Доля кожного пенсіонера унікальна, але проблеми ті самі. Про що можна говорити, коли розмір пенсії в наші дні нижче звичайних потреб найневибагливішого громадянина України. Багато людей, пропрацювавши все життя, опинились нині у важкому матеріальному становищі. Як вижити пенсіонеру, якщо більшість коштів йде на комунальні платежі та ліки? Звісно, більшість з них «заощаджує» на власному здоров’ї.
Давно вже усі свої мрії про безоплатну медицину ці люди залишили поряд з нездійсненними бажаннями. Проте вихід все ж таки є. В нашій країні вже давно діють благодійні організації – Лікарняні каси, які дають змогу кожному своєму члену отримати якісне медичне обслуговування, незважаючи на розмір їх гаманця. Важливо відзначити, що в 2012 році благодійною організацією «Лікарняна каса Житомирської області» (ЛК) був втілений в життя новий соціальний проект, який отримав лаконічну назву «Потурбуйся про батьків». Суть програми проста: дорослі діти, які перебувають в ЛК, можуть сплатити внески за своїх батьків і таким чином залучити їх до Лікарняної каси. У такому разі батьки мають можливість відразу, не чекаючи трьохмісячного терміну, користуватися допомогою ЛК. Благодійна організація надає гарантований доступ до медичної допомоги (обстеження чи лікування в стаціонарі, денному стаціонарі, стаціонарі вдома, в амбулаторних умовах) в закладах охорони здоров′я області та за її межами.
Ольга Іванівна Фурманюк має мізерну пенсію, тому про якісне лікування могла тільки мріяти. Проте, багато років тому вони з чоловіком приєдналися до «Лікарняної каси Житомирської області».
«Сказати, що я просто вдячна цій організації – нічого не сказати. Моя вдячність немає меж. Нам, пенсіонерам, нема на кого сподіватися, чи чекати манни небесної. Я точно можу сказати, що якби не ця організація, то мене вже і не було б на цьому світі. Я перенесла два мікроінсульти, маю цілу «торбину» хвороб. Нещодавно я лежала в центральній міській лікарні №2 м.Житомира в неврологічному відділенні. За весь час мого перебування там я не заплатила жодної копійки за своє лікування. Тому для мене ця організація – усе і понад усе. Я безмежно вдячна тій людині, яка заснувала цю організацію та усім, хто працює в касі на благо людей. Також хочу висловити вдячність завідуючій неврологічного відділення цієї ж лікарні – Павлусенко Олені Леонідівні. Я ще не зустрічала такого лікаря. Вона надзвичайно чуйна, бачить і чує кожного. Треба бачити з яким терпінням вона по п’ять разів повторює одне й те саме особливо «розуміючим» пацієнтам. Взагалі, в цій лікарні надзвичайний колектив, я бажаю їм здоров’я та благополуччя. Хочу також подякувати лікарю-експерту Лікарняної каси в ЦМЛ №2– Світлані Степанівні Єрмаченковій за розуміння та надання консультацій».
Ось така історія. Чи варто щось додати? Мабуть, що ні. Людина кожного дня робить свій вибір, приймає рішення. Тож вирішувати ВАМ. Потурбуйтесь про СЕБЕ!