що, крім лікарів, дякую благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області», адже ж не платив за ліки, крапельниці, уколи. Я в ЛК перебуваю порівняно нібито й небагато часу – якихось три роки. Інший може сказати, мовляв, за ці три роки на медикаменти й так «наскладав» би грошей. Та от чи «наскладав» би – то ще питання, а так от цих сорок гривень щомісячного добровільного внеску платиш (то небагато від пенсії) й можеш лікуватись. Скажу так, що для пенсіонерів «Лікарняна каса» – це непогано. Практично ні за уколи, ні за бинти, ні за перев’язки не треба платити.

– Серед пацієнтів, які перебувають на даний час на стаціонарному лікуванні в нашому закладі, члени «Лікарняної каси» складають близько 40%, – зауважує лікар-експерт ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського Інга Анатоліївна Сидоренкова. – За місяць проліковується в середньому близько тисячі хворих, котрі перебувають в ЛК. А впродовж року (наприклад, зокрема, минулого, 2015) в стаціонарі було проліковано 12 027 хворих – членів організації. Сума витрат на їх лікування за минулий рік склала 8 мільйонів 122 тисячі гривень. Також на проведення діагностичних обстежень – рентген-дослідження, лабораторні, ангіографічні – витрачено разом близько мільйона гривень.

– Надзвичайно важливим компонентом роботи ЛК є зворотній зв’язок, коли ми можемо оцінити рівень задоволеності пацієнтами тією допомогою, яку ми надаємо – третій рік діє цілодобова «гаряча» телефонна лінія, аби члени «Лікарняної каси» могли розповісти про свої медичні проблеми нашим фахівцям, котрі вирішують їх безпосередньо з усіма сторонами лікувального процесу, – продовжив В.С.Мишківський, – Крім того, ми проводимо анкетування пацієнтів – членів ЛК, надсилаємо СМС-повідомлення з проханням відвідати наш сайт, де також розміщена анкета оцінювання діяльності нашої організації, лікувальних закладів області та пропозицій щодо покращення роботи.

Отже – підсумовуючи – хочу відзначити, що діяльність БО «Лікарняна каса Житомирської області» сприяє підготовці закладів охорони здоров’я області до впровадження медичного страхування. Адже ми проводимо персоніфікований облік надходжень та витрат коштів за кожним громадянином, у нас відпрацьована система договірних взаємовідносин із лікувальними закладами, підприємствами, банківськими установами, самою діяльністю ЛК формує нові погляди – у населення щодо необхідності участі в співоплаті медичних послуг, у медичних працівників – щодо необхідності стандартизації медичних послуг (лікарський формуляр та протоколи лікування). Ми вважаємо, що на сьогоднішній день благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області» – один із кращих варіантів солідарної участі фінансування системи охорони здоров’я. Перебування в лавах організації понад 210 тисяч мешканців області – індикатор нашої успішної діяльності.

Вікторія Паламарчук.

 

«Лікарняна каса» – це зручно для лікарів і заощадливо для хворих!»

- в цьому переконана завідуюча центром мікрохірургії ока ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського Ганна Володимирівна Борщівська.

– На жаль, доводиться констатувати, що останнім часом кількість випадків хвороб ока збільшилась. Проте фінансова ситуація хворих така, що через збільшення вартості ліків із відвіданням лікувального закладу й самим лікуванням вони зволікають, як мовиться, до останнього. Тому відрадно, що частина пацієнтів – ті, хто перебуває в благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – забезпечується медикаментами за її рахунок. Як практичний лікар, скажу, щоз такими хворими працювати набагато легше, адже «Лікарняна каса» надає необхідні ліки, витратний матеріал для лікування всіх запальних процесів, проведення антибіотикотерапії тощо. Тобто для лікування кожної патології є свій уніфікований клінічний протокол – згідно з ним «Лікарняна каса» й забезпечує медичними препаратами, необхідними витратними матеріалами наших пацієнтів – саме членів ЛК. Це зручно для нас, їх лікуючих лікарів, та й людина заощаджує кошти – платить щомісячні добровільні пожертвування, а потім отримує лікування за рахунок «Лікарняної каси».

Вікторія Паламарчук.

 

«Ми лікуємо хворих за протоколами, тож «Лікарняна каса» для пацієнтів, котрі перебувають у ній, надає всі необхідні препарати!»

– підтвердив завідуючий нейрохірургічним відділенням обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського Костянтин Миколайович Зозуля. – Наші пацієнти досить важкі – дуже часто стоїть питання про життя людини: займаємось патологіями центральної та периферичної нервової системи – в першу чергу черепно-мозковими травмами, також – важкою хребетною спинномозковою травмою, онкологічними пацієнтами з патологіями головного, спинного мозку. В даний час дуже великий відсоток пацієнтів із дегенеративно-дистрофічними хворобами хребта – це хворі, котрі мають грижі міжхребцевих дисків, стенози хребтових каналів, спендіоглістез. Виконується практично весь спектр оперативних втручань як на головному, так і на спинному мозку (за винятком окремих патологій, за якими допомога може надаватись тільки в інституті нейрохірургії).

Тобто, як бачите, такі складні патології передбачають тривале й дороговартісне лікування. Й не секрет, що забезпечення медикаментами в принципі лягає на плечі пацієнта та його рідних, тому що кошти на медикаменти практично не виділяються. Це – велика загальнодержавна проблема, породжена хронічним недофінансуванням галузі. Й у цьому питанні честь і слава благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області», яка нам добре допомагає.

Ми лікуємо хворих згідно з уніфікованими клінічними протоколами МОЗ України, тож для лікування членів «Лікарняної каси» вона надає все необхідне. Таких пацієнтів нам лікувати набагато простіше, адже не треба писати список медикаментів, аби їх рідні придбали за власні кошти. Тому я раджу вступати до ЛК тим, хто ще не перебуває в цій організації – краще перестрахуватись про всяк випадок.

Вікторія Паламарчук.

 

«Якщо ви не в «Лікарняній касі» – лікування вам «обійдеться» в значну суму!»

- Коли до нас звертаються пацієнти, – розповідає завідуючий відділенням судинної хірургії обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського, кандидат медичних наук, заслужений лікар України Леонід Іванович Олійник, – я відразу запитую, чи перебувають вони в «Лікарняній касі». Адже справа в тому, що всі планові хірургічні втручання на аорті, на судинах ніг, рук, шиї – досить дороговартісні (взагалі вважається, що вони відносяться до сервісної медицини). Тому, безумовно, пацієнтам, які не є членами благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», доводиться забезпечувати їх за власний рахунок.

Скажу так, що дуже добре те, що продовжує діяти державна програма з забезпечення цих пацієнтів штучними судинами, які надто дорогі. Бо ж якби ще, не дай, Боже, вона припинилась, то не знаю, чи й змогли б звичайні, як мовиться, пересічні мешканці області оплатити вартість такого втручання – штучна судина на дві ноги коштує на сьогоднішній день 15-17 тисяч гривень, вартість лінійного протеза (на одну ногу чи руку) – десь близько 10 тисяч гривень. Тож наші пацієнти завдяки цій програмі забезпечуються штучними судинами безкоштовно. Але – лікарські засоби купують усе-таки за свої гроші. В яку суму «обходяться» їм перепарати? При такій-от самій простій операції, яка не вимагає якихось великих матеріальних затрат у плані медикаментів – близько двох тисяч гривень, при операції на аорті – близько чотирьох тисяч. І от тут я хотів би наголосити, що члени «Лікарняної каси» забезпечуються ліками для хірургічного втручання та післяопераційного періоду за рахунок цієї благодійної організації.

От тільки «Лікарняній касі» не так легко зараз це робити – в зв’язку з тим, що у нас певні фінансові труднощі, так би мовити, в державному секторі – при нинішніх цінах на медикаменти та витратні матеріали, які дедалі більше зростають, сума щомісячного внеску, яку платять члени ЛК, не забезпечує в повному обсязі потреби. Думаю, що рано чи пізно прийдемо до того, що треба буде підвищувати розмір внесків у «Лікарняну касу». Це я кажу, як лікар.

Тому думаю, що «Лікарняна каса» – справа потрібна. Це прототип страхової медицини, той шлях, яким потрібно йти. Я й сам перебуваю в «Лікарняній касі» – як і всі медпрацівники відділення. І, як лікар, раджу мешканцям області вступати до неї – як нашим потенційним пацієнтам.

Записала – Вікторія Паламарчук.

 

«Лікарняна каса» непогано виручає кардіохірургічну службу області!» – це стверджує завідуючий кардіохірургічного відділення ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського Анатолій Іванович Матвійчук.

Надання допомоги пацієнту з серцево-судинною патологією – досить високотехнологічний процес, який потребує не тільки відповідної кваліфікації медперсоналу, новітнього обладнання, а й досить високовартісних витратних матеріалів. Отриманих же з державного та обласного бюджету грошей вистачає лише відсотків до 40 від потреби. А решту медикаментів пацієнти мусять купувати за власний кошт. Тому хочу сказати, що непогано виручає нас у цьому плані благодійна організація «Лікарняна каса» – вона забезпечує антибіотиками, іншими медикаментами, витратними та перев’язувальними матеріалами. Враховуючи те, що людина платить у «Лікарняну касу» не такі великі кошти, як у страхову компанію – еквівалентну 50 чи 100 доларам у місяць – а всього 40 гривень, то я думаю, що це велика допомога для наших пацієнтів, адже натомість вони отримують медикаментів та витратних матеріалів на суму в кілька тисяч гривень. І саме головне, що, якщо вкрай важкі пацієнти потребують додаткового лікування,  «Лікарняна каса» завжди йде назустріч і продовжує його за свій рахунок. Тож і ми, й пацієнти нашого відділення вдячні «Лікарняній касі».

– У нас була важка операція, – розповіла мама прооперованої Наталії Бірючевської з Новогуйвинська. – Ми оперувались у Києві в інституті серця й вдячні, що все відбулось добре, його лікарям, нашому лікуючому лікарю Андрію Олександровичу Патолі й благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». Скажу Вам так, що – оскільки потратитись довелось добряче – її підтримка виявилась таки відчутною, допомогла нам «Лікарняна каса» дійсно непогано. Щиро дякуємо за це!

Вікторія Паламарчук.

 

“Пульс” №14 – 07.04.2016 р. – подяка В.С.Шабаліна

Доброго дня! Пишу вам, щоб подякувати людям, котрі у важку хвилину прийшли на допомогу й не просто покращили моє здоров’я, а дійсно врятували життя.

Нещодавно довелось мені оперуватись – у хірургічному відділенні ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського з мого жовчного міхура витягли шматок «бурштину» – як іноді говорю, розповідаючи про свою «пригоду» – величиною з волоський горіх (навіть не думала, що такий «виростила»!). Я й сама маю 48 років медичного стажу, але таким дисциплінованим, чуйним і сердечним колективом, яким керує Перепелиця Віктор Петрович, просто щиро була захоплена. Попри біль та недугу мені там – як не дивно це прозвучить – дуже сподобалось. Сама атмосфера у відділенні така доброзичлива й приємна для хворих. Вони всі «порізані», стогнуть, а зайдуть до палати медсестрички – привітаються, запитають, як ніч переночували, й здається, що біль минув. Перев’язувальні медсестри так ніжно обробляють рани, що хочеться встати й руки їм поцілувати. Я, наприклад, дуже боялась, коли мені мали робити внутрішньовенну ін’єкцію – хоч нібито й вийшла вже з того віку, щоб уколів боятись. А медсестричка – така миленька, хороша – підійшла, поклала руку на плече: «То кажете, що боїтесь?» Дивлюсь, а вона вже зробила все, що треба – я й не відчула уколу. Славні дівчата – таке враження, що вони кастинг проходили, щоб потрапити в хірургію. Гарно у медсестер та молодших медсестер їхня робота виходить під керівництвом старшої медсестри Данько Валентини Володимирівни – всі вони професійно грамотні, культурні, ввічливі.

Й скажу про благодійну організацію «Лікарняна каса Житомирської області» – дуже вона допомогла медикаментами, перев’язувальними, іншими витратними матеріалами (їх мені благодійна організація виділила більше, ніж на тисячу гривень!). У мене (може, цього й не варто розповідати) жовч розійшлась, бо камінь застряг – три дні мені ставили крапельниці, а воно, оте крапання, зараз дороговартісне. Потім операція – та я для неї фактично нічого й не купувала (на відміну від багатьох інших моїх «колег по нещастю», котрі не були в «Лікарняній касі»). Так що «Лікарняна каса» – особливо операційним хворим – дуже-дуже допомагає. Хто не був у ній, то дуже жалкував.

А ще хочу подякувати завідуючій поліклінікою обласного консультативно-діагностичного центру Христині Леонтіївні Прачук (яка вона старанна в роботі – й із пацієнтами, й із персоналом завжди надзвичайно уважна, чуйна) та всім своїм колишнім колегам, адже я прийшла на огляд до центру – вони ж швидко все організували, щоб відразу потрапила до Віктора Петровича Перепелиці в обласну лікарню – навіть «швидку» викликали, бо мені вже було, признатись, непереливки! Віктор Петрович мене все потім запитував: «Скажіть мені, ким Ви працювали в консультативно-діагностичному центрі, що весь заклад про Вас клопочеться?» А я ж була простою медсестрою.

