Зараз на медицину та її працівників дуже «модно» нарікати – а я пишу вам, щоб розповісти, які добрі, щирі, співчутливі й турботливі люди в ній працюють. Я, Загурський Казимір Іванович, перебував нещодавно на лікуванні в ЦМЛ №2 Житомира, де мене оперував завідуючий хірургічного відділення №1 Помирляну Віктор Антонович. Якось прочитав у вашій газеті подяку для нього від такого ж пацієнта, як і я, котрий писав, що цього чудового лікаря обожнюють усі хворі його відділення. І це – щира правда! Й медсестрички там теж такі молодчинки – і під час операції, й після неї до мене були надзвичайно уважними, й перев’язувальні медсестри дуже славні, співчутливі до чужого болю. Душевні люди працюють у цьому відділенні. Зайвий раз прийдуть у палату – а для післяопераційного хворого, повірте, це ніколи не буває зайвим – і перевірять мій стан, і запитають, як почуваюсь. Зараз ось місяць минув після операції – з понеділка піду до лікаря на огляд, то вже, сподіваюсь, і вашу газету з подякою для нього йому занесу. Нехай людині буде приємно, хай знає, що його цінують і поважають.
Та хотів би подякувати ще й благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». В моїй палаті лежав чоловік – він не вступив до неї, то я бачив, у яку суму йому обійшлись усі медикаменти для операції, а потім післяопераційного лікування, реабілітації. Бо ж усе – починаючи від бинта й закінчуючи наркозом – купував за власні кошти. Я в «Лікарняній касі» років зо два – щомісяця справно сплачую добровільні пожертвування. І так скажу: це добре, що у нас в області вона є. От одні говорять, мовляв, я цю суму щомісячних внесків відкладатиму – це люди, які не розуміють дійсної ситуації. Гроші, може, й відкладатимеш, але ж все одно їх потратиш, бо життя таке, що не знаєш, які нагальні потреби виникнуть. А «Лікарняна каса» – це як «зберкнижка» колись була. Ти знаєш, що треба кожного місяця заплатити 35 гривень (не надто, погодьтесь, відчутно для свого бюджету), а потім же як знахідка ця «Лікарняна каса» – ти знаєш, що ліками вона тебе забезпечить. Тим паче, я маю інвалідність і часто – щопівроку – звертаюсь до лікарів. Тож якщо порахувати – це дуже вигідно. Тобто говорити про якесь відкладання грошей – це можуть так сказати тільки ті люди, котрі не вміють рахувати.
Тому я всім своїм рятівникам щиро дякую й бажаю й самим бути здоровими – це найголовніше зараз.
Зі щирою повагою до них – Загурський Казимір Іванович.