І якщо я раніше, можливо, дещо й сумнівалась – а чи є така вже нагальна необхідність перебування в ній, то переконалась у цьому, коли моя мама потрапила до лікарні з гострим панкреатитом. Ось тоді я повністю й безповоротно змінила свою думку. Адже благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області» нас дуже виручила!
Спочатку нам у відділенні дали список необхідних препаратів – і купили ми ліків на 800 гривень! А потім підійшли у філію ЛК до представника Лікарняної каси (а філії ЛК діють в усіх медичних закладах), показали цей список і сказали, мовляв, як же так, чому ми купуємо медикаменти – адже ми перебуваємо в ЛК. Лікар-експерт Лікарняної каси нам повідомила, що фактично ВСІ необхідні для лікування мами препарати нам належить отримати за рахунок ЛК – їх забезпечує Лікарняна каса! Єдине що – треба було сплатити заборгованість (мама кілька місяців не платила щомісячні добровільні пожертвування).
Ми сплатили заборгованість, лікар-експерт ЛК зателефонувала старшій медсестрі й вибатькувала її за те, що вона дала нам цей список…
Й такий список ліків моїй мамі потрібен був щодня протягом близько трьох тижнів. Але нам усі ці препарати надавали в лікарні безкоштовно – за рахунок Лікарняної каси! Я купувала лише один препарат за власні кошти.
В результаті БО «Лікарняна каса Житомирської області» надала нам медикаментів та забезпечила медичні послуги (різні лабораторні обстеження, УЗД тощо) на загальну суму близько 20 тисяч гривень.
Після цього я не просто повірила Лікарняній касі – я увірувала в неї й вступила до ЛК разом із донечкою. Заплатити 85 гривень (60 грн. за себе й 25 грн. за доньку) щомісячного добровільного пожертвування – це взагалі, як мовиться, не гроші. Але раптом що – Лікарняна каса нас виручить. Я це знаю!
Тетяна Фещенко, м. Житомир (подяка надіслана через Facebook).