Тому хочу всім, про кого згадала в листі, щиро подякувати за людяність і доброту сердець та побажати й самим бути здоровими, не розгубити тепло своєї душі. Нехай усі ті фізичні та моральні сили, які ви віддаєте людям, повернуться до вас сторицею, хай Бог оберігає ваші родини. Я бажаю вам добра!

З повагою – Шабаліна Віра Степанівна, м.Житомир.

 

“Пульс” №8 – 25.02.2016 р. – подяка Н.П.Данильченко

Доброго дня, шановна редакціє газети «Пульс»!
Давно вже хотіла написати до вас, щоб висловити велику подяку кожному медпрацівнику ревматологічного центру ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського та його завідуючій Крикливець Людмилі Сергіївні – лікарю від Бога, а також – благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області».
Я хворію фактично вже майже два десятиліття – з 1997 року. За цей час стільки разів зверталась до лікарів за медичною допомогою, що й не злічити – ревматоїдний артрит мучить чи не щодня. Отак засинаєш нібито в гарному стані, а прокидаєшся, то й на ноги стати не можеш – підступна хвороба «перебирає» кожна кісточку, «викручує» всі суглоби. Тож минулого року, зокрема, чотири рази перебувала на довготривалому стаціонарному лікуванні в ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського, пролікувавшись на загальну суму близько 26 тисяч гривень. Проте власні гроші витрачати не довелось (та й де я, звичайна пенсіонерка, можу взяти такі кошти?) – всі необхідні медикаменти кожного разу надавала мені благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області». Зрозуміло, що це дуже велика допомога. Адже одна справа щомісяця платити порівняно невелику суму в 40 гривень добровільного внеску й інша – в кризовій ситуації, коли хвороба «скрутила» так, що й жити, здається, несила, щоразу викладати в аптеці за медикаменти не одну сотню, а то й тисячу.
Тому висловлюю щирі слова вдячності благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» та лікарю-експерту в ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського Сидоренковій Інзі Анатоліївні. Такі ж надзвичайно великі слова вдячності завідуючій ревматологічним центром Крикливець Людмилі Сергіївні, сестрі-господині та всім медичним працівникам центру – я кожного разу переконуюсь у їх доброму, людяному, щирому ставленні до нас, пацієнтів, та великому прагненні допомогти кожному з нас.
Зі щирою повагою – Данильченко Ніна Петрівна, місто Житомир.

 

Щиро дякую за порятоване життя й здоров’я нашого тата!

Пишу вам, щоб від імені всієї нашої родини подякувати за порятоване життя й здоров’я нашого тата – Липнюка Василя Олександровича. Багато років він і сам дарував щастя бути живими й здоровими своїм землякам – понад сорок років пропрацював фельдшером-акушером в Андрушівському районі. Й у своїй роботі завжди керувався правилом: треба щодня зробити хоча б одну добру справу.

Проте підступна хвороба не вибирає – хороша ти людина, чи погана, добро ти робиш людям, чи зло. Так і нашому татові довелось перенести складну операцію та тривале лікування – вижити й одужати йому допомогли прекрасної душі й високого професіоналізму лікарі, середній та молодший медичний персонал відділення торакальної хірургії ОКЛ імені О.Ф.Гербачевського. За це їм – доземний уклін від усієї нашої родини. Особлива ж подяка лікарю відділення Артюху Володимиру Васильовичу – саме завдяки його старанням та вмінням наш тато з нами. Й ми тепер знаємо, що таке щастя – це коли з тобою близькі, коли вони не хворіють і не відходять із життя завчасно, коли ти можеш їм допомагати й знаєш, що по-справжньому їм дорогий і потрібен.

Окрема подяка – благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області», яка забезпечила нашого тата всім необхідним для проведення операції та подальшого лікування. В нашій області (а я й сама – медпрацівник одного з лікувальних закладів Козятина) такої організації немає, тож я переконалась, наскільки вона важлива й необхідна для людей. Бог дав нам таке щастя – зусиллями добрих душею й вмілих професійно людей і надалі бачити тата живим і здоровим. Тож ми дивовижно щасливі цим і від усього серця за це їм дякуємо.

Зі щирою повагою за врятоване життя мого тата – його донька Наталія Василівна Осипчук.

 

Члени Лікарняної каси можуть пройти лікування сечокам’яної хвороби методом безконтактної літотрипсії за рахунок ЛК

Згідно рішення правління благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» (протокол №4-13 від 06.09.2013 року) з 14.10.2013 року відшкодування членам ЛК за проведення безконтактної літотрипсії в інших закладах охорони здоров’я та приватних установах проводитися не буде.

http://likkasa.com.ua/?p=3354

 

Нам дякують за допомогу.

На сторінках обласної медичної газети «Пульс» часто читаю відгуки про благодійну діяльність «Лікарняної каси Житомирської області», а от мені довелось на власному прикладі переконатись в ефективності її роботи за межами області.
Минулого року мене прооперували двічі: спочатку в столичному інституті ендокринології та обміну речовин ім. В.П.Комісаренка, а потім у Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова. Лікування, як ви розумієте, дороговартісне, але в обох цих випадках приходила мені на допомогу ЛК. Лікар-експерт цієї благодійної організації Р.В.Артюх попередньо ознайомила мене з умовами роботи організації за межами області, чим я і скористалася. В одному випадку кур’єр привіз мені замовлені медпрепарати, а в іншому — мені було повернуто частину коштів, витрачених на підготовку до операції. Загалом — майже дві тисячі гривень. Потім я ще двічі лікувалася в лікувальних закладах вже нашої області і знову не обійшлося без суттєвої підтримки «Лікарняної каси», за що й хочу висловити усім її працівникам сердечну людську вдячність і побажати їм усім міцного здоров’я та всіх земних благ. Надіюсь, що і надалі «Лікарняна каса Житомирської області» вдосконалюватиме форми і методи роботи і працюватиме заради покращення здоров’я жителів нашої області.
З повагою,
Г.І.Закалюжна, селище Новогуйвинське Житомирської області.

На сторінках обласної медичної газети «Пульс» часто читаю відгуки про благодійну діяльність «Лікарняної каси Житомирської області», а от мені довелось на власному прикладі переконатись в ефективності її роботи за межами області.
Минулого року мене прооперували двічі: спочатку в столичному інституті ендокринології та обміну речовин ім. В.П.Комісаренка, а потім у Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова. Лікування, як ви розумієте, дороговартісне, але в обох цих випадках приходила мені на допомогу ЛК. Лікар-експерт цієї благодійної організації Р.В.Артюх попередньо ознайомила мене з умовами роботи організації за межами області, чим я і скористалася. В одному випадку кур’єр привіз мені замовлені медпрепарати, а в іншому — мені було повернуто частину коштів, витрачених на підготовку до операції. Загалом — майже дві тисячі гривень. Потім я ще двічі лікувалася в лікувальних закладах вже нашої області і знову не обійшлося без суттєвої підтримки «Лікарняної каси», за що й хочу висловити усім її працівникам сердечну людську вдячність і побажати їм усім міцного здоров’я та всіх земних благ.

Надіюсь, що і надалі «Лікарняна каса Житомирської області» вдосконалюватиме форми і методи роботи і працюватиме заради покращення здоров’я жителів нашої області.
З повагою – Г.І.Закалюжна, селище Новогуйвинське Житомирської області.

“Пульс” №1-2(105-106) 9 січня 2014 р.

 

Потурбуйтесь про ваше майбутнє – приєднуйтесь до славної родини “Лікарняної каси”

З кожним днем усе більше й більше жителів Житомирщини пов’язують із “Лікарняною касою” свої сподівання на якісне медичне лікування, що досягається дотриманням протоколів надання медичної допомоги. Турбота про здоров’я кожної людини, забезпечення ефективного та раціонального призначення лікарських засобів, доступність і демократизм, прозорість діяльності – ось головні принципи Лікарняної каси Житомирської області. Люди, які вже багато років є членами ЛК, постійно наголошують на тому, що зробили правильно, долучившись до громади Лікарняної каси.

Галина Євгеніївна Денисюк вже майже 6 років крокує пліч-о-пліч з Лікарняною касою. За ці роки пані Галина зрозуміла, що каса – це невід’ємна частина лікувального процесу, адже її допомога завжди така важлива та необхідна.  Галина Євгеніївна має ряд хронічних захворювань, проблеми з нирками. « Я сама з села Баришівка Житомирського району, проте лікуюсь в місті Житомирі досить часто. Це і обласна клінічна лікарня ім.О.Ф.Гербачевського, і перша міська лікарня. Каса постійно поруч, її допомога суттєва, не знаю, що б я робила без підтримки цієї благодійної організації. Хочу висловити слова вдячності лікарю-урологу першої міської лікарні Вадиму Миколайовичу Кравчуку, я постійно лікуюся у нього, він спеціаліст від бога, надзвичайно чуйна та привітна людина. Також хочу подякувати лікарю-урологу обласної клінічної лікарні ім.О.Ф.Гербачевського Ніні Володимирівні Магалецькій. А Лікарняній касі – доземний уклін та подальшого процвітання».

Тож досить випробовувати власний сімейний бюджет та гаманці, потурбуйтеся про ваше майбутнє, приєднуйтесь до славної родини Лікарняної каси Житомирської області.

Необхідну інформацію можна отримати цілодобово за телефоном (0412)55 – 49- 50 або (067)411-14-51 (з питань вступу та сплати) та 067-411-30-93 (з медичних питань), або ж на офіційному сайті ЛК: http://likkasa.com.ua/. Безпосередньо на сайті можна вступити до ЛК та сплачувати внески без комісії платіжною карткою будь-якого банку.

 

Я і моя родина неабияк вдячні Лікарняній касі

Колись Пабло Пікассо сказав: «Я не шукаю, я знаходжу». Ось і понад 200 тисяч членів Лікарняної каси вже давно віднайшли для себе руку допомоги. Вони не шукали, вони просто приєдналися до благодійної організації, яка не тільки намагається, а й дійсно забезпечує усім необхідним, надає найкращі послуги. Тому завжди знаходяться ті люди, які хочуть сказати слова вдячності для Лікарняної каси.

Родина Валерія Івановича Петриченка з м.Житомира вже майже 6 років з касою.  Нещодавно Валерій Іванович потрапив до обласної клінічної лікарні ім.О.Ф.Гербачевського зі складним діагнозом – двостороння пневмонія. Не варто казати про те, який це стрес як для родини, так і для сімейного бюджету. «Я дуже вдячний Лікарняній касі, наша родина не знала б де брати такі кошти, та і взагалі, за що хапатися, куди бігти, де шукати допомогу. Та допомога просто була поруч, адже Лікарняна каса завжди тримає руку на пульсі. Медикаментозної допомоги на суму майже 5 тисяч надала мені наша благодійна організація. Я і моя родина неабияк вдячні касі та її колективу. Ваша допомога – це рятівний місточок для пересічних громадян. Щиро дякую колективу пульмонологічного відділення, завідуючому Сергію Івановичу Хвелосю, моєму лікуючому лікарю – Ірині Борисівні Бевз та всім-всім, хто був поруч».

Тож сміливо приєднуйтесь до лав Лікарняної каси.

Необхідну інформацію можна отримати цілодобово за телефоном (0412) 55–49-50 або 067-411-14-51 (з питань вступу та сплати) та 067-411-30-93 (з медичних питань), або ж на офіційному сайті ЛК: http://likkasa.com.ua/ . Безпосередньо на сайті можна вступити до ЛК та сплачувати внески без комісії платіжною карткою будь-якого банку.

«Пацієнти говорять про Лікарняну касу» (25.11.2013)

 http://likkasa.com.ua/?p=3154

 

Члени Лікарняної каси можуть безкоштовно отримати сеанс літотрипсії на новому літотрипторі провідної Німецької фірми «Dornier»

У середу, 6 листопада, на базі консультативно-діагностичної поліклініки обласної лікарні ім. О.Ф.Гербачевського відбулася презентація нового обладнання для лікування сечокам’яної хвороби, так званого кабінету екстракорпоральної ударно-хвильової дистанційної літотрипсії.

На відкриття  нового літотрипторного апарату провідної Німецької фірми «Dornier» до обласної лікарні завітали голова обласної ради Йосип Запаловський, заступник голови облдержадміністрації Ярослав Долгих, директор департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації Олександр Торбас та виконавчий директор благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» Володимир Мишківський.

Метод дистанційної літотрипсії, або подрібнення камінців – це новий спосіб лікування сечокам’яної хвороби, на яку сьогодні офіційно страждають 5,9 тисяч жителів Житомирської області.

Як розповів керівникам області та журналістам лікар-уролог Ігор Драгомир, відповідний апарат був придбаний за благодійні кошти.

«Літотриптор купили за кошти благодійної організації «Лікарняна каса». Працюють на ньому тільки ті лікарі, які пройшли спеціальну підготовку в Київському інституті урології Академії медичних наук України, а для членів благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області у мене чудова новина – для них ця процедура доступна абсолютно безкоштовно», – наголошує Ігор Олексійович.

В обласній лікарні також організований денний урологічний стаціонар, де пацієнти після сеансу літотрипсії перебуватимуть під наглядом кваліфікованих лікарів. В області аби виконати складну процедуру подрібнення камінців у нирках, пацієнти зверталися у приватні медичні структури.

