Всеукраїнська громадська організація “Асоціація працівників лікарняних кас України” цього року відзначила свій перший ювілей – 5-річний. За цей час вона об’єднала майже всі лікарняні каси нашої країни. Про досягнення, недоліки, перспективи діяльності цієї громадської організації, про передовий досвід лікарняних кас у реформуванні медичної галузі та впровадженні страхової медицини в інтерв’ю кореспондентові УКРІНФОРМу розповів голова правління Асоціації, доктор медичних наук, професор кафедри менеджменту охорони здоров’я Національного медичного університету ім. Богомольця Валентин Парій.
– Валентине Дмитровичу, який підсумок Вашої роботи за перші 5 років?
– Оптимістичний. Незважаючи на те, що немає прямого законодавчого поля, ми через лікарняні каси (ЛК) підтримали та об’єднали людей, які розуміють, що медичні послуги повинні оплачуватися. За ці 5 років ми інтегрувалися в Міжнародне співтовариство. Нас знають за кордоном. Ми маємо свій україномовний та англомовний сайт. Співпрацюємо з об’єднанням ЛК Німеччини (Кранкенкаси). Через ЛК ми запроваджуємо систему доказової медицини, яка базується на найкращій медичній практиці, особливо в частині медикаментозної терапії. Крім того, ми хочемо сформувати єдиний медичний простір для членів ЛК. Це означає, що наші пацієнти-члени ЛК, які входять до Асоціації, отримують медичну допомогу в Києві та інших регіонах України, тобто ми їх не залишаємо сам-на-сам із своєю бідою. Ми зуміли налагодити співпрацю з науковцями. Зараз ми готуємо нову формацію управлінців – менеджерів, експертів, які будуть оцінювати якість лікування пацієнтів. Це нам вдалося.
– Кажуть, що ЛК – це сходинка до страхової медицини.
– Так. Ми звертаємо увагу Міністерства охорони здоров’я та його нової команди на те, що ми готові включитися в процес реформування охорони здоров’я. Найголовніше, що ЛК має досвід співпраці з сімейними лікарями. Ми маємо досвід запровадження стандартизованих медичних технологій, формулярну систему, клінічні локальні протоколи. Маючи фінанси, ми готові на всіх рівнях – від первинної до спеціалізованої допомоги – підставити плече та надати організаційний, методичний і науковий супровід.
– Як у ЛК складаються стосунки з медичними закладами, як налагоджено взаємодію?
– Асоціації ЛК ще в 2005 році спільно з Мінохоронздоров’я вдалося підготувати наказ стосовно порядку взаємодії ЛК із медичними закладами. Річ у тім, що ЛК певною мірою втручаються в професійну діяльність того чи іншого медичного закладу якраз у сегментах контролю за якістю лікувально-діагностичного процесу і за використанням тих медикаментів, які ЛК фінансує. Тобто у нас відпрацьований механізм тристоронніх угод між ЛК, лікувальними закладом і оптовими фірмами-постачальниками медикаментів. Заявку дає лікувальний заклад, ЛК оплачує цільову безповоротну допомогу на медикаменти. Ці питання потребують постійного розуміння і співпраці. Тому наша кафедра проводить курси тематичного вдосконалення по ЛК для головних лікарів. На цих заняттях ми стараємося розвіяти всі сумніви та довести, що все відбувається в законодавчому полі, і це лише допомога лікарям швидко та ефективно пролікувати хворого. Скажімо, вночі поступає пацієнт, його треба оперувати, а ліків немає. Якщо він не член ЛК, то треба посилати родичів за медикаментами. А це втрачений час. Для пацієнтів-членів ЛК проблем із медикаментами не існує, оскільки у відділеннях є необхідний запас ліків. Не випадково, саме хірурги позитивно ставляться до діяльності ЛК.
– Тобто ЛК – це перспективна організація?
