– бо ж і є за що! Адже знаю, що, хоч і перебуваю в Лікарняній касі вже давно, проте використала коштів набагато більше, ніж сплатила загальну суму щомісячних добровільних пожертвувань.
Долучилась я до ЛК в 2005 році – коли переїхала з сім’єю до Житомира з Рівного й … відразу потрапила з дітьми до лікарні. Донька, пам’ятаю, була у важкому стані – без свідомості, син також. Важкий грип «ходив». І от я тоді в лікарні побачила, що дехто отримує лікування відразу – цим пацієнтам медсестра приносила необхідні медикаменти в палату. Мені ж необхідно було, щоб по кілька разів на день приходили батьки – весь час вони то в одну якусь аптеку їхали, то в іншу – шукали й купували ліки. Поцікавилась я, чому ж так: комусь ліки надають, а мені доводиться купувати. От тоді я дізналась про Лікарняну касу! Тож вступила до ЛК і я сама, й дітей до організації записала – щоб на випадок захворювання відразу в лікарні отримувати медикаменти. Й от із тих пір я – в Лікарняній касі. Звісно, на той час сума щомісячних добровільних пожертвувань була меншою. Але, коли з часом вона підвищувалась, я продовжувала їх сплачувати – аби убезпечити й своїх дітей, і себе.
Користувались допомогою ЛК не один раз. Діти певний період спостерігались у гастроентеролога, тож часто з ними бувала по лікарнях. Ось зараз у неврологічному відділенні КП «Лікарня №2» Житомирської міської ради лікуюсь – дякую лікарю-експерту ЛК Світлані Степанівні Єрмаченковій за увагу, індивідуальний підхід до пацієнтів – членів Лікарняної каси.
А то був зі мною випадок, що зненацька «схопили» нирки й мене «по швидкій» привезли в лікарню й – відразу почали лікувати. Не треба було думати, хто піде в аптеку, де взяти гроші на медикаменти – ліки мені принесли в палату. До того ж – то були сильні антибіотики, вартість яких я на той моменти навіть не знала. Коли ж пізніше побачила їхню ціну – зрозуміла, що самій, без допомоги Лікарняної каси, таке лікування було б для мене «не по кишені».
Й скажу вам, що багато разів чула від тих, із ким спілкувалась, мовляв, навіщо та Лікарняна каса – найдешевші нібито ліки надає, а коли щось трапиться, то й так собі їх куплю, нащо буду витрачати гроші. Я просто не розумію цього! Та ж витратиш ти набагато більше, навіть якщо будеш купувати не закордонні, а вітчизняні препарати. Я це побачила після того випадку з нирками й – стала великою прихильницею Лікарняної каси.
Тому ще раз повторюю, що бути в БО «Лікарняна каса Житомирської області» варто. Хай собі хто як думає й вважає, а я знаю: раптом, не дай, Боже, щось трапиться, яка хвороба – медикаментами і я, й мої діти будемо забезпечені.
Неллі Петрівна Кам’янська, м. Житомир.