«Сьогодні ж, – продовжує лікар-уролог, – за допомогою спеціального апарату ударна хвиля концентрується в одній точці – фокусі, де її енергія максимальна. Саме вона і спрямовується на камінь. Під дією серії імпульсів ударної хвилі внаслідок виникнення в камінці напружень він руйнується на дрібні фрагменти. Після сеансу дроблення пацієнт отримує лікування, спрямоване на самостійне відходження дрібних фрагментів із сечових шляхів. Такий метод дозволяє проводити дроблення камінців у нирках і сечоводах розміром до двох сантиметрів».

Директор департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації Олександр Торбас повідомив, що сьогодні метод дистанційної літотрипсії поки що вважається найбільш ефективним, і ним послуговується чимало пацієнтів з урологічною патологією.

 

Вдячний Лікарняній касі за забезпечення необхідними медикаментами

Вже більше чотирьох років я перебуваю в благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». Майже кожного року я проходжу обстеження або ж лікуюся, бо маю проблеми зі здоров’ям, як і більшість людей. Для себе я зробив висновок, що прийняв правильне рішення, долучившись до громади Лікарняної каси. Маєш проблеми зі здоров’ям – будеш «турбувати» гаманець і сімейний бюджет. Нещодавно проходив лікування в обласній клінічній лікарні ім.О.Ф.Гербачевського, раніше – робили операцію в відділенні судинної хірургії, все це витрати і ще раз витрати. Тому я дуже вдячний Лікарняній касі за забезпечення необхідними медикаментами, для мене це було дуже важливим моментом.
Я бажаю цій благодійній організації подальшого процвітання, нехай працівники Лікарняної каси завжди будуть здоровими та щасливими. Добра ВАМ!

З повагою,
Олександр Миколайович Грама,
смт.Ружин

 

Спасибі вам усім за нелегку та таку потрібну працю!

Щирі слова вдячності хочу адресувати благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області», в якій я з родиною  із часу заснування . Я працюю медичним працівником в Олевську, тому  ми всією громадою вирішили підтримати касу ще  тоді, коли вона тільки розпочинала свою діяльність.  Що і хто б там не казав, але я точно знаю, що Лікарняна каса допомагає і завжди готова прийти на виручку у скрутну хвилину. Я доволі часто хворію, лікуюся як стаціонарно, так і амбулаторно, що, до речі, дуже зручно. В липні місяці я знову потрапила до лікарні, цього разу –  до обласної клінічної лікарні ім.О.Ф.Гербачевського, в урологічне відділення. Пізніше мене прооперували, думаю, що не варто говорити про вартість операцій в нашій країні. Скажу лише, що каса допомогла мені ліками на суму більше за три тисячі гривень, що для мене було дуже суттєвим моментом. І я ще раз впевнилася у тому, що багато років тому зробила абсолютно вірний крок, долучившись до Лікарняної каси. Слова вдячності адресую завідуючому урологічним відділенням Сидорчуку А.Ф., моєму лікарю Пріору С.П. та всім медичним працівникам відділення, починаючи зі старшої медичної сестри. Особлива подяка лікарю-експерту ЛК. А колективу Лікарняної каси –  безмежна подяка за ваші чуйні та відкриті серця, турботу, професіоналізм. Спасибі вам усім за нелегку та таку потрібну працю!

З повагою,

Раїса Василівна Стужук,

Олевський район.

 

Лікарняна каса для мене – вірний помічник

Члени Лікарняних кас – це люди, які завчасно потурбувалися про своє здоров’я, крім того, вони заощаджують щодня чималі кошти. За час свого існування Лікарняні каси стали потужним джерелом позабюджетного фінансування медичної галузі. Ці благодійні організації є прообразом добровільної форми медичного страхування та сприяють цільовому й ефективному використанню ресурсів. «Лікарняна каса Житомирської області» – найпотужніша в Україні, адже об′єднує понад 200 тисяч Житомирщини. На адресу благодійної організації постійно надходять листи вдячності, лунають дзвінки, люди говорять про реальну допомогу від ЛК. Думаю, що не варто говорити про те, що найдієвіша реклама – це самі пацієнти – члени ЛК.
Галина Григорівна Мартенчук з Лікарняною касою з перших днів діяльності цієї організації. «Для людини, яка має хронічні захворювання, каса – єдиний вихід у цій ситуації. Про що тут говорити, якщо лише одні обстеження «впадають» у значну копійчину. З 25 вересня по 9 жовтня я проходила лікування в обласній клінічній лікарні ім.О.Ф.Гербачевського в нефрологічному відділенні. Каса завжди підтримує мене, лише цього разу за рахунок ЛК я отримала ліків майже на 6 тисяч гривень. Що тут і казати, Лікарняна каса для мене – вірний помічник. Хочу подякувати завідуючій нефрологічного відділення обласної клінічної лікарні – Аллі Петрівні Біляс, золота людина, справжній професіонал. Та, звичайно, велика вдячність усім медсестрам, які були поряд зі мною протягом усього лікування. А працівникам Лікарняної каси – терпіння та витримки, ваша благородна справа ніколи не залишиться поза увагою».
Тож не марнуйте свого часу на роздуми і складні дилеми. Вірне рішення не завжди легко прийняти, проте діяти треба. Ніхто з нас не знає, що може бути з нами завтра, через тиждень чи за 10 хвилин. Хвороби завжди з’являються несподівано, тому перебування в ЛК завжди є гарантією захисту від непередбачуваних витрат. Членами ЛК можуть стати всі громадяни, які досягли 18 років. Передбачено і сімейне членство: діти віком до 18 років користуються правом членства в ЛК при перебуванні одного з батьків.
Підприємства, установи, організації незалежно від форм власності можуть виступити колективними членами ЛК. При цьому підприємства можуть взяти на себе сплату частини внесків своїх співробітників. Через 3 місяці після щомісячної сплати членських внесків видається посвідчення члена ЛК. Додаткову інформацію можна отримати цілодобово за телефоном (0412)55 – 49- 50 або (067)411-14-51 (з питань вступу та сплати) та 067-411-30-93 ( з медичних питань). Тож ми чекаємо на Вас, прийміть правильне рішення!

 

Пацієнти говорять про “Лікарняну касу” (09.10.2013)

Задумайтесь на хвилину про те, як часто Ви у своєму власному житті говорите «спасибі», «дякую»? Цих гарних слів ми вживаємо не так багато в порівнянні з іншими. Сказати «спасибі» – означає виразити схвалення людині чи організації. Значить – зробити добро.Схвалення – це потужний стимул для особистісного зростання.

Тетяна Олександрівна Духновська, яка працює в обласній клінічній лікарні імені О.Ф.Гербачевського, вирішила приєднатися до лав вдячних членів благодійної організації “Лікарняна каса Житомирської області” та висловити свою особисту подяку за допомогу.

http://likkasa.com.ua/?p=3077

 

Пацієнти говорять про Лікарняну касу (07.10.2013)

«Лікарняна каса Житомирської області» -найпотужніша в Україні, адже об′єднує понад 200 тисяч жителів Житомирщини. На адресу благодійної організації постійно надходять листи вдячності, лунають дзвінки, люди говорять про реальну допомогу від ЛК. Член ЛК Ірина Володимирівна Пєрова говорить про те, що їй немає звідки чекати на допомогу, одна лише надія на благодійну організацію. “Лікарняна каса врятувала мені життя, тому для мене ЛК справжня рятівниця. Мені зробили 5 операцій, чекати на допомогу було даремно, адже нікого з рідних у мене немає, заробітня плата маленька…Тож я довірилися ЛК і не пожалкувала”.

http://likkasa.com.ua/

 

Я зрозумів, що поняття «безкоштовне лікування» існує – “Лікарняна каса” повністю потурбувалася про це

Благодійність не завжди потребує великих капіталовкладень, але завжди дає шанс суспільству стати кращим. Це справа, яка завжди потребує ініціативності, а вже потім фінансів. Світ – це ми, небайдужі ми – це якісно кращий світ, який має людське обличчя. У зв’язку з цим особливу роль відіграє діяльність лікарняних кас – українського варіанту страхової медицини, який, на думку вітчизняних фахівців, не тільки нічим не поступається європейському аналогу, а й багато в чому перевершує його. Ці благодійні організації завжди тримають руку на пульсі і в будь-який момент готові прийти на допомогу.

Днями ми поспілкувалися з вдячним членом Лікарняної каси Житомирської області Олегом Петровичем Білошицьким. Олег Петрович ще у 2006 році долучився до лав благодійної організації, пізніше до нього долучилася і вся його славна родина. У зв’язку з складним матеріальним становищем пан Олег деякий час не сплачував добровільні пожертви, проте 23 липня поновився у касі. «Як тільки у мене з’явилася можливість знову долучитися до великої родини Лікарняної каси, я зразу ж нею скористався. Написали листа, на Правлінні ЛК його розглянули та дали мені можливість знову бути з касою. Більшість не турбується про своє здоров’я до тих пір, доки воно не почне викидати коників. Я ж знаю, що треба думати наперед і передбачувати можливі негаразди, тому я з Лікарняною касою. Нещодавно я 22 дні провів у відділенні судинної хірургії обласної клінічної лікарні ім.О.Ф. Гербачевського. За цей час мене забезпечили необхідними препаратами, я зрозумів, що поняття «безкоштовне лікування» існує, Лікарняна каса повністю потурбувалася про це. Мені зробили складну операцію на нозі, низка аналізів – все це, як ви розумієте, витягує чималі кошти з сімейного бюджету. Я вдячний цій благодійній організації за їх підтримку та розуміння. Слова подяки хочу адресувати і усьому колективу відділення судинної хірургії та інтенсивної терапії. Зараз не можу назвати усіх по іменах та прізвищах, проте всі вони у моєму серці».

 

Програма «Потурбуйся про батьків» стала у нагоді моїй родині

Батько й мати – найрідніші і найближчі люди для кожного з нас. Вони дарують нам життя і благославляюсть на добро. Ці найрідніші люди вчать нас людських правил, оживляють нам розум, вкладають в наші вуста добрі слова.  Шануй батька свого і матір твою, адже їм ти зобов’язаний усим тим, що маєш! Батьки – це люди, чия любов не закінчиться ніколи! МИ часто забуваємо про те, що люди народжують дітей , щоб мати втіху , мати надійну людину , яка у молодості  доможе і принесе стакан водиці . Пам’ятайте: як ви, діти, ставитеся до своїх батька – матері, так і ваші діти ставитимуться до вас, коли ви станете батьками й матерями. «Без любові й відданості дітей батьківство перетворюється в гірке похмілля, якому кінець приносить тільки смерть», – запам’ятайте ці слова, які народна легенда приписує великому українському мислителеві Григорію Сковороді. Здоров’я наши близьких – то найбільша цінність, яку треба берегти як зіницю ока. Чи можна вберегти себе і батьків від неочікуваних «дарунків» долі? Бути певним у тому, що матеріальна допомога буде під рукою в час важкої недуги? Можна!!! Важливо відзначити, що в 2012 році благодійною організацією «Лікарняна каса Житомирської області»  був  втілений  в життя  новий  соціальний  проект, який отримав лаконічну назву «Потурбуйся про батьків». Суть програми проста: дорослі діти, які перебувають в ЛК, можуть сплатити внески за своїх батьків і таким чином залучити їх до Лікарняної каси. У такому разі батьки мають можливість відразу, не чекаючи трьохмісячного терміну, користуватися допомогою ЛК.  Благодійна організація надає гарантований доступ до медичної допомоги (обстеження чи  лікування в стаціонарі, денному стаціонарі, стаціонарі вдома, в амбулаторних умовах) в інших лікувально-профілактичних закладах області та за її межами.  Для того, щоб уберегти себе від непередбачуваних витрат на лікування, не витрачати дорогоцінний час на пошуки ліків  вам просто достатньо долучитися до лав членів Лікарняної каси.

Ірина Феодосівна Артемчук вже 10 років крокує пліч-о-пліч з Лікарняною касою. «Я знаю, що зробила правильний вибір. Каса дає мені впевненість у тому, що рука допомоги завжди поруч зі мною. В наші дні лікування для пересічних громадян доволі витратне «задоволення». Я довіряю цій благодійній організації і раджу усім приєднатися до каси, адже саме тут надають реальну допомогу».

Пані Ірина свого часу потурбувалася про маму. Нещодавно Тетяна Йосипівна Козел ( мати Ірини Феодосівни) потрапила до обласної клінічної лікарні ім.О.Ф. Гербачевського з діагнозом виразка шлунку.  Ірина Феодосівна з вдячністю розповідає, що відчула підтримку і турботу, а найголовніше – отримала допомогу. «Програма «Потурбуйся про батьків» стала у нагоді моїй родині. Мамі надали  медикаменти, які були так необхідні. Ми заощадили чимало коштів, що для моєї родини дуже суттєво. Дякую Лікарняній касі, яка не словом, а ділом допомагає. Особлива дяка лікуючому лікарю Івану Миколайовичу Невмержицькому та лікарю-експерту Валентині Борисівні Грубій, золоті люди. Бажаю усім міцного здоров’я, а Лікарняній касі – подальшого процвітання».