– Вважаю, що перспектива для розвитку діяльності ЛК була, є і найближчим часом буде. Це той фундамент, на якому можна будувати систему медичного страхування. Такі технології, як персоніфікований облік всіх членів, система контролю якості, договірні відносини щодо перерахунку з підприємствами, з фізичними та юридичними особами. Це все елементи, які працюють в системі обов’язкового медичного страхування. На Житомирщині нині вже сформований фундамент. Якщо буде закон, то тут не буде жодних проблем ні в підготовці кадрів, ні у взаєморозумінні з лікувальними закладами.
– Це, звичайно, додає упевненості. І все ж таки, як, на Вашу думку, можна підвищити статус ЛК?
– Прийняти відповідний закон. Нами розроблений законопроект, який дає визначення, що таке лікарняні каси в Україні, яка мета їх діяльності, визначає порядок взаємодії ЛК із закладами охорони здоров’я, порядок співпраці з пацієнтами тощо. Цей закон не несе із собою для держави фінансового навантаження. На жаль, ми не змогли добитися його розгляду у Верховній Раді. Згідно з рішенням Конституційного суду відносно трактування 49 статті щодо безоплатної медичної допомоги, такі форми позабюджетних надходжень, як ЛК, благодійні фонди, добровільне страхування мають право на існування в Україні, але вони повинні бути законодавчо визначені. Але це непросто… Розумієте, відповідно до законодавства, органи місцевого самоврядування не повинні втручатися в діяльність таких ГО, але, на мій погляд, якраз ці організації потрібно підтримувати. Ми бачимо, що там, де є взаємодія з владою (приклад моєї рідної Житомирщини), є гарні результати. Тут із першого дня керівники зрозуміли, що це потрібно і допомагали формувати розуміння людей. На жаль, у світі безоплатної медицини немає, і одним із джерел є спільна оплата громадян. Навіть у благополучній Німеччині, яка до 2005 року не знала, що таке платити з кишені, з 2005 року пацієнти здійснюють спільну плату. Зараз член ЛК платить близько 20 грн. щомісяця. За цю невелику суму пацієнт отримує ефективні ліки, які мають доказову базу і не є фальсифіковані. Із задоволенням зазначу, що в ЛК упродовж багатьох років не було виявлено жодного фальсифіката.
– Валентине Дмитровичу, ЛК була Вашою гарною ініціативою, яка прижилася. Які ще цікаві задуми Ви втілюєте в життя?
– Мені приємно, що житомиряни були піонерами не тільки у створенні ЛК. За нами також ініціатива створення державного формуляру, який випускається МОЗом. Ми зараз працюємо над четвертим випуском.
– Що собою являє цей формуляр?
– Це перелік найбільш ефективних препаратів, зареєстрованих в Україні, до якого входять 12,5 тис. медичних препаратів. Всього у нас зареєстровано близько 20 тисяч. Дуже багато аналогів. Скажімо, діклофенак. В Україні понад 70 видів цього препарату, а хімічна назва одна. З кожним роком цей формуляр удосконалюється, щоб мінімізувати включення у цей перелік другорядних препаратів. Кожна країна має свій перелік. У Великобританії формуляр випускається двічі на рік, Росія має вже дванадцятий випуск, у нас – лише третій.
– Чи може ЛК, дотримуючись цього формуляру, забезпечити лікування усіх захворювань, навіть таких, як онкохвороби та психічні розлади? Адже це потребує дороговартісного лікування?
– На мою думку, ЛК наразі не може взяти на себе функцію допомоги у забезпеченні лікування цих захворювань, зокрема, лікування специфічною хіміотерапією. Ви підняли дуже серйозну державну проблему. Ці функції повинна брати на себе держава, яка щороку виділяє багато коштів, але тут є питання. Вважаю, що якраз онкологія має бути наразі одним із пріоритетів держави. Такі високоефективні препарати, які побудовані на нанотехнологіях і дійсно вбивають онкоклітини, повинні бути державою забезпечені, а держава використання цих препаратів повинна чітко контролювати, як контролює ЛК. Якщо на державному рівні будуть запроваджені ті технології контролю, про які ми говоримо, тоді, звичайно, у всіх буде менше запитань.
– Залишається тільки побажати Вам успіхів у Ваших гарних починаннях.
Наталія Міжигурська, ЖИТОМИР. 13 вересня 2011 року.