Зі словами щирих слів подяки звертаюсь до вас, аби сказати гарні слова про наших медпрацівників. Я не вперше лікувався, оперувався – бо, хоча й стараюсь кріпитись, але вік уже маю не надто молодий – не на ярмарок, як мовиться, вже літа летять, а з ярмарку…
Й нещодавно довелось мені вже вдруге прооперуватись – а лікувався я в хірургічному відділенні №1 ЦМЛ №2 Житомира. Так-от найщиріші слова вдячності – лікарю, який мене оперував, завідуючому відділення Помирляну Віктору Антоновичу. Його просто-таки обожнюють пацієнти, повірте, адже має він і справді золоті руки. Я вже скоро місяць, як виписався – почуваю себе добре. Тож згадую його сердечно й щиро – і його, й усіх медсестричок – дуже уважних, і перев’язувальних медсестричок – двох Галинок, дуже приємних жіночок із лагідними руками. Будучи пересічним громадянином, відповідаєш лише за себе, а медпрацівником – за життя інших людей. В цьому їх благородне призначення і за це їм щира від нас, пацієнтів, подяка.
Хотів би згадати добрим словом і благодійну організацію «Лікарняна каса Житомирської області» – перебуваю в ній уже давно, фактично, від самого її створення. Я пенсіонер, тож щомісяця внески сплачувати мені, як мовиться, не накладно, а от коли потрапляєш до лікарні з хворобою – збитки без допомоги «Лікарняної каси» були б великі. А лікарі-експерти організації контроль тримають на належному рівні – приходять, цікавляться історією хвороби: які препарати виписані, чи пацієнт їх отримує. Я задоволений послугами організації й дуже їй вдячний. Бо ж бачив навіть під час нещодавнього перебування в лікарні: хто не в «Лікарняній касі» – всі медикаменти їм доводиться купувати за власні кошти. А зараз вони недешеві – це складно й добряче «б’є по кишені» не лише пенсіонерові! А у мене ж усі витрати були за рахунок «Лікарняної каси». Тому це – дуже вигідно, я сказав би. Звичайно, дай, Боже, не хворіти й до лікарень не потрапляти, але, якщо вже хвороба приходить, то вона не вибирає – маєш ти великі достатки, а чи рахуєш копійки. Були навіть у моїй палаті хворі, котрі не в «Лікарняній касі» – різниця між нами була відчутною (принаймні, для мене): їх рідним доводилось весь час тратити гроші – то одне купити, то інше. А мене це не хвилювало, бо ж знав, що «Лікарняна каса» мене всім забезпечує – я чоловік грамотний і знаю, що це саме отой принцип, коли «гроші йдуть за людиною».
А чого хотів би побажати всім – і Помирляну Віктору Антоновичу, й колективу відділення, й усім, хто працює в благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області»? Лише єдиного – здоров’я! Щоб вони й самі ніколи не хворіли, а пацієнтів лікували всіх так добре, як мене. Я їм бажаю, щоб на їх шляху зустрічалося якомога більше хороших людей, щира шана яких берегтиме й захищатиме їх усе життя.
З повагою – недавній пацієнт хірургічного відділення №1
ЦМЛ №2 Житомира Фурманюк Віктор Миколайович.