Ось така історія. Чи варто щось додати? Мабуть, що ні. Людина кожного дня робить свій вибір, приймає рішення. А от наскільки  правильні ті рішення покаже час.

 

Лікарняна каса надала мені усі препарати, які мені призначили лікарі

Доброго дня, шановні працівники Лікарняної каси! Днями завітала на сторіночку вашого офіційного сайту – http://likkasa.com.ua/, побачила, що люди дякують вам за роботу, вирішила і собі не стояти осторонь. З благодійною організацією «Лікарняна каса Житомирської області» я з дня її заснування. Більш того, мої діти теж члени цієї організації. За весь цей час у мене ніколи не виникало сумнівів, що до того, чи треба «дружити» з касою.  Я, наприклад, стабільно 2 рази на рік потрапляю до лікарні. Пієлонефрит, постійні проблеми зі спиною – все це потребує значних матеріальних вливань. Нещодавно я знову потрапила до урологічного відділення обласної клінічної лікарні ім.О.Ф.Гербачевського. Лікарняна каса надала мені усі препарати, які мені призначили лікарі. Я придбала лише два імпортні препарати, які не затверджені МОЗ України, та це був мій власний вибір. Каса дає мені впевненість у завтрашньому дні, я знаю, що якщо раптом мене спіткає якась хвороба – благодійна організація 100% буде поряд. Тому я щомісячно сплачую внески за себе та сина, бо знаю, що без турботи і допомоги ЛК в наші дні нікуди. Особливу подяку хочу висловити лікарю-урологу обласної лікарні Сергію Петровичу Пріору. Надзвичайно чуйна людина, а найголовніше – лікар від бога. Коли з тобою поруч такі люди, як Сергій Петрович, то і на душі легше, та й взагалі – хвороба здається не такою ж і страшною. Звісно, не можна залишити без уваги Валентину Борисівну Грубу, лікаря-експерта Лікарняної каси. Вона завжди поруч, на будь-яке питання у неї  є відповідь. Приємно мати справу з професіоналами.

Колективу Лікарняної каси бажаю подальшого процвітання та легкої роботи, яка б приносила не тільки користь членам організації, а й задоволення самим працівникам. Дякую вам за те, що на вас можна покластися і довіритися.

З повагою,

Галина Володимирівна Уманець,

смт. Любар

 

Пацієнти говорять про Лікарняну касу (30.07.2013)

Павло Діюк з Брусилівського району розповідає про переваги членства в Лікарняній касі. За час перебування в благодійній організації (9 років) Павло Петрович зрозумів одну прописну істину: бути з ЛК-вигідно!!!! Забезпечення усіма необхідними медикаментами у найкоротші строки, розмір витрат не обмежений та не залежить від суми сплачених добровільних пожертвувань, а якість медичних послуг контролюється лікарем-експертом. “Як тільки ми зрозуміли, що робить ця організація задля своїх членів-в той же день подали заяви на вступ усією родиною”.

http://likkasa.com.ua/?p=2951

 

Членство в Лікарняній касі дає можливість мені, пересічній громадянці, почувати себе більш захищеною

Я можу з впевненістю сказати, що членство в Лікарняній касі дає можливість мені, пересічній громадянці, почувати себе більш захищеною і не турбуватися про те, де мені знайти кошти на лікування. Я працюю бібліотекарем в Черняхові, зарплати самі знаєте які…В мене артроз тазостегнових суглобів, три рази на рік я 100% проводжу в лікарнях, а це вимагає численних коштів. Проте, матеріальна база мене зараз мало цікавить, адже усі турботи пов’язані з цією проблемою, я з чистим серцем «переклала» на Лікарняну касу.
З цією організацією я з самого початку, тому знаю, що вони працюють заради людей і їм можна довіритися. Хочу подякувати лікарю-невропатологу Черняхівської районної лікарні Ісак Надії Михайлівні за її турботу і розуміння. Цій людині можна серед ночі подзвонити і вона з посмішкою дасть пораду, проконсультує.
В обласній лікарні імені О.Ф.Гербачевського я перебувала вперше. Тут дуже комфортно, любо-дорого дивитися на роботу медперсоналу лікарні, одним словом – рай. Не можу не згадати добрим словом лікаря-експерта ЛК Валентину Борисівну Грубу, яка дала вичерпні відповіді на мої питання. І я зрозуміла, що не треба нарікати на роботу ЛК, якщо на вашому шляху трапилися просто некомпетентні медичні працівники.
Наприклад, моя подруга не сплачувала майже рік внески до ЛК, її виключили і вона не збиралася поновлюватися через конфлікт з лікарем. Я з нею поговорила, розказала, що робота ЛК продовжується і вона вже подала заяву на поновлення.
Щирі слова вдячності адресую працівнику Черняхівської філії Юлії Рубан, золота людина, дай Бог їй здоров’я. Зичу всьому колективу Лікарняної каси міцного здоров’я, земного щастя та великих звершень у Вашій нелегкій, проте дуже благородній та відповідальній роботі.

З повагою,
Любов Федорівна Дідківська, смт Черняхів.

 

Турбота про кожного члена Лікарняної каси для вас – перш за все!

Щирі слова вдячності хочу адресувати  благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області»,  з якою я крокую вже майже 10 років. Я на власному прикладі відчула всю необхідність та важливість цієї організації. Особисто для мене Лікарняна каса стала справжнім помічником-рятувальником. У мене страшна хвороба – системний червоний вовчак. Що тут і казати, боротися з таким горем надто важко та й «влітає в копієчку». Я лікуюся в Житомирі, Ружині…Постійні обстеження, діагностики, дорого вартісні препарати. Біду самотужки подолати неможливо, а особливо, коли це важке захворювання. Разом із хворобою у людини виникають матеріальні проблеми, які «вирішити»  простій людині найчастіше просто нереально. Тепер я точно знаю, що перебування в благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – ефективний шлях у підтримці здоров’я людей, особливо соціально малозахищених.  Надзвичайно важливо, що ця організація разом із медпрацівниками мають одну мету – одужання хворих і самовіддано для цього працюють. На моє лікування лікарняна каса надала медикаментів на суму понад 13 тис. грн.

Слова вдячності усьому колективу ревматологічного центру обласної клінічної лікарні ім.О.Ф.Гербачевського, моєму лікарю Світлані Олексіївні Латаш. Особлива подяка лікарю-експерту ЛК у Ружинському районі Галині Андріївні Первушиній за увагу до мене та надання професійних консультацій. Колективу Лікарняної каси подальших успіхів у  вашій такій важливій та  благородній справі. Ви кожного дня доводите, що турбота про кожного члена Лікарняної каси для вас – перш за все! Саме тому ми завжди будемо з ВАМИ!

З повагою,

Лариса Михайлівна Волченко

Смт.Ружин.

 

Ця благодійна організація дає можливість проконсультувати і забезпечити лікуванням на всі 100%

Прикро визнавати, але ми зовсім не застраховані від підступності хвороби, яка з’являється саме в той момент, коли ти впевнений, що все добре. Проте себе і своїх рідних можна убезпечити на той випадок, коли необхідна медична допомога, а потрібних в ту хвилину коштів немає. Це не рекламні лозунги, а дійсність. Якщо трапляється біда та потрапляєш до лікарні, ще більше цінуєш благородну справу населення Житомирщини, яке об’єдналося в лавах «Лікарняної каси Житомирської області». Вже більше 200 тисяч жителів області вирішили «доручити» своє здоров’я Лікарняній касі. Ці люди впевнені, що зробили правильний вибір. Днями на поштову скриньку Лікарняної каси надійшов лист від жительки смт Ружин.
«Доброго дня! Я та моя донька вже багато років є членами Лікарняної каси, проте все ніяк руки не доходили написати ВАМ. Всі прекрасно розуміють, що коли роками я борешся зі своїми недугами, то легше не стає, з’являються супутні хвороби, а матеріальний стан м’яко переходить в кризовий. Моя гіпертонія дуже часто змушує звертатися до спеціалістів Ружинської районної лікарні, які, до речі, надзвичайно висококваліфіковані. Нещодавно я потрапила до обласної клінічної лікарні ім.О.Ф.Гербачевського, пізніше – до ЦМЛ №2, що на Богунії. Мене обстежували справжні професіонали, жодного разу я не відчула дискомфорту. Лікарі «від бога» зробили мені протезування, було імплантовано штучні суглоби. Не буду розказувати, на скільки б коштів я «влетіла» якби не Лікарняна каса. Ця благодійна організація дає можливість проконсультувати і забезпечити лікуванням на всі 100% простих людей, які турбуються про кожну свою копійку.
Особливу подяку хочу висловити Миколі Миколайовичу Хімічу, лікарю, який мене оперував та був постійно поряд. В своєму житті я ще не зустрічала таких турботливих людей, як Микола Миколайович. По п’ять разів на день цей чоловік заходив до мене в палату, щоб дізнатися про моє самопочуття. Я від усієї душі хочу подякувати працівникам Лікарняної каси за підтримку у важкі хвилини. Бажаю Вам, шановні, міцного здоров’я та успіхів у вашій важливій справі – підтримці здоров’я та рятування життя. І нехай люди, врятовані вами, дарують вам свою любов і тепло. З повагою, Таїсія Іванівна Філіпова».

 

“Лікарняна каса” дала юнаку другий шанс

Скільки прикладів прояву милосердя до оточуючих знаєте саме Ви? Чи, можливо, Ви самі нерідко співчуваєте, допомагаєте тим, хто цього потребує  в скрутну годину? Як на мене, то  поняття «милосердя»  більшість людей сприймає  як своєрідну данину моді. І всі ми прекрасно розуміємо, що як вчинити у той чи іншій ситуації – право вибору кожного… Звідки ж береться милосердя? Його не купують, не продають у “секонд хендах”, як зношену річ, не беруть “на прокат”. Ним просто володіють. До того ж – дуже важливо вміти правильно користуватись цим божим даром. Та на жаль, дуже часто люди приховують свої корисливі наміри за модним нині милосердям. Чомусь не хочеться говорити про злободенні жахи нашого життя. Я приєднаюся до тої громади, яка  намагається  звертати увагу лише на промінчики сонця, які не дивлячись ні на що, так і прориваються крізь ґрати несправедливого світу.

Мені хочеться розказати  історію Руслана Юрійовича Васіна, 1994 року народження. 26 квітня хлопця у надзвичайно важкому стані доставили в відділення інтенсивної терапії Житомирської обласної лікарні імені О.Ф.Гербачевського. Руслану терміново треба було робити операцію. Гнійне запалення (флегмона) шиї ускладнилося медіастинітом – гній спустився в грудну клітину, де знаходяться життєво важливі органи. Крім того, виник перикардит – накопичилась запальна рідина в серцевій «сорочці» із загрозою зупинки серця. Всі ми прекрасно розуміємо, що саме перебування в медичному закладі – це завжди шалені витрати, не говорячи вже про операцію. Для лікування розповсюдженого гнійного процесу необхідні були дороговартісні антибіотики. Виявилося, що родина Васіних знаходиться у надзвичайно скрутному матеріальному становищі і нічим не може допомогти Руслану. Лікарі прекрасно розуміли, що кожна втрачена хвилина можне коштувати Руслану життя. Завідуючий  відділенням торакальної хірургії Тадеуш Вітольдович Муравйов розказав, що в той момент колектив медичних працівників, адміністрація обласної лікарні  вирішили не залишати родину Васіних сам на сам зі своєю бідою і звернулися по допомогу до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». «Ми вже близько десяти років співпрацюємо з цією організацію, тисячі вдячних пацієнтів говорять більше за будь-які рекламні акції. При лікуванні члени Лікарняної каси отримують необхідні ліки і заощаджують чималі суми грошей. Я знаю, що в цій організації ніколи не відвернуться від людини і зроблять усе можливе  аби допомогти тим, хто дійсно цього потребує. Тому ми звернулися по допомогу до правління Лікарняної каси. Як ми і сподівалися, Руслану виділили сучасних антибіотиків на 5 тисяч гривень, хоча ні він, ні його родина не були членами цієї організації. Завдяки професіоналізму і швидкому реагуванню нашого колективу та Лікарняної каси хлопець отримав другий шанс. Що може бути важливішим за врятоване життя молодої людини? Риторичне запитання, проте воно надзвичайно важливе у контексті сьогодення і ,звісно, нашої медицини».

Зараз Руслан знаходиться у відділенні торакальної хірургії, почуває себе добре, але говорити йому поки що дуже важко. Хлопець не може знайти слів, щоб висловити вдячність людям, які врятували йому життя.  «Я дякую богу за те, що потрапив до рук таких спеціалістів як Володимир Васильович Артюх (лікар-торакальний хірург), Анатолій Вікторович Жданюк (лікар-анастезіолог). Низький уклін завідуючому теракального відділення Тадеушу Вітольдовичу Муравйову. Весь колектив торакального відділення та відділення інтенсивної терапії боровся за моє життя, тому дай бог усім ВАМ здоров’я та земного щастя. А  благодійній  організації «Лікарняна каса Житомирської області»  процвітання на багато років, я впевнений, що ваше добро повернеться до вас сторицею».

30.05.2013 року хлопця виписали з відділення торакальної хірургії. Якби не допомога «Лікарняної каси», то фінал цієї історії був би зовсім іншим.

