Пишу вам, щоб висловити слова величезної щирої вдячності завідуючому проктологічного центру ЦМЛ №2 Житомира Білічаку Роману Олексійовичу та всьому колективу центру за їх невтомну самовіддану роботу, щирість до людей. Нещодавно мені робили тут операцію – нібито, здавалось, вона й не була складною, але кілька днів потому довелось полежати в лікарні – дотримуватись постільного режиму, обмежень у харчуванні. Але все це компенсувалось ставленням лікарів, медсестер та молодшого персоналу – було воно надзвичайно гарним, людяним, чуйним і співчутливим. Звісно, не дай, Боже, потрапляти до лікарні (тобто я хочу сказати – хворіти), але от таке ставлення до пацієнтів – воно дуже цінне. В перші дні, коли була в такому важкому післяопераційному стані, до мене й уночі що кілька хвилин підходили – турбувались про мій стан, і вдень піклувались, щоб добре себе почувала (до речі, мене вразило те, що у відділенні чистота й порядок – молодші медсестри старанні надзвичайно!). А Роман Олексійович – то взагалі така людина, що про нього й найкращих слів (і найбільшої їх кількості) буде мало! Тобто хоч і було нелегко – все-таки перенести операцію непросто й фізично, й морально – але проведений у лікарні час згадую (от не повірите!) з задоволенням. Я в палаті була з такою ж, як і сама, пацієнткою з Коростеня – як важко не було нам, але всі дні ми знаходили сили не лише для розмов (як, зазвичай, ведеться, коли лежиш у лікарні), а й для жартів (хоча важкувато, звичайно ж, було – нам весь час робили знеболюючі уколи, тому що ми постійно відчували біль) – навіть наш найлюбіший лікар Роман Олексійович уже третього дня після операції сказав: «Ну, дівчата, якщо регочете – справа йде до одужання!» А все чому – тому що й ставлення медпрацівників до нас, пацієнтів, і сама атмосфера в центрі підвищували настрій – я сказала б, були певним знеболюючим.
Крім того, хочу сказати слова подяки благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області». Признатись, я перебуваю в ній не так багато часу – лише з квітня, але, незважаючи на це, вже в жовтні скористалась її послугами – «Лікарняна каса» надала все необхідне для операції та післяопераційного відновлення, нічого я не купувала за свої кошти. Я переконалась на своєму прикладі, що це дійсно організація благих діянь. Адже от як було у мене – коли б не «Лікарняна каса», де взяти кошти на операцію? Скажете, мовляв, можна зібрати? Та ніколи їх не зберете – завжди знайдуться нібито більш нагальні потреби! А так щомісяця сплатиш невеликі кошти добровільних пожертвувань і душа спокійна – знаєш, що при важких обставинах тобі завжди допоможуть. І хоч операція вже давно позаду, але виходити з «Лікарняної каси» не буду (більше того – навпаки рекомендую всім вступати!), адже роки вже немолоді – здоров’я того, як колись, немає. А якщо, не дай, Боже, щось трапиться (бо це ж таке – сьогодні ти здоровий, а завтра потрапив до лікарні), то допомогу отримаєш.
Зі щирою повагою – Хмарук Валентина Володимирівна