Новини

Чи всім лікам можна довіряти

Оприлюднено

Серед закладів, які найчастіше відвідують мешканці, мабуть, найбільшу, й, на жаль, всезростаючу популярність посідають аптеки. Маючи беззастережну віру в цілющу силу пігулки, котру постійно підігріває телебачення, громадяни нерідко викладають останні кошти, підтримуючи величезного «спрута» на ім’я «фармацевтична імперія».
Але, як виявляється, неабияка частка препаратів, котрі продаються в аптеках, не мають належної ефективності. Йдеться не про фальсифікацію – з цим, як мовиться, все зрозуміло: підробка – вона й є підробка. Річ про ті ліки, котрі рекомендують лікарі й застосовуються в лікарнях. Бо час від часу з’ясовується, що те, чим лікували хворих, не дало очікуваних результатів, а в окремих випадках – зашкодило здоров’ю.
29 березня нинішнього року МОЗ України, з метою підвищення якості надання медичної допомоги та раціонального використання бюджетних коштів, видало відповідний наказ. На підставі якого 18 червня з’явився наказ директора департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації О.М.Торбаса про вилучення з сьомого випуску регіонального формуляру до 40 назв медпрепаратів. Ось лише найбільш поширені й досі уживані хворими за призначенням лікарів: «актовегін», «кортексин», «солкосерил», «кавінтон» — «вінпоцетин», «церебролізін», ряд полівітаміних комплексів, «ралоксифен», «цитоклін», та ін.
Звичайно, в споживачів цих ліків, стурбованих за своє здоров’я, це викликало певну паніку.
Пояснити причину не лише появи цих наказів, а й узагалі ситуацію, коли певні уживані ліки втрачають «авторитет» і визначаються неефективними, люб’язно погодився перший заступник голови Центрального формулярного комітету МОЗ України, в. о. завідуючого кафедри менеджменту Національного медичного університету ім. О.Богомольця, доктор медичних наук, професор В.Д.Парій, який мав бесіду зі спеціальним кореспондентом «Житомирщини».
— Валентине Дмитровичу, розпочати розмову хотілося б із сумнозвісного анекдоту: «Медицина – наука, котра сьогодні заперечує те, що стверджувала вчора». Тобто, за яким принципом відбуваються такі катаклізми у фармпризначеннях, чому визнаються неефективними раніше широко застосовані в медичній практиці препарати.
— Щодо наведеного анекдоту, то хотів би відповісти теж відомим висловом: «У кожному жарті є лише доля… жарту». Бо заперечення раніше стверджуваного в медицині не відбувається спонтанно, як мовиться, що Бог на душу поклав. А в більшості, в результаті ретельної наукової і клінічної роботи щодо доказовості ефективності тих чи інших ліків, яка проводиться, наголошую на цьому, в усьому світі. Інша справа, що чимало препаратів, які визнаються у нас терапевтично неефективними, в ряді країни Європи вже давно не застосовуються. Тож фармринок України та й деяких інших країн колишнього Союзу продовжують ними «харчувати» хворих.
— То який же вихід? Нині багато говориться про формулярну систему, яка має навести хоч якийсь лад у цій болючій справі. Будь ласка, познайомте наших читачів, яка її роль. Тим більше, наскільки знаю, ви стояли біля джерел її створення.
— Для більшої зрозумілості читачів, почну трохи з передісторії розвитку формулярної системи в Україні. Тим більше, що свій початок вона бере з Житомира. В 2000 році був запроваджений невеликий пілотний проект Американської агенції розвитку охорони здоров’я. А допоміг, як часто буває, його величність Випадок: знайомство на міжнародній конференції з реформування охорони здоров’я з фахівцем — американкою українського походження Ольгою Дужою, котра допомогла в цьому. І ось за участю управління,тодішнього начальника Парамонова З.М., обласної лікарні, її головного лікаря М.І.Борщівського та заступника В.В.Олійник було проведено тренінг у нашій області з приводу розробки регіонального формуляра лікарських засобів.
Тривав довгий шлях пошуків науковців, практиків до створення «портрету» Державного формуляру та його випуску за редакцією кількох науковців-практиків.
Нині в Україні діє вже чітка формулярна система. Створено Державний формуляр, у який входить перелік лікарських засобів, зареєстрованих в Україні, що включає ліки з доведеною ефективністю, допустимою безпекою та економічно вигідним використанням. Діє Центральний формулярний комітет МОЗ України – постійно діючий робочий орган для розробки та постійного оновлення Державного формуляра.
— Ви показали мені величезний фоліант – Державний формуляр, який включає перелік десятки тисяч лікарських засобів. Як визначити їх ефективність? І головне – як людині знати, чи помічні вони, а чи вже ні?
— Насамперед, зазначу, що кількість лікарських засобів зменшується. Виключають і ті препарати, котрі, хоча й популярні серед лікарів і мешканців, але з багатьох захворювань мають досить незначні з позицій нового наукового напрямку – доказової медицини, показники ефективності. Розроблені протоколи надання допомоги, котрі базуються на принципах доказової медицини.
Не буду втомлювати читачів подробицями, яким чином відбуваються в світі дослідження ліків. Скажу лише, що в результаті великої копіткої роботи почали формувати ступені доказової ефективності препаратів.
— За яким принципом, за якою методологією лікують хворих із різними недугами?
— Це визначає держава, яка дає замовлення на визначення сучасних методологій, щоб поліпшити показники лікування соціально – значимих або поширених хвороб. Для кожної такої хвороби МОЗ України розробляє пакет документів,до якого входять не лише клінічні протоколи та стандарти медичної допомоги, а й клінічні настанови, в яких детально представлені найбільш ефективні, науково обґрунтовані медичні технології. Наявність лікарського засобу у таких документах є одним з вагомих аргументів на користь включення препарату до Державного формуляра.