Як бачите, світ не без добрих людей,  треба вірити в себе, робити те, що шепоче нам наше серце  і тоді ми будемо найкращими і разом з тим  зробимо світ кращим. Тож крокуймо разом у світле майбутнє з Лікарняною касою, яка дійсно турбується про кожного свого члена. Ми рекомендуємо ВАМ ЛК тому, що  ця організація дає людям впевненість у завтрашньому дні, захищає сімейні бюджети, забезпечує якісним лікуванням. Ми закликаємо вас бути мудрими!

 

Вдячність та повага пацієнтів – це найвища оцінка і найдорожча нагорода з усіх відзнак

Найбільше відповідальності беруть на себе люди, які пов’язують своє життя із медичною галуззю, адже нема нічого дорожчого в світі, як здоров’я людини. Ні для кого не є секретом, що вдячність пацієнтів та висока оцінка послуг будь-якого медичного закладу є найкращим підтвердженням того, що медичний персонал рухається у правильному напрямку і змінює уявлення про те, якою повинна бути сучасна медична допомога. Один з найстаріших, найпотужніших, найвідоміших і найславетніших медичних закладів області – обласна клінічна лікарня ім.О.Ф.Гербачевського постійно доводить, що якісна медична допомога дійсно існує. Лікувально-діагностичний процес в закладі організований таким чином, що жодному хворому не відмовляється в наданні медичної допомоги. В зв’язку з цим кількість пролікованих хворих щороку зростає. В обласній лікарні створені комфортні умови для перебування пацієнтів. Своєчасному наданню висококваліфікованої медичної допомоги, покращання якості життя хворих, сприяє тісна співпраця обласної клінічної лікарні з благодійною організацією «Лікарняна каса Житомирської області».

http://likkasa.com.ua/?p=2707

 

Лікарняна каса дійсно турбується про кожного свого члена

В наші дні склалася така ситуація, коли ми, пересічні громадяни, змушені самі захищати і оберігати наше здоров’я, не надто розраховуючи на допомогу держави. Тому я вирішив застрахувати себе і свою родину від несподіваних «подарунків» долі і вступити до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». З ЛК я вже майже рік, проте на власному прикладі вже відчув турботу цього колективу. Лікарняна каса дійсно турбується про кожного свого члена, можу з впевненістю сказати, що це не просто лозунг, а реальна допомога в наші дні. Безмірно дякую Богу, що я потрапив саме до обласної клінічної лікарні ім.О.Ф.Гербачевського. У відділенні судинної хірургії мені зробили ряд складних операцій. Завдяки високій професіональній кваліфікації лікарів, чуйного ставлення до пацієнта, тобто до мене, операції пройшли успішно.Щирі слова вдячності й шани адресую лікарям та персоналу обласної клінічної лікарні ім.О.Ф.Гербачевського, зокрема, лікарю-ординатору Сергію Васильовичу Мельнику, завідуючому відділенням судинної хірургії Леоніду Івановичу Олійнику. Хочеться теплими словами згадати старшу сестру – Аллу Анатоліївну, яка постійно була поряд. На сьогоднішній день почуваю себе добре. Від щирого серця висловлюю всім працівникам Лікарняної каси велику подяку. Зичу всім Вам міцного здоров’я, земного щастя та великих звершень у Вашій нелегкій, проте дуже благородній та відповідальній роботі.

З повагою, Сеньков Микола Пантелійович

 

 

 

Детальніше

МЕДИЧНА РЕФОРМА ТА ЛІКАРНЯНА КАСА

Клікніть на зображення щоб збільшити

Медреформа та лк

 

Детальніше

Благодійній організації “Лікарняна каса столичної поліції” – 10 років! Наші вітання!

Благодійній організації “Лікарняна каса столичної поліції ” – 10 років !

08 серпня 2018 року виповнюється 10 років із дня створення благодійної організації, яка опікується здоров’ям правоохоронців – лікарняній касі  столичної поліції. Історія її створення та розвитку – красномовний приклад успішної реалізації  профспілкового соціального проекту.

Отож  влітку 2008 року за спільною ініціативою керівництва, профспілки та ветеранської організації Головного управління МВС України в м. Києві було створено ініціативну групу,  яка мала  вивчити досвід функціонування лікарняних кас в Україні та викласти своє бачення щодо доцільності її створення в колективі Головного управління. Досвід, до речі, був як позитивний, так і негативний, однак сама по собі ідея  була  соціально спрямованою і прогресивною. Успіх діяльності такої організації, на загальну думку ініціативної групи, буде залежати  від порядності та професійності  членів органів управління, в першу чергу – персоналу благодійної організації.

Після зваження  всіх “за” і “проти” вирішено було не ризикувати зі створенням самостійної юридичної особи, а “протестувати” майбутню організацію на базі профспілки, у її, так би мовити, лоні.

Й ось 08 серпня 2008 року в актовій залі госпіталю Головного управління  відбулося історичне розширене засідання комітету профспілки за участю  представників  керівництва Головного управління,  медичної служби та ветеранської організації. На порядку денному – створення  Фонду лікування та оздоровлення Київської міської організації профспілки атестованих працівників ОВС України “Лікарняна каса” як структурного підрозділу профспілки. Очолив Фонд заступник голови профспілки Михайло Сіяниця.

Уже перші місяці роботи Фонду показали його ефективність та популярність серед особового складу. Тож  уже в квітні 2009 року  комітетом профспілки на базі Фонду було засновано самостійну юридичну особу – благодійну організацію “Лікарняна каса столичної міліції”.

Після реформування МВС України і створення Національної поліції організація змінила найменування на “Лікарняна каса столичної поліції”. Її незмінним керівником залишається М. Сіяниця, а до складу правління обрані представники профспілки структурних підрозділів столичної поліції. Очолює правління також один з профспілкових активістів – голова профорганізації Святошинського управління поліції Василь Бровчук.

На сьогодні лікарняна каса  налічує біля 8 тисяч членів – поліцейських, пенсіонерів МВС України та членів їх сімей. За 10 років діяльності вона стала лідером серед лікарняних кас у системі охорони здоров’я МВС України та входить у першу десятку найбільш ефективних серед 200 лікарняних кас в Україні. Звичайно, лікарняна каса  як і профспілкова кредитна спілка, що також  заснована профспілкою, є гордістю  столичної профспілки поліції.

Протягом 10 років  персоніфіковану допомогу лікарняної каси  отримали 34 тисячі пацієнтів – членів організації на суму близько 27 млн. гривень. З цієї суми на стаціонарне лікування витрачено 72% коштів, на оперативне лікування – 5,5 %, на амбулаторне лікування – 3,4%, на обстеження (лабораторні, МРТ, КТ, УЗД, мамографію) – 15%, на матеріальну допомогу  при народжені дітей та їх лікування – 4,1% загальних витрат.

Одночасно з наданням персоніфікованої допомоги своїм членам лікарняна каса допомагала базовій медичній установі – територіальному медичному об’єднанню МВС України  по місту Києву  у придбанні сучасного обладнання, апаратури та лікувальних препаратів, загалом на суму близько 2,5 млн. гривень. Серед придбаного вкрай необхідні для роботи медичної установи аналізатори  –  біохімічний, імуноферментний, лактози та лактату.

Члени лікарняної каси  вже давно забули ті часи, коли для проведення біохімічного аналізу крові чи МРТ доводилося бігати по комерційним медичним закладам, аби за немалі гроші  зробити те чи інше дослідження. Сьогодні все це на місці, причому, завдяки лікарняній касі – безкоштовно.

Не забуваючи про статус  благодійної організації лікарняна каса за рішенням правління взяла на безоплатне обслуговування 110 членів сімей працівників, які загинули  при виконанні службових обов’язків і 49 ветеранів служби  – інвалідів, учасників бойових дій другої світової війни.

Своє перше десятиліття лікарняна каса столичної поліції зустрічає сповненою енергії і нових амбітних планів, то ж  побажаємо їх здійснення та нових досягнень. Впевнені, що успішні  лікарняні каси є добрими паростками майбутньої страхової медицини в Україні.

Детальніше

То які ж гроші «ходитимуть за пацієнтом»?

http://www.vz.kiev.ua/to-yaki-zh-groshi-hodytymut-za-patsiyentom/

Розмови про зміни у фінансуванні первинки вже всім набили оскому. Однак від цього не стало зрозуміліше, на що саме вистачить «грошей, які ходитимуть за пацієнтом». Досвід свідчить: на державне фінансування сподіватися можна, однак варто подбати і про інші джерела надходження коштів. Які шляхи можливого співфінансування первинки бачать у регіонах?

Чернігівщина

Петро ГАРМАШ, начальник управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА

Відповідно до Закону України від 19.10.2017 р. №2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» оплата медичних послуг здійснюватиметься за принципом оплати за одного пацієнта з використанням капітаційної ставки за договором про медичне обслуговування населення, укладеним між медичними закладами та Національною службою здоров’я України (НСЗУ). Проектом Постанови КМУ «Порядок реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2018 рік» капітаційна ставка за одного пацієнта, який уклав декларацію з лікарем, передбачена в розмірі 370 грн на рік, за обслуговування пацієнта, який не подав до закладу ПМД декларації про вибір лікаря, — 240 грн. Також до тарифу за обслуговування пацієнта, котрий уклав декларацію, застосовуватимуться коригувальні коефіцієнти залежно від його вікової категорії: від 0 до 5 років — 4; від 6 до 17 років — 2,2; від 18 до 39 років — 1; від 40 до 64 років — 1,2; понад 65 років — 2.

Таким чином, основним джерелом доходу надавачів первинної медичної допомоги будуть виплати за договором із НСЗУ. За нашими орієнтовними підрахунками обсяг доходу надавачів послуг первинної медичної допомоги (центрів ПМСД) буде щонайменше у 1,5 разу більшим за обсяг медичної субвенції, яку вони отримують зараз. Але зрозуміло, що в кожному конкретному випадку обсяги виплати залежатимуть від кількості та вікової структури пацієнтів, які обрали лікаря з надання первинної медичної допомоги, котрий працює в цьому закладі. У такій спосіб реалізується принцип «Гроші ходять за пацієнтом»: чим більше пацієнтів обрали лікаря або лікарів, які працюють у закладі, тим більшою буде виплата за договором НСЗУ. Поки що результати обнадіюють: на кінець травня декларації про вибір лікаря підписали понад 15% населення області. Деякі лікарі вже набрали 1,5-2 тис. пацієнтів. Але час ще є, тож сподіваємося, що на кінець року всі жителі області визначаться з вибором свого лікаря.

У процесі здійснення діяльності, пов’язаної з наданням первинної медичної допомоги, кожен надавач послуг несе витрати, серед яких — оплата комунальних послуг, утримання службового транспорту, поточні ремонти приміщень, догляд прилеглої території тощо. Усі вони мають покриватися за рахунок доходів, що переважно означає за рахунок коштів, отриманих від НСЗУ за договорами про медичне обслуговування населення. Водночас заклади ПМД можуть мати й інші джерела грошових надходжень: фінансування з місцевих бюджетів та бюджетів громад, надання окремих платних видів послуг, благодійні внески, гуманітарна допомога, кошти від лікарняних кас (до речі, у нас вони успішно діють) тощо.

Хочу зазначити, що відповідно до міжнародної практики система охорони здоров’я не фінансується з одного джерела. Як правило, їх декілька: державний бюджет, соціальне страхування, платежі пацієнтів, добровільне страхування, міжнародна допомога тощо. Тож, переходячи безпосередньо до нової системи фінансування охорони здоров’я, на мою думку, треба максимально використовувати досвід зарубіжних колег, запозичивши найбільш цікаві та придатні до наших реалій елементи їх моделей фінансування.

Житомирщина

Валентин ПАРІЙ, президент Всеукраїнського громадського об’єднання «Асоціація лікарняних кас України», доктор медичних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України, Заслужений лікар України

Потреба у реформуванні вітчизняної медицини назріла ще два десятиліття тому. Упродовж 90-х років фінансування галузі помітно скорочувалося. Це відчули всі, але найпершими — працівники медичних закладів: не вистачало найнеобхіднішого для допомоги пацієнтам. Тоді й виникла ідея створення лікарняних кас — благодійних організацій, які мали стати суттєвою підмогою для пацієнта в умовах недостатнього забезпечення медичної галузі з боку держави.

В Україні наразі діють близько 200 лікарняних кас (ЛК), які допомагають закладам охорони здоров’я та жителям регіонів отримати належне лікування. І головне гасло нинішніх реформаторських заходів «Гроші ходять за пацієнтом» давно сповідується в діяльності ЛК: тільки-но її член потрапляє на прийом до лікаря, і той призначає певний курс лікування, ЛК одразу розпочинає передбачене положенням про її діяльність забезпечення медикаментами та виробами медичного призначення. Один із важливих компонентів, які відпрацьовані в БО «Лікарняна каса Житомирської області», — автоматизація технологій, зок­рема моніторингу ефективності використання лікарських препаратів і дотримання стандартів лікування пацієнтів (лікарського формуляра та клінічних протоколів). Протягом багатьох років у ЛК сформувався так званий прототип електронної системи охорони здоров’я, суть якого полягає в автоматизованій реєстрації її членів, сплати їх щомісячних пожертвувань, а також використання коштів.

Загалом скажу: галузь охорони здоров’я — це, насамперед, регламентована і стандартизована діяльність усіх медичних установ, коли лікар зобов’язаний дотримуватися лікарського формуляра та протоколів лікування, затверджених Міністерством охорони здоров’я України. Проте дотримання протоколів лікування пацієнта лікарні, поліклініки чи амбулаторії в Україні досі погано контролюється. А це призводить до того, що пацієнт, отримавши рецепт від лікаря, змушений витрачати з власної кишені значні кошти на медичні препарати, часто відсутні в протоколах лікування. Керівництво ж лікувальних закладів зазвичай на це закриває очі.

Реформа передбачає зміну такої практики. Національна служба здоров’я України буде зацікавлена в раціональному використанні коштів державного бюджету й контролюватиме його саме завдяки стандартизації лікування, яка полягає в дотриманні лікарського формуляру та протоколів. ЛК давно й активно пропагують необхідність виконання медиками протоколів лікування, що мають доказову базу й затверджені МОЗ України, — тобто всі ті елементи, про які сьогодні говорять як про майбутнє реформування, уже давно використовують у діяльності ЛК.

На Житомирщині протягом 2017 року медична допомога за рахунок БО «Лікарняна каса Житомирської області» надавалася у 489 451 випадку на загальну суму 57,2 млн грн. Зокрема, 123 члени ЛК отримали медичий супровід у лікувальних закладах Києва, 134 особам були відшкодовані витрати на лікування за межами області. Під патронатом ЛК перебувають 579 дітей-сиріт області, за рахунок благодійної організації проводиться лікування інвалідів війни, учасників АТО, діє програма «Потурбуйся про батьків».

Тобто на сучасному етапі, за нашим глибоким переконанням, альтернативи ЛК, крім, звісно, державного фінансування медицини, не існує. Тим паче, що для забезпечення своєчасної необхідної та в повному обсязі медичної допомоги членам ЛК налагоджено співпрацю з медичними університетами, лікувально-профілактичними закладами різної форми власності, фармацевтичними компаніями, аптеками, клініками, лікувально-діагностичними центрами. Зараз у зв’язку з децентралізацією БО «Лікарняна каса Житомирської області» вдосконалює систему цих взаємовідносин із тими лікувальними установами та закладами, які переходять у підпорядкування новоутворених громад, аби члени ЛК не стикалися навіть із формальними незручностями. За цим напрямком ми вже маємо певний вдалий досвід. Тобто однозначно члени ЛК навіть в умовах започаткованих реформою змін перебувають у кращому становищі, ніж пацієнти, які розраховують лише на допомогу держави. Звісно, зміна системи фінансування та розподілу коштів може призвести до збільшення їх надходжень до пацієнта, але сподіватися на 100% забезпечення не варто. Сьогодні всім зрозуміло, що держава ще тривалий час не зможе повністю забезпечити безоплатне надання всіх необхідних хворим послуг та лікарських засобів. Без додаткового фінансування та залучення позабюджетних коштів підвищити рівень медикаментозного забезпечення пацієнта неможливо.

Буковина

Юрій ЛЕСЮК, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА

Фінансування охорони здоров’я в Україні відбувається всіма можливими способами, які не суперечать чинному законодавству. Основне джерело матеріального забезпечення первинки — гроші з державного бюджету у вигляді медичної субвенції. Причому сума кожного року має зростати. На 2018 рік було виділено 1,273 млрд грн, сума на 2019 рік стане відомою, коли буде затверджений відповідний бюджет.

Важливо, що на наступне півріччя окрім медичної субвенції заклади первинної медичної допомоги також отримуватимуть кошти за кожну укладену декларацію. Таким чином, матимемо подвійне фінансування. Проте наразі чітко бачимо: коштів вистачає тільки на виплату заробітної плати й оплату комунальних послуг. Що ж до оновлення устаткування, придбання витратних матеріалів та реактивів на лабораторні дослідження, то тут відчуваємо неабиякий дефіцит. Наприклад, згідно з Табелем оснащення потреба становить близько 70%, а забезпеченість — на рівні 30%. Звісно, це дуже мало. Наразі маємо надію на близько 200 млн грн, які надійшли в Чернівецьку область відповідно до Закону України №2206-VIII «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості». Гроші ми вже отримали, однак механізму їх використання поки що не розроблено.

Звісно, активно підтримуватимемо всі ініціативи місцевих громад щодо розвитку первинної ланки. Власне, громада зацікавлена мати сімейного лікаря, особливо у сільській місцевості. Адже минулого року була прийнята постанова, якою скасовується обов’язкове відпрацювання студентів-медиків, котрі навчалися за державний кошт. А це означає, що до села вони за власним бажанням можуть і «не дійти». Тож їх треба мотивувати, і робити це повинна місцева громада. Інше питання: чи є у місцевому бюджеті на це кошти? На жаль, ми маємо села і райони, де досі робоче місце сімейного лікаря не обладнане комп’ютерною технікою.

Як іще одна альтернатива співфінансування медичних послуг — створення при закладах первинки ЛК. Такий досвід ми мали в деяких стаціонарах. Зокрема, майже 20 років при Сторожинецькій центральній районній лікарні працює лікарняна каса. Згідно з положенням про її роботу зібрані кошти можна використовувати винятково на придбання препаратів для членів каси, які лікуються в стаціонарі районної лікарні. Хворий, потрапляючи до лікарні, проходить повне обстеження, за його результатами в історії хвороби лікар розписує лікування. На підставі лікарських призначень старша медсестра відділення пише вимогу на отримання медикаментів в аптеці, із якою співпрацює каса. Крім лікаря вимогу підписують завідувач відділення та головний лікар.

Але подібної моделі співфінансування у закладах первинної медико-санітарної допомоги ми ніколи не мали. Однак вважаю, що розвиток і впровадження такого шляху забезпечення коштами хворих якраз на часі. Головне, що для цього потрібне, — ініціатива і бажання буковинців.

Полтавщина

Віталій ШЕВЧЕНКО, керівник благодійної організації «Лікарняна каса Полтавщини»

Кожен житель України фінансує охорону здоров’я зі своїх податків. Але цього, зрозуміло, недостатньо. Зміна системи фінансування та розподілу коштів відповідно до реформування первинної ланки, яке відбувається сьогодні за принципом «Гроші йдуть за пацієнтом», лише незначною мірою збільшить надходження коштів, але повного обіцяного відшкодування вартості лікування доведеться чекати.

Більшість із наших громадян, на жаль, живуть за принципом: «Поки грім не вдарить…» А коли біда все-таки трапляється, починаємо шукати кош­ти, позичаючи їх у друзів та родичів і створюючи для сім’ї масу проблем. Назбиравши необхідну суму та накупивши два пакети ліків, які виписав на аркуші рекламного блокноту лікар, пацієнт продовжує витрачати кошти та забезпечувати прибуток фармвиробнику й аптеці.

На сьогодні лише в небагатьох лікарнях заступники головних лікарів з медичної частини здійснюють постійний експертний контроль за призначеннями лікарів. Але якщо раніше вони контролювали раціональне використання ліків, придбаних за бюджетні кошти, то на сьогодні в них немає мотивації економити кошти пацієнта. До того ж ліки можуть призначатися не за формуляром і протоколами лікування, бо ніхто цього не відстежує, частка другорядних рекламних препаратів інколи становить 50-70% від витрачених коштів, хоча без цих засобів можна було б і обійтися.

Візьмімо добровільне медичне страхування, яким нині охоплені близько 2% українців. Цей шлях співфінансування зручний, але ним можуть скористатися лише забезпечені громадяни або ж працівники великих підприємств, за яких сплачує медичну страховку власник (повністю чи частково). Переваги медичного страхування очевидні: можливий цілодобовий супровід пацієнта та контроль (але не завжди) призначення ліків згідно з протоколами лікування, забезпечення права вибрати лікаря чи лікарню. Однак, коли пацієнт захворів, йому необхідно шукати кошти (як і в першому випадку), і лише потім страхова компанія компенсує витрати на лікування. До того ж компенсація здійснюватиметься за препарати, рекомендовані протоколами лікування, а не за ті, які призначив лікар, часто ігноруючи вказані рекомендації.

Держава дає можливість нашим громадянам піти ще одним шляхом, на мій погляд, найбільш практичним, раціональним і ощадливим, — об’єднатися в громадські чи благодійні організації (товариства, фонди) та за механізмом взаємодопомоги і солідарності захистити своє здоров’я. В Україні працюють понад 200 різних організацій взаємодопомоги: каси здоров’я, лікарняні каси, товариства здоров’я, фонди здоров’я, — вони стають надійним партнером як пацієнта, так і сімейного лікаря. Лікування проводиться згідно з Фармацевтичним формуляром та протоколами лікування під наглядом лікаря-експерта. У 90% випадків хворі, які перебувають у лікарні, можуть отримати ліки або у відділенні, або в аптеці на території лікарні, і все це за рахунок згаданих організацій чи товариств. Перевага такої спів­праці: за солідарного механізму роботи організації не береться до уваги сума внесків — допомога надається відповідно до тяжкості стану пацієнта. Також для організації не має значення, у якій лікарні ви отримуєте ліки. Згідно з принципом «Гроші йдуть за пацієнтом» оплата проводиться, незважаючи на те, до якого закладу звернувся хворий. Доки реформована система запрацює як злагоджений механізм, потрібно шукати запасні шляхи. Й винаходити велосипед, на мою думку, не потрібно, бо є варіанти співоплати, перевірені часом і тисячами пацієнтів та лікарів.

Харківщина

Вікторія МІЛЮТІНА, виконавчий директор «Українсько-німецької медичної асоціації», Голова постійної комісії з питань соціальної політики, охорони здоров’я, реабілітації учасників бойових дій та АТО Харківської обласної ради

Харківська область з перших днів упевнено увій­шла до лідерів підписання декларацій між пацієнтами та лікарями. Бо, незважаючи на гострі дискусії щодо доцільності реформи первинних закладів системи охорони здоров’я, ми заздалегідь готували до цього населення, проводили в районах медичні ярмарки, численні громадські слухання, ремонтували та споруджували на території громад амбулаторії, купували нове обладнання для них, шукали шляхи заохочення медичних кадрів. Другим фактором стала політична воля очільників області втілити реформу в життя. Адже це — двостороння комунікація, від успішності якої залежить привабливість місцевих медзакладів та ефективність їх роботи.

Головна теза реформи первинки — «Гроші ходять за пацієнтом» — викликала неоднозначні відгуки як у лікарів, так і в пацієнтів. Останні, наприклад, відверто побоюються, що лікарі від них можуть відвернутися, коли отримають великі зарплати. Дехто з лікарів, навпаки, засумнівався, що це можливо. А дехто зрозумів: підприємницт­во в медицині зовсім не зайве, бо обумовить конкуренцію, що принесе як моральний, так і матеріальний зиск.

У нас в області від початку проведення громадських слухань одразу ж проявили себе молоді лікарі, сімейні пари, які готові були реєструватися приватними підприємцями й інвестувати у власну справу. Дехто навіть придбав для роботи потрібну техніку: комп’ютери, недорогі медичні апарати, витратні матеріали тощо. В одному селі навіть пересувний рентгенапарат гуртом купили. Однак під час громадських слухань виявили й такі села, де всі жителі ходили до одного із трьох лікарів, котрі там працюють. Та сьогодні, коли вони підпишуть декларації, ставлення односельчан до лікаря монетизується, і хто здобув хорошу репутацію, матиме хороші гроші, а інші за бажанням підвищуватимуть свою кваліфікацію.

Коли ми говоримо: «Грошей вистачить», спираємося не на домисли, а на розрахунки, які проводилися майже півтора року, у тому числі й Харківською експертною групою. Порахуємо елементарне: виходячи із середньої оплати, яку НЗСУ виділятиме на одного пацієнта, отримуємо більше 400 тис. грн на рік, або понад 35 тис. грн на місяць. Віднімаємо оплату оренди приміщення, комунальних послуг, зарплати бухгалтера, медсест­ри, відрахування на консультації фахівців ІІ-ІІІ рівнів, і лікарю залишиться понад 10-12 тис. грн. Не так багато, як у тій же Польщі, куди кличуть наших медиків, але є можливість практикувати в одній амбулаторії кільком лікарям, а отже, разом оплачувати комунальні платежі, послуги бухгалтера — і дохід стане більшим. А якщо громада зацікавлена у здоров’ї і вирішить підтримати лікарів, наприклад, віддасть їм в оренду приміщення за 1 грн на місяць, то доходи також зростуть, — така практика в нашій області вже є. Методів заохочення громадою хороших лікарів багато. Але ключове слово тут — хороших, які надають якісні послуги, турбуються про пацієнтів, підвищують свою кваліфікацію.

Головне, щоб держава виконала обіцяне. У мене особисто поки ніяких сумнівів щодо надходження коштів з держбюджету не виникає, зокрема на Харківщині торік збоїв у фінансуванні не було. А як саме лікарі-підприємці чи керівництво медичних закладів, які в області вже стали неприбутковими підприємствами, будуть зацікавлювати громади, а отже, додатково поповнювати свої грошові фонди — їх справа. Закон не заважає залучати інвесторів, створювати фонди, громадські каси, тощо. Головне — суворий контроль над витратою цих фінансів, бо сьогодні ні для кого не секрет, що саме з цієї причини ті самі ЛК неефективні.

