(газета “ПУЛЬС” – №48 від 01.12.2016 року)
Доброго дня!
Зараз мало хто пише листи (все більше надаємо перевагу телефонному спілкуванню) – не виняток і я, Рудик Леонід Леонідович із Бердичева. Проте взятись за папір і ручку мене спонукало нестримне бажання висловити подяку людям, котрі мають чуйне серце й велику душу.
Так сталось, що нещодавно я захворів запаленням легенів. Як людина військова, не надто зважав на симптоми нездужання й «довів» себе до того, що в результаті забрала мене бригада «екстреної» допомоги з дому й привезла до Бердичівської ЦМЛ. І потрапив я прямо в реанімаційне відділення – був у важкому стані. Ось тут-то й зрозумів, що є ще добрі люди на цьому світі! Як учасник АТО, я вступив до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» на пільгових умовах. Тож пройшов повний курс лікування – через певний час із реанімації мене перевели до терапевтичного відділення, де я ще досить довго лікувався – з прийманням найсучасніших антибіотиків. Тому, коли чую, що, мовляв, ЛК надає лише вату-бинти та найдешевші препарати, тепер сперечаюсь і, не кривлячи душею, заперечую такі голослівні твердження. Та не гнівіть Бога! Якби мені довелось купувати всі ті медикаменти власним коштом, дорого «обійшлось» би лікування!
Тож хочу щиро подякувати благодійній організації «Лікарняна каса Житомирської області» – тим, хто її заснував, хто працює в ній. Особиста вдячність лікарю-експерту ЛК у Бердичівській ЦМЛ Матієць Лілії Адамівні, котра від імені організації опікувалась мною під час лікування.
Велике спасибі за порятунок – завідуючим відділеннями: реанімаційного – Тарахтелюк Ірині Павлівні, терапевтичного – Тихій Людмилі Іванівні та лікуючому лікареві Салабай Людмилі Олександрівні. Й, звісно, щиро вдячний кожному медпрацівнику цих відділень. Медсестрички Віка, дві Мар’яни, Жанна (на жаль, не запитав їх прізвища), котрі ставили мені крапельниці, робили уколи, приділяють максимальну увагу хворим. Та біля нас, пацієнтів відділення, цілий полк медсестер «витанцьовує» й кожна з них ставиться до хворих із великою чуйністю, душевністю й співчуттям. Тому бажаю їм сили та терпіння, щоб їхні вмілі ручки не боліли й щоб праця і лікарів, і медсестер мала достойну зарплату.
Зі щирою повагою до своїх рятівників –
Л.Л.Рудик, місто Бердичів.