— Але наскільки відомо, застосування їх у клінічній практиці довгий час не було узаконено. Тож виходить і недуги лікувалися в різних закладах, різними фахівцями по-різному.
— Можна й так сказати. Лише в 2011 році Верховна рада внесла зміни до основ законодавства з охорони здоров’я, де йшлося про необхідність застосування клінічних протоколів, лікарських формулярів.
— І все ж, Валентине Дмитровичу, поки з наданням медичної допомоги подекуди спостерігається вакханалія: лікують медики, телебачення, цілителі, самі себе хворі, купуючи бозна що в аптеках за порадами комп’ютерної мережі.
— Певним чином згоден із цим. Найбільше хвилює нині поліпрагмазія – тобто, коли лікар призначає хворому 6 – 7 препаратів, половина з яких, як правило, користі не приносять. А звідси – страждає здоров’я людини, неефективно витрачаються кошти державні й людські. Тому нині й стоїть завдання – виключити з вживання неефективні препарати. Рішення це не просте й народжується. Як я вже говорив, у результаті величезних досліджень, які мають довести цю некорисність.
— То що, всі неефективні препарати, котрі знімаються, є шкідливими?
— Так категорично я б не казав. Звичайно, не всі. Але користі вони теж не приносять — то навіщо тоді купувати? Взяти хоча б вже давно відомий, до речі, вартісний препарат «есенцеале» — вітаміни для печінки. Доведено, що ефективності від нього майже жодної. Найкращі вітаміни – то ваш стіл. Щодо «актовегіну», то тут серйозніше: клінічні дослідження, проведені в Європі не довели його ефективності. А«церебролізину», то тут серйозніше: клінічні дослідження, проведені в багатьох країнах Європи та Азії , починаючи з 90-их років, встановили віддалені позитивні ефекти, пов’язані з його вживанням з метою попередження прогресування судинного слабоумства (хвороби Альцгеймера).

— Коли читаєш інструкції до окремих уживаних ліків – за голову хапаєшся: стільки там різних побічних ефектів.
— Вимушений визнати, що, на жаль, жоден лікарський засіб не є безпечним. Але є критичні недуги, скажімо, серцево-судинні, коли їх необхідно вживати, бо без них можливий трагічний фінал. Тут діємо за принципом: із двох зол вибираємо менше. Тобто допомагаємо, насамперед, серцево-судинній системі за рахунок побічної дії на органи травлення, нирки.
Щодо інструкцій до ліків, то, як не прикро, а їх не читають не лише багато хворих, а й чимало лікарів. Тим часом окремі фірми-виробники вказують найменші побічні ефекти, результати взаємодії різних ліків про що треба знати хворим.
— Відомо, що в країнах Європи більшість ліків, котрі призначається лікарями й продаються в аптеках, давно вже, як мовиться, вийшли в тираж.
— Так. Особливо занепокоєння викликають комбіновані препарати, що мають кілька складових. Тим часом вони не досліджуються. За кордоном, в основному, вживають монопрепарати. А комбіновані випускають для країн «третього рівня», в тому числі й для України.
— Нерідко в лікарнях призначають хворому крапельниці відразу з кількох препаратів. Чи правильно це?
— Оці медичні «коктейлі» — це пережиток убогості системи охорони здоров’я. Нині проводяться дослідження щодо цих «коктейлів», бо така сумісність може призвести до непередбачуваних наслідків.
— Хочу повернутися до отих виключених препаратів? Бо чимало людей вживає їх.
— Вони виключені, але не заборонені категорично для вживання. При певних станах людина, якщо їй допомагає, може їх приймати, як звичайну біологічну добавку. Якщо ж їх призначать в лікарні, то це буде порушенням наказу МОЗ України. І взагалі, всі ліки регулярно проходять перереєстрацію, в результаті якої й визначається їх ефективність. Окремі взагалі знімаються з обігу. До речі, не корисними визнано й такі донедавно популярні ліки, як «ноотропил» (пірацетам), «лінекс», «арбідлол», «пенталгін», «резерпін»
Хочу, щоб читачі запам’ятали, що є такі поняття – життєво необхідні ліки, необхідні й другорядні. Так ось ці 39, що виключені з регіонального формуляру за наказом департаменту, саме другорядні. То, як мовиться, навіщо зайво витрачати гроші.
_20130806_17282501

Бесіду вела Галина ПРОНІНА.