На Харківщині місцеві громади й обласна рада дуже багато роблять для підвищення якості медпослуг. Ми вже відправили представників громад до наглядових рад медзакладів й комісій, які обиратимуть головних лікарів. Та це — тільки початок. Так, нинішній обсяг державного фінансування не зробить сімейних лікарів та первинні зак­лади охорони здоров’я багатими, але він дасть їм гідну зарплату, виведе їх із фінансового рабства. А якщо лікар не відчуватиме себе кріпаком, він і до пацієнта ставитиметься зовсім інакше.

Кіровоградщина

Олександр СКРИПНИК, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Кіровоградської ОДА

По-перше, «Гроші ходитимуть за пацієнтом» лише після укладання договорів із НСЗУ. Коли говорити про первинку, то такі договори можливо підписати лише за умови, що заклад є комунальним некомерційним підприємством, а процедура зміни організаційно-правової форми досить складна. По-друге, НСЗУ має бути готовою до цих процесів. Нещодавно в області побувала в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, і з її уст пролунало, що перша хвиля таких перетворень розпочнеться у червні, оскільки зараз в НСЗУ працює тільки 8 осіб, і вони чисто умовно в пілотному варіанті візьмуть зо два десятки медичних закладів, щоб подивитися, як воно буде. Друга хвиля змін припаде на початок жовтня — тоді вже більше закладів долучаться до фінансування, виконавши всі умови для цього. Тобто зрозуміло, що більшість медичних закладів до цього не готові, та й НСЗУ створена лише кілька місяців тому, і їй, зрозуміло, треба налагодити інфраструктуру, залучити кадри тощо. Тож процес надходження обіцяних коштів відтерміновується.

Зараз національна ідеальна модель первинки зображується у вигляді амбулаторії на чолі з лікарем, де працює ще і його команда: медсест­ри, акушерки та фельдшери. За такої моделі запланованих грошей начебто повинно на все вистачити, навіть на підвищення заробітної плати. Коли ж брати наші центри первинної медико-санітарної допомоги, структурними підрозділами яких є амбулаторії, а кожна з них має ще кілька фельдшерсько-акушерських пунктів, відповідну кількість медичного персоналу та витрати на утримання всіх приміщень, то ці кошти треба розподіляти на значно більшу мережу. І тут виникає питання: чи вистачить на це все обіцяних грошей?

Практично ніяких змін в умовах оплати і роботи поки що не відбулося. На початку року МОЗ затверджено Табель оснащення медичних закладів, які працюють у сільській місцевості. Він не відповідає тим вимогам, які диктує Закон про поліпшення надання медичної допомоги у сільській місцевості, зокрема у питанні забезпечення доступності до телемедицини. Зараз МОЗ переробляє цей документ із тим, щоб всі засоби діагностики, якими користуються в лікарських амбулаторіях, мали додаткові прилади, котрі можна буде сконектити з передаючими пристроями для формату телемедицини. Ми чекаємо на нові вказівки, і вже тоді зрозуміємо, на що вистачить коштів.

Крім того, нині на первинці згідно із чинним законодавством повинні проводити загальний аналіз крові, сечі тощо. Але це не означає, що всі аналізи мають робитися в самих амбулаторіях, бо там немає відповідних фахівців, та й актуальний нині Табель оснащення не передбачає наявності в них поліаналізаторів й іншого устаткування. Виходить, що амбулаторія повинна, наприклад, укласти угоди із лабораторними відділеннями ЦРЛ, які підтвердять, що «ми направляємо до вас пацієнтів на аналізи і будемо за це платити». Але ж амбулаторії як некомунальні підприємства платити не зможуть, а ЦРЛ та міські лікарні не зможуть отримати цих коштів, оскільки вони — комунальні заклади. До того ж в Україні ще не існує позиції «Медична послуга і її оплата», немає навіть порядку формування тарифів. Недосконалість правої бази ставить такі палиці в колеса, які заважають навіть зрушити з місця, не кажучи вже про те, аби віз рухався шляхом розвитку.

В усіх законах прописано, що будь-яка територіальна громада може допомагати своєму медичному закладу. У цьому році МОЗ виступило з пропозицією щодо внесення змін до Бюджетного кодексу, які передбачали оплату комунальних пос­луг сільських медзакладів за рахунок місцевих бюджетів. Ця пропозиція не пройшла, але заступник Міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк обіцяв, що ці зміни пропонуватимуть внести до Бюджетного кодексу 2019 року. Сподіватимемося на це, оскільки тоді зможемо конкретніше говорити з місцевою владою про те, яку саме допомогу вона зможе надати.

Волинь

Ігор ВАЩЕНЮК, начальник управління охорони здоров’я Волинської ОДА

Тих грошей, які сьогодні отримує Волинська область на охорону здоров’я з державного бюджету, не вистачає навіть на оплату праці медиків. Мова йде про 10 млн грн медичної субвенції. Що ж до коштів, які мають прийти у регіон згідно з нововведеннями, то вони повинні забезпечити базовий рівень надання медичних послуг. Але багато залежить від того, наскільки успішно область виконає план із підписання декларацій між пацієнтами і сімейними лікарями.

Станом на початок червня у Волинській області підписано понад 180 тис. декларацій із сімейними лікарями. Загальна кількість сімейних лікарів — понад 500. Цього достатньо, хоча існує й невеличкий дефіцит кадрів. В ідеалі все населення краю, а це понад 1 млн мешканців, мало б бути залучене до цієї системи. Зараз лідирує місто Луцьк — понад 22% населення вже оформили декларації. Непогано йдуть справи у Ковельському районі. В інших районах ситуація гірша. Але ж з наступного року бюджетні кошти прийдуть лише на тих громадян, які уклали декларації з лікарем. А що робити іншим?

Постановою Кабміну закріплено базовий тариф за обслуговування пацієнта у 2018 році — 370 грн за людину на рік. Для осіб віком понад 65 років він буде більшим удвічі, а для дітей до 5 років — у 4 рази. На виживання і на більш-менш нормальне функціонування первинки цього мало б вистачити. А от чи вистачить на розвиток галузі — побачимо. У базовий тариф входять основні аналізи, обстеження, певні види спостереження за пацієнтами. Направлення на консультації до вузькопрофільних спеціалістів оплачуватимуться окремо. Але це вже питання реформи вторинного і третинного рівнів медицини, якої ще треба дочекатися.

Власниками медичних закладів у будь-якому разі є органи місцевого самоврядування: територіальна громада чи поки що район. Згідно із законодавст­вом саме місцева влада відповідає за первинну ланку медицини, тобто має подбати щонайменше про належний стан приміщень медзакладів. Крім того, за рахунок субвенції на сільську медицину і проекту Світового Банку, який втілюється в області, ми плануємо забезпечити первинку всім потрібним обладнанням та автомобільним транспортом.

На мою думку, залучення до фінансування первинки благодійних організацій чи ЛК не обов’язкове. Якщо в країні не буде фінансових потрясінь, гіперінфляції, нового знецінення гривні, то первинна ланка медицини зможе обійтися без залучення додаткових джерел фінансування. А ось на вторинній ланці медицини, напевно, з’являться елементи добровільного страхування. Але це справа майбутнього.

Вважаю, що на первинці співфінансування взагалі недоцільне, оскільки під час першого контакту з лікарем не повинно бути ніяких обмежень для пацієнта. Людина має прийти до свого сімейного лікаря і зручно та без черг отримати базовий пакет послуг. Співоплата можлива вже на вторинному рівні. Хоча, коли Парламент вносив зміни до законодавчої бази, питання співоплати виключили, але навряд чи наш бюджет зможе забезпечити потреби галузі на 100%. А якщо не платить бюджет, то має заплатити хтось інший, бо ж медична послуга безкоштовною не буває. ЛК чи благодійні організації як учасники співфінансування мають повне право на функціонування за умови, коли вони працюють прозоро, проводять кошти через банківську систему, завдяки чому можна відслідкувати їх цільове призначення.

Львівщина

Володимир ЗУБ, начальник управління охорони здоров’я Львівської міської ради

Загалом суть реформи медичної галузі полягає в докорінних змінах фінансування. Відповідно, вони дають змогу лікарю первинної ланки отримувати гідну заробітну плату за умови переходу установи у статус комунального некомерційного підприємства. Тож для лікаря з’являється фінансовий стимул до самовдосконалення, адже лише у випадку надання якісної медичної допомоги він зможе скористатися всіма перевагами реформи й отримати вищу заробітну плату.

На сьогодні також доволі важко відповісти на питання, чи вистачить державного фінансування на реалізацію цього механізму. За попередніми розрахунками, проведеними МОЗ України, повинно вистачити. Також розмір фінансування залежатиме і від кількості укладених мешканцями угод із лікарями первинної ланки. Тому робота зараз зосереджена на тому, аби якнайбільше пацієнтів визначилися із лікарями та підписали з ними декларації. Відповідно, до міста надійде більший фінансовий ресурс, що дасть нам змогу реалізувати медичну реформу в повному обсязі.

Можливість співфінансування із місцевих бюджетів також розглядається, тим паче, що це дозволено законодавством. Тож за потреби місцевий бюджет готовий долучитися до фінансування первинної ланки. Навіть зараз процес співфінасування реалізується шляхом закупівлі необхідного обладнання, покращення матеріально-технічної бази тощо. Упевнений, що згодом усі питання, які все ще залишаються відкритими, буде вирішено.

Хмельниччина

Наталія ФЕДІВ, заступник директора Департаменту охорони здоров’я — начальник управління фінансово-ресурсного та кадрового забезпечення галузі ДОЗ Хмельницької ОДА

З липня 2018 року розпочинається реформа фінансування надання первинної медичної допомоги, яке розраховуватиметься відповідно до капітаційних ставок з огляду на вікові групи громадян, котрі підпишуть декларацію з лікарем. Щороку ці капітаційні ставки переглядатимуться під час ухвалення Закону України «Про Державний бюджет». Як відомо, на 2018 рік закладено базові 370 грн для «зеленого» списку та 240 грн — для «червоного» на одну особу. Кош­ти за підписані декларації надходитимуть до закладів, що надають первинну медичну допомогу, та розподілятимуться на оплату праці медиків, інші видатки, необхідні для наданням первинної допомоги.

Проте, на мою думку, на первинну ланку потрібно спрямувати і додаткові кошти. Але про їх виділення мають дбати на рівні місцевої влади, в тому числі об’єднаних територіальних громад. Суттєву підтримку могли б надавати меценати, різні громадські та благодійні організації, а також участь у грантових програмах тощо.

Не новина, що в Україні — дефіцит медичних працівників. На більшості території Хмельницької області теж досить складна ситуація із залученням на периферію лікарів та медперсоналу. Аби молодий фахівець згодився працювати в сільській місцевості, передусім необхідно створити комфортні умови для його роботи та проживання, забезпечити амбулаторію відповідним обладнанням, а лікаря — транспортом для виїздів до пацієнтів. Органи місцевого самоврядування, зокрема й ОТГ, мають матеріально стимулювати лікарів.

Коли говорити про медикаментозне забезпечення амбулаторного лікування, то капітаційні ставки не поширюються на пільгові категорій громадян. За ці кошти можуть бути придбані лише аптечки невідкладної допомоги, швидкі тести та реактиви, передбачені для надання первинної медичної допомоги. Але є певний перелік хвороб та категорій хворих, визначених у Постанові Кабінету Міністрів України №1303, які потребують пільгового забезпечення медикаментами під час амбулаторного лікування. Проте на це в повному обсязі кошти поки що не виділяють. Тому першим кроком державної політики із забезпечення медикаментами амбулаторного лікування стала програма «Доступні ліки», яка вже другий рік успішно реалізовується на Хмельниччині. Однак необхідне подальше розширення дії програми в частині збільшення нозологій.

Процес децентралізації передбачає передачу повноважень та управління фінансами органам місцевого самоврядування. Тому громади мають право ухвалювати програми, якими підтримають своїх пільговиків, виділяючи кошти на їх медикаментозне забезпечення. Головне — щоб громада проявляла ініціативу та була активною, у тому числі і в питаннях медицини на місцях. Бо якщо всі проблеми перекладати на плечі держави і чекати, доки вони вирішаться самі собою, результату не буде.

Хмельниччина зараз активно долучилася до процесу перетворення закладів первинної медико-санітарної допомоги на комунальні некомерційні підприємства, що передбачає підписання декларацій між лікарями та пацієнтами. Відтак за 2 місяці від початку підписної кампанії свої стосунки з сімейним лікарем, терапевтом чи педіатром «узаконили» майже 250 тис. осіб, або 19,5% тих, хто має укласти угоду. І чисельність осіб, які її підписали, збільшується на кілька тисяч щодня. Такий процес сприятиме суттєвому покращенню фінансового стану згаданих закладів. До прикладу, ми зробили попередні розрахунки по порівняно невеликому Новоушицькому центру ПМСД, який обслуговує понад 28 тис. осіб. Днями НСЗУ уклала договір із цим та ще із 8 центрами ПМСД у Хмельницькій області. Нова система фінансування додасть, скажімо, Новоушицькому ЦПМСД, майже 0,5 млн грн. Проте це тільки початок, бо наразі декларації з лікарями підписали лише 40% мешканців району. Загалом, такі кроки дадуть можливість фінансово стимулювати медичних працівників на місцях та вирішити інші нагальні проблеми закладів на свій розсуд, без втручання державної влади. До процесу перетворення про такі можливості медустанови могли тільки мріяти. Тепер же зможуть реально діяти: працювати на профілактику та загалом покращувати стан здоров’я своїх пацієнтів.

Закарпаття

Любов МАНДЗЧИЧ, начальник управління охорони здоров’я Мукачівського міськвиконкому

У Мукачеві вже підписано майже 34 тис. декларацій з терапевтами, педіатрами і сімейними лікарями в рамках національної кампанії «Лікар для кожної сім’ї». У електронній системі охорони здоров’я зареєстровано 58 лікарів. Ми випередили інші райони краю і навіть є одними з найкращих в Україні за цими показниками. Принцип «Гроші йдуть за пацієнтом» сприятиме ефективнішому використанню ресурсів. Лікарі конкуруватимуть за пацієнтів, а це спонукатиме до регулярного підвищення рівня власної кваліфікації та якості медичних послуг. Звісно, коштів, які виділить держава, не вистачить для надання пацієнту всебічної медичної допомоги. Тож питання спів­оплати за медичні пос­луги залишається актуальним. Це можуть бути кошти ЛК чи страхових компаній. Необхідно лише розробити механізм розподілення співоплати і формування тарифів. Побутує думка, що говорити про реформу складно, доки не побачиш її в дії. Але ми вже бачимо переваги реформування медичної галузі. У цьому плані Мукачево гідно вирізняється на фоні інших районів Закарпаття, а по досвід до нас приїздять медики з інших областей. Уже сьогодні за рахунок міського бюджету ми на 100% забезпечуємо безкоштовними ліками стаціонарних пацієнтів, безкоштовно проводимо всі, навіть складні лабораторні дослідження. Торік повністю профінансували всі медичні програми, та й цього року показники забезпечення їх реалізації будуть не гіршими.

Кардинальні зміни ми розпочали ще два роки тому і були чи не першими в Україні. Чому зважилися на такий відповідальний крок? Система, яка існувала раніше, була вочевидь збитковою, не вигідною ні державі, ані пацієнтам. Гроші виділялися на ліжко-місце незалежно від того, заповнене воно чи ні. Тож, якщо лікарняні палати пустували, на що йшли кошти? Звісно, не на пацієнтів.

Сьогодні в Мукачеві коштів державної субвенції достатньо, щоб покрити основні види витрат. За рахунок отриманих у її межах грошей медичні працівники отримали всі виплати та надбавки до заробітної плати в повному обсязі. Ми не практикуємо примусово-добровільного виду відпусток за свій рахунок, не змушуємо до переходу працівників на 0,75 ставки з метою економії заробітної плати, хоча такі методи застосовували в закладах охорони здоров’я області. Окрім того, усі медичні працівники протягом року отримали 14 заробітних плат. Ми постійно вдосконалюємо якість надання послуг і дбаємо про те, щоб пацієнт отримував їх у повному обсязі. Та перші кроки реформування галузі давалися важко. Нас критикували, бо окремі з них сприймалися болісно, зокрема ті, що були пов’язані з оптимізацією кадрів. У районній лікарні довелося ліквідувати так звані баластні відділення, які лише «тягнули» кошти. Усім фахівцям, які там працювали, було запропоновано нові місця, не змогли працевлаштувати лише пенсіонерів. А розпочали з об’єднання ЦРЛ та вузлової лікарні. Стаціонарні відділення залишили в центральній, а у вузловій — лише денний стаціонар та цехову службу.

Протягом минулого року на фінансування закладів охорони здоров’я у Мукачеві було виділено 158,239 млн грн, у тому числі 14 млн грн на первинну медичну допомогу. Витрати бюджетних коштів на одного мешканця становили 1,712 тис. грн за обласного показника 1,024 тис. грн. Стовідсоткове фінансування міських медичних прог­рам дало змогу забезпечити в повному обсязі ліками всі пільгові категорії населення, онкохворих, пацієнтів після трансплантації, із цукровим діабетом, фенілкетонурією та іншими тяжкими недугами.

Із міського бюджету Мукачева було виділено 1,79 млн грн для закупівлі медичного обладнання для офтальмологічного, хірургічного кабінетів поліклінічного відділення Мукачівської ЦРЛ і ЦПМСД. Відкрито нову жіночу консультацію та придбано нові меблі, обладнання, інвентар для цього підрозділу на суму 1,35 млн грн. Впроваджено систему електронного обліку пацієнтів у стаціонарі, поліклінічному відділенні та ЦПМСД.

Отож, якщо докласти зусиль на місцевому рівні, залучити до співфінансування бюджетні кошти, кошти громад, то можна забезпечити належне фінансування первинки.

Підготували Олена БЕРЕЗКІНА (м. Чернігів), Вікторія ПАЛАМАРЧУК (м. Житомир), Ольга КАМСЬКА (м. Чернівці), Ніна КОНДРАТЮК (м. Полтава), Ольга ФАЛЬКО (м. Харків), Марія ЛАРЧЕНКО (м. Кропивницький), Петро ГЕРАСИМЕНКО (м. Луцьк), Юлія МАСЮКЕВИЧ (м. Львів), Інна ЛЕВІНСЬКА (м. Хмельницький), Елеонора САВИЦЬКА (м. Ужгород), спеціально для «ВЗ»

 

Детальніше

З НАШОЇ ПОШТИ

Газета «Пульс» – №31 від 02.06.2018 року

Доброго дня, шановні читачі!

Найбільше щастя людини – це гарне здоров’я. З часом розуміння цієї істини приходить до кожного. Як і те, наскільки важка і відповідальна робота медичних працівників.

Тому й пишу сьогодні – щоб сказати щирі слова подяки на адресу людей, котрі присвятили себе медицині. Бути в цій професії може далеко не кожен, адже медицина – це покликання. Нести відповідальність за людське здоров’я, брати на себе ризик рятувати життя, віддавати себе цілком роботі дано не кожному. Професія медичного працівника вимагає великого терпіння, мужності, душевної чутливості. Й саме ці слова адресую головному лікареві Ємільчинської центральної районної лікарні Наталії Іванівні Брановицькій, завідуючому терапевтичним відділенням Михайлу Миколайовичу Кравчуку та лікарю-експерту Ємільчинської філії благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» Михайлу Івановичу Курносову.

Трапилось так, що нещодавно опинився я на лікуванні в нашій районній лікарні – здоров’я вже, знаєте, не таке, як замолоду, тож до лікарів тепер доводиться таки досить частенько звертатись. І наскільки ж приємним було ставлення до мене керівника лікувального закладу – надзвичайно людяне, душевне, чуйне! Завідуючий же відділенням опікувався мною, немов рідним батьком. А лікар-експерт Лікарняної каси ретельно пильнував за моїм лікуванням і забезпеченням для цього всіма необхідними медикаментами за рахунок ЛК. Ще й насварив мене, що не слідкую за своїм артеріальним тиском і не приймаю медикаментів від гіпертонії. За що я йому вдячний – повірте, говорю щиро! Після цього я кожен день починаю і закінчую – як і моя дружина – з вимірювання тиску, а фельдшер у нашому селі вже знає, які ліки ми з нею приймаємо.

Тож хочу щиро подякувати всім вам, шановні медпрацівники, котрих я назвав, за відданість справі, чуйність і доброту, терпіння. Я бажаю вам завжди отримувати від своєї праці радість і впевненість у завтрашньому дні. Сили, терпіння, натхнення й задоволення від улюбленої справи!

З повагою – Паламарчук Микола Дмитрович,

с.Рихальське Ємільчинського району.

Детальніше

7 226 мешканців Хорошівського району перебувають станом на початок липня в БО «Лікарняна каса Житомирської області»

Про це дізнався колектив КУ «Новоборівський психоневрологічний інтернат» Житомирської обласної ради (Хорошівський район), яким керує Олександр Володимирович Корбут, IMG_8684під час зустрічі з лікарем Хорошівської філії ЛК Софією Іванівною Кузьменко та менеджером по роботі з корпоративними клієнтами благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» Ольгою Володимирівною Катирло.IMG_8687

– Й, сподіваюсь, ваc зацікавить така інформація, що з усієї кількості членів ЛК в районі в медичних закладах третинного рівня та закладах надання високоспеціалізованої медичної допомоги протягом півроку пролікувались 2 850 осіб на загальну суму понад 473 тисяч гривень. Крім того, в закладах охорони здоров’я району медична допомога за рахунок ЛК була надана в 2 257 випадках. Медичних препаратів, реактивів та виробів медичного призначення лише, зокрема, цьогоріч Лікарняна каса надала лікувально-профілактичним закладам нашого району на суму понад 378 тисяч гривень. Тобто, як бачите, допомога від БО «Лікарняна каса Житомирської області» відчутна, – відзначила С.І.Кузьменко. – Адже необхідно розуміти, що на потреби медицини держава виділяє дуже небагато грошей – їх вистачає лише на зарплату медпрацівникам, оплату комунальних послуг. Медицина переживає фінансову кризу – й то надто тривалий час. ЛК вже 18 років допомагає медичній галузі нашого району, його мешканцям. Гадаю, що ви повинні знати про це – щоб мати можливість долучитись до тих, хто перебуває в Лікарняній касі, аби бути опікуваними нею.

IMG_8688- Так, за рахунок ЛК ви зможете здійснювати різноманітні лабораторні обстеження, рентген, мамографію тощо, амбулаторне та стаціонарне лікування більше 100 захворювань, – розповіла, зокрема, О.В.Катирло. – Не забезпечує ЛК медикаментами та виробами медичного призначення при лікуванні захворювань, за якими діють відповідні державні програми (цукровий діабет, серцево-судинні захворювання, ВІЛ/СНІД). IMG_8676Хочу наголосити, що забезпечення медикаментами здійснюється виключно тими, які передбачені протоколами лікування  МОЗ України.

Отже мешканці Житомирщини, котрі перебувають у ЛК, лікуються за її рахунок як амбулаторно, так і в умовах денного стаціонару, стаціонарів удома. Не такі великі кошти витрачає людина при сплаті щомісячного добровільного пожертвування – 49 гривень, а лікування при необхідності отримує дійсно сучасне – підтверджене доказовою медициною, яке відповідає стандартам і протоколам лікування. Сума IMG_8679щомісячного добровільного пожертвування повертається дуже швидко – не дай, Боже, серйозно захворіти IMG_8682– дійсно, тоді людина оцінює переваги перебування в ЛК, наскільки це зручно й економічно вигідно. Тож кожен вирішує сам – розраховувати за необхідності лише на власні сили, чи – на гарантовану допомогу Лікарняної каси.

Детальніше

«Про переваги членів Лікарняної каси перед іншими пацієнтами ви маєте знати задля свого ж блага!»

- на цьому наголосила під час нещодавньої зустрічі з колективом Житомирського дошкільного навчального закладу №40 менеджер по роботі з корпоративними клієнтами благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» Ольга Володимирівна Катирло.

– Адже держава, попри втілювані нині процеси реформування на рівні первинної ланки, не може повністю вирішити всі питання з забезпеченням пацієнтів якісною медичною допомогою. Тому для зменшення особистих фінансових витрат громадян Лікарняна каса активно працює паралельно з упроваджуваною реформою. На первинній ланці ми й надалі забезпечуємо лікування понад 100 захворювань за амбулаторними рецептами. Також продовжуємо забезпечення медикаментами та виробами медичного призначення при наданні невідкладної хірургічної допомоги, допомоги при пологах, невідкладних станах, загостреннях хронічних захворювань та багато іншого – все це Лікарняна каса «бере на себе», – зауважила, зокрема, О.В.Катирло. – Позитив ЛК – очевидний. Тому що, сплачуючи щомісячне добровільне пожертвування в сумі 49 гривень, людина отримує базову медичну допомогу. До того ж – виключно згідно з протоколами лікування.

Серед отриманої інформації про діяльність благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» учасників зібрання зацікавило, зокрема, питання про умови колективного вступу до ЛК. Отож – згідно з Положенням про членство в БО «Лiкарняна каса Житомирської областi» http://likkasa.com.ua/?p=12 , в разі вступу до Лікарняної каси юридичної особи, її співробітники набувають права членів ЛК на наступний день після надходження вступного та одного щомісячного добровільного пожертвування на розрахунковий рахунок ЛК.

Також присутніх цікавило, скільки днів забезпечує ЛК медикаментами при стаціонарному лікуванні. Згідно з Положенням «Про порядок використання добровільних пожертвувань до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» http://likkasa.com.ua/?p=284, лікування за рахунок ЛК основного захворювання, його ускладнень і супутньої патології, якщо вона впливає на перебіг основного, здійснюється терміном до 9 днів. Продовження лікування за рахунок ЛК понад 9 днів (але не більше 18 днів) можливе в умовах цілодобового стаціонару при важкому стані пацієнта за рішенням консиліуму лікарів із участю лікаря-експерта ЛК.

Учасники зустрічі також обговорили інші питання колективного вступу та перебування в БО «Лікарняна каса Житомирської області».

Детальніше